У статті розглянуто проблему формування української національної релігії. Зазначено, що
релігійний синкретизм, який властивий релігійній свідомості українців, визначив специфіку
українського національного православ’я. Обґрунтовано тезу про те, що в контексті християнізації
синтез елементів язичництва та християнства став можливим з об’єктивних причин, насамперед,
завдяки відсутності принципових розбіжностей у поглядах на надприродну силу, яка створила світ
і керує ним. Визначено, що саме ритуал, обряд, таїнство є тими складниками релігійного, в яких
відтворюється неповторна самобутність культури українського народу, надаючи культово-
обрядовій сфері національного забарвлення
