У статті розглянуто очуднене бачення об’єктів як елемент семантики художнього тексту. Аналіз
семантико-тропеїчних проявів реалізації очуднення дозволив зобразити індивідуальне бачення картини
світу автора у фрагментах прозових творів. Доведено, що основними засобами реалізації прийому
очуднення є оригінальні антропоморфні, концептуальні метафори, порівняння, гіпербола, антитеза.
Визначено основні семантичні поля об’єктів очудненого зображення предметів. Виділено основні
функції очуднення, а також прагматичний ефект їх використання
