Гетьман І. Брюховецький у російській дореволюційній історіографії

Abstract

The aim of the article is to present historiographical analysis of researches of Russian historians of the XIX - early XX centuries. The view point of Russian scientists on hetman I. Briukhovetsky and his activities is considered. Common features in their concepts are revealed. The proposed by the Russian historians motivation of the hetman`s activity is analyzed.Russian historians paid attention to the visit of I. Briukhovetsky to Moscow in 1665 (the first ever visit of Ukrainian hetman of the Russian capital), and to the hetman`s "petition", which contained the request for limitation of Ukrainian autonomy. S. Solovyev, G. Karpov, P. Matveev explained hetman`s action suchwise that he sought to gain outer support in the Moscow government. Approximately the same idea had M.Pokrovsky. S. Solovyev compared I. Briukhovetsky with I. Vyhovsky, who also sought to outer support, but focused not on Russia but on Poland.Thus, Russian historians explained the cause of I. Briukhovetsky`s betrayal as his political mistakes. Russian historians admitted that the revolt at the time was quite natural, as Left-bank Ukraine was dissatisfied with the policy of the royal government. They also considered the death of I. Briukhovetsky to be natural, as he managed to alienate all social layers in Ukraine during his reign, Cossacks as well.В статье анализируются исследования русских историков второй половины XIX - начала XX в., посвященное личности и деятельности гетмана Левобережной Украины И. Брюховецкого. Автор делает вывод о присутствии в русской историографии единого взгляда на проблемы, связанные с гетманством И. Брюховецкого. Русская историография признавала, что в тот момент восстание против Московского государства было вполне закономерным, так как Левобережье было недовольно политикой гетмана.Аналізуються дослідження російських істориків другої половини XIX - початку XX ст., присвячені особистості й діяльності Гетьмана Лівобережної України І. Брюховецького. Автор робить висновок про наявність у російській історіографії єдиного погляду на проблеми, пов'язані з гетьмануванням І. Брюховецького. Російська історіографія визнавала, що в той момент повстання проти Московської Держави було цілком закономірним, тому що Лівобережжя було невдоволене її політикою