Анотація. На сьогодні питання сталого розвитку сільських територій є одним із найважливіших напрямків наукових досліджень. Актуальність проблеми, що розглядається, полягає в тому, що економічно стабільне та соціально розвинене село є запорукою стабільності, незалежності та продовольчої безпеки держави. Тому вектор їх розвитку має бути пріоритетним напрямом державної політики. Питанням сталого розвитку сільських територій наразі приділяється пильна увага не лише в Україні, а й у всьому світі. Сталий розвиток території передбачає підвищення ефективності розміщених на ній виробництв, підвищення рівня життя населення, наявність на території розвиненої інфраструктури, а також вирішення житлових проблем населення, зниження рівня безробіття тощо. Проте сучасні умови сільської місцевості перешкоджають формуванню соціально-економічних передумов для цього процесу. Як наслідок, можна констатувати відсутність механізму, що забезпечує сталий соціально-економічний розвиток сільської місцевості. Це потребує негайних кардинальних змін у політиці розвитку сільських територій України для підвищення їх стійкості. Метою даної статті є виявлення факторів, що впливають на функціонування та розвиток сільських територій в Україні, та системних проблем, що стримують їх розвиток. Акцентовано увагу на формуванні ефективних та дієвих механізмів сприяння сталому розвитку сільських територій, а також розробці концептуальної моделі сталого розвитку сільських територій. Також необхідно визначити пріоритетні напрями державної політики на період до 2035 року у сфері сталого розвитку сільських територій
