У статті розглядаються принципи відтворення і сприйняття текстів про голодомор. Звернено увагу на вивчення ролі вербальних і невербальних засобів у наративах, зокрема акустичних образів та інтонаційного мовлення, які є важливими для розкриття й розуміння тексту. Вони задають темп мовлення, розставляють відповідні акценти, створюють належний ритм, що в сукупності моделює своєрідний поетичний світ цього фольклорного фонду. Під час відтворення тексту реципієнт (здебільшого очевидець) заново переживає всі події. Тому для наративів про голодомор характерне переривання тексту плачем, вимушеними паузами, позатекстовими висловлюваннями. Інтонація здебільшого трагічна, обурююча. Вона відповідає емоційній тональності оповідача – схвильована, напружена.The article considers the principles of reproduction and perception of texts about the Holodomor. Attention is paid to the study of the role of verbal and nonverbal means in narratives, in particular acoustic images and intonation speech, which are important for the disclosure and understanding of the text. They set the pace of speech, place appropriate accents, create the proper rhythm, which together expresses a kind of poetic world of this folklore fund. During the reproduction of the text, the recipient (mostly an eyewitness) relives all the events. Therefore, the narratives of the Holodomor are characterized by the interruption of the text by crying, forced pauses, out-of-text statements. The intonation is mostly tragic, outrageous. It corresponds to the emotional tone of the narrator – excited, tense
