За даними ВООЗ, у світі близько 800 млн. людей потерпають від хронічного вірусного гепатиту С (ХВГС). Вірус гепатиту С (HCV) відіграє роль одного з етіологічних чинників автоімунного тиреоїдиту у хворих на ХВГС. Латентні форми HCV-асоційованого ураження щитоподібної залози у подальшому маніфестують під впливом інтерферонотерапії від 2,5 до 42 % випадків [Juis Jesuino, 2008].
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/3585

Borodenko, Anastasiia Oleksandrivna

Бороденко, Анастасия Александровна

Бороденко, Анастасія Олександрівна

Electronic Sumy State University Institutional Repository

 КЛІНІКО-ІМУНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНОГО ВІРУСНОГО ГЕПАТИТУ С, АСОЦІЙОВАНОГО З УРАЖЕННЯМ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ,  У ПІВНІЧНО-СХІДНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ  Бороденко А. О. Науковий керівник – Чемич М. Д. Сумський державний університет, кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією  Актуальність теми. За даними ВООЗ, у світі близько 800 млн. людей потерпають від хронічного вірусного гепатиту С (ХВГС). Вірус гепатиту С (HCV) відіграє роль одного з етіологічних чинників автоімунного тиреоїдиту у хворих на ХВГС. Латентні форми HCV-асоційованого ураження щитоподібної залози у подальшому маніфестують під впливом інтерферонотерапії від 2,5 до 42 % випадків [Juis Jesuino, 2008]. Мета роботи. Вивчити особливості ХВГС, асоційованого з ураженням щитоподібної залози, у Північно-Cхідному регіоні України. Матеріали та методи. Обстежено 160 хворих на ХВГС, які знаходились на стаціонарному лікуванні та отримували противірусну терапію. Було виокремлено хворих з патологією щитоподібної залози (39 осіб, 24,4 %). Тривалість захворювання склала (16,1 ± 0,9) року. Вивчали епідеміологічний анамнез, клінічну картину захворювання, здійснювали фізикальне обстеження хворих та комплекс загально-клінічних, біохімічних, молекулярно-генетичних, морфологічних досліджень. Вивчали рівень гормонів щитоподібної залози, антинуклеарних (ANA) і антимітохондріальних (AMA) антитіл, антитіл до тиреоглобуліну (АТТГ) та тиреопероксидази (АТПО). Результати. Серед обстежених з ХВГС переважали чоловіки (59,4 %), жінок було в 1,5 разу менше (40,6 %).У групі з патологією щитоподібної залози навпаки переважали жінки (64,1 %), чоловіків було в 1,7 разу менше (35,9 %). Нормальна маса тіла (за показником ІМТ 18,6-24,9) була у 30 (76,9 %) хворих на ХВГС, І-ий ступінь ожиріння (ІМТ 30,0-34,9) – у 7 (17,9 %), ІІ-ий – у 2 (5,2 %). Пацієнти з ХВГС та ураженням щитоподібної залози отримували пегельовані (30; 76,9 %) та лінійні інтерферони (9; 23,1 %). У цій групі хворих, як і в загальній популяції, переважали 1-й та 3-й генотипи HCV (19 осіб, 48,7 %; 16, 41,0 % відповідно), 2-й генотип виявлений у 3,7 разу рідше (4; 10,3 %). У 12,9% цих пацієнтів встановлений фіброз печінки F1, у 35,9 % – F2, у 41,0 % – F3, у 10,2 % – F4. Дифузний зоб І-ІІ ступеня діагностований у 17 (43,5 %) пацієнтів, у 12 (30,7 %) – вузловий зоб, у 11 (28,2 %) – автоімунний тиреоідит (АІТ), у 5 (12,8 %) – гіпотиреоз. Тривалість захворювання на ХВГС пацієнтів з АІТ склала (15,3 ± 3,2) років. У всіх пацієнтів із АІТ визначалось низьке вірусне навантаження (253748,3 ± 305,4) копій/мл проти (2637059,0 ± 394,3) копій/мл в осіб без нього, р < 0,05. Протягом противірусної терапії відбувалось зменшення кількості пацієнтів, у яких були відхилення лабораторних показників. Так, на першому місяці лікування підвищений рівень АТПО (312,4 ± 42,1) МО/мл визначався у 8 випадках, АТТГ (206,3 ± 60,9) МО/мл – у 3, при цьому показники ANA, AMA були у нормі. На третьому місяці лікування підвищений рівень АТПО (334,5±58,6) МО/мл встановлено у 6 хворих, АТТГ (115,2 ± 30,4) МО/мл – у 3, у 2 – ANA та у 1 – AMA. На шостому місяці лікування підвищений рівень АТПО (390,2 ± 60,8) МО/мл встановлено у 3 осіб, АТТГ (105,1 ± 20,3) МО/мл – у 3. Таким чином, на початку лікування частіше виявляли підвищення рівня АТПО. При цьому рівень гормонів щитоподібної залози (Т3 та Т4) увесь період спостереження залишався у нормі. Зниження рівня ТТГ виявлено у 3, підвищення – у 4. Висновки. У Північно-Східному регіоні України на тлі ХВГС, спричиненого 1-м та 3-м генотипами, спостерігається часте ураження щитоподібної залози у пацієнтів переважно жіночої статі. Автоімунний тиреоідит частіше діагностується у хворих з низьким вмістом HCV.      Актуальні питання теоретичної та практичної медицини : збірник тез доповідей ІІ Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, м. Суми, 16-18 квітня 2014 р. / М.В. Погорєлов. - Суми : СумДУ, 2014. - С. 120. 

Клініко-імунологічні особливості перебігу хронічного віруcного гепатиту С, асоційованого з ураженням щитоподібної залози, у Північно-Східному регіоні України

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)

 КЛІНІКО-ІМУНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНОГО ВІРУСНОГО 
ГЕПАТИТУ С, АСОЦІЙОВАНОГО З УРАЖЕННЯМ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ,  
У ПІВНІЧНО-СХІДНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ  
Бороденко А. О. 
Науковий керівник – Чемич М. Д. 
Сумський державний університет, кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією 
 
Актуальність теми. За даними ВООЗ, у світі близько 800 млн. людей потерпають від 
хронічного вірусного гепатиту С (ХВГС). Вірус гепатиту С (HCV) відіграє роль одного з 
етіологічних чинників автоімунного тиреоїдиту у хворих на ХВГС. Латентні форми HCV-
асоційованого ураження щитоподібної залози у подальшому маніфестують під впливом 
інтерферонотерапії від 2,5 до 42 % випадків [Juis Jesuino, 2008]. 
Мета роботи. Вивчити особливості ХВГС, асоційованого з ураженням щитоподібної залози, у 
Північно-Cхідному регіоні України. 
Матеріали та методи. Обстежено 160 хворих на ХВГС, які знаходились на стаціонарному 
лікуванні та отримували противірусну терапію. Було виокремлено хворих з патологією 
щитоподібної залози (39 осіб, 24,4 %). Тривалість захворювання склала (16,1 ± 0,9) року. Вивчали 
епідеміологічний анамнез, клінічну картину захворювання, здійснювали фізикальне обстеження 
хворих та комплекс загально-клінічних, біохімічних, молекулярно-генетичних, морфологічних 
досліджень. Вивчали рівень гормонів щитоподібної залози, антинуклеарних (ANA) і 
антимітохондріальних (AMA) антитіл, антитіл до тиреоглобуліну (АТТГ) та тиреопероксидази 
(АТПО). 
Результати. Серед обстежених з ХВГС переважали чоловіки (59,4 %), жінок було в 1,5 разу 
менше (40,6 %).У групі з патологією щитоподібної залози навпаки переважали жінки (64,1 %), 
чоловіків було в 1,7 разу менше (35,9 %). Нормальна маса тіла (за показником ІМТ 18,6-24,9) була у 
30 (76,9 %) хворих на ХВГС, І-ий ступінь ожиріння (ІМТ 30,0-34,9) – у 7 (17,9 %), ІІ-ий – у 2 (5,2 %). 
Пацієнти з ХВГС та ураженням щитоподібної залози отримували пегельовані (30; 76,9 %) та лінійні 
інтерферони (9; 23,1 %). У цій групі хворих, як і в загальній популяції, переважали 1-й та 3-й 
генотипи HCV (19 осіб, 48,7 %; 16, 41,0 % відповідно), 2-й генотип виявлений у 3,7 разу рідше (4; 
10,3 %). У 12,9% цих пацієнтів встановлений фіброз печінки F1, у 35,9 % – F2, у 41,0 % – F3, у 
10,2 % – F4. Дифузний зоб І-ІІ ступеня діагностований у 17 (43,5 %) пацієнтів, у 12 (30,7 %) – 
вузловий зоб, у 11 (28,2 %) – автоімунний тиреоідит (АІТ), у 5 (12,8 %) – гіпотиреоз. Тривалість 
захворювання на ХВГС пацієнтів з АІТ склала (15,3 ± 3,2) років. У всіх пацієнтів із АІТ 
визначалось низьке вірусне навантаження (253748,3 ± 305,4) копій/мл проти (2637059,0 ± 394,3) 
копій/мл в осіб без нього, р < 0,05. Протягом противірусної терапії відбувалось зменшення кількості 
пацієнтів, у яких були відхилення лабораторних показників. Так, на першому місяці лікування 
підвищений рівень АТПО (312,4 ± 42,1) МО/мл визначався у 8 випадках, АТТГ (206,3 ± 60,9) МО/мл – 
у 3, при цьому показники ANA, AMA були у нормі. На третьому місяці лікування підвищений рівень 
АТПО (334,5±58,6) МО/мл встановлено у 6 хворих, АТТГ (115,2 ± 30,4) МО/мл – у 3, у 2 – ANA та у 1 
– AMA. На шостому місяці лікування підвищений рівень АТПО (390,2 ± 60,8) МО/мл встановлено у 3 
осіб, АТТГ (105,1 ± 20,3) МО/мл – у 3. Таким чином, на початку лікування частіше виявляли 
підвищення рівня АТПО. При цьому рівень гормонів щитоподібної залози (Т3 та Т4) увесь період 
спостереження залишався у нормі. Зниження рівня ТТГ виявлено у 3, підвищення – у 4. 
Висновки. У Північно-Східному регіоні України на тлі ХВГС, спричиненого 1-м та 3-м 
генотипами, спостерігається часте ураження щитоподібної залози у пацієнтів переважно жіночої 
статі. Автоімунний тиреоідит частіше діагностується у хворих з низьким вмістом HCV.  
 
 
 
 
Актуальні питання теоретичної та практичної медицини : збірник тез доповідей ІІ Міжнародної 
науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, м. Суми, 16-18 квітня 2014 р. / М.В. 
Погорєлов. - Суми : СумДУ, 2014. - С. 120. 


Ukrainian

https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/35855/1/Borodenko.pdf

Клініко-імунологічні особливості перебігу хронічного віруcного гепатиту С, асоційованого з ураженням щитоподібної залози, у Північно-Східному регіоні України

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Electronic Sumy State University Institutional Repository

SocioEconomic Challenges Journal (Sumy State University)