Герасименко, Н.

Академічний журнал Слово і Час

Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України (Vernadsky National Library of Ukraine)

Слово і Час. 2017 • №284критикаітературнаЛ“БЛОКПОСТ”: РЯДКИ, МОВ ПОСТРІЛИГуменюк Б. Блокпост : Вірші. Новели. Публіцистика. – Київ: ВЦ “Академія”, 2016. – 336 с.Серед українських видань, присвячених АТО та російсько-українській війні 2014–2015 рр., книжка “Блокпост” Бориса Гуменюка (позивний “Кармелюк”) – яскраве та помітне явище. На тлі текстів цієї ж тематики видання вирізняється не лише модерною композиційною формою, а й передусім щирістю й докладним, ґрунтовним змалюванням подій, у вирі яких перебував сам автор. Письменник брав активну участь у Революції Гідності в 24-й сотні, згодом пішов на Схід України добровольцем. До подій на Донбасі вийшли друком книжки Бориса Гуменюка “Спосіб захисту” (1993), “Лук’янівка” (2005), “Острів” (2007), “Та, що прибула з неба” (2009). Уже в окопах написав ще дві поетичні збірки, які так і назвав – “Вірші з війни” (2014–15).Нова книжка Б. Гуменюка, у якій ідеться про реальні події в Україні часів Майдану й війни на Сході України 2014–2015 років, уміщує різножанрові твори письменника: поезію, художні прозові тексти та “живу літературу”, тобто публіцистику. Такий жанровий мікс відбився й на композиції видання, що є втіленням Facebook-хроніки однієї людини, і на дизайні книжки: у ньому збережено вузький формат стрічки новин соціальної мережі, а різноманітність жанрів і стилів підкреслено й грою шрифтів.Відразу зазначимо, що автор свідомо підійшов до такого видавничого еклектизму. Щоправда, ці слова стосувалися більше поезії, однак їх можна застосувати й до “Блокпосту”: “Думай, може, варто відмовитись від старих художніх засобів та прийомів. Чи запропонувати читачеві нову літературну, зокрема, поетичну, мову. Що? Нема такої мови? А ти для чого? – Випрацюй свою… Ти – доброволець. У поезії також”.1Попри те, що всі твори Б. Гуменюка, зібрані під обкладинкою “Блокпосту”, написані про війну й часто на фронті (особливо це стосується поезії), та все ж розглядати їх у річищі традиційного “жанру воєнної прози” наразі проблематично.Н. Головченко слушно зауважує у статті “Блокпост або формула успіху Бориса Гуменюка”: ““Блокпост” належить до літератури нон-фікшн або ж літератури факту (англ. non-fiction) – особливого літературного жанру, де сюжетна лінія вибудовується винятково на реальних подіях з епізодичними вкрапленнями художнього вимислу, тому що вона засвідчує реальні події, є еклектичною за жанровою формою текстів (автобіографічні деталі, публіцистика, верлібр, вірші прозою, новели, образки, репліки тощо), але єдиною за темою, змістом, пафосом, формою наративу, світоглядом автора”2.Справді, тексти в книжці Б. Гуменюка ґрунтуються на реальних подіях, спогадах, враженнях, думках автора-очевидця. “Блокпосту” також властиві й такі ознаки нон-1 Скочко Н. Борис Гуменюк: “Мені хочеться дати прикладом в зуби всій сучасній літературі”. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litgazeta.com.ua/interviews/borys-gumenyuk-meni-hochetsya-daty-prykladom-v-zuby-vsij-suchasnij-literaturi/2 Головченко Н. “Блокпост” або Формула успіху Бориса Гуменюка. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrainka.org.ua/node/665585Слово і Час. 2017 • №2фікшну, як опис значного часового відрізка, змалювання не тільки яскравих, важливих подій, а й психологічного стану людей тощо.Сам письменник стверджує: “Я не знаю, який там із мене вояка, скоріш за все – “так собі”, але свій суб’єктивний кут війни намагаюся тримати усіма доступними мені засобами. Сподіваюся, колись із таких суб’єктивних картинок складеться одна правдива мозаїка” (1).Власне, і фіксувати війну в коротких жанрах, а не описувати її розлого, Б. Гуменюк теж вирішив свідомо, адже стан війни не налаштовує на розлогий формат. Тут треба встигнути розпочати й завершити текст, доки живий1…В одному з інтерв’ю він зауважив: “Прозу писати важко. Тим паче на фронті. Проза вимагає домашньої атмосфери. Роман – це кілька років роботи. А щоб описати цю війну, у сто сторінок не вкладешся. Не вкладешся навіть у п’ятсот. От переможемо, виженемо окупантів з України, напишемо на руїнах Кремля “Тут був батальйон “ОУН” – тоді повернуся додому, сяду під грушею, що росте на моєму обійсті в селі на Київщині, і писатиму роман”2.Українські й світові письменники (О. Довженко, А. Дімаров, О. Гончар, Е. Гемінгвей, Е.-М. Ремарк, С. Фолкс), розповідаючи про війну, намагалися сконструювати її авторські міфи, домінантою яких стали страждання та моральна девальвація, героїчність, “утрачене покоління” в мирний час.Однак у Б. Гуменюка війна зображена передусім як випробування. Як шлях, де можна пізнати себе й інших. Отримати відповіді на безліч простих запитань, риторичних у мирні часи й життєво необхідних у воєнні (на кшталт: що таке відвага й зрада, страх і героїзм, свої й чужі українці тощо). І де всі щодня вчаться виживати, переживати й перемагати на сьогоденній неоголошеній війні.Певно, ідея “Блокпосту” Б. Гуменюка й полягає в тому, що насправді межі людським можливостям немає, а особливо це виявляється в кризових ситуаціях. Бійці, жорстокі у воєнному повсякденні, коли готуються до запеклих боїв, коли ховають друзів, дивним чином змінюються, коли йдеться про життя чи повернення додому. Цю тему автор розкриває не так очевидно, здебільшого це простежується в діях та характерах передусім самого автора.Загалом “Блокпосту”, зокрема записам у Facebook і малій прозі, притаманний гострий погляд письменника на події в Україні, оцінку яким він дає голосно, часом не добираючи слів, що теж посилює експресивність сторінок книжки. Усі вони густо насичені сучасними українськими реаліями й колоритом, стисло й виразно передають відчуття війни чоловіком-воїном, якому на рівні архетипу закладено обов’язок захищати свою землю. Такі фронтові тексти – особливі. Вони передусім просякнуті болем і не залишають нікого байдужими. Є також багато гніву до зрадників, ворогів – чужих і своїх, непримиренності щодо пустих обіцянок чиновників.Емоції Б. Гуменюк виплескує відразу, уже в заголовках своїх текстів: “Досить займатися онанізмом”, “Довели”, “Жопозиція” тощо. Наприклад, в останньому відверто висловлює своє ставлення до влади, якій категорично й переконливо надає форму середнього роду: “Воно якби мало хоч дещицю мозочку в голові, а не той надгризений горішок, то знало б, що саме такий козак битиметься за свою волю на смерть” (12). У короткий соціальний текст автору вдається вкласти море емоцій, провести паралелі між давнім і теперішнім, адже “На Майдані відродилася справжня українська Січ”. До того ж Гуменюк виступає тут у ролі експерта, аналізуючи та передбачаючи, як сучасні українці, що в них відродився козацький дух, скинуть владу та повернуть усе “напрацьоване” нею простим громадянам.Додають динамічності книжці тексти, написані як діалоги Б. Гуменюка та діда Миколи, котрий є наскрізним персонажем видання. Короткі бесіди цікаві зокрема й 1 Головченко Н. “Блокпост” або Формула успіху Бориса Гуменюка. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrainka.org.ua/node/66552 Дрималовський О. Борис Гуменюк: “Війни ще не було. Справжня війна – попереду”. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://wz.lviv.ua/interview/130763-borys-humeniuk-viiny-shche-ne-bulo-spravzhnia-viina-popereduСлово і Час. 2017 • №286тим, що містять ще один погляд на події в країні. Вони часто приправлені гумором і нетривіальними порівняннями. В одній із таких бесід під назвою “Мільярд доларів” дід Микола допитується в Гуменюка, скільки це “фігурально” мільярд доларів, що, за інформацією ЗМІ, має очільник країни. Тут автор, візуалізуючи, розтлумачує діду: мільярд поміщається на одному піддоні, що його тягав тракторець “Кара”, який колись бачив дід Микола.Так само щиро й просто висловлює Б. Гуменюк свої переживання, думки в соціальній, фронтовій поезії. У цьому випадку зміст є вагомішим і сильнішим, ніж мова. Наприклад, назви віршів “Померла мама”, “Сорок днів не писалися вірші…” звучать буденно й водночас пронизливо, бо ввібрали в себе гіркоту пережитого автором – смерті найріднішої людини та загибелі в Пісках бійця батальйону “ОУН” Андрія Юрги.Як стверджує сам автор, “про війну не можна писати у риму, в стовпчик… Рядок має так виходити, як з автомата виходить черга, як їде танк, а цей танк іноді їде через тебе або того пацана, який, ще живий, лежить поряд”1. Справді, у кожному його тексті відчувається оголений нерв.Про мову “Блокпосту” загалом влучно написав критик Я. Поліщук: “Гуменюк шукає такої поетичної мови, що була би спроможна передати світ відчуттів солдата, який почувається живою мішенню. Це мова наближена до мови давніх рицарських епосів, тобто речитатив”2.Лише час від часу Б. Гуменюк вдається до щемливих рядків, написаних більш лірично. Такі “вкраплення” в загалом напружений, різкий тон автора доволі влучно натискають на точки співпереживання читача. Чого лише варті рядки фронтової лірики:Ми лежали в холодній землі Я дивився в очі земліМи сто років сиділи у схроні В її чорне люстерцеЯ пропав би в цій повній імлі Я вже бачив там свою смертьЯкби не твої долоні… Якби не твоє серце (112).Не позбавлені лірики й прозові тексти Гуменюка, хоча там вона трапляється нечасто. Наприклад, душевним є текст “Під захистом дитячих долонь”. Автор розповідає, як хату, де він жив із побратимами, обстрілювали бойовики. “А вранці бачу – наша хата-казарма в оберегах, в дитячих малюнках, в дитячих долоньках, які захищають бійців краще за будь-яку броню” (172), – пише Гуменюк. Таке проникливе завершення – усього лише одне речення – загалом більш грубої тональності тексту вкотре підкреслює вміння автора писати про війну не пафосно, а буденно, і брати читача “за живе”.На окреме слово заслуговує й образ автора в цій книжці. Письменник звертається із закликом вставати й діяти (“Ми мусимо битися”, “Треба, аби весь нарід встав”, “Чому ви не б’єтеся?”), відверто обурюється на байдужих до подій. Пронизливі деталі вкладають у душу читача образ сьогоденної війни, але не знищують її, а, навпаки, живлять і зцілюють глибоким співпереживанням.“Блокпост” захопить саме тих, кому цікавий передусім не художній вимисел, а реальність, хоча й не солодка. Ніна ГерасименкоОтримано 11 грудня 2016 року м. Київ1 Скочко Н. Борис Гуменюк: “Мені хочеться дати прикладом в зуби всій сучасній літературі”. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litgazeta.com.ua/interviews/borys-gumenyuk-meni-hochetsya-daty-prykladom-v-zuby-vsij-suchasnij-literaturi/2 Поліщук Я. Ars Masacrae, або Про те, чи є поезія на війні // Слово і Час. – 2016. – №7. – С. 7.

"Блокпост": рядки, мов постріли (Гуменюк Б. Блокпост: Вірші. Новели. Публіцистика. – Київ: ВЦ "Академія”, 2016. – 336 с.)

http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/159050/10-Herasymenko.pdf?sequence=1

"Блокпост": рядки, мов постріли (Гуменюк Б. Блокпост: Вірші. Новели. Публіцистика. – Київ: ВЦ "Академія”, 2016. – 336 с.)

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України (Vernadsky National Library of Ukraine)