«Неофіційні» дипломатичні зв’язки з рядом європейських країн у зовнішній політиці Російської імперії на початку правління Єлизавети Петрівни (за матеріалами «Архіву князя Воронцова»)

Abstract

Розкрито сутність непрямих «неофіційних» дипломатичних зв’язків Російської імперії з рядом європейських країнам (Венеція, Голштинія, Іспанія, Неаполітанське та Сардинське королівства), які мали місце в російській дипломатії на початку правління Єлизавети Петрівни. Аналізуючи матеріали «Дневной записки Государственной Коллегии иностранных дел, 1742 года, Генварь, Февраль и Март месяцы» («Архів князя Воронова»), автор дійшов висновку, що існування таких зносин найчастіше обумовлювалося формулою «друг мого друга – мій друг».Раскрыта сущность непрямых «неофициальных» дипломатических связей Российской империи с рядом европейских стран (Венеция, Голштиния, Испания, Неаполитанское и Сардинское королевства), которые имели место в российской дипломатии в начале правления Елизаветы Петровны. Анализируя материалы «Дневной записки Государственной Коллегии иностранных дел, 1742 года, Генварь, Февраль и Март месяцы» («Архив князя Воронцова»), автор пришел к выводу, что существование таких отношений чаще всего определялось формулой «друг моего друга – мой друг».The essence of indirect unofficial diplomatic relations of Russia with several European Countries (Venice, Holstein, Spain, Napoli and Sardinia) which took place in the beginning of Elizaveta Petrovna’s reign is described. The author analyzes materials of «Daily report of State College of Foreign Affairs. Months of January, February, March» from «Prince Vorontsov´s Archive» and comes to a conclusion that such relations existed due to the principle «My friend’s friend is my friend»