Рецензія на книгу: Дзюба С. Тато у декретній відпустці: Дивовижні люди. Неймовірні історії, які відбуваються насправді. - Ніжин: Аспект-Поліграф, 200

Маджуга, Я.

Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України (Vernadsky National Library of Ukraine)

Сіверянський літопис  179заблудства. I нарештi збагнути, що людська душа не комора для зберiгання добра,а Божий Храм. То ж маємо тримати її в чистотi i святостi.Кожний вiрш у «Соборi одкровень», текстова частинка, що звучить вiд iменi«Саметойя», є самодостатнiм довершеним високохудожнiм твором. А разом зтим, всi вони пов’язанi спiльною iдеєю, фiлософською i нацiональноюнаправленiстю, доповнюють один одного, створюють цiльну епiчну поему, яка кличенас до пошуку iстини, до спасiння.Оце i є та новiтня лiтература європейського штибу, з глибоким i мiцнимнацiональним пiдгрунтям, яка може повернути втрачений останнiм часом iнтересдо поетичного слова.Справжня поезiя, як i пiсня, стає часткою душi народу, якщо вона вистражданапоетом, пройшла через його серце.Сьогоднi про книгу «Собор одкровень» Олега Гончаренка маємо говорити якпро небуденне явище, духовний прорив, який дасть свої позитивнi плоди.Ярослав МаджугаМАРИНІНА І ДОНЦОВА ВІДПОЧИВАЮТЬ...Дзюба С. Тато у декретній відпустці: Дивовижні люди. Неймовірні історії,які відбуваються насправді. ) Ніжин: Аспект)Поліграф, 2007 (книга тааудіозаписи на CD)дисках).Оленка, донька міністра, закінчила школу із золотою медаллю, пішла зоднокласниками зустрічати світанок і... не повернулась додому, безслідно звикла.Всі пошуки 	 марні! Рідні  вважають, що дівчина загинула. Але вона "просто" втеклав інше місто, щоб стати черницею. Це 	 не гостросюжетний детектив Мариніної 	Донцової 	 Устинової і не "мильний" телесеріал. Все відбувається насправді і цяісторія приголомшує, шокує своєю "реальною неймовірністю". Її розповідає самаОлена 	 абсолютно відверто, навдивовижу пристрасно, не приховуючи жодних"інтимних" подробиць зі свого нового життя. Хто вона 	 "Божа наречена", дівчинка	янгол чи відчайдушна авантюристка?Автор навмисне уникає будь	яких коментарів 	 до кожного персонажа "своїх"історій він ставиться, мов до коштовного діаманта. "Не судіть і не судимі будете!"	 ця біблейська істина для Сергія Дзюби 	 аксіома. Тому люди приходять в "його"студію і розповідають про найсокровенніше. Вони знають 	 він їх не зрадить, необразить, не перекрутить жодного слова. Це 	 як на сповіді у священика, тількиспіврозмовники знають 	 такі історії варті того, щоб їх почули тисячі людей.Письменники часто бавляться в журналістику і вважають її чимосьдругорядним. "Навпаки зі ста гарних письменників лише один може стати справдіцікавим, талановитим журналістом", 	 переконаний Сергій Дзюба.Молода співачка, яка тричі прощалася з цим світом, пережила клінічну смертьі врятувала коханого чоловіка від підступної недуги; українець, котрий живеодночасно з трьома дружинами; вчителька, що закохалася в десятикласника інародила від нього дитину... 	 всі ці неймовірні історії, які увійшли до нової книгивідомого письменника та журналіста, 	 реальні.Працюючи в телерадіоагентстві "Новий Чернігів", Сергій Дзюба готував їхдля радіо, безпосередньо спілкуючись із персонажами. Прозвучавши в ефірі,передачі викликали гучний резонанс і не раз повторювались на прохання слухачів.Тому до аудіозаписів на дисках додалася спочатку їх друкована газетна версія, атепер побачила світ і книга. Власне, кожна з цих історій варта окремого роману,кінострічки чи телесеріалу.Хіба не вражає вчинок Каті, котра вирішила народити дитину... для своєїподруги. Наталя не могла завагітніти, отож  найкраща приятелька запропонувалаїй власну допомогу. Залишалося лише вмовити Василя 	 чоловіка Наталі. Інезабаром Катя фактично оселилася в оселі подруги... Пристрасті почалися такі,180 Сіверянський літописщо, як то кажуть, будь	які телесеріали відпочивають.А ось "чернігівський Пігмаліон" 	 Олексій, який душу, талант і дещицю грошейвкладає в своїх "галатей", аби потім благополучно... видати їх заміж. Причому вінробить це безкорисно, отримуючи задоволення від самого процесу "створенняпрекрасної жінки"...Сучасні відьми на Чернігівщині об'єднані у власну таємну організацію.  Вонине прагнуть реклами і маскуються навіть краще за агентів ЦРУ.  У цьомупереконаний Павло Дубровський, який зібрав сотні легенд про перебування різноїнечистої сили на Придесенні, сам займався окультизмом і спілкувався з відьмами.Він запевняє, що таємні організації відьом існують не лише в Чернігові, а і в усіхрайонах Придесення: "Скажімо, Городня 	 це енергетично стабільне місто. Кількістьвідьом у ньому не змінюється протягом століть 	 їх завжди 16.  Якщо якась відьмазалишає цей світ, замість неї одразу ж беруть послушницю, котру згодом,переконавшись у її здібностях, інші відьми на кругу визнають своєю колегою. Це	 духовна традиція, невід'ємна від уміння спілкуватися з силами природи: невикористовувати їх, не підкорювати, а саме спілкуватися..."На відміну від більшості ровесників, 25	річний Андрій Тимченко не мріє житив Нью	Йорку, Женеві чи Парижі. Власне, і Київ він вважає надто галасливим таметушливим містом, дуже шкідливим для здоров'я. Андрій обожнює тишу. Адже,усамітнившись, можна легко уявити себе еротично	іронічним дядечком Фрейдом,невловимим та шляхетним Григорієм Сковородою або мужнім і мудрим Сократом.А ще витворити власні дива: наприклад, увічнити загадкову усмішку своєї сусідкичи розгледіти неймовірно красиву душу малесенької квіточки обабіч шляху.Сільський філософ і митець Андрій Тимченко зовсім не переймається тим, щомешкає в невеличкому селищі. Пантелеймон Куліш взагалі тривалий час жив нахуторі, але це не завадило йому стати видатним письменником і філософом. Та йнині, у селі Матіївка Бахмацького району, свідомо, подалі від цивілізації, мешкаєодин із найталановитіших та найвідоміших сучасних українських літераторів 	Кость Москалець, який, зокрема, створив знамениту пісню "Вона". Пам'ятаєте?                              Лиш вона лиш вона                              Сидітиме сумна                             Буде пити не п'яніти від дешевого вина                             Моя дівчинко печальна                             Моя доле золота                             Я продовжую кричати                            Ніч безмежна і пуста.Хтось вважає цих людей диваками. Але, поспілкувавшись з Андрієм, мимоволіжалкуєш, що таких диваків 	 надзвичайно мало. "Людство ще блукає в пітьмі іжбурляє камінням у зорі. Проте глузує з романтиків, котрі прагнуть збагнути голосирослин, риб і птахів. Ми навигадували силу	силенну законів, аби полегшити собіжиття. Натомість борсаємось у їхніх тенетах, 	 каже Андрій. І цитує Горація: 	 Щоза користь із законів там, де нема моралі?""Фанатично люблю свою професію! 	 запевняє Сергій Дзюба. 	 Для мене 	 це нетягар, не хрест, а радість від спілкування з такими різними людьми, постійне пізнаннячогось нового. Я брав інтерв'ю у священиків і зеків, черниць та проституток, видатнихособистостей і божевільних, президентів та мудрих сільських дядьків... Журналістикаподарувала мені стільки пригод і пристрастей, що я вже не зможу відмовитися відтакого навіженого, стресового і вкрай небезпечного для здоров'я життя".Коли Сергій Дзюба відзначав 25	річчя своєї журналістської та літературноїдіяльності, на свято завітали майже всі персонажі майбутньої книжки.                                                                                                    Ярослав Маджуга.

Мариніна і Донцова відпочивають...

http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/123456789/47968/1/25-Madzhuha.pdf

Мариніна і Донцова відпочивають...

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України (Vernadsky National Library of Ukraine)