Рецензія на книгу: Непомнящий А. А. ПОДВИЖНИКИ КРЫМОВЕДЕНИЯ: В 2-х т. — Симферополь, 2008. — Т. 2: TAURICA ORIENTALIA. — 600 с. — (Биобиблиография крымоведения; Вып. 12)

Урсу, Д.

Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України (Vernadsky National Library of Ukraine)

235ХІІІОГЛЯДИТА ІНФОРМАЦІЯ236Краєзнавство 1–2 2009Дмитро Урсу (м. Одеса)ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КРИМОЗНАВСТВАРец. на кн.: Непомнящий А. А. ПОДВИЖНИКИ КРЫМОВЕДЕНИЯ: В 2-х т. — Симферополь, 2008. — Т. 2: TAURICA ORIENTALIA. — 600 с. — (Биобиблиография крымоведения; Вып. 12).Протягом століть Крим був і досі зали-шається живим осередком Сходу на південних кордонах України. Тому недивно, що вже з кінця XVIII століття півострів був перетворе-ний на творчу лабораторію вітчизняної орієн-талістики. Саме тут були найсприятливіші умови для вивчення археології, історії, етно-графії, фольклору, мови безпосередньо у носіїв східної цивілізації — татар, караїмів, крим чаків. З того часу почала формуватися комплексна наукова дисципліна кримознавс-тво, яка в рівній мірі відноситься як до регіо-нознавства (краєзнавства), так і до орієнталіс-тики (сходознавства).Рецензована праця професора А. А. Непом-нящого стосується якраз другої, сходознавчої іпостасі кримознавства, оскільки досліджує невідомі (або маловідомі) сторінки орієнталіс-тики на теренах Криму, починаючи з часів його приєднання до Російської імперії й до по-чатку Другої світової війни, тобто протягом більш ніж 150 років. Читач одержав справж-ню галерею творчих портретів істориків-схо-дознавців у вигляді окремих нарисів, що тісно з’єднані один із одним методологією, сюжет-ними лініями, паралельними біографіями діючих персонажів. Автор слушно зауважує, що історія історичної науки не може бути від-творена з належною повнотою, якщо спирати-ся лише на друковані джерела та опубліковані твори науковців. Слід заглибитися в нетрі не-вичерпної архівної документації, що збері-гається в особових фондах учених, насампе-ред — в щоденники та листи, чернетки науко-вих праць, плани, програми і проспекти, вивчити паперові залишки наукової лабора-торії. Ці унікальні джерела дадуть змогу зро-зуміти краще психологічний та інтелектуаль-ний контекст творчості, відчути емоційну на-пругу та тлі бурхливої соціокультурної еволюції кримського суспільства.Для виконання своїх амбітних планів Ав-тор провів тривалі й доволі плідні пошукові роботи в архівах, сховищах рукописів бібліо-тек і музеїв в Москві, Санкт-Петербурзі, Одесі, Києві, Сімферополі, Бахчисараї, Єревані. Не-має, здається, такої наукової установи, в якій зберігаються ті чи інші папери, що торкають-ся кримської тематики, де би він не працював. Професору А. А. Непомнящому притаманний рідкісний, радше унікальний, хист “почути” минуле в його поліфонії, “побачити” в різно-маїтості його барви через призму документів особистого походження. Він бездоганно во-лодіє технологією архівних і бібліографічних пошуків, досконало знає океан фахової літера-тури. Неосяжна ерудиція дозволяє йому впев-нено йти до цілі, знаходити точні орієнтири в історії різних галузей вітчизняної науки — іс-торії, культурології, археології, етнографії, мовознавства, орієнталістики. Отже, читача цієї багатої на факти та міркування книги че-кають великі й малі відкриття майже на кож-ній сторінці, а взагалі — цікаве знайомство із славетними постатям науковців, корифеями сходознавства, оскільки персоналійна іс-торіографія, поєднана з біографікою, має свої переваги над сухим монографічним текстом, який утвердився, скажімо, в дисертаціях.Автор присвятив ґрунтовні нариси видат-ним російським сходознавцям XIX ст. — В. В. Григор’єву, І. М. Березіну, М. І. Весе-ловському, В. Д. Смирнову і XX ст. — В. О. Гордлевському, Г. Ю. Крачковському, О. М. Самойловичу, причому головна увага привернута до кримознавчих студій, менш ві-домих в їх творчій спадщині. Тут читач зустрі-не величезну кількість нового, свіжого фактич-ного матеріалу, запозиченого із забутих публі-кацій та рукописів. Вперше до наукового обігу введені, наприклад, листи Арсенія Маркевича до Миколи Веселовського (с. 114–115), його ж листи до Н. Д. Полонської-Василенко (с. 436–445). Нарис про Г. Ю. Крачковського майже цілком ґрунтується на його багаторічному листування із В. Й. Філоненком (с. 350–401), яке досконало опрацьовано А. А. Непомнящим у академічному архіві в Санкт-Петербурзі.На окрему увагу заслуговують відкриті Ав-тором невідомі сторінки в науковій спадщині 237перших українських кримознавців О. О. Анд-рієвського, В. М. Базилевича, О. Я. Олесниць-кого. Абсольвент Університету Св. Володими-ра, Андрієвський певний час викладав в одесь-кому Рішельєвському ліцеї, потім був журналістом у “Киевских губернских ведо-мостях”. Його перу належить широко відома у свій час книга нарисів “Крим і кримські та-тари”, яка витримала три видання (с. 268–272). Відомий український історик В. М. Ба-зилевич у початковий період наукової твор-чості теж вельми цікавився минулим Крима, надрукував статтю “З історії московсько-крим-ських стосунків першої половини XVII ст.” (1914 рік), яка досі не втратила наукової вар-тості. Етнічну історію півострова, фольклор кримських татар розробляв О. Я. Олесниць-кий, який видав 1910 р. зібрані ним в резуль-таті польових досліджень пісні кримських та-тар. Життя своє він закінчив в еміграції на посаді доцента Загребського університету (с. 228–233). До речі, саме А. А. Непомнящим вперше виявлено й оприлюднено на сторінці 229 рецензованої книги фотографію цього до-слідника.Ще одна маловідома постать українського походження — мистецтвознавець Є. Ю. Спась-ка, розповідь про трагічну долю якої немож-ливо читати без хвилювання (с. 294–310).  Авторові вдалося знайти низку особистих до-кументів ученої у фондах Інституту мистецт-вознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського, що дозволило йому більш повно висвітлити її наукову спадщину в ца-рині кримського народного мистецтва. Хоті-лось би особливо підкреслити те, що Автор, вивчаючи історіографію, кримознавство того часу, коли півострів адміністративно не вхо-див до складу України, постійно підкреслює зв’язки родинні та професійні російських схо-дознавців з Україною. Так В. В. Григор’єв по-чав свою педагогічну та наукову діяльність в якості викладача турецької мови Рішельєвсь-кого ліцею в Одесі, тут провів шість років (с. 70–79). З Одесою пов’язана біографія ще одно-го кримознавця, молдованина за походжен-ням, Ф. Ф. Лашкова (справжнє прізвище Лашку), який навчався в Новоросійському університеті, певний час працював чиновни-ком в Одесі. До речі, життя і діяльність Федо-ра Лашкова в рецензованій книзі так широко і достовірно вивчено вперше (с. 136–190).  Чимало цікавих фактів і спостережень навів Автор, розглядаючи кримознавчу спадщину гордості української орієнталістики А. Ю. Крим ського (с. 233–236), а також сла-ветної Н. Д. Полонської-Василенко (с. 179–180, 435–445).Кінець “TAURICA ORIENTALIA” прикра-шають додатки: це 9 статей сходознавців про Крим (Ф. Ф. Лашкова, О. Я. Олесницького, В. Д. Смирнова, Г. Ю. Крачковського), причо-му (до того ж) чотири з них — рукописи, знай-дені автором в архівах та фондах музеїв, інші — були надруковані в маловідомих жур-налах і виданнях. Корпус цих джерел дозво-лить молодим науковцям подовжити дослід-ження, започатковані в рецензованому томі.Слід привернути увагу читача ще на одну симпатичну рису твору професора А. А. Не-помнящого. Йдеться про величезний і багатий на інформацію науковий апарат, справжню кримознавчу енциклопедію: майже на кожній сторінці можна зустріти або вичерпну біб-ліографію того чи іншого сюжету, або ретель-но підготовлену біографічну довідку побіжних персонажів, про яких згадується в тексті (та-ких біографій майже сотня). Але, на жаль, бракує біографічних відомостей про таких краєзнавців 1920-х років, як У. Боданінський і О. І. Полканов. Між тим, про першого із зга-даних в Російському державному архіві літе-ратури і мистецтва зберігаються цінні ма-теріали, які ще не введені до наукового обігу, а саме особові справи, листування, звіти. Це такі фонди: 941 (Державна Академія мистець-ких наук), оп. 10, спр. 63 — і 675 (Спілка дра-матичних і музичних письменників), оп. 2, спр. 82. До речі додамо, що в цьому архіві, в особовому фонді Г. Ф. Сукованченка, біб-ліографа, співробітника Всесоюзної книжко-вої палати, збирача літературних пам’яток про Крим (фонд 1396, 467 од. зб.) ймовірна на-явність невідомих рукописів, що торкаються вивчення минулого півострова. Що ж сто-сується Олександра Полканова, якого Автор слушно назвав “лідером краєзнавчого руху” 1920-х років, то треба прямо сказати, що нав-коло цієї постаті створено чимало легенд і міфів. Настав час сказати про нього правду, для чого необхідно вивчити судово-слідчу справу, оскільки документація, що осіла в його особовому фонді (ф. Р-3814 в Держархіві в Автономній Республіці Крим), в значній мірі утратила автентичність, бо була старанно під-чищена спадкоємцем.Не можна обманути деякі дрібні фактогра-фічні огріхи рецензованої книги: М. К. Дмит-238Краєзнавство 1–2 2009рієв не міг стати в 1925 р. кандидатом наук (с. 376), оскільки наукові ступені запровад-жені лише 1934 року. З цієї причині Є. Ю. Спаська не захищала в 1931 р. канди-датську дисертацію (с. 307). На тій же сторін-ці, де вміщена замітка про Дмитрієва, в біографії О. С. Башкирова сказано, що він був з 1924 р. до 1934 р. співробітником Інституту археології та мистецтвознавства та Інституту народів Сходу РАН. Але Інститут народів Схо-ду був підзвітним Всесоюзному ЦВК, а не Ака-демії наук СРСР. Ще одне зауваження: Автор полюбляє не в міру розлогі цитати, бо він, здається, не обмежений обсягом видання; де-які цитати можна було б скоротити без всіля-ких втрат сенсу. Навіщо, скажемо, було наво-дити повністю скаргу Ф. Ф. Лашкова на ди-ректора гімназії (с. 158–170)? Адже цей документ має суто особистісний зміст і не несе принципового наукового навантаження.Підсумовуючи свої враження від “TAURI-CA ORIENTALIA”, насамперед хотілось би підкреслити її хронологічну, просторову й те-матичну широту, сумлінність дослідження ос-новних сюжетів в глибину, новаторський ха-рактер всієї книги, її висновків і узагальнень. Це дійсно кращий зразок “нової локальної іс-торії”, який ні в чому не поступається шедев-рам сучасної світової історіографії. І останнє: рецензована книга вирізняється вишуканим поліграфічним оздобленням, вона розкішно ілюстрована малюнками і портретами, біль-шість з яких є справжніми раритетами. Ди-зайн книги свідчить про високий естетичний смак її Автора. Подяка мусить бути адресова-на також поважним інституціям, завдяки яким книга побачила світ, а саме: Республі-канському комітетові Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини, Науко-вому центру історико-краєзнавчих дослід-жень та Зводу пам’яток України по Автоном-ній Республіці Крим, Центру пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охо-рони пам’яток історії та культури.

Енциклопедія кримознавства

http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/123456789/31636/1/29-Ursu.pdf

Енциклопедія кримознавства

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України (Vernadsky National Library of Ukraine)