Almeida Saab, Beatriz 

Beyer, Jan Nicola

Ukrainian

<intR>²Dok

1/6Дезінформація як основна зброя війниverfassungsblog.de/ризик-тунельного-бачення-у-боротьбі-з/Jan Nicola BeyerBeatriz Almeida SaabThis article belongs to the debate » Ukraine, the European Union and the Rule of Law23 Dezember 2022Ризик тунельного бачення у боротьбі з російськоюдезінформацієюПротиставлення кінетичної війни, яка розпочалася після повномасштабноговторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року, та зіткнень у цифровому просторіпоказує, що обидві арени війни мали різні наслідки для країн-членів НАТО та ЄС.Якщо західні держави змогли значною мірою утриматися від фізичних бойових дій,обмеживши свою участь наданням зброї та військових матеріалів українськимсилам, то в цифровій сфері таке утримання виявилося неможливим. Тутпротистояння з Росією не лише зачепило всі країни-члени НАТО і ЄС, але йпередувало початку нещодавньої військової ескалації. Принаймні з часу протестівна Майдані в Україні і подальшої незаконної анексії Криму Росією, російськарозвідка заливає західні медіа-простори неправдивими і оманливими новинами.Метою такого підходу до дезінформації як з «пожежного шлангу» було підірватисоціальну згуртованість на Заході та підживити недовіру до демократичнихінститутів.Частково збігаючись з поновленням російського нападу на Україну, а частковоспровокований ним, Європейський Союз ухвалив законодавчі відповіді на російськудезінформаційну кампанію. 2 березня 2022 року він заборонив два російські 3MI,Russia Today (RT) i Sputnik, які вважаються ключовими стовпами російськоїпропаганди. Паралельно і не пов’язано з війною було прийнято Закон про цифровіпослуги (DSA), знаковий законодавчий акт, який посилює тиск на платформисоціальних мереж з метою вирішення проблеми дезінформації. Тим не менш,російські зусилля з дезінформації частково пристосувалися до таких зусиль зістримування.Ця стаття має на меті проілюструвати природу російської дезінформації, її основнітеми, тактику і наративи, обговорити, як російська розвідка намагається обійтизусилля ЄС щодо стримування дезінформації, а також те, як російськадезінформація втілює постійну загрозу цифровому здоровʼю європейців. Однак ей2/6доробок висловлює певне застереження. Хоча російська дезінформаціязалишається активною загрозою, вона часто використовується як димова завіса. Наприкладі парламентських виборів в Італії та дебатів навколо «антигендерних»питань ми продемонструємо, як страх перед російською дезінформацією затьмариввплив внутрішніх суб’єктів дезінформації.Російські стратегії дезінформації: швидке реагування таповторюваністьРосійські зусилля з дезінформації значною мірою покладаються на переконливийпотенціал об’ємних різноманітних каналів і джерел, а також на швидкість іповторюваність. Якщо зануритися глибше в те, як суб’єкти обману використовують цістратегії, то можна виділити кілька повторюваних тактик, тем і географічних аспектів,які заслуговують на увагу.Російські суб’єкти дезінформації використовують різноманітні тактики дляефективного поширення неправдивих наративів в Інтернеті. По-перше, вонипокладаються на використання фейкових акаунтів для посилення своїх наративів. Увересні 2022 року компанія «Мета» заявила, що видалила мережі таких акаунтів, якібазувалися в Росії, пояснивши, що, за повідомленнями, вони видавали себе зановинні веб-сайти, щоб критикувати європейські країни за підтримку України післяповномасштабного вторгнення. Інша поширена тактика полягає у створенніанонімних веб-сайтів та сайтів-самозванців. Російські урядові акаунти були пов’язаніз реєстрацією веб-сайтів з дещо неправильно написаними назвами відомихновинних агентств, що містять неправдиву інформацію. Нарешті, Росіявикористовувала впливових осіб та інтернет-тролів для відстоювання своїх інтересіві підриву конкуруючих наративів шляхом розміщення маніпулятивних повідомлень усоціальних мережах або в коментарях до новинних статей.Логіка цієї тактики полягає у спробі збільшити охоплення дезінформаційнихнаративів, а також сприяти поширенню великої кількості неправдивого таоманливого контенту. Швидкість і кількість мають першорядне значення дляросійської стратегії. Вона намагається бути більш переконливою через постійнуприсутність на багатьох каналах. Крім того, підтримка багатьох людей підвищуєдовіру людей до інформації, часто без будь-якої уваги до правдивості інформаціїабо авторитетності осіб, які її підтримують.Російська пропаганда є швидкою, безперервною і, що найголовніше, спирається наповторення. Прокремлівські наративи, схоже, слідують одній і тій же схемі:відволікання від проблеми, заперечення доказів, демонізація об’єкта, перекладанняпровини і повторення. Впровадження елементу повторення дозволяє суб’єктамобману посилити сприйняття наративу як правдивого. Люди схильні вірити ісхвалювати наративи, з якими вони стикалися неодноразово, і навіть коли вонименш зацікавлені в темі, люди схильні приймати, швидше за все, те, що здається їмзнайомим – отже, повторення є ефективним.3/6Крім того, охоплення, сила і вплив російської пропаганди є особливо потужними,оскільки Росія витрачає на неї мільярди євро. Особливо це стосується країн позамежами Заходу. Одне (обмежене) дослідження, проведене Офісом сприяннядемократії (DRI), показує, що проросійські меседжі мають більший вплив нанезахідну аудиторію. Наведені нижче графіки, наприклад, ілюструють відмінності міждвома наборами хештегів: #IStandwithUkraine та #IStandwithRussia. У той час якперший набагато частіше репостили європейські користувачі Твіттера, другий бувбільш популярним у таких країнах, як Бразилія, Індія, Пакистан та країни Африки напівдень від Сахари.Графік 1: #IStandwithUkraine. Джерело: Офіс зі сприяння демократіїГрафік 2: #IStandwithRussia. Джерело: Офіс зі сприяння демократії.Щоб не стати жертвою прокремлівських наративів, ЄС вжив заходів длястримування російської дезінформації. Найбільш радикальним з них стала заборонадвох російських 3MI – Russia Today (RT) та Sputnik, про які йшлося вище. Цязаборона була не лише суперечливою, оскільки дехто стверджував, що вона не4/6повністю підпадає під дію законодавства про права людини і може бути використанаавторитарними лідерами (її можна оскаржити в суді), але й ефективність заборониможе бути поставлена під сумнів.Адаптивність Росії до заходів стримування: межі заборонВважати, що заборона Sputnik i Russia Today не мала жодного ефекту, було бнеправильно.Згідно з дослідженням Інституту стратегічного діалогу (ISD) з фокусом на Францію,заборона призвела до значного зниження залученості та охоплення обох каналів уФейсбук, Інстаграм, Твіттер та Телеграм з моменту введення заборони. Незважаючина те, що раніше вони були провідними джерелами теорій змови, неправдивихновин та російської пропаганди, поширення їхнього контенту майже припинилося,незважаючи на те, що вони все ще були доступні через віртуальну приватну мережу(VPN).Однак російська пропаганда знайшла способи певною мірою обійти ці заборони. Тутможна виділити дві тенденції. 3 одного боку, історії та повідомлення, які ранішепоширювали RT і Sputnik, почали з’являтися на веб-сайтах, які існували до війни,але не вважалися рупорами Кремля, або на численних нових веб-сайтах, створенихз того часу. Як повідомляє Newsguard, нью-йоркська служба моніторингудезінформації в Інтернеті, станом на серпень 2022 року налічувалося понад 250сторінок такого типу, багато з яких маскуються під аналітичні центри або імітуютьлегітимні новинні сайти. Вони поширюють неправдиву або оманливу інформацію провійну англійською, французькою, німецькою та італійською мовами і вигіднозображують Кремль.3 іншого боку, російські дипломати взяли на себе більш помітну роль у поширеннінеправдивої та оманливої інформації. Після заборони RT i Sputnik посольства ідипломати почали використовувати свої – часто значні – підписки в соціальнихмережах для поширення дезінформації в раніше небачений спосіб. Російськідипломатичні акаунти агресивно просували повідомлення про українські воєннізлочини та інші прокремлівські наративи, як через просування новин, виробленихросійськими державними ЗМІ, так і через поширення сфальсифікованих зображеньта відео. Як зазначають експерти, важко пояснити масову активність, яку отрималиці повідомлення, часто з тисячами репостів за короткий проміжок часу, якщо неприпустити, що вони були частиною більш масштабних кампаній іноземного впливуіз залученням ботів.Фокус на російській дезінформації: ризик тунельного зоруЯк величезний обсяг російської дезінформації, так і її пристосованість до зусиль зістримування тримають у напрузі політиків по всьому ЄС. Під час цьогорічнихвиборів в Італії та Швеції широко поширеним було очікування російських спробвплинути на вибори, що навіть призвело до створення нової державної установи,5/6яка займатиметься боротьбою з дезінформацією у Швеції. Зрозуміло, що такіпобоювання існують після незаперечної на сьогодні ролі Росії у президентськихвиборах у США 2016 року. Однак слід також враховувати ризик надмірногоакцентування уваги на Росії. Це може призвести до того, що вітчизняні суб’єктидезінформації залишаться недостатньо вивченими, а також може посилити владуРосії, оскільки її сприйматимуть як більш небезпечну, ніж вона є насправді.Дослідження, проведене виданням Politico, показало, що італійські політики тавпливові особи були головними винуватцями недостовірної та неправдивоїінформації напередодні та під час виборів 2022 року. Це жодним чином не означає,що Росія не відігравала жодної ролі у створенні неправдивої та оманливоїінформації. Можливо навіть, що деякі італійські діячі виконували функції російськихпроксі-агентів, оскільки меседжі на підтримку Росії посідали чільне місце середпоширюваної дезінформації. Однак значна частина неправдивих та оманливихнаративів, особливо тих, що спрямовані проти іммігрантів, схоже, походитьзсередини Італії.Іншим прикладом, який ілюструє це явище, є «антигендерна» мобілізація тастворення екосистеми дезінформації навколо суміжних тем (права ЛГБТКІА+,аборти та права дітей, серед іншого) в Європі. Якщо розібратися, звідки берутьсякошти для діячів, які займаються адвокацією та побудовою кампаній в Інтернеті,створюючи хибне враження широкої підтримки цих тем, то понад 60 відсотківфінансування антигендерних діячів у Європі надходить зсередини самої Європи. Цене означає, що Росія не є важливим гравцем у кампаніях з мобілізаціїантигендерного порядку денного в Європі, насправді Росія та донори з США є двоманайбільшими донорами після ЄС. Однак загальне відчуття паніки щодо російськоговтручання у цю сферу не повинно затьмарювати ту негативну роль, яку відіграютьвітчизняні діячі. Дезінформаційні кампанії є проблемою, яку слід вирішувати в межахЄС так само, як це робиться з іноземними суб’єктами.LICENSED UNDER CC BY SASUGGESTED CITATION  Beyer, Jan Nicola; Almeida Saab, Beatriz: Ризик тунельногобачення у боротьбі з російською дезінформацією: Дезінформація як основна зброявійни, VerfBlog, 2022/12/23,https://verfassungsblog.de/%d1%80%d0%b8%d0%b7%d0%b8%d0%ba-%d1%82%d1%83%d0%bd%d0%b5%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be-6/6%d0%b1%d0%b0%d1%87%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d1%83-%d0%b1%d0%be%d1%80%d0%be%d1%82%d1%8c%d0%b1%d1%96-%d0%b7/.Explore posts related to this: Other posts about this region: UkraineLICENSED UNDER CC BY SA

Ризик тунельного бачення у боротьбі з російською дезінформацією

https://intr2dok.vifa-recht.de/servlets/MCRFileNodeServlet/mir_derivate_00014605/%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0.pdf

Ризик тунельного бачення у боротьбі з російською дезінформацією

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

<intR>²Dok