Організаційно-правові засади боротьби з корупційними проявами у Російській імперії у кінці XVIII – першій половині XIX ст.

Abstract

Галкін, Д. В. Організаційно-правові засади боротьби з корупційними проявами у Російській імперії у кінці XVIII – першій половині XIX ст. / Дмитро Вікторович Галкін // Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції : зб. тез доп. V Міжнар. наук.­практ. конф. (м. Харків, 31 берез. 2017 р.) / МВС України, Харків. нац. ун­-т внутр. справ ; Кримінол. асоц. України. – Харків : ХНУВС, 2017. – С. 54-55.Розглянуто правові засади боротьби з корупційними проявами, які були закладені у статтях XV тому Зводу законів Російської імперії 1832 р., а також Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р. Зазначено, що упродовж XVIII – першої половини XIX ст. змінювалися найменування установ, але було очевидним, що без спеціального органу, що існував при верховній владі, і який би, окрім іншого, здійснював би протидію фінансовим правопорушенням у сфері державних фінансів у країні, де корупція та зловживання посадовців стали нормою життя, самодержавство обійтися вже не могло.The legal principles of combating corruption, which were laid down in the articles of the XV volume of the Code of Laws of the Russian Empire in 1832, as well as the Regulations on Criminal and Correctional Punishments of 1845, were considered. It was noted that during the XVIII - the first half of the XIX centuries. the names of institutions changed, but it was obvious that without a special body that existed under the supreme power, and which would, among other things, would counter financial offenses in the sphere of public finances in a country where corruption and abuse of officials have become the norm of life, autocracy could no longer do without.Рассмотрены правовые основы борьбы с коррупционными проявлениями, заложенными в статьях XV тома Свода законов Российской империи 1832 г., а также Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1845 г. Отмечено, что на протяжении XVIII – первой половины XIX в. изменялись наименования учреждений, но было очевидно, что без специального органа, существовавшего при верховной власти, и который, кроме прочего, осуществлял бы противодействие финансовым правонарушениям в сфере государственных финансов в стране, где коррупция и злоупотребление должностных лиц стали нормой жизни, самодержавие обойтись уже не могло