Моделі управління економічним розвитком регіону в умовах соціалізації

Abstract

The purpose of the article is to substantiate the management models of the region’s economic development in the conditions of socialization. Methodology. The general scientific methods are used in the research, in particular: theoretical generalization – to determine the main models of development management; statistical analysis – to standardize indicators in each region relative to the national average; methods of positive and normative analysis – to substantiate the management models of the region’s economic development in the conditions of socialization. Results. Methodical approaches are considered and the author’s definition of the model of management of the region’s social and economic development is substantiated. It is proposed to understand it as a unique combination of management functions, mechanisms and tools aimed at identifying key benefits and the most optimal use and development of strategic potential of territories to ensure economic growth, high social standards and environmental protection. Models of social and economic development are substantiated. They determine the level of balance of social and economic processes in the regions using the modified management matrix of R. Blake and J. Mouton and allow us to determine the type of socioeconomic policy in the region, as well as the main ways to balance economic and social efficiency in certain conditions. The matrix contains 5 main sectors that characterize the type of socio-economic policy in the region depending on the results of the social and economic development over a period of time according to certain coordinates. A description of each type of policy is given; the directions of its improvement are substantiated. Practical meaning. Methodical approaches to the assessment of the level of balance of the region’s social and economic development are proposed, which are based on the definition of key economic and social results of functioning and their standardization relative to the median value in a 100% scale. This allows us to determine the rate of advancement (lag) of the regions according to the relevant 2 groups of criteria, to carry out their clustering and to identify problematic areas of socio-economic policy. Prospects for further research. The key principles of formation and functioning of the model are systematized taking into account the current requirements of the time and the main trends of regional governance, which are typical for developed countries, namely: identification and strengthening of the key competencies of the region; compliance with the sustainable development criteria; innovative divergence; stability and balance.Метою статті є обґрунтування моделей управління економічним розвитком регіону в умовах соціалізації. Методологія. У досліджені застосовані загальнонаукові методи, зокрема: теоретичне узагальнення – для визначення основних моделей управління розвитком; статистичного аналізу – для стандартизації показників у кожному регіоні відносно середнього значення по країні; методи позитивного і нормативного аналізу – для обґрунтування моделі управління економічним розвитком регіону в умовах соціалізації. Результати. Розглянуто методичні підходи та обґрунтовано авторське визначення моделі управління соціальноекономічним розвитком регіону, під якою запропоновано розуміти унікальне поєднання управлінських функцій, механізмів та інструментів, що спрямовані на виявлення ключових переваг та найбільш оптимального використання й розвитку стратегічного потенціалу територій для забезпечення зростання економіки, високих соціальних стандартів та збереження навколишнього середовища. Обґрунтовано моделі соціально-економічного розвитку, що визначають рівень збалансованості соціальних і економічних процесів у регіонах з використанням модифікованої управлінської матриці Р. Блейка та Дж. Моутон та дозволяють визначати тип соціальноекономічної політики у регіоні а також основні шляхи збалансування економічної та соціальної ефективності функціонування у визначених умовах. Матриця містить 5 основних секторів, що характеризують тип соціально-економічної політики у регіоні у залежності від результатів соціального та економічного розвитку за певний проміжок часу відповідно до визначених координат: активна, фасадна, реактивна, пасивна та меркантильна. Подано опис кожного типу політики, обґрунтовано напрямки її удосконалення. Практичне значення. Запропоновано методичні підходи до оцінки рівня збалансованості соціального й економічного розвитку регіону, що ґрунтуються на визначенні ключових економічних і соціальних результатів функціонування та їх стандартизації відносно медіанного значення у 100% шкалі, що дозволяє визначати темпи випередження(відставання) регіонів за відповідними 2 групами критеріїв, здійснювати їх кластеризацію та ідентифікувати проблемні напрямки соціально-економічної політики. Перспективи подальших досліджень. Систематизовано ключові принципи формування та функціонування моделі із врахуванням актуальних вимог часу та основних трендів регіонального управління, що є характерними для розвинутих країн, а саме: визначення та посилення ключових компетенцій регіону; відповідність критеріям сталого розвитку; інноваційна дивергентність; стабільність і збалансованість