Starostenko, V. I.

Ukrainian

Наукова періодика України

Олександру андрійОвичу ТрипільськОму — 80 рОківГеофизический журнал № 4, Т. 40, 2018 217Олександру Андрійовичу Трипільсько-му, доктору геолого-мінералогічних наук, провідному науковому співробітнику від-ділу сейсмічної небезпеки, професору Ки-ївського національного університету імені Тараса Шевченка 25 серпня 2018 р. випо-внилось 80 років. Уся науково-педагогічна діяльність О. А. Трипільського (а це по-над 50 років) пов’язана з Інститутом гео-фізики НАН України, де ювіляр зростав як фахівець від студента-практиканта до доктора наук. Протягом цього часу над-рукував понад 170 наукових публікацій (деякі з них увійшли до наукометричних баз SCOPUS та Web of Science), декілька монографій та підручник, виступав з до-повідями на багатьох наукових конферен-ціях і симпозіумах (зокрема англійською мовою), виховав трьох науковців. Усе це, разом узяте, надає підстави вважати, що Олександр Андрійович створив наукове надбання, що є невід’ємною частиною до-сягнень і звершень Інституту геофізики НАН України.Олександру Андрійовичу Трипільському — 80 роківОлександр Андрійович Трипільський народився 25 серпня 1938 р. у м. Києві. Батько — Трипільський Андрій Володими-рович, 1912 р. народження, кандидат фі-лологічних наук, член Спілки письменни-ків України, у роки Другої світової війни — військовий кореспондент фронтових газет. Мати — Трипільська Софія Пили-півна, 1914 р. народження, перекладач.У 1955 р. закінчив із золотою медаллю київську середню школу № 49 і в цьому са-мому році вступив на геологічний факуль-тет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. У 1962 р. закінчив університет, і у той самий рік був прийня-тий на роботу у відділ сейсмометрії Інсти-туту геофізики АН УРСР (нині — Інститут геофізики НАН України), де працює без перерв до цього часу.Робота в Інституті за часом може бути умовно поділена на три періоди.1. 1962—1978 рр. — активна участь у по-льових сейсмічних дослідженнях методом ГСЗ, спочатку на посаді помічника опера-тора пересувної сейсмічної станції (1962), згодом (1963—1965) на посаді  оператора пересувної сейсмічної станції, починаючи від 1965 р. і до останнього часу керував ка-меральною групою з обробки та інтерпре-тації матеріалів ГСЗ. Протягом 1972—1973 та 1975 рр. два рази брав активну участь у міжнародних регіональних досліджен-нях методом ГСЗ на території Південної Індії (Індійський щит) на посаді інженера-інтерпретатора.Протягом зазначеного періоду Олек-сандр Андрійович підготовив і захистив кандидатську дисертацію на тему: «Ис-следование глубинного строения Укра-инского щита по профилю Таганрог—Днепропетровск—Кировоград—Голова-невск—Могилев-Подольский». Основні результати роботи полягають у такому. У ЮБИЛЕИваодлодло мпиавЮБилеи218 Геофизический журнал № 4, Т. 40, 2018товщі земної кори Українського щита ви-окремлено дві регіональні сейсмічні межі — поверхня К2 (глибини 10—17 км) і межа поділу Мохоровичича (глибини 25—37 км). Перехід до швидкостей «базальтового» шару відбувається поступово на глибинах 15—35 км. Глибинні будови Українського та Індійського щитів принципово не від-різняються одна від одної — в обох струк-турах спостерігається майже рівномірний розподіл у товщі кристалічної земної кори великої кількості переважно коротких від-бивних елементів.2. 1978—1996 рр. — після захисту кан-дидатської дисертації коло наукових пи-тань ювіляра поширилось. Передусім він поглиблено вивчав такий важливий пара-метр геологічного середовища, як сейсміч-на шаруватість, і показав, наприклад, що в зонах деяких глибинних розломів, де межа поділу Мохоровичича порушена за верти-кальної амплітуди до 9—10 км і більше, різ-ко зростає шаруватість кристалічної зем-ної кори (Криворізько-Кременчузький, Кіровоградський і Тальнівський глибинні розломи). Підвищену увагу О. А. Трипіль-ський приділяв роботі над докторською дисертацією, опублікував кілька узагаль-нюючих статей. Наприкінці цього періоду неодноразово брав участь у міжнародних симпозіумах і конференціях, де висту-пав з доповідями: 1990 р., XV Генеральна асамблея Європейського союзу, Копенга-ген; 1990 р., IV Міжнародний симпозіум із сейсмічного профілювання на конти-нентах методом відбитих хвиль, Копенга-ген; 1994 та 1996 рр., VІ та VІІ Міжнародні симпозіуми із сейсмічного профілювання на континентах  методом відбитих хвиль, Будапешт і Каліфорнія (США) відповідно та ін.3. Від 1997 р. до останнього часу — це період продовження наукових дослі-джень та активної викладацької діяльності (2002—2016). За цей період вийшли з дру-ку узагальнююча монографія «Литосфера докембрийских щитов Северного полу-шария Земли по сейсмическим данным» (Трипільський О. А., Шаров М. В., 2004 р.) і підручник «Сейсморозвідка» (2008). За ви-дання вказаної монографії О. А. Трипіль-ському та М. В. Шарову у 2009 р. Президія Національної академії наук України при-судила премію імені С. І. Субботіна.У монографії на підставі аналізу та уза-гальнення усієї сукупної наявної сейсміч-ної інформації викладено найбільш об-ґрунтовані сучасні уявлення про будову земної кори і верхньої мантії, що характе-ризують неоднорідно-шарувату, мозаїчно-гетерогенну структуру літосфери щитів Північної півкулі Землі. На підставі нових результатів складено глибинні розрізи земної кори, розглянуто сейсмічні хвильо-ві поля, потужність земної кори, швидкісні параметри, межову швидкість поділу Мо-хоровичича, шаруватість, хвилеводи, пе-рехідну зона кора—мантія, глибинні роз-ломи та деякі специфічні структури.Щодо згаданого вище підручника наве-демо лише коротеньку цитату з рецензії: «У цілому підручник містить вичерпну ін-формацію, необхідну для засвоєння курсу сейсморозвідки, написаний чіткою і зро-зумілою мовою та, беззаперечно, заслуго-вує на відзнаку як важливий крок для за-безпечення навчального процесу новими підручниками, які відповідають сучасним вимогам, спрямованим на підвищення рів-ня викладання у вищих навчальних закла-дах.Підручник Г. Т. Продайводи, О. А. Три-пільського, С. С. Чулкова «Сейсмороз-відка» — перше видання, яке написане державною мовою. Це визначна подія не лише для студентів, а й для аспірантів, ви-кладачів, інженерів, науковців, для всіх, хто цікавиться геофізикою та одним з її найголовніших напрямів — сейсмороз-відкою». [Стародуб Ю. П. Рецензія на під-ручник Г. Т. Продайводи, О. А. Трипіль-ського, С. С. Чулкова «Сейсморозвідка». Геофизический журнал. 2013. Т. 35, № 2. С. 193—194].Слід зазначити, що викладацька робо-та Олександра Андрійовича неодноразо-во отримувала схвальні відгуки як серед студентів, так і серед викладачів. Він підго-тував трьох кандидатів наук — В. Цибуль-ського (2014), О. Тополюк (2016) та Т. Кузь-ваодлодло мпиавОлександру андрійОвичу ТрипільськОму — 80 рОківГеофизический журнал № 4, Т. 40, 2018 219менко (2017). У період з 2004 до 2014 р. вхо-див до складу Вищої атестаційної комісії при Кабінеті Міністрів України.О. А. Трипільський належить до тієї славної когорти представників сейсміч-ного методу дослідження, які під керівни-цтвом В. Б. Соллогуба і А. В. Чекунова ви-конували регіональні роботи на території України та за її межами, отримували прин-ципово нові результати та систематично вдосконалювали сам метод.У цей славний ювілей співробітники Інституту сердечно вітають Олександра Андрійовича Трипільського і зичуть йому міцного здоров’я, наснаги й нових творчих звершень на науковій ниві.колеги та друзіваодлодло мпиав

Олександру Андрійовичу Трипільському — 80 років

http://journals.uran.ua/geofizicheskiy/article/download/144118/142027

Олександру Андрійовичу Трипільському — 80 років

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Наукова періодика України