Хірургічне лікування низької природженої обструкції тонкої кишки у новонароджених дітей

Abstract

Rationale. According to the current literature, the issue of rational approaches for the surgical treatment of neonates with congenital jejunoileal obstruction remains controversial.Objective: to investigate the efficacy of different types of surgical interventions and their impact on outcomes in newborns with jejunoileal obstruction.Materials and methods. A retrospective analysis of medical records of 35 infants with jejunoileal obstruction was performed. To investigate the impact of different types of surgery on treatment results, all patients were divided into two groups. The children with jejunoileal obstruction, who had primary anastomosis of the small intestine during surgery were included into the 1st group (n=17). Into the 2nd group the infants who underwent the different types of intestinal stomas during primary surgery (n=12) were enrolled. The patients who had jejunoileal obstruction associated with gastroschisis (n=6) were excluded from the study.Results. No significant difference between the diameters of the proximal and distal ileac segments among the children from the studied groups found (P>0.05). Children who underwent different types of intestinal stomas during the primary sugery had a greater incidence rate of sepsis, the significantly longer parenteral nutrition (P<0.05) and the time of conversion to the full enteral nutrition (P<0.05), as well as duration of hospitalization (P<0.05). The employment of ostomy did not lead to improvement of clinical outcomes and mortality reduction.Conclusions. The primary anastomosis of the small intestine is the best method of surgical treatment of jejunoileal obstruction in newborns. However, the employment of intestinal ostomy does not improve outcomes.По данным литературы, остаются спорными вопросы рациональных подходов к проведению оперативного лечения у новорожденных детей с низкой врожденной обструкцией тонкой кишки (ВОТК).Цель: исследовать эффективность применения различных видов оперативных вмешательств и их влияние на результаты лечения у новорожденных детей с низкой ВОТК.Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ медицинских карт 35 новорожденных детей с низкой ВОТК. В 1-у группу вошли дети с низкой ВОТК, у которых при проведении оперативного лечения создавался первичный анастомоз тонкой кишки (n=17). Во 2-ю группу отнесены новорожденные, у которых первично применялось выведение различных видов тонкокишечных стом (n=12). Пациенты, имевшие обструкцию тонкой кишки, ассоциированную с гастрошизисом (n=6), были исключены из исследования.Результаты. Достоверной разницы диаметров приводящей и отводящей кишки среди детей исследуемых групп не обнаружено (Р>0,05). Дети, у которых при проведении первичного оперативного вмешательства применяли создание стом, имели большую частоту развития сепсиса и достоверно большие сроки проведения парентерального питания (Р<0,05), достижения полного энтерального питания (Р<0,05) и продолжительности госпитализации (Р<0,05). Наложение кишечных стом не приводило к улучшению результатов хирургического лечения и снижению смертности.Выводы. Создание первичного анастомоза тонкой кишки является оптимальным способом хирургического лечения низкой ВОТК, а применение кишечных стом не приводит к улучшению результатов лечения.За даними літератури, залишаються спірними питання щодо раціональних підходів до проведення оперативного лікування у новонароджених дітей із низькою природженою обструкцією тонкої кишки (ПОТК).Мета: дослідити ефективність застосування різних видів оперативних втручань та їх вплив на результати лікування у новонароджених дітей із низькою ПОТК.Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз медичних карток 35 новонароджених дітей із низькою ПОТК. До 1-ї групи увійшли діти з низькою ПОТК, у яких при проведенні оперативного лікування створювався первинний анастомоз тонкої кишки (n=17). До 2-ї групи зараховано новонароджених, у яких первинно застосовувалось виведення різних видів тонкокишкових стом (n=12). Пацієнти, які мали обструкцію тонкої кишки, асоційовану з гастрошизисом (n=6), були виключені з дослідження.Результати. Достовірної різниці діаметрів привідної та відвідної кишки серед дітей обох досліджуваних груп не виявлено (Р>0,05). Діти, у яких при проведенні первинного оперативного втручання застосовували створення стом, мали більшу частоту розвитку сепсису та достовірно довші терміни проведення парентерального харчування (Р<0,05), досягнення повного ентерального харчування (Р<0,05) та тривалості госпіталізації (Р<0,05). Накладання кишкових стом не призводило до покращання результатів хірургічного лікування та зниження смертності.Висновки. Створення первинного анастомозу тонкої кишки є оптимальним способом хірургічного лікування низької ПОТК, а застосування кишкових стом не покращує результатів лікування