Objective. To study the Herpesviridae infection in children with glomerulonephritis and kidney pathology course, depending on the availability of co-infection. Patients and methods. A total of 110 children in the age from 2 to 17 years, the patients of the Nephrology department are observed. Complex survey, in addition with conventional methods (clinical, instrumental and laboratory), included the definition of infection with herpes simplex virus type 1/2, cytomegalovirus and Epstein-Barr virus. Results. In 77.2% of cases for glomerulonephritis was typical related herpes virus infection. Most commonly diagnosed infection with Epstein-Barr virus (60.9%), relatively often in monovariant (41.5%). Herpes simplex virus (types 1/2) and cytomegalovirus in the majority of cases was accompanied by a combined infection (93.6% and 82.9%, respectively). Clinical variants glomerulonephritis were differ by its structure of infections: patients with hematuric form was dominated infection by one type of virus (40.6%); during the nephrotic syndrome was marked combined lesion (56.6%), most often found cytomegalovirus infection (47.8%), mainly at presence of steroid resistance (54.5% vs. 41.7% at steroid sensibility). Associated infections affected on the outcome of glomerulonephritis, simulating unfavorable course and promoting conservation of disease activity during the hematuric form and steroid resistant nephrotic syndrome in 64.5% and 83.3%, respectively), early relapse steroid sensitive nephrotic syndrome (60.0%). Conclusions. The obtained data certifies about the need of preventive examinations of patients with glomerulonephritis for the aim of determination of their infection status and review of therapeutic support. Key words: children, glomerulonephritis, herpes virus infection. Цель: изучение инфицированности Herpesviridae детей, больных гломерулонефритом, и течения патологии почек в зависимости от наличия сопутствующей инфекции. Пациенты и методы. Было обследовано 110 детей в возрасте от 2 до 17 лет — пациентов нефрологического отделения. Комплекс обследования, кроме общепринятых методик (клинических, инструментальных и лабораторных), включал определение инфицированности вирусом простого герпеса 1/2 типов, цитомегаловирусом и вирусом Эпштейн—Барра. Результаты. В 77,2% наблюдений для гломерулонефрита была характерна сопутствующая герпес-вирусная инфекция. Найболее часто диагностировано инфицирование вирусом Эпштейн—Барра (60,9%), относительно часто в моноварианте (41,5%). Вирус простого герпеса (1/2 типы) и цитомегаловирус в большинстве наблюдений сопровождали сочетанное инфицирование (93,6% и 82,9% соответственно). Клинические варианты гломерулонефрита отличались структурой инфекции: у пациентов с гематурической формой преобладало инфицирование одним типом вируса (40,6%); при нефротическом синдроме — сочетанное поражение (56,6%), чаще выявлена цитомегаловирусная инфекция (47,8%), преимущественно при стероидорезистености (54,5% против 41,7% при стероидочувствительности). Сопутствующая инфекция влияла на исход гломерулонефрита, моделируя неблагоприятное течение и способствуя cохранению активности заболевания при гематурической форме и стероидорезистентном нефротическом синдроме (в 64,5% и 83,3% соответственно), ранним рецидивам стероидочувствительного нефротического синдрома (60,0%). Выводы. Полученные данные свидетельствуют о необходимости превентивного обследования пациентов с гломерулонефритом для определения их инфекционного статуса и пересмотра терапевтического сопровождения. Ключевые слова: дети, гломерулонефрит, герпесвирусная инфекция. Мета: вивчення інфікованості Herpesviridae дітей, хворих на гломерулонефрит, і перебігу патології нирок залежно від наявності супутньої інфекції. Пацієнти і методи. Було обстежено 110 дітей віком від 2 до 17 років — пацієнтів нефрологічного відділення. Комплекс обстеження, крім загальноприйнятих методик (клінічних, інструментальних і лабораторних), включав визначення інфікованості вірусом простого герпесу 1/2 типів, цитомегаловірусом і вірусом Епштейн—Барра. Результати. У 77,2% спостережень гломерулонефриту була властива супутня герпесвірусна інфекція. Найчастіше діагностовано інфікування вірусом Епштейн—Барра (60,9%), відносно часто у моноваріанті (41,5%). Вірус простого герпесу (1/2 тип) та цитомегаловірус здебільшого супроводжували поєднане інфікування (93,6% і 82,9% відповідно). Клінічні варіанти гломерулонефриту відрізнялися структурою інфекції: у пацієнтів з гематуричною формою переважало інфікування одним типом вірусу (40,6%); при нефротичному синдромі — поєднане ураження (56,6%), частіше виявлена цитомегаловірусна інфекція (47,8%), переважно при стероїдорезистентності (54,5% проти 41,7% при стероїдочутливості). Супутня інфекція впливала на результат гломерулонефриту, моделюючи несприятливий перебіг і сприяючи збереженню активності захворювання при гематуричній формі та стероїдорезистентному нефротичному синдромі (у 64,5% і 83,3% відповідно), раннім рецидивам стероїдочутливого нефротичного синдрому (60,0%). Висновки. Отримані дані свідчать про необхідність превентивного обстеження пацієнтів з гломерулонефритом для визначення їхнього інфекційного статусу та перегляду терапевтичного супроводу. Ключові слова: діти, гломерулонефрит, герпесвірусна інфекція.
