Хірургічне лікування перивентрикулярних гліом: тактика прийняття рішення та доопераційна оцінка резектабельності

Abstract

Objective. Periventricular gliomas (PVG) are deep-seated tumors with wide invasion into cerebral core structures accompanied by high rates of postoperative deterioration and early relapse.The purpose of this study was to define the preoperative neuroimaging signs as the factors determining the early postoperative outcome in patients with high-grade PVG.Materials and methods. The clinical records of 132 (50 females and 82 males) consecutive patients with a mean age 45.9 years (range 21–69) undergoing image-guided surgery for PVG at a single academic institution were retrospectively analyzed. There were 52 (39.4 %) WHO grade III gliomas, and 80 (60.6 %) of patients had WHO grade IV gliomas.Results. Postoperative median KPS score significantly raised from 67.4 to 82.0, as well as a number of patients with the KPS score ≥ 70: from 18 (13.6 %) to 109 (82.6 %) with p<0.01. The multivariate regression analysis revealed that poor postoperative functional status was associated with basal ganglia involvement (OR 2.75, 95% CI 0.93–8.09, p = 0.07), the higher EOR grade (OR 3.30, 95% CI 1.15–9.43, p = 0.03), and hydrocephalus (OR 5.08, 95% CI 1.49–17.35, p = 0.09).Total/subtotal resection was carried out in 84 (63.6 %) cases; in 48 (36.4 %) cases, the partial resection was performed. The multivariate logistic regression analysis revealed that three factors decreased the likelihood of total/subtotal resection in PVG: basal ganglia invasion (OR 0.18, 95% CI 0.06–0.55, p<0.01), minor extraventricular part (OR 0.40, 95% CI 0.17–0.94, p = 0.04), and contralateral side extension (OR 0.38, 95% CI 0.16–0.92, p = 0.03). In contrast, the presence of tumor-associated cyst (OR 3,73, 95% CI 1.32–10.54, p = 0.01) increased odds of total/subtotal resection. The four-tear grading system of PVG integrating statistically identified factors of total/subtotal resection and risks of postoperative neurological deterioration was developed.The Kaplan-Meier analysis showed that overall median survival was 17.7 ± 1.9 months for patients with high-grade PVG. The survival analysis using Cox regression model revealed that age over 45 years (HR 1.77, 95% CI 1.06–2.99; p = 0.03) and higher tumor WHO grade (HR 2.24, 95% CI 1.27–3.95; p = 0.005) significantly decreased survival rates.Conclusions. The proposed grading system provides the possibility of preoperative evaluation of PVG resectability that in combination with 3D surgical planning and image-guided resection allows performing maximal safe resections and preventing of postoperative neurological deficits.Перивентрикулярные глиомы (ПВГ) являются глубоко расположенными опухолями с широкой инвазией, ассоциируются с высокой частотой послеоперационных осложнений и ранними рецидивами,Цель: определить факторы дооперационной визуализации, позволяющие оценить ранние послеоперационные результаты лечения пациентов с ПВГ высокой степени анаплазии.Материалы и методы. Ретроспективно проанализированы клинические записи 132 (50 женщин и 82 мужчин в возрасте от 21 до 69 лет (средний возраст – 45,9 года)) пациентов, которым выполнена операция по удалению ПВГ под контролем нейронавигации. Среди удаленных глиом было 52 (39,4%) WHO Gr III и 80 (60,6%) – WHO Gr IV,Результати. Средний показатель по шкале Карновского в послеоперационный период увеличился с 67,4 до 82,0 баллов, а количество пациентов с показателем ≥70 баллов – с 18 (13,6%) до 109 (82,6%), (р<0,01). Многофакторный регрессионный анализ выявил, что низкий функциональный статус в послеоперационный период был связан с инвазией опухоли в базальные ганглии (отношение шансов (ОШ) – 2,75, 95% доверительный интервал (ДИ) – 0,93–8,09, p=0,07), достижением более высокой степени радикальности (ОШ – 3,30, 95% ДИ – 1,15–9,43, p=0,03) и первичной гидроцефалией (ОШ – 5,08, 95% ДИ – 1,49–17,35, p=0,09).Парциальная резекция выполнена в 48 (36,4%) случаях, остальным пациентам – тотальная или субтотальная. Многофакторный регрессионный анализ показал, что снижение радикальности было связано с инвазией опухоли в базальные ганглии (ОШ – 0,18, 95% ДИ – 0,06–0,55, p<0,01), наличием у опухоли меньшего экстравентрикулярного компонента (ОШ – 0,40, 95% ДИ – 0,17–0,94, p=0,04) и распространением на противоположное полушарие (ОШ – 0,38, 95% ДИ – 0,16–0,92, p=0,03). Степень резекции была высшей при наличии кист в структуре опухолевого очага (ОШ – 3,73, 95% ДИ – 1,32–10,54, p=0,01).Разработана 4-уровневая система градации ПВГ, которая объединила статистически выявленные факторы, способствующие достижению высокой степени радикальности.Анализ по Каплан-Мейеру показал, что общая медиана выживаемости составила (17,7 ± 1,9) мес. Использование регрессионной модели Кокса выявило, что возраст старше 45 лет (отношение рисков – 1,77, 95% ДИ – 1,06–2,99, p=0,03) и высокая степень анаплазии (отношение рисков – 2,24, 95% ДИ – 1,27–3,95, p=0,005) значительно снижали выживаемость.Выводы. Предложенная система градации позволяет на дооперационном этапе оценить резектабельность ПВГ, что вместе с применением 3D-хирургического планирования и навигационного сопровождения позволяет провести максимально безопасное удаление опухоли и предотвратить развитие послеоперационных неврологических нарушений.Перивентрикулярні гліоми (ПВГ) є глибинно розташованими пухлинами з широкою інвазією, які асоціюються з високою частотою післяопераційних ускладнень і ранніми рецидивами.Мета: визначити чинники доопераційної візуалізації, які дають змогу оцінити ранні післяопераційні результати лікування пацієнтів з ПВГ високого ступеня анаплазії.Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано клінічні записи 132 (50 жінок і 82 чоловіків віком від 21 до 69 років (середній вік – 45,9 року)) пацієнтів, яким виконано операцію з видалення ПВГ під контролем нейронавігації. Серед віддалених гліом було 52 (39,4%) WHO Gr III та 80 (60,6%) – WHO Gr IV.Результати. Середній показник за шкалою Карновського у післяопераційний період збільшився з 67,4 до 82,0 балів, а кількість пацієнтів з ≥70 балів – з 18 (13,6%) до 109 (82,6%),  (р<0,01). Багатофакторний регресійний аналіз виявив, що низький функціональний статус у післяопераційний період був пов’язаний з інвазією пухлини в базальні ганглії (відношення шансів (ВШ) – 2,75, 95% довірчий інтервал (ДІ) – 0,93–8,09, p=0,07), досягненням більш високого ступеня радикальності (ВШ – 3,30, 95% ДІ  – 1,15–9,43, p=0,03) та первинною гідроцефалією (ВШ – 5,08, 95% ДІ – 1,49–17,35, p=0,09).Парціальну резекцію виконано в 48 (36,4%) випадках, у решти пацієнтів – тотальну або субтотальну. Багатофакторний регресійний аналіз показав, що зниження радикальності пов’язано з інвазією пухлини в базальні ганглії (ВШ – 0,18, 95% ДІ – 0,06–0,55, p<0,01), наявністю у пухлини меншої екстравентрикулярної частини (ВШ –0,40, 95% ДІ – 0,17–0,94, p=0,04) та поширенням на протилежну півкулю (ВШ – 0,38, 95% ДІ – 0,16–0,92, p=0,03). Ступінь резекції був вищім за наявності кіст у структурі пухлинного вогнища (ВШ – 3,73, 95% ДИ – 1,32–10,54, p=0,01).Розроблена 4-рівнева система градації ПВГ поєднала статистично виявлені чинники, які сприяють досягненню високого ступеня радикальності.Аналіз результатів за Каплан–Мейером показав, що загальна медіана виживаності становить (17,7 ± 1,9) міс. Використання регресійної моделі Кокса виявило, що вік старше 45 років (відношення ризиків – 1,77, 95% ДІ – 1,06–2,99, p=0,03) і високий ступінь анаплазії (відношення ризиків – 2,24, 95% ДІ – 1,27–3,95, p=0,005) значно знижували показники виживаності.Висновки. Запропонована система градації дає змогу на доопераційному етапі оцінити резектабельность ПВГ, що разом із застосуванням 3D-хірургічного планування і навігаційного супроводу дає змогу провести максимально безпечне видалення пухлин та запобігти розвитку післяопераційних неврологічних порушень