Ремодулювання серця у пацієнтів із хронічною хворобою нирок різної етіології

Abstract

The study included 86 patients with chronic kidney disease (CKD) of stage III in the outcome of nephropathies of various genesis. The echogeometric heart parameters and an evaluation in a comparative aspect of the antiremodeling effects of eprosartane and lercanidipine in patients with CKD, depending on either the presence or absence of diabetic nephropathy in them was studied. In the group of patients with the presence of diabetic nephropathy, left ventricular hypertrophy was observed more expressly than with other etiology. Eprosartane pharmacotherapy exerted the best antiremodeling effect in case of a comparable hypotensive effect.Исследование включало 86 пациентов с хронической болезнью почек (ХБП) ІІІ стадии в исходе нефропатий различного генеза. Изучались эхогеометрические параметры сердца и оценка в сравнительном аспекте антиремоделирющих эффектов эпросартана и лерканидипина у пациентов с ХБП в зависимости от наличия или отсутствия у них диабетической нефропатии. В группе больных с наличием диабетической нефропатии гипертрофия левого желудочка наблюдалась более выраженно, чем при другой этиологии. Фармакотерапия эпросартаном показала лучший антиремоделирющий результат при сопоставимом гипотензивном эффекте.Дослідження включало 86 пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН) ІІІ стадії в розподілі нефропатій різного генезу. Вивчалися ехогеометричні параметри серця й оцінка в порівняльному аспекті антиремодулюючих ефектів епросартану і лерканідипіну в пацієнтів із ХХН залежно від наявності або відсутності в них діабетичної нефропатії. У групі хворих з наявністю діабетичної нефропатії гіпертрофія лівого шлуночка спостерігалася більш часто, ніж за іншої етіології. Фармакотерапія епросартаном показала кращий антиремодулюючий результат при порівняльному гіпотензивному ефекті