Різноманіття освіти з патології у світі та перспективи Міжнародної академії патології

Abstract

  The article, based on the personal experience of the President of the International Academy of Pathology (IAP), presents the features of three main training programs for pathologists: European, Anglo-Saxon and North-American, applied in accordance with the guidelines of the European Union of Medical Professionals (UEMS), the Royal College of Pathologists (RCPath) and the American Board of Pathology (ABPath), respectively. Differences in the training of pathologists in different countries are associated with the structure and time of training, the possibilities of financing it, the sub-specialties of pathologists and their accreditation by the commissions for pathology. The minimum training time for pathologists varies in different countries of the world and is: six years (in Sri Lanka), five and a half years (in the countries of the British Commonwealth), four years (in the USA, North American countries, EU countries, Norway, Switzerland, Turkey, Australia, New Zealand), three to five years (in South Africa), two years (in Russia, Armenia, Mongolia, Vietnam, Cambodia), one year (in Ukraine). The structure of training for resident pathologists is also different. For example, the European system of training pathologists covers such compulsory subjects as clinical and surgical pathology, autopsy, cytopathology, as well as additional (for some sub-specialties) educational disciplines: neuropathology, dermatopathology, pediatric pathology. The Anglo-Saxon system, in addition to clinical and surgical pathology, includes chemical pathology (metabolic medicine), virology, infectious diseases, and optional subjects: hematopathology and biochemistry. Medical microbiology and chemical pathology are also being studied in Arab countries. The North American resident pathologist training system includes surgical pathology, autopsy, forensic medical examination, chemistry, cytopathology, cytogenetics, molecular diagnostics, hematopathology, dermatopathology, neuropathology, virology, infectious diseases, liver pathology, transplant pathology, transfusion medicine. The financial support provided by the Education Committee of the IAP encourages the development of educational programs and the creation of schools in pathology in developing countries, the organization of international Congresses, teleconferences and webinars, and the development of the international program “Goodwill / Visiting / Ambassador”. In conclusion, Albert Einstein's statement is given: “Education is not the learning of facts, but the training of the mind to think”.Conclusion. The time has come for an educational revolution. It is necessary to give strength to everyone in order to open channels everywhere to improve education and achieve harmonization of Pathology globally. На основании личного опыта президента Интернациональной академии патологии (IAP) представлены особенности трех основных программ подготовки специалистов-патологов: европейской, англосаксонской и североамериканской, – применяемых в соответствии с руководящими принципами Европейского союза медицинских специалистов (UEMS), Королевского колледжа патологов (RCPath) и Американского совета патологии (ABPath) соответственно. Различия в подготовке патологов в разных странах связаны со структурой и временем обучения, возможностями его финансирования, субспециальностями патологов и их аккредитацией комиссиями по патологии. Минимальный срок обучения патологов разный в разных странах мира и составляет 6 шесть лет в Шри-Ланке, 5,5 года – в странах Британского Содружества, 4 года – в США, североамериканских странах, странах ЕС, Норвегии, Швейцарии, Турции, Австралии, Новой Зеландии, 3–5 лет – в странах Южной Африки, 2 года – в РФ, Армении, Монголии, Вьетнаме, Камбодже, 1 год – в Украине. Отличается также структура обучения резидентов-патологов. Например, Европейская система подготовки патологов охватывает такие обязательные предметы, как клиническая и хирургическая патология, аутопсия, цитопатология, а также дополнительные (для некоторых cубспециальностей) учебные дисциплины: нейропатологию, дерматопатологию, детскую патологию. Англосаксонская система, кроме клинической и хирургической патологии, включает химическую патологию (метаболическую медицину), вирусологию, инфекционные заболевания и факультативные предметы: гематопатологию и биохимию. В арабских странах также изучают медицинскую микробиологию и химическую патологию. Североамериканская система обучения резидента-патолога включает хирургическую патологию, аутопсию, судебно-медицинскую экспертизу, химию, цитопатологию, цитогенетику, молекулярную диагностику, гематопатологию, дерматопатологию, нейропатологию, вирусологию, инфекционные заболевания, патологию печени, патологию трансплантата, трансфузионную медицину. Показана финансовая поддержка, которую оказывает Комитет по образованию Интернациональной академии патологии в развитие образовательных программ и создание школ по патологии в развивающихся странах; в организацию международных конгрессов, телеконференций и вебинаров; в развитие международной программы «Доброжелательность / Визит / Посол» («Goodwill / Visiting / Ambassador»). В завершение приведено высказывание Альберта Эйнштейна: «Образование – это не изучение фактов, а  подготовка разума к мышлению».Выводы. Настало время для образовательной революции, нужно дать силы всем и каждому, чтобы повсюду открыть каналы для улучшения образования и глобальной гармонизации патологии.  На підставі власного досвіду президента Міжнародної академії патології (IAP) наведені особливості трьох основних програм підготовки фахівців-патологів: європейської, англосаксонської та північноамериканської, – що застосовуються відповідно до основних принципів Європейського союзу медичних спеціалістів (UEMS), Королівського коледжу патологів (RCPath) та Американської ради патології (ABPath) відповідно. Відмінності в підготовці патологів у різних країнах пов’язані зі структурою та часом навчання, можливостями фінансування, субспеціальностями патологів та їхньою акредитацією комісіями з патології. Мінімальний термін навчання патологів різний у різних країнах світу становить 6 років у Шрі-Ланці, 5,5 року – у країнах Британської Співдружності, 4 роки – у США, північноамериканських країнах, країнах ЄС, Норвегії, Швейцарії, Туреччині, Австралії, Новій Зеландії, 3–5 років – у країнах Південної Африки, 2 роки – у РФ, Вірменії, Монголії, В’єтнамі, Камбоджі, 1 рік – в Україні. Відрізняється також структура навчання резидентів-патологів. Наприклад, європейська система підготовки патологів охоплює такі обов’язкові предмети, як клінічна та хірургічна патологія, аутопсія, цитопатологія, а також додаткові (для деяких cубспеціальностей) навчальні дисципліни: нейропатологію, дерматопатологію, дитячу патологію. Англосаксонська система, крім клінічної та хірургічної патології, включає хімічну патологію (метаболічну медицину), вірусологію, інфекційні захворювання та факультативні предмети: гематопатологію та біохімію. В арабських країнах вивчають також медичну мікробіологію та хімічну патологію. Північноамериканська система навчання резидента-патолога включає хірургічну патологію, аутопсію, судово-медичну експертизу, хімію, цитопатологію, цитогенетику, молекулярну діагностику, гематопатологію, дерматопатологію, нейропатологію, вірусологію, інфекційні захворювання, патологію печінки, патологію трансплантата, трансфузійну медицину. Висвітлено фінансову підтримку, яку надає Комітет з освіти IAP у розвиток освітніх програм і створення шкіл із патології у країнах, що розвиваються; в організацію міжнародних конгресів, телеконференцій і вебінарів; у розвиток міжнародної програми «Доброзичливість / Візит / Посол» («Goodwill / Visiting / Ambassador»). На завершення наведено висловлювання Альберта Ейнштейна: «Освіта – це не вивчення фактів, а підготовка розуму до мислення».Висновки. Настав час для освітньої революції, потрібно дати сили всім та кожному, щоб усюди відкрити канали для поліпшення освіти, глобальної гармонізації патології.