ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНА ПРИРОДА ПЕДАГОГІКИ ДОБРА

Abstract

Democratization of social life and the further development of pedagogical theory have led to the spread of humanistic tendencies in educational activities. They led to an increase in attention to the problems of the philosophy of education. One of his manifestations was gradual affirmation in the theory and practice of education of ideas of kindness pedagogy. These ideas are based on the philosophical and anthropological aspects of education. At the same time, they are an objective result of combining the tasks of education with the formation of the student's professional competence and anthropocentrism as aspiration to discover and develop as much as possible its best personality traits and qualities, and contribute to the realization of its creative potential. At the same time, mastering the teacher's regulations and norms of good pedagogy requires the presence of not only clear psychological focus on pedagogical activity and the corresponding development of his personality traits, but also the ability to see in each student a unique personality. This ability should be manifested in the nature of his communication with the students, in an effort to help each of them, if necessary, and in the sense of their personal responsibility for their further fate.Демократизация общественной жизни и дальнейшее развитие педагогической теории обусловили распространение гуманистических тенденций в образовательной деятельности. Они обусловили повышение внимания к проблемам философии образования. Одним из его проявлений стало постепенное утверждение в теории и практике образования идей педагогики добра. Эти идеи основываются на философско-антропологических аспектах образования. Одновременно они являются объективным результатом сочетания задач образования по формированию профессиональной компетентности студента и антропоцентризма как стремления в максимальной степени раскрыть и развить его лучшие личностные черты и качества, способствовать реализации его творческого потенциала. В то же время освоение преподавателем положений и норм педагогики добра требует наличия не только четкой психологической направленности на педагогическую деятельность и соответствующего развития его личностных качеств, но и умения видеть в каждом студенте неповторимую личность. Это умение должна проявляться в характере его общения со студентами, в стремлении помогать каждому из них в случае необходимости и в чувстве своей личной ответственности за их дальнейшую судьбу.Демократизація суспільного життя й подальший розвиток педагогічної теорії зумовили поширення гуманістичних тенденцій в освітній діяльності. Вони стали підґрунтям для  підвищення уваги до проблем філософії освіти. Одним з його проявів стало поступове затвердження в теорії і практиці освіти ідей педагогіки добра. Ці ідеї ґрунтуються на філософсько-антропологічних аспектах освіти. Водночас вони є об’єктивним результатом поєднання завдань освіти з формування професійної компетентності студента та антропоцентризму як її прагнення максимальною мірою розкрити й розвинути його кращі особистісні  риси і якості, сприяти реалізації його творчого потенціалу. Водночас опанування викладачем положеннями і нормами педагогіки добра вимагає наявності не тільки чіткої психологічної спрямованості на педагогічну діяльність та відповідного розвитку його особистісних якостей, але й уміння бачити в кожному студентові неповторну особистість. Це уміння має проявлятися у характері його спілкування зі студентами, у прагненні допомагати кожному з них в разі необхідності та у почутті своєї особистої відповідальності за їхню подальшу долю