Стаття про комунікативні невдачі та основні принципи їх класифікаці

Тарабріна, Н. А.

Zhytomyr State University Library

Н. А. Тарабріна. Комунікативні невдачі та основні принципи їх класифікації  Н. А. Тарабріна викладач Житомирський державний університет імені Івана Франка  Комунікативні невдачі та основні принципи їх класифікації  Комунікативна невдача (КН) – це збій у спілкуванні через повне або часткове нерозуміння комунікативними партнерами мовленнєвого повідомлення. Над проблемою комунікативних невдач працювали такі вчені, як П. Коен, Б. Грош, М. Рінгл,  Б. Брюс (аналіз комунікативних невдач у сфері наукового інтелекту) [1], Б.А. Гудман (огляд комунікативних невдач, пов'язаних з ідентифікацією референта) [2], Б.Ю. Городецький (згрупування комунікативних невдач за їх джерелами та наслідками) [1], О.А. Земська (класифікація комунікативних невдач на матеріалі російської мови) [3]. Значну увагу лінгвістів привертають проблеми дослідження мовлення, комунікативних актів, міжособистісного та міжкультурного спілкування індивідів.  Перші класифікації були запропоновані вченими, які працювали в сфері наукового інтелекту (П. Коен, Б. Грош,  М. Рінгл). Центральне питання, яке вирішувалось у даних концепціях, зводилось до вирішення проблеми ідентифікації референта.  П. Коен дає ретельний аналіз прагматичного аспекту референції і впливу на неї різних форм спілкування (по телефону, особисто і т. п.), відмічаючи, що краще розглядати ідентифікацію референта окремо від усього процесу розуміння мовного повідомлення. П. Коен наводить докази того, що мовець навмисно намагається забезпечити можливість ідентифікації референта, і вважає її окремим кроком при плануванні комунікації [2: 215]. Новий, обмежувальний елемент у схеми референції вносить  Б. Грош. Вона вводить поняття фокуса уваги, який допомагає приймати рішення, тому що обмежується простір пошуку.  Б. Грош показала, що зовнішні умови протікання діалогу і загальний контекст попередньої ситуації спілкування становлять Н. А. Тарабріна. Комунікативні невдачі та основні принципи їх класифікації  частину фокуса, який використовується для розуміння означених груп [2: 216]. М. Рінгл та Б. Брюс виділили дві основні групи КН, а також описали методи їх подолання. Вони розрізняють: 1. Невдачі на рівні входу сприйняття, які виникають при невірній інтерпретації слухачем окремого слова та при помилковому виборі референта. Такі невдачі мають локальний характер і не заважають розумінню загального контексту спілкування.  2. Невдачі на рівні моделі виникають, коли слухач не може включити інформацію, яку отримав у систему своїх уявлень, як це замислив мовець. Подібні збої трапляються, коли слухач не володіє достатніми знаннями або робить інший тематичний акцент, ніж планує мовець, чи не може зробити певні висновки з повідомлення [2: 218].  Ті збої в процесі комунікації, які пов'язані з діяльністю мовця і виникають з його вини, О. В. Кукушкіна називає мовленнєвими невдачами [4: 4]. Проте, не всі порушення, які трапляються у процесі комунікації, є результатом слабких знань про відмінності між мовними одиницями і умовами їх використання. Приймаючи до уваги постулати Г. П. Грайса, можна виділити такі типи комунікативних невдач: 1) КН, викликані порушенням постулату інформативності. 2) КН, викликані порушенням постулату способу вираження. 3) КН, викликані порушенням постулату якості. Отже, оскільки сутність мовленнєвого спілкування полягає в передачі адресатом певної інформації, знань, досвіду, то в процесі комунікації, як двосторонньому процесі, треба підходити до породження мовлення і його сприйняття. Володіючи певною інформацією, мовець підбирає необхідні мовні засоби, щоб якомога ефективніше передати її слухачу. Залежно від того, наскільки сумлінно мовець підійде до організації комунікативного процесу, а слухач додасть зусиль для адекватного сприйняття інформації, можна говорити про сутність успішності процесу спілкування. Слід відмітити, що правильність комунікації не завжди є достатнім гарантом її успішності. Функціонування всіх видів знань, як єдиного цілого у адресата й адресанта в процесі спілкування, виступає одним із чинників, що сприяє успішності комунікативного акту.   Н. А. Тарабріна. Комунікативні невдачі та основні принципи їх класифікації  СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. Городецкий Б. Ю., Кобозева И. М., Сабурова И. П. К типологии коммуникативных неудач // Диалогическое взаимодействие и представление знаний. – Новосибирск: АН СССР Сибирское отделение ВЦ, 1985. – 254 с. 2. Гудман Б. А. Идентификация референта и связанные с ней коммуникативные неудачи // Новое в зарубежной лингвистике. – М.: Энергия, 1989. – Вып. 24. Компьютерная лингвистика. – 258 с. 3. Земская Е. А. К построению типологии коммуникативных неудач // Русский язык в его функционировании. Коммуникативно-прагматический аспект. – М.: Наука, 1993. – 354 с. 4. Кукушкина О. В. Основные типы речевых неудач в русских письменных текстах. – М.: Диалог – МГУ, 1998. – 288 с.  

Комунікативні невдачі та основні принципи їх класифікації

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Zhytomyr State University Library