Результати дослідження стресових реакцій у хворих із поєднаною травмою середньої зони обличчя після застосування комплексної післяопераційної реабілітації
Summary. The frequency of the midface bone demages area occupy the second place among the all maxillo-facial fractures. In all cases, these injuries are accompanied by multiple, often multi-fragmented fractures of zygomatic-orbital complex. The most frequent complication of the cranial-brain trauma is disorder or hypofunction of hypothalamic-pituitary system, which not only complicates the disease, but also slows down the recovery of patients and in some cases requires correction. The frequency of hypothalamic-pituitary system dysfunction due to the cranial-brain trauma ranges from 15 to 68 %.
Recently, considerable attention of scientists have been paid to transcranial electrotherapy application. It has been found that this method is able to activate the opioid structures of the brain and the structures of the hypothalamic-pituitary area.
The aim of the study – to learn the effectiveness of transcranial electrical stimulation on the regulation of hypothalamic-pituitary system function in the rehabilitation of patients with traumatic injuries of zygomatic-orbital complex.
Materials and Methods. 47 patients were under our observation at Lviv City Municipal Clinical Emergency Hospital during the period from 2014 to 2018. These patients underwent mild brain injury and severe trauma to the maxillofacial area. Patients, depending on the methods of treatment at the stage of postoperative rehabilitation, were divided into control (22 patients) and the main group (25 patients). Patients of the control group underwent traditional methods of conservative treatment, and management of the main group patients was supplemented by a course of transcranial electrotherapy. Determination of general nonspecific adaptation reaction type was performed using the adaptation index of Garkavi L. H. Biochemical markers of stress – adrenocorticotropic hormone (ACTH), cortisol and antistress systems – β-endorphins were identified in peripheral venous blood.
Results and Discussion. On the 7th day β-endorphin content was higher than normal in the control (12.73±1.6) pg/ml and the main groups (15.4±1.8) pg/ml. On the 14th day, the growth of β-endorphins was stopped in both clinical groups. The obtained data clearly indicate on a positive therapeutic effect of dynamic electroneurostimulation on the stress-limiting endogenous opiate system.
In patients with mild cranial-brain trauma and severe zygomatic-orbital complex injury content of ACTH (35.67±3.42) pg/ml and cortisol (309.9±12.3) nmol/L on the 14th day was significantly lower in the main group than in the control group (ACTH – (44.62±4.37) pg/ ml; cortisol – (364.4±16.3) nmol/l). Such results can be explained by the severity of the injuries, which caused disturbances in the work of the hypothalamic-pituitary system.
During the evaluation of the stress index, it was found that on the 7th day after the surgery, the indicators were less than 0.3 conventional units (c.u.). This indicates that the majority of patients with combined trauma develop a stress response to the trauma. Examination on day 14 showed that stress reactions had stopped and turned into a training response in both clinical groups with slightly higher rates in the main group (control group – (0.41±0.05) c.u.; main group – 0.44±0.040) c.u.).
Conclusions. It can be concluded that the application of transcranial electrical stimulation contributed to the normalization of the anti-stress mechanisms tone, stimulated endodorphic structures of the brain, provided regulation of the stress-releasing hormones in blood and reducing of the stress level and anxiety of patients in the postoperative period.Резюме. Повреждение костей средней зоны лица по частоте занимают второе место среди переломов челостно-лицевой области (ЧЛО). Во всех случаях такие травмы сопровождаются множественными, часто много-фрагментарными переломами скуло-орбитального комплекса. Частым осложнением черепно-мозговой травмы (ЧМТ) является нарушение или недостаточность функции гипоталамо-гипофизарной системы, что не только осложняет течение болезни, но и тормозит процесс выздоровления больных и в ряде случаев требует коррекции. Частота нарушения функции гипоталамо-гипофизарной системы в результате ЧМТ колеблется от 15 до 68 %. В последнее время значительное внимание ученых обращено на применение транскраниальной электротерапии. Установлено, что с ее помощью удается активировать опиоидные структуры головного мозга и структуры гипоталамо-гипофизарной области.
Цель исследования – изучить эффективность транскраниальной электростимуляции на регуляцию функции гипоталамо-гипофизарной системы при реабилитации больных с травматическими повреждениями костей скуло-орбитального комплекса.
Материалы и методы. В клинические наблюдения было задействовано 47 больных, находившихся на лечении во Львовской городской коммунальной клинической больнице скорой медицинской помощи за период с 2014 по 2018 год. В этих пациентов было диагностировано легкую черепно-мозковаю травму и тяжелую травму челюстно-лицевой области. Больных, в зависимости от методов лечения на этапе послеоперационной реабилитации, было разделенао на контрольную (22 пациента) и основную группы (25 пациентов). Больным контрольной группы применены традиционные способы консервативного лечения, а больным основной группы комплекс лечебных мероприятий дополнялся курсом транскраниальной электротерапии. Определение типа общей неспецифической адаптационной реакции проводилось по индексу адаптации Л. Х. Гаркави. В периферической венозной крови исследовали биохимические маркеры стресса – АКТГ (АКТГ), кортизол и антистрессовой системы – β-эндорфины.
Результаты исследований и их обсуждение. Содержание β-эндорфинов было выше показателей нормы на 7-е сутки в контрольной (12,73±1,6) пг/мл и основной группах (15,4±1,8) пг/мл. На 14-е сутки рост β-эндорфинов прекращался в обеих клинических группах. Полученные данные ярко свидетельствуют о положительном терапевтическом эффекте динамической электронейростимуляции на стресслимитирующую эндогенную опиатную систему. У больных с легкой ЧМТ и тяжелой травмой скуло-орбитального комплекса содержание АКТГ (35,67±3,42) пг/мл и кортизола (309,9±12,3) нмоль/л на 14-е сутки было значительно меньше в основной группе, чем в контрольной (АКТГ – (44,62±4,37) пг/мл, кортизол – (364,4±16,3) нмоль/л. Такие результаты можно объяснить тяжестью полученных травм, вызвавших нарушения в работе гипоталамо-гипофизарной системы. При оценке индекса стрессорности выявлено, что на 7-е сутки после проведения операционного вмешательства показатели были меньше 0,3 ус. ед. Это указывает на то, что у большинства больных с сочетанной травмой развивается стресс-реакция на полученную травму. Обследование на 14-е сутки показало, что стрессовые реакции останавливались и переходили в реакцию тренировки в обеих клинических группах с несколько более высокими показателями в основной группе (контрольная группа – (0,41±0,05) ус. ед.; основная группа – (0,44±0,040) ус. ед.).
Выводы. Применение транскраниальной электростимуляции способствовало нормализации тонуса механизмов антистрессового защиты, стимулировало ендодорфинни структуры головного мозга, обеспечивала урегулирования выброса стресс-реализующих гормонов в кровь и снижению уровня стресса и тревожных проявлений у пациентов в послеоперационном периоде.Резюме. Ушкодження кісток середньої зони обличчя за частотою займають 2-ге місце серед переломів щелепно-лицевої ділянки (ЩЛД). У всіх випадках такі травми супроводжуються множинними, часто багатофрагментарними переломами вилично-орбітального комплексу. Частим ускладненням черепно-мозкової травми (ЧМТ) є порушення чи недостатність функції гіпоталамо-гіпофізарної системи, що не тільки ускладнює перебіг хвороби, але й гальмує процес одужання хворих, і в низці випадків потребує корекції. Частота порушення функції гіпоталамо-гіпофізарної системи унаслідок ЧМТ коливається від 15 до 68 %. Останнім часом значну увагу науковців звернено на застосування транскраніальної електротерапії. Встановлено, що за її допомогою вдається активувати опіоїдні структури головного мозку та структури гіпоталамо-гіпофізарної ділянки.
Мета дослідження – вивчити ефективність транскраніальної електростимуляції на регуляцію функції гіпоталамо-гіпофізарної системи при реабілітації хворих із травматичними ушкодженнями кісток вилично-орбітального комплексу.
Матеріали і методи. У клінічні спостереження було задіяно 47 хворих, які перебували на лікуванні у Львівській міській комунальній клінічній лікарні швидкої медичної допомоги за період із 2014 до 2018 року. В цих пацієнтів було діагностовано легку черепно-мозковаю травма та тяжку травму щелепно-лицевої ділянки. Хворих, залежно від методів лікування на етапі післяопераційної реабілітації, поділили на контрольну (22 пацієнти) й основну групи (25 пацієнтів). Хворим контрольної групи застосовували традиційні способи консервативного лікування, а хворим основної групи комплекс лікувальних заходів доповнювали курсом транскраніальної електротерапії. Визначення типу загальної неспецифічної адаптаційної реакції проводили за індексом адаптації Л. Х. Гаркаві. У периферійній венозній крові досліджували біохімічні маркери стресу – адренокортикотропний гормон (АКТГ), кортизол та антистресової системи – β-ендорфіни.
Результати досліджень та їх обговорення. Вміст β-ендорфінів був вищий за показники норми на 7-му добу в контрольній (12,73±1,6) пг/мл та основній групах (15,4±1,8) пг/мл. На 14-ту добу зростання β-ендорфінів припинялося в обох клінічних групах. Отримані дані яскраво свідчать про позитивний терапевтичний ефект динамічної електронейростимуляції на стреслімітуючу ендогенну опіатну систему. У хворих із легкою ЧМТ та тяжкою травмою вилично-орбітального комплексу вміст АКТГ (35,67±3,42) пг/мл та кортизолу (309,9±12,3) нмол/л на 14-ту добу був значно менший в основній групі, ніж у контрольній (АКТГ – (44,62±4,37) пг/мл; кортизол – (364,4±16,3) нмол/л). Такі результати можна пояснити тяжкістю отриманих травм, які викликали порушення в роботі гіпоталамо-гіпофізарної системи.
При оцінці індексу стресорності виявлено, що на 7-му добу після проведення операційного втручання показники були меншими за 0,3 ум. од. Це вказує на те, що у більшості хворих із поєднаною травмою розвивається стрес-реакція на отриману травму. Результати обстеження на 14-ту добу показали, що стресові реакції зупинялися та переходили в реакцію тренування в обох клінічних групах з дещо вищими показниками в основній групі (контрольна група – (0,41±0,05) ум. од.; основна група – (0,44±0,040) ум.од.
Висновки. Застосування транскраніальної електростимуляції сприяло нормалізації тонусу механізмів антистресового захисту, стимулювало ендодорфінні структури головного мозку, забезпечувало урегулювання викиду стресреалізуючих гормонів у кров та сприяло зниженню рівня стресу та тривожних проявів у пацієнтів у післяопераційному періоді
