En el presente trabajo se estudia la fase cromática más antigua de La Sarga (Alcoy,
Alicante), infrapuesta al Arte Levantino y que adquiere vital transcendencia en función
de los últimos descubrimientos, pudiendo aislar un nuevo horizonte artístico anterior al
Arte Levantino, al menos en las comarcas del Norte de la Provincia de Alicante.This paper deals with a study on the older chromatic phase from La Sarga (Alcoy,
Alicante), which is underlaid to the Levantine Art. It is specially important with regard
to the last discoveries, because it permits to isolate a new artistic outlook, previous to
the Levantine Art, at least in the Northern districts of the province Alicante

В.Ф. Новікова

О.О. Степенко

En el presente trabajo se estudia la fase cromática más antigua de La Sarga (Alcoy, Alicante), infrapuesta al Arte Levantino y que adquiere vital transcendencia en función de los últimos descubrimientos, pudiendo aislar un nuevo horizonte artístico anterior al Arte Levantino, al menos en las comarcas del Norte de la Provincia de Alicante.</jats:p

Juan Emilio Aura Tortosa

Crossref

Lvcentvm

Aportaciones al estudio de La Sarga (Alcoy, Alicante)

Aura Tortosa, Juan Emilio

RUa Reposity University of Alicante

APORTACIONES AL ESTUDIO DE LA SARGA (ALCOY, ALICANTE) J. EMILIO AURA TORTOSA Universidad de Salamanca A Carmen En el presente trabajo se estudia la fase cromática más antigua de la Sarga (Alcoy, Alicante), infrapuesta al Arte Levantino y que adquiere vital transcendencia en función de los últimos descubrimientos, pudiendo aislar un nuevo horizonte artístico anterior al Arte Levantino, al menos en las comarcas del Norte de la Provincia de Alicante. This paper deals with a study on the older chromatic phase from La Sarga (Alcoy, Alicante), which is underlaid to the Levantine Art. It is specially important with regard to the last discoveries, because it permits to isolate a new artistic outlook, previous to the Levantine Art, at least in the Northern districts of the province Alicante. Al iniciar los trabajos encaminados a la realización de nuestra Memoria de Li-cenciatura y bajo la amable sugerencia del profesor Jordá, nos propusimos la actualiza-ción de la Sarga, publicada en su día por el profesor Beltrán y V. Pascual. Este transcendental yacimiento, del que esperamos en breve plazo ultimar un estu-dio monográfico, contiene una clara estratigrafía cromática superponiéndose el más pu-ro Arte Levantino a «numerosos trazos y signos esquemáticos» (BELTRAN, 1974, 47). Dichas apreciaciones fueron retomadas por el profesor Fortea, paralelizando tales motivos, junto a otros similares de la Cueva de la Araña y Cantos de la Visera (BEL-TRAN, 1968, 67), con las plaquetas grabadas de Cocina II (FORTEA, 1974, 231), arti-culando lo que se ha llamado hasta la fecha Arte Lineal-Geométrico. A raíz del I Coloquio Internacional de Arte Esquemático celebrado en mayo de 1982, se dio a conocer por parte de M. Hernández Pérez y del Centre d'Estudis Contes-tans, una serie de conjuntos que por tamaño y temática se acercan a la fase más antigua de la Sarga. Los abrigos inventariados con este nuevo tipo de Arte son los siguientes (M. HER-NÁNDEZ PÉREZ y C. E. C , 1982, 7): — Plá de Petracos — Racó de Sorellets — Tollos — Coves Rojes de Benimassot — Barranc de L'Infern de Fleix, encontrándose tanto aislado como asociado al Levantino y/o Esquemático, como ve-mos en un área muy delimitada al norte de la provincia de Alicante. En todos ellos concurren características que los acercan y distancian al mismo tiem-po de la Sarga, sin embargo podemos considerarlos de un mismo horizonte cultural en 5 LA SARGA covacho 1.1. 0 2bcms Figura 1. Covacho 1.1. (calcos del autor). base a las comparaciones temáticas y estilísticas (M. HERNÁNDEZ PÉREZ y C . E . C , 1982, 8). Bajo el epígrafe Sarga I, incluimos todos los motivos infrapuestos a los ciervos le-vantinos del Covacho I, sector «a» (BELTRAN, 1974, fig. 4). Asimismo consideramos que tanto por su temática y técnica son también adscribibles a esta etapa los meandri-formes y gran figura humana tocada con cuernos del Covacho II (BELTRAN, 1974, figs. 7 y 8), pudiendo asignar también a este horizonte algunos signos, muy deteriora-dos, que se reparten por los Covachos II y III. 6 , 1 & v:¿ &: •^KW&rf -^  wa CNJ O JZ o 03 > O < O CU < en E u 15? v-^%. ':r':''-¿&~-^~, o O i 7 No vamos a realizar una descripción exhaustiva de los motivos de Sarga I, ya que fueron descritos en su día por el profesor Beltrán; sin embargo unas someras referencias nos pueden servir de introducción. En el primer abrigo, subdividido por nosotros en tres paneles básicos, es posible advertir un buen número de los caracteres generales de este nuevo horizonte artístico. El primer panel (Covacho I. 1) lo forma un serpentiforme de desarrollo vertical y trazo más o menos anguloso (fig. 1). Por su situación marginal y un tanto desprovisto de la protección de la visera del abrigo, su conservación no es muy buena. En el segundo panel (Covacho I. 2) hemos señalado cuatro motivos fundamentales (fig. 2). La figura humana señalada con la letra «a», realizada mediante el convenciona-lismo de representar la cabeza por medio de un círculo y el cuerpo por un simple trazo LA SARGA covacho II.8. 50 cms. Figura 3. Covacho II.8. (calcos del autor). 8 J.,«fJk m & ;m -.<$ *r*n $ '' J8"S¡ % I '? ,7 ..Jv.V/ÍT >. $£$ É «"issk « . « ¿ : # ^ f ñMfm% m % A.-• : ; ! •, m %£e % \ s~4v » •• í •••; ¡ H^ -/', •.*•' " • • - • ' ; '•i •v; P: .. -,.'*lí •i fi? * ' V i . * , ' i &¿ i ¡i %SÁI ; j í f ' f "C . \ *'<M '•'>?#.& /••••-•'•'i - • - - .? LA SARGA covacho 11.11. I I ! I J I I I I | 0 50 cms. Figura 4. Covacho 11.11. (calcos del autor). 9 vertical y a la que nos referiremos ampliamente en páginas siguientes. De los otros tres motivos, letras «b», «c» y «d», sólo señalar el ritmo curvilíneo y las barras paralelas del motivo I. 2. b, presentes también en el Covacho II. 11. En el Covacho II hemos aislado 11 paneles; dos de ellos al menos presentan claros motivos adscribibles al horizonte Sarga I por sus características temáticas y estilísticas. Hay que destacar en primer lugar los grandes meandriformes (Covacho II. 8), termina-dos bien en apéndices radiados, bien en pequeños círculos (fig. 3); pero es sin duda la gran figura humana del Covacho II. 11. el motivo más extraordinario de toda esta pri-mera fase; en él se observan ciertos convencionalismos anteriormente apuntados (figura 4). ASPECTOS TÉCNICOS Y TEMÁTICOS La primera característica esencial y diferenciadora es el gran tamaño de los moti-vos, realizados mediante trazo de ancho irregular, lo que nos recuerda la fase Auriñaco-Gravetense del Arte Paleolítico aunque es imposible toda correlación cronológico-cultural. El color empleado en la mayoría de los casos es el rojo oscuro y rojo violáceo, desta-cando el gran personaje del Covacho II. 11. realizado en negro; posiblemente tal colora-ción sea resultado de la fuerte oxidación y calcificación de la pintura roja que se advierte todavía en algunos puntos del mismo, aunque este hecho también puede deberse a re-pintados posteriores. En cuanto a la temática, recientemente hemos podido consultar un original (M. HERNÁNDEZ PÉREZ y C. E. C , 1983), en el que se señalan dos grupos claramente diferenciados: — Figuras humanas. — Motivos geométricos. Esta clasificación inicial nos parece perfectamente aceptable y, siguiendo a los cita-dos autores, admitimos para la Sarga el convencionalismo en la representación de la ca-beza en la figura humana mediante un círculo, hecho que se repite tanto en el Covacho I. 2. (fig. 2), como en el II. 11. (fig. 4). En cuanto al segundo grupo, el de los geométricos, nos merece especial interés por cuanto la variedad y riqueza de formas, no exclusivas de Sarga I, concurren en un aspec-to esencial que ya fue señalado en su día: la obsesión por la curva en todas sus variantes (M. HERNÁNDEZ PÉREZ y C. E. C , 1982, 8). Así recogemos motivos serpentifor-mes, meandriformes, etc., en definitiva curvilíneos, terminados también en algún caso en apéndices radiados (fig. 3). Junto a estos motivos de trazo grueso y desigual, encontramos otros de ancho más fino y de menor tamaño que en la mayoría de los casos presentan un perfil más anguloso y rectilíneo en oposición a los anteriores. Estos motivos no se encuentran infrapuestos al Arte Levantino en la Sarga, pero sí parecen ser los tipos hallados en la Cueva de la Ara-ña y Cantos de la Visera por debajo del Arte levantino. Esta matización en base a la subdivisión de los motivos geométricos según grosor de trazo, tipo de perfil (anguloso y curvilíneo) y tamaño, nos parece fundamental para aislar y diferenciar los elementos iconográficos que componen Sarga I. ANÁLISIS Y RELACIONES Sin duda la denominación Arte Lineal-Geométrico responde parcialmente a la rea-lidad conceptual de Sarga I si atendemos a la presencia de figuras humanas. Si en térmi-nos técnicos es explicativa, temáticamente crea confusión al no recoger la presencia de figuras humanas. 10 Recientemente M. Hernández Pérez y el Centre d'Estudis Contestans han propues-to provisionalmente la denominación de Arte Macroesquemático, señalando que no tie-ne relación alguna con el «tradicional Arte Esquemático». Sea cual fuere su denominación final, estamos ante un horizonte artístico anterior al Arte Levantino según se desprende de la clara estratigrafía cromática de la Sarga (BELTRAN, 1974, 46) y posiblemente también de la del Abric IV del Barranc de Benialí (M. HERNÁNDEZ PÉREZ y C. E. C , 1982, 10), lo que nos sitúa de lleno en el proble-ma del origen del Arte levantino. No vamos a exponer aquí las controvertidas teorías de tres grandes investigadores del Arte Levantino, profesores Ripoll, Beltrán y Jordá. Sus argumentos en favor y en contra de unos límites cronológico-culturales determinados están ampliamente repe-tidos. Intentaremos construir, partiendo de los dos grupos fundamentales de motivos, una hipótesis de trabajo que confiamos no resulte dogmática y anquilosada. En primer lugar cabe destacar la ausencia, transcendental y significativa, de parale-los para esta fase de la Sarga, y por extensión de todo este nuevo horizonte artístico, con el Arte Mueble. Ello sin embargo no debe ser freno para la formulación de un marco cronológico-cultural partiendo tanto de la iconografía como de la datación atribuible a Sarga II, su-perpuesta a los motivos que nos ocupan, aunque ello entrañe dificultades por el desco-nocimiento del tiempo transcurrido entre la realización de una y otra fase. Como ya se ha señalado anteriormente es posible la subdivisión en dos grandes gru-pos de los motivos de Sarga I. Partiendo de este hecho encontramos que todo posible paralelo para las representaciones curvilíneas habría que buscarlo o bien en las plaque-tas del Magdaleniense III-IV de Parpalló (PERICOT, 1942, 114 ss.), grabadas en su ma-yoría y de reducido tamaño, o bien en los serpentiformes pintados en rojo de la Pileta (BREUIL, OBERMAIER y VERNER, 1915). Tales paralelos nos parecen inviables no sólo técnica y estilísticamente, sino también por su ubicación y entorno arqueológico, ausencia de auténticas figuras humanas, etc. En cuanto al segundo grupo de motivos geométricos, de menor tamaño, perfil an-guloso y trazo más fino, presentes en Sarga I, Covacho I. 1. y I. 2. c , . no se encuentran infrapuestos a ningún motivo levantino. Dichos tipos, creemos, son los que se infrapo-nen en Cantos de la Visera (CABRÉ, 1915, 208, ss.) y Cueva de la Araña (BELTRAN, 1968, 67); apareciendo en otros yacimientos, ya sin estratigrafía cromática, como son Solana de las Covachas en Nerpio (ALONSO TEJADA, 1980, 56), los nuevos grupos de Bicorp (MONZONIS y VIÑAS, 1981, fig. 12), etc. Para ambos grupos es posible ver antecedentes; a los ya mencionados habría que unir quizás un buen número de los ideomorfos de la Cueva de la Pileta (JORDA, 1978, 92); podemos por tanto intuir un sustrato que sirve de antecedente a todo este tipo de re-presentaciones, y que por su dispersión parece eminentemente mediterráneo. En definitiva una gran corriente geométrica y lineal que se inicia en el Solutrense de Parpalló, está presente en el Magdaleniense, continúa durante los momentos finales del Epipaleolítico, al menos de facies geométricas, con Cocina II, y llega hasta el Neolítico cardial con los huesos grabados de la Cova de la Sarsa (FORTEA, 1974, 236). El tercer grupo de representaciones, las figuras humanas, presenta una problemáti-ca especial. No hemos encontrado ni en el Arte Paleolítico ni en el Epipaleolítico parale-los ni antecedentes posibles. Están muy lejos de estos motivos de la Sarga, por técnica, tamaño y valor conceptual, los antropomorfos paleolíticos, ya que nos encontramos an-te auténticas representaciones humanas, esquemáticas si se quiere, y no meras idealiza-ciones. 11 Ello nos sitúa ante un aspecto polémico: el de los orígenes y cronología del Arte Le-vantino. Sucintamente vamos a exponer las características que concurren en Sarga II a modo de referencia; vuelvo a incidir en un hecho apuntado con anterioridad; descono-cemos el lapso de tiempo transcurrido entre la plasmación de uno y otro tipo de repre-sentaciones. Sin duda los cérvidos de Sarga II, independientemente de la aparición de arqueros, podrían ser incluidos en las fases naturalistas de Ripoll y Beltrán, hecho apuntado en su día al determinar «que los animales siguen la tradición de la fase I», con una cronología aproximada a partir del año 4000 (BELTRAN, 1974, 48). Por otra parte las cinco puntas de flecha pedunculadas del Covacho III, fechables en momentos Eneolíticos como apunta el profesor Jordá, y lo que nosotros sí interpre-tamos como una clara escena de vareo, aunque para ésta es posible admitir una cronolo-gía más amplia (Covacho I, sector «b» de BELTRAN), todo ello podría situarnos den-tro de una economía agrícola. En este orden de cosas, uno de los aspectos que se ha venido manejando para la adscripción al Epipaleolítico del Arte Levantino, ha sido la presencia abrumadora de es-cenas de caza, frente a un número menor de escenas agrícolas (JORDA, 1974), o de cualquier otro tipo. Si recurrimos al estudio paleontológico de la cercana Cova de l'Or, con domestica-ción de plantas y animales plenamente constituida (MARTI OLIVER, 1980), podemos entrever algunos aspectos interesantes. Así el total de especies domesticadas supone el 73,7 por ciento, aunque «los animales salvajes económicamente importantes ocupan un 16,4 por ciento del total de restos» (PÉREZ RIPOLL, 1980, 243). Encontramos pues en un yacimiento clásico neolítico un aporte importante, a mi modo de ver, basado en la caza de cérvidos fundamentalmente. LA SARGA 1.2 n o c 0 25 cms. superposición Figura 5. (Calcos del autor) 12 ¿Wv' Lámina I. 13 En definitiva tanto la escena de recolección, como las puntas de flecha, junto a al-gún posible paralelo con el Arte Mueble, no suficientemente confirmado (1), apuntan hacia un horizonte cronológico-cultural Neolítico y Eneolítico en sentido amplio. Quizás un estudio comparativo de las especies representadas y restos paleontológi-cos de los yacimientos cercanos nos aportará algún dato explicativo, cronológicamente hablando, aunque para ello habría que tener en cuenta los condicionamientos orográfi-cos que pueden influir en la presencia o ausencia de determinadas especies, capacidad de adaptación, etc. PROBLEMÁTICA Y CONCLUSIONES Como ya se ha enunciado en alguna ocasión (BELTRAN, 1974, 46 ss.; M. HER-NÁNDEZ PÉREZ y C. E. C , 1983), el problema fundamental es si este nuevo horizon-te artístico, ya sea denominado lineal-geométrico, lineal-figurativo o macroesquemáti-co, puede ser la base generativa del Arte Levantino, al menos para este área meridional. Hemos insistido también en la trascendental importancia que adquiere la presencia de figuras humanas, careciendo hasta la fecha de todo posible paralelo fuera de este re-ducido núcleo valenciano. El problema parece de difícil solución pues no es fácil comparar estas impresionan-tes representaciones humanas, que en algún caso alcanzan el metro de altura, con las gráciles y naturalistas figuras levantinas. Sin embargo podemos enunciar algunos aspectos que nos permitirán avanzar en fu-turos trabajos, asentándose como base de nuevas hipótesis de trabajo. I. Parece evidente un sustrato artístico geometrizante desde etapas paleolíticas para todo el Mediterráneo, y que perdura hasta tiempos Preneolíticos —Cocina II— e incluso Neolíticos con el hueso grabado de la Cova de la Sarsa, donde se intuye un buen número de ídolos Neolíticos-Eneolíticos. II. La presencia de figuras humanas en Sarga I, sólo nos parece explicable dentro de un contexto de relación y/o reproducción de formaciones económicas neolitizadas o neolíticas. III. Los elementos innovadores, sin querer entrar en polémicas sobre difusionis-mo, aculturación, etc., se nos muestran imbricados con una tradición autóctona, aun-que no nos sea posible la delimitación real del valor conceptual asignado a este tipo de motivos. IV. El marco cronológico-cultural para las pinturas levantinas de la Sarga, cree-mos que debe adelantarse hasta un Neolítico final-Eneolítico en espera de posibles para-lelos mobiliares (ver nota 1). Por todo ello las bases materiales para este horizonte artístico creo que debemos buscarlas en el singular proceso de Neolitización del País Valenciano, definible escueta-mente'como «más que tres facies neolíticas, veríamos un Neolítico, una neolitización y un contacto sin porvenir», (FORTEA, 1973, 471). Es en ese lapso de tiempo transcurrido entre las plaquetas de Cocina II (Epipaleolí-tico final) y la realización de las figuras levantinas de la Sarga (Neolítico final-Eneolítico), cuando asistimos bien a la simbiosis de dos concepciones artístico-(1) Agradecemos a B. MARTIOLIVER la utilización de este nuevo dato, más si cabe al ser inédito. El motivo en cuestión está realizado sobre un fragmento cerámico de Cova de l'Or (Campaña 1982). Sin em-bargo, las dificultades inherentes a toda excavación imponen la necesidad de una comprobación, necesaria para evitar interpretaciones aventuradas. 14 Lámina II 15 religiosas: sustrato indigena geometrizante más elementos figurativos exógenos, bien a la creación de un nuevo elemento iconográfico de singular trascendencia: la figura hu-mana. Esperamos que en breve las críticas y aportaciones ratifiquen y/o enmienden estas primeras hipótesis de trabajo. Sin duda el Arte Levantino ha sido, es y seguirá siendo uno de los aspectos más controvertidos de la Prehistoria Peninsular. BIBLIOGRAFÍA ALONSO TEJADA, A.: 1980. El conjunto rupestre de Solana de las Covachas. Nerpio (Albacete). Albacete. BELTRAN MARTÍNEZ, A.: 1968. Arte Levantino. Zaragoza. BELTRAN MARTÍNEZ, A. y col. de PASCUAL PÉREZ, V.: 1974. Las pinturas rupestres prehistóricas de la Sarga (Alcoy), El Salt (Penáguila) y El Calvan (Bocairente). Valencia. BREUIL, H., OBERMAIER, H., VERNER, P.: 1915. La Pileta á Benaoján (Málaga, Espagne). Monaco. CABRÉ AGUILO, J.: 1915. El Arte Rupestre en España. Madrid. FORTEA PÉREZ, F. J.: Los complejos microlaminares y geométricos del Epipaleolítico mediterráneo espa-ñol. Salamanca. — 1974. «Algunas aportaciones a los problemas del Arte Levantino». Zephyrus XXV. Salamanca. Pp. 225-257. HERNÁNDEZ PÉREZ, M. y CENTRE D'ESTUDIS CONTESTANS: 1982. «Arte Esquemático del País Valenciano. Recientes aportaciones». Coloquio Intern. de Arte Esquemático de la Península Ibérica. Salamanca. — 1983. «Consideraciones sobre un nuevo tipo de Arte Prehistórico». (Agradecemos la consulta de este original en prensa). JORDA CERDA, F.: 1974. «Las representaciones de danzas en el Arte Rupestre Levantino». IlICongr. Nac. Arq., Porto. — 1975. «Las puntas de flecha en el Arte Levantino». XIII Congr. Nac. Arq. Pp. 219-226. JORDA CERDA, F. y BLAZQUEZ, J. M.: 1978. Historia del Arte Hispánico. I. La Antigüedad 1. Madrid. MARTI OLIVER, B. et alii.: 1980. Cova de l'Or (vol. II). Valencia. MONZONIS, F. y VIÑAS, R.: 1981. «Cinco nuevos abrigos con Arte Rupestre en la zona de Bicorp (Valen-cia)». Simpósium Altamira. Madrid. Pp. 379-410. PÉREZ RIPOLL, M.: 1980. «La fauna de vertebrados» en Cova de l'Or (vol. II). Valencia. Pp. 193-256. PERICOT, L.: 1942. La Cueva de Parpalló (Gandía). Madrid. RIPOLL PERELLO, E.: 1968. «Cuestiones en torno a la cronología del Arte Rupestre Postpaleolítico en la Península Ibérica». Simpósium de Arte Rupestre. Barcelona. 16 

Contributions to the study of La Sarga (Alcoy, Alicante)

This paper deals with a study on the older chromatic phase from La Sarga (Alcoy, Alicante), which is underlaid to the Levantine Art. It is specially important with regard to the last discoveries, because it permits to isolate a new artistic outlook, previous to the Levantine Art, at least in the Northern districts of the province Alicante

Aura Tortosa, J. Emili

Repositori d'Objectes Digitals per a l'Ensenyament la Recerca i la Cultura

Aportaciones al estudio de la Sarga (Alcoy, Alicante)

 This work touches the problem of ecological and operating properties of fuel-oils which are produced on territory of Ukraine. The analysis of technical requirements of all of types of fuel-oil which exist on territory of Ukraine is inprocess conducted, expedience of improvement of ecological description of fuel-oils, comparison of standards, grounded on its on the fuel-oils of Ukraine with the European standard of EN 590. Рассмотрены экологические и эксплуатационные свойства дизельных топлив, выпускаемых на территории Украины. Проведен анализ технических требований всех видов дизельных топлив, которые существуют на территории Украины. Обоснована целесообразность улучшения экологических характеристик дизельных топлив, сравнение стандартов и технических условий на дизельные топлива Украины с Европейским стандартом EN 590. Розглянуто екологічні та експлуатаційні властивості дизельних палив, які випускаються на території України. Проведено аналіз технічних вимог усіх видів дизельних палив, які існують на території України. Обґрунтовано доцільність покращення екологічних характеристик дизельних палив, порівняння стандартів та технічних умов на дизельні палива України з Європейським стандартом EN 590

Степенко, О.О.

Новікова, В.Ф.

Вісник Національного Авіаційного Університету

ISSN 1813-1166. Вісник НАУ. 2009. №1  © О.О. Степенко, В.Ф. Новікова, 2009 70 УДК 665.753.3 О.О. Степенко, студ. В.Ф. Новікова, к.х.н., доц. ДИЗЕЛЬНЕ ПАЛИВО З НАДВИСОКИМИ ЕКОЛОГІЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ Розглянуто екологічні та експлуатаційні властивості дизельних палив, які випускаються на території Украї-ни. Проведено аналіз технічних вимог усіх видів дизельних палив, які існують на території України.  Обґрунтовано доцільність покращення екологічних характеристик дизельних палив, порівняння стандартів та технічних умов на дизельні палива України з Європейським стандартом EN 590. This work touches the problem of ecological and operating properties of fuel-oils which are produced on territory of Ukraine. The analysis of technical requirements of all of types of fuel-oil which exist on territory of Ukraine is inprocess conducted, expedience of improvement of ecological description of fuel-oils, comparison of standards, grounded on its on the fuel-oils of Ukraine with the European standard of EN 590.  Вступ Нині у світі інтенсивно розвивається інфраструк-тура транспортних перевезень і послуг. Наслід-ком цього є стрімке зростання споживання пали-вно-мастильних матеріалів. В Європі, наприклад, споживання автомобільного бензину порівняно з 1995 р. зросло в 1,1 раз, дизельного палива – в 1,5 разу, ракетного палива – в 1,84 разу.  Дизельні двигуни є потужнішими й економні-шими порівняно з бензиновими двигунами, тому стрімко зросла кількість автомобілів з дизельни-ми двигунами. Наслідком цього є підвищення викидів в атмосферу відпрацьованих токсичних газів дизельних двигунів.  Причиною токсичності дизельного палива є аро-матичні вуглеводні та сірковмісні сполуки.  Ароматичні вуглеводні зумовлюють неповне згорання дизельного палива та утворення нагару на клапанах та поршнях дизельних двигунів, за-бивання попелових фільтрів, мають канцерогенні властивості.  Сполуки сірки погіршують експлуатаційні хара-ктеритики дизельного палива і під час спалюван-ня утворюють екологічно небезпечні оксиди сір-ки SО2. Тому актуальною проблемою стало ви-далення з дизельного палива сірковмісних спо-лук та ароматичних вуглеводнів. Зменшення їх кількості у складі дизельного палива зумовлює покращення його експлуатаційних властивостей та зменшення токсичності відпрацьованих газів. Зменшення кількості сірковмісних сполук та ароматичних вуглеводнів зумовлює підвищення цетанового числа дизельного палива та змен-шення його густини. Постановка завдання Актуальність теми виявляється у тому, що впер-ше в Україні Лисичанський нафтопереробний  завод з 2007 р. освоїв випуск дизельного палива за євростандартом (EN 590), яке цілком призна-чене на експорт в Європу і інші країни, з показ-никами якості, які відповідають технічним вимо-гам до якості дизельних палив в Європі. Цього виду дизельного палива ще немає на ринку  України.  Особливого значення під час виробництва низь-косірчастого дизельного палива набуває процес гідроочищення сировини на сучасних каталіза-торах [1].  Потужність гідроочищення первинної переробки становить:  Весь світ, %............................................................20,9 Росія, %...................................................................24,5 США, %..................................................................38,5 Європа, %...............................................................27,1 Японія, %................................................................48,2 Україна, %..............................................................15,0 Показники потужності процесів гідроочищення в Україні наведено у табл. 1. Таблиця 1 Потужність гідроочищення в Україні Нафтопереробний завод Нафта,  тис. т Відсоток від перероб-ки сирої нафти Кременчуцький Одеський Лисичанський                   Усього 4110 1500 2060 7670 22,1 41,7 12,9 15,0 З кожним роком кількість споживання дизельно-го палива в Європі та Україні невпинно зростає:  1995 р., млн. т……………...……………………….113,3 2000 р., млн. т………………………………………127,7 2002 р., млн. т………………………………………137,9 2005 р., млн. т………………………………………154,3 2007 р., млн. т………………….……………………..170 ISSN 1813-1166. Вісник НАУ. 2009. №1  71Вирішення завдання Залежно від вимог з контролю за викидами відпра-цьованих газів дизельних двигунів, Всесвітня хар-тія виробників палив визначила чотири категорії якості дизельного палива :  − категорія 1 для ринків з мінімальними вимога-ми токсичності відпрацьованих газів;  − категорія 2 для ринків із суворими вимогами зниження токсичності відпрацьованих газів;  − категорія 3 для ринків з додатковими вимогами зниження токсичності відпрацьованих газів;  − категорія 4 з додатковими вимогами зниження токсичності відпрацьованих газів для викорис-тання складних технологій доочищення від ок-сидів азоту NOx [2].  Технічні умови якості на дизельне паливо кате-горій 1 – 4 наведені в табл. 2. Якість дизельного палива в країнах Європейської спільноти (специфікація EN 590) нормується за такими марками:  − Євро-2 введена з 1996 р.; − Євро-3 введена з 2000 р.; − Євро-4 введена з 2005 р.; − Євро-5 введена з 2010 р. Характеристику якості наведено у табл. 3. На території країн СНД дизельне паливо вигото-вляють за ГОСТ 305-82, який передбачає три мар-ки дизельного палива:  − літнє; − зимове; − арктичне. В Україні чинний державний стандарт техноло-гічних умов з виготовлення дизельного палива ДСТУ 3868-99. Цим стандартом передбачено дві марки дизельного палива: − літнє; − зимове.  Лисичанський нафтопереробний завод у 2007 р. освоїв виробництво дизельного палива з підви-щеними екологічними властивостями згідно з європейським стандартом, яке є аналогом EN 590 і відповідає вимогам стандарту Євро-4. З 2008 р. Лисичанський нафтопереробний завод перейшов на технологію виробництва дизельно-го палива за українським ДСТУ 4840:2007 «Ди-зельне паливо підвищеної якості».  За вмістом сірки паливо поділяють на два види:  І – масова частка не більше ніж 0,001 %;  ІІ – масова частка не більше ніж 0,005 %.  Дизельне паливо виду І відповідає стандарту  Євро-5, виду ІІ – Євро-4.  Під час порівняння вмісту сірки у дизельних па-ливах за стандартами, паливо за стандартами ГОСТ 305-82, ДСТУ 3868-99, (аналог EN 590) марки С, ТУ У 23.3-00149943-557:2005, ДСТУ 4840:2007 виявилось, що дизельне паливо за ДСТУ 4840:2007 має найнижчий вміст сірки і тому має найкращі екологічні характеристики порівняно з дизельним паливом за стандартами ГОСТ 305-82 і ДСТУ 3868-99, які раніше вигото-влялись на території України, і цілком відповідає європейському стандарту якості EN 590. Порівняльну характеристику показників якості дизельних палив за стандартами ГОСТ 305-82, ДСТУ 3868-99, (аналог EN 590) марки С,  ТУ У 23.3-00149943-557: 2005, ДСТУ 4840:2007 наведено у табл. 4 [3].  Таблиця 2 Технічні вимоги до дизельних палив за стандартами Всесвітньої хартії виробників палива Норми Категорія 1 Категорія 2 Категорія 3 Категорія 4 Показник мінімально максимально мінімально максимально мінімально максимально мінімально максимально Цетанове чи-сло, не менше Вміст сірки, %, не більше Вміст арома-тичних вуг-леводнів, %, не більше Вміст поліа-роматичних вуглеводнів, %, не більше  48  0,5    25    5  -  -    -    -  53  -    -    -  -  0,3    25    5  55  -    -    -  -  0,05    25    5  55  Не містить    -    -  -  Не містить    15    2  ISSN 1813-1166. Вісник НАУ. 2009. №1  © О.О. Степенко, В.Ф. Новікова, 2009 72 Таблиця 3 Якість дизельного палива у країнах Європейської спільноти (специфікація EN 590) Показник Євро-2 Євро-3 Євро-4 Євро-5 Масова частка сірки, %, не більше Цетановий індекс, не менше Вміст поліароматичних вуглеводнів, %,  не більше 0,05 49  11 0,035 51  11 0,005 51  11 0,001 51  11  Таблиця 4 Порівняльна характеристика дизельних палив Показник EN 590 ГОСТ 305-82 ДСТУ 3868-99 ДСТУ 4840:2007 Цетановий індекс, не менше Вміст сірки, %, не більше Масова частка ароматичних і  поліароматичних вуглеводнів, %, не більше  51 0,005  11 45 0,2  − 45 0,05  − 51 0,001  11  Дизельне паливо, яке виготовляється на  Лисичанському нафтопереробному заводі за  ДСТУ 4840:2007 має такий компонентний склад (див. рисунок): − гасова фракція 180−230о С; − дизельна фракція 230−290о С; − дизельна фракція 290−360о С; − дизельна фракція 360−370о С; − фракція 160−350 оС із секції передгідроочи-щення; − фракція 210−350 оС із секції каталітичного кре-кінгу; − цетанопідвищувальна, протизносна, депресор-но-диспергуюча присадки. Вихід продуктів процесу гідроочищення уміщує: − гідроочищене дизельне паливо (гідрогенізат) 96 % на сировину; − сірководень: 1,588 % на сировину; − вуглеводневі гази (С1-С4): 2,351 % на сировину. Матеріальний баланс процесу гідроочищення си-ровини дизельного палива наведено у табл. 5, 6.  Таблиця 5 Надходження сировини дизельного палива Сировина Показник  кг/год %  Вуглеводнева сировина Свіжий водневмісний газ Чистий водень Баластові гази Циркуляційний  водневмісний газ 183,82 4,193 1,103 3,09  35,13 82,38 1,87 0,5 1,38  15,74 Таблиця 6 Отримання сировини дизельного палива Сировина Показник  кг/год %  Очищений продукт (гідрогенізат) Сірководень Легкі фракції (відгін) Вуглеводневі гази Баластові гази, які надійшли зі свіжим водневмісним газом Циркуляційний водневмісний газ Вуглеводневі гази, які утворились під час гідроочищення  Втрати                                Разом  176,4672 2,92 3,31 45,85  3,09 35,13  4,32 0,821 223,14 79,38 1,31 1,49 20,62  1,39 15,8  1,94 0,37 100 Теоретичні дослідження підтвердили необхід-ність розробки і впровадження екологічного чис-того дизельного палива, тому що при цьому зме-ншується не тільки кількість екологічно небезпе-чних викидів в атмосферу, але покращуються та-кож експлуатаційні властивості. Завдання полягає в тому, щоб розробити такий процес очищення сировини від небажаних спо-лук сірки та ароматичних вуглеводнів, який би забезпечував максимальний вихід бажаного про-дукту, був мінімально енергоємним. Головним кроком стало те, що нафтопереробні заводи України налагодили виробництво дизельних па-лив, які цілком відповідають показникам Євро-пейського стандарту EN 590. ISSN 1813-1166. Вісник НАУ. 2009. №1  73  Компонентний склад та технологія виробництва дизельного палива за ДСТУ 4840:2007  Висновки Проведено аналіз існуючих методів виробництва дизельного палива. Вперше в Україні введено технологію виробництва дизельного палива за технічними умовами, які є аналогом EN 590. Ро-зраховано матеріальний баланс процесу гідро-очищення, геометричні розміри реактора устано-вки гідроочищення. Досліджено, що для вироб-ництва дизельного палива за ДСТУ 4840:2007 із вмістом сірки 0,001 % на Лисичанському нафто-переробному заводі було впроваджено процес  гідроочищення на каталізаторах фірми Albemarle. Література 1. Шлезинг В.Г. Планирование успеха в реализации пограммы производства экологических топлив // Неф-тегазовые технологии. – 2004. – № 4. – С. 60. 2. Крылов И.Ф., Рудяк К.Б., Никитина Е.А. Малосер-нистые дизельне топлива: плюсы и минусы // Химия и технология топлив и масел. – 2005. – № 6. – С. 3. 3. Мельник С.Р., Мельник Ю.Р., Піх З.Г. Проектування та розрахунок технологічних поцесів органічного син-тезу. – Л.: Львівська політехніка, 2006. – 448 с.  Стаття надійшла до редакції 08.12.08.   Компаундування Присадки Вакуумний газойль Фракція 160−350 ºС перед  гідроочищенням 

Ukrainian

ДИЗЕЛЬНЕ ПАЛИВО З НАДВИСОКИМИ ЕКОЛОГІЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ

Proceedings of National Aviation University

Diesel fuel with ultra-high environmental performance

Наукові журнали Національного Авіаційного Університету

https://jrnl.nau.edu.ua/index.php/visnik/article/download/1665/1657

Contributions to the study of La Sarga (Alcoy, Alicante)

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Crossref

RUa Reposity University of Alicante

Repositori d'Objectes Digitals per a l'Ensenyament la Recerca i la Cultura

Вісник Національного Авіаційного Університету

Crossref

Наукові журнали Національного Авіаційного Університету

Contributions to the study of La Sarga (Alcoy, Alicante)

Abstract

Similar works

Full text

Available Versions

Crossref

RUa Reposity University of Alicante

Repositori d'Objectes Digitals per a l'Ensenyament la Recerca i la Cultura

Вісник Національного Авіаційного Університету

Crossref

Наукові журнали Національного Авіаційного Університету

Вісник Національного Авіаційного Університету

Наукові журнали Національного Авіаційного Університету