The article deals with the issue of the source based background role and place of any historical and pedagogical research. The author shares his own experience on the topic «Education and upbringingin the epoch of the European Renaissance.» It is confirmed that it is necessary to involve not only the work of leadings theorists of pedagogy, but also a wide variety of sources by nature (written and physical) for a authentic picture of the problem. All these basic points reflect the mentality of the time, its culture , national traditions of education and upbringing, beliefs and so on. The need for an interdisciplinary approach to historical and educational science is emphasized. Interesting and unusual considerations are made on how to work with sources. They are seen as a dialogue between the two cultures of teaching ,which requires imagination, empathy, «lead-in» in the appropriate historical and educational situation.У статті розглядаються питання про місце і роль джерельної основи будь-якого історико-педагогічного дослідження. Автор ділиться власним досвідом роботи над темою «Освіта і виховання в епоху європейського Відродження». Стверджується, що для створення достовірної картини зазначеної проблеми, необхідно залучити не лише праці провідних теоретиків педагогіки, а й широке коло різноманітних за характером джерел (письмових і речових). Усі вони віддзеркалюють ментальність даного часу, його культуру, народні традиції освіти й виховання, вірування тощо. Наголошується на необхідності міждисциплінарного підходу в історико-педагогічній науці. Цікаві й неординарні міркування висловлені щодо методики роботи з джерелами. Вони розглядаються як діалог двох педагогічних культур, що потребує уяви, співпереживання, «вжиття « у відповідну історико-педагогічну ситуацію
