Erziehung zur Unterentwicklung

Übersetzung eines Vortrages, gehalten am 18.4.1983 an der Universität von Bristol / USA. (DIPF/Orig.

Карта «Український Крим» як джерело геопросторової інформації

Мета статті – ознайомити з публікацією карти «Український Крим», підготовленої фахівцями-географами, картографами та істориками; привернути увагу до важливості протидії російській пропаганді в інформаційній війні; викласти підходи до створення даної картографічної роботи. Основний матеріал. В умовах гібридної агресії російської держави проти України, в якій велика увага приділяється пропаганді, публікація джерел геопросторової інформації, що розвінчують пропагандистські міфи, є важливим елементом оборони. Саме такою задумували творці карту «Український Крим», що вийшла в тираж на базі науково-виробничої фірми «Карти і Атласи». Карта представляє комплексну і систематизовану картину Криму в геопросторовому та історичному аспектах. Крім самої карти, картографічний твір доповнюється ілюстративним і текстовим матеріалом. На основній карті масштабу 1 : 1 250 000 головну увагу звернено на великі інфраструктурні проекти, реалізовані українськими силами після передачі півострова УРСР через занепад економіки краю в результаті депортації кримських татар (зокрема, зрошувальний Північнокримський канал перетворив напівпустельні ландшафти сухих степів на райони інтенсивного землеробства), а також репресії окупаційної влади проти проукраїнського руху після анексії. Історична ретроспектива показує калейдоскопічність володарів і десятки народів Криму. Висновки та подальші дослідження. Таким чином, карта розвінчує міф російської пропаганди про те, що півострів нібито завжди належав Росії. Вона спирається на реальні дослідження вчених, а не на спотворені факти або навіть відверту брехню, чим користуються пропагандисти «русского мира». Наукова новизна та практична значущість полягають у комплексному висвітленні за допомогою картографічного методу незаконної окупації частини української території Російською Федерацією та її подальшої анексії. Це важливо в умовах російської гібридної агресії. Карта «Український Крим» буде сприяти подальшому розвитку тематичного регіонального картографування в Україні, зокрема, продовженням серії карт «Соборна Україна» можуть стати карти для Східної Слобожанщини, Таганрожчини, Кубані та ін

Os professores na virada do milênio: do excesso dos discursos à pobreza das práticas

Este artigo surge na sequência de uma palestra proferida na Faculdade de Educação da Universidade de São Paulo, no dia 20 de Maio de 1999. Uma versão deste texto foi publicada na revista espanhola Cuadernos de Pedagogía (nº 286, Dezembro de 1999) e na Revista Educação e pesquisa: Educ. Pesqui. vol.25 no.1 São Paulo Jan./June 1999)Escrito na sequência de uma Conferência proferida na Universidade de São Paulo, este artigo procura analisar a 'realidade discursiva' que marca grande parte dos textos sobre educação neste final de século. A chave de leitura do artigo é a lógica excesso-pobreza, aplicada ao exame da situação dos professores: i) do excesso da retórica política e dos mass-media à pobreza das políticas educativas; ii) o excesso das linguagens dos especialistas internacionais à pobreza dos programas de formação de professores; iii) do excesso do discurso científico-educacional à pobreza das práticas pedagógicas; iv) do excesso das 'vozes' dos professores à pobreza das práticas associativas docentes. Não recusando um pensamento 'utópico', o autor critica as análises 'prospectivas' que revelam um 'excesso de futuro' que é, ao mesmo tempo, um 'défice de presente'.Rédigé à la suite d'une Conférence donnée à l'Université de São Paulo, cet article cherche à analyser la 'réalité discursive' qui marque la plupart des textes sur l'éducation dans cette fin de siècle. La clef de lecture de l'article est le couple excès-pauvreté, appliqué à l'examen de la situation des enseignants: i) de l'excès de la rhétorique politique et des mass-media à la pauvreté des politiques éducatives; ii) de l'excès des langages des experts internationaux à la pauvreté des programmes de formation des enseignants; iii) de l'excès du discours scientifique-éducationnel à la pauvreté des pratiques pédagogiques; iv) de l'excès des 'voix' des enseignants à la pauvreté des pratiques associatives des enseignants. Ne refusant pas une pensée 'utopique', l'auteur critique les analyses 'prospectives' qui sont porteuses d'un 'excès d'avenir' qui est, en même temps, un 'déficit de présent'

Institutional assessment as an instrument of rationalization back to the school as a formal organisation

O papel central da avaliação, da avaliação institucional e dos processos de garantia da qualidade de escolas e universidades nas políticas educacionais é objeto de discussão, também considerando a reforma do Estado. As teorias da nova gestão pública e as perspectivas gestionárias são consideradas como algumas das principais fontes de inspiração e de legitimação no contexto dominante de uma educação contábil. Dados empíricos preliminares resultantes do processo de avaliação externa de escolas básicas e secundárias portuguesas são apresentados e interpretados de acordo com os principais conceitos e representações organizacionais de escola presentes nos relatórios externos. Examinando algumas das imagens e dos significados de escola, cultura de escola, autonomia, objetivos, liderança e eficácia presentes nos relatórios de avaliação, o autor releva a importância das imagens formais, racionais e burocráticas de escolas. Várias questões de investigação são apresentadas tendo por base aquilo a que o autor chama o processo da hiperburocratização das organizações educativas. Algumas dimensões do conceito de burocracia de Max Weber são revisitadas, em articulação com perspectivas neocientíficas de garantia da qualidade e com as tecnologias da informação e comunicação. O autor sugere que maior relevância deve ser atribuída aos modelos formais e racionais de interpretação das organizações educativas, pois os processos de avaliação e de garantia da qualidade estão a contribuir para a formalização de escolas e universidades e para a intensificação do seu processo de racionalização, isto é, para a emergência de uma imagem analítica das escolas como hiperburocracias.The central role of evaluation, institutional assessment and quality assurance processes of schools and universities in education policy is object of discussion also considering the reform of the state. New Public Management theories and managerialist perspectives are considered some of the main sources of inspiration and legitimation in the dominant context of an audit education. Preliminary empirical data from external assessment of Portuguese primary and secondary schools are introduced and interpreted according to the main concepts and organizational representations of school found in external reports. Examining some of the central organizational images and meanings of school, school culture, autonomy, goals, leadership and effectiveness included in the external reviews, the author stresses the importance of formal, rational and bureaucratic images of schools. Several new research questions are presented for further inquiry based on the hypothesis of what it is called by the author the process of hyperbureaucratization of educational organizations. Some of the main dimensions of the concept of bureaucracy as presented by Max Weber are revisited in close relation with neo-scientific approaches of quality assurance and taking in consideration the use of information and communication technologies. Accordingly the author suggests that much more importance must be given to formal and rational models of interpreting educational organizations because assessment and quality assurance procedures are contributing to the formalization of schools and universities and to the intensification of their process of rationalization, i. e., to the emergence of an analytic image of schools as hyperbureaucracies.(undefined

Forgotten Plotlanders: Learning from the survival of lost informal housing in the UK.

Colin Ward’s discourses on the arcadian landscape of ‘plotlander’ housing are unique documentations of the anarchistic birth, life, and death of the last informal housing communities in the UK. Today the forgotten history of ‘plotlander’ housing documented by Ward can be re-read in the context of both the apparently never-ending ‘housing crisis’ in the UK, and the increasing awareness of the potential value of learning from comparable informal housing from the Global South. This papers observations of a previously unknown and forgotten plotlander site offers a chance to begin a new conversation regarding the positive potential of informal and alternative housing models in the UK and wider Westernised world