Дослідження гістологічної та некрозапальної активності печінки у формуванні синдрому портальної гіпертензії.

Background. Liver cirrhosis is the most often cause of the portal hypertension syndrome development, though structural and morphological liver remodeling usually begins on the stage of chronic hepatitis. Morphologic patterns of the development of portal hypertension syndrome on the pre-clinical stage are still poorly investigated. Objective. To determine the histological and necroinflammatory activity of the liver in patients with portal hypertension. Methods. Patients were divided into four groups: I group (n=38) – chronic hepatitis without clinical signs of portal hypertension; II group (n=42) - chronic hepatitis transforming to cirrhosis with clinical signs of portal hypertension (varicose veins of the esophagus and/or the cardia, splenomegaly, ascitis); III group (n=34) – complicated portal hypertension on the background of liver cirrhosis (bleeding from the varices of the esophagus and/or the cardia, hypersplenism); control group (n=30) - physically healthy individuals aged 23-37 years. An integrated evaluation of the liver histological and necroinflammatory activity through the set of laboratory tests was performed (the method of “FibroTest-ActiTest”; immunofermental analysis of L-FABP concentration). Results. It is found that the patients with pre-clinical stage of portal hypertension syndrome show portal and periportal fibrosis with single septa, and the patients with clinical stages of portal hypertension show portal and periportal cirrhosis with multiple septa. Patients with the complications of portal hypertension show cirrhosis of the liver. With the increase of the necroinflammatory activity the portal pressure increases directly. This fact was confirmed with the increase of L-FABP protein level in the plasma, along with the increase of the actitest results. Conclusion. The diagnostic methodic of “FibroTest-ActiTest” and the plasma level of L-FABP are the modern models for chronic liver disease histological and necroinflammatory activity evaluation, though there is still the need to determine the correlation with the direct histological picture of liver biopsy.Цирроз печени является наиболее частой причиной развития синдрома портальной гипертензии, хотя структурные и морфологические перестройки печени обычно начинаются еще на стадии хронического гепатита. Морфологические закономерности развития синдрома портальной гипертензии на доклинической стадии все еще недостаточно исследованы. Цель – определение гистологической и некровоспалительной активности печени у больных с синдромом портальной гипертензии. Пациентов разделили на четыре группы: I группа (n=38) - хронический гепатит без клинических проявлений синдрома портальной гипертензии; II группа (n=42) - хронический гепатит с трансформацией в цирроз с клиническими проявлениями синдрома портальной гипертензии (варикозное расширение вен пищевода и/или кардии, спленомегалия, асцит); III группа (n=34) - осложненная портальная гипертензия на основе цирроза печени (кровотечение из варикозно расширенных вен пищевода и/или кардии, гиперспленизм); контрольная группа (n=30) - физически здоровые лица возрасте 23-37 лет. Использована интегральная оценка определения гистологической, некровоспалительной активности печени с помощью наборов лабораторных тестов (методика «FibroTest-ActiTest»; иммуноферментный анализ уровня L-FABP). Установлено, что у больных на доклинической стадии синдрома портальной гипертензии имеет место портальный и перипортальный фиброз с единичными септами, у больных с клинической формой портальной гипертензии - портальный и перипортальный цирроз с множественными септами, а у больных с осложненной портальной гипертензией - цирроз печени. С ростом степени некровоспалительной активности прямо пропорционально растет давление в системе портальной вены. О последнем свидетельствует нарастание концентрации протеина L - FABP в плазме крови в группах пациентов наряду с ростом показателей актитеста. Диагностическая методика «FibroTest-ActiTest» и уровень L-FABP в плазме являются современными моделями определения гистологической и некровоспалительной активности хронических заболеваний печени, хотя до сих пор сохраняется необходимость в установлении корреляции с непосредственной гистологической картиной биопсии печени.Цироз печінки є найбільш частою причиною розвитку синдрому портальної гіпертензії, хоча структурні та морфологічні перебудови печінки зазвичай починаються ще на стадії хронічного гепатиту. Морфологічні закономірності розвитку синдрому портальної гіпертензії на доклінічній стадії все ще недостатньо досліджені. Мета - визначення гістологічної та некрозапальної активності печінки у хворих з синдромом портальної гіпертензії. Використано інтегральну оцінку визначення гістологічної, некрозапальної активності печінки за допомогою наборів лабораторних тестів (методика “FibroTest-ActiTest”; імуноферментний аналіз рівня L-FABP). Встановлено, що у хворих на доклінічній стадії синдрому портальної гіпертензії має місце портальний і перипортальний фіброз з поодинокими септами, у хворих з клінічною формою портальної гіпертензії – портальний і перипортальний цироз з множинними септами, а у хворих з ускладненою портальною гіпертензією – цироз печінки. Зі зростанням ступеня некрозапальної активності прямо пропорційно зростає тиск у системі портальної вени. Про останнє свідчить наростання концентрації протеїну L-FABP у плазмі крові у групах пацієнтів поряд зі зростанням показників актітесту. Діагностична методика “FibroTest-ActiTest” та рівень L-FABP у плазмі є сучасними моделями визначення гістологічної та некрозапальної активності хронічних захворювань печінки

Serious Asthma Events with Fluticasone plus Salmeterol versus Fluticasone Alone

BACKGROUND: The safe and appropriate use of long-acting beta-agonists (LABAs) for the treatment of asthma has been widely debated. In two large clinical trials, investigators found a potential risk of serious asthma-related events associated with LABAs. This study was designed to evaluate the risk of administering the LABA salmeterol in combination with an inhaled glucocorticoid, fluticasone propionate. METHODS: In this multicenter, randomized, double-blind trial, adolescent and adult patients (age, ≥12 years) with persistent asthma were assigned to receive either fluticasone with salmeterol or fluticasone alone for 26 weeks. All the patients had a history of a severe asthma exacerbation in the year before randomization but not during the previous month. Patients were excluded from the trial if they had a history of life-threatening or unstable asthma. The primary safety end point was the first serious asthma-related event (death, endotracheal intubation, or hospitalization). Noninferiority of fluticasone-salmeterol to fluticasone alone was defined as an upper boundary of the 95% confidence interval for the risk of the primary safety end point of less than 2.0. The efficacy end point was the first severe asthma exacerbation. RESULTS: Of 11,679 patients who were enrolled, 67 had 74 serious asthma-related events, with 36 events in 34 patients in the fluticasone-salmeterol group and 38 events in 33 patients in the fluticasone-only group. The hazard ratio for a serious asthma-related event in the fluticasone-salmeterol group was 1.03 (95% confidence interval [CI], 0.64 to 1.66), and noninferiority was achieved (P=0.003). There were no asthma-related deaths; 2 patients in the fluticasone-only group underwent asthma-related intubation. The risk of a severe asthma exacerbation was 21% lower in the fluticasone-salmeterol group than in the fluticasone-only group (hazard ratio, 0.79; 95% CI, 0.70 to 0.89), with at least one severe asthma exacerbation occurring in 480 of 5834 patients (8%) in the fluticasone-salmeterol group, as compared with 597 of 5845 patients (10%) in the fluticasone-only group (P<0.001). CONCLUSIONS: Patients who received salmeterol in a fixed-dose combination with fluticasone did not have a significantly higher risk of serious asthma-related events than did those who received fluticasone alone. Patients receiving fluticasone-salmeterol had fewer severe asthma exacerbations than did those in the fluticasone-only group