Rocking the sochi Olympics Narrative: Boris Nemtsov and Putin's Sovereignty

This article begins with an analysis of Boris Nemtsov's critical contribution to the Sochi Olympics debate and then projects it onto a wider discourse about mega-events in Russia. Being a native of Sochi, Nemtsov followed the issues related to its transformation into an Olympic city, and even ran for mayor in 2009. In 2013 he co-authored a widely circulated report, "Winter Olympics in the Sub-tropics," in which he raised substantial issues about transparency and accountability that remain relevant after the Olympics. Nemtsov's analysis remains an important reference point for critical discourses that put an emphasis on corruption, mismanagement and societal risks associated with global sports events in authoritarian countries. In conclusion, the authors examine the plethora of critical Olympic discourses related to the nature of the current political regime in Russia as well as the policies pursued by global sports institutions

Biopower and geopolitics as Russia’s neighborhood strategies: reconnecting people or reaggregating lands?

© 2017 Association for the Study of Nationalities.In this article, we address geopolitics and biopower as two different yet mutually correlative discursive strategies of sovereign power in Russia. We challenge the dominant realist approaches to Russia’s neighborhood policy by introducing the concept of biopolitics as its key element, which makes analysis of political relations in the post-Soviet area more nuanced and variegated. More specifically, we address an important distinction between geopolitical control over territories and management of population as two of Russia’s strategies in its “near abroad.

The Four Pillars of Russia’s Power Narrative

© 2014 Istituto Affari Internazionali. The Winter Olympic Games in Sochi and the annexation of Crimea were two major international events in which Russia engaged in early 2014. In spite of all the divergence in the logic underpinning each of them, four concepts strongly resonate in both cases. First, in hosting the Olympics and in appropriating Crimea, Russia was motivated by solidifying its sovereignty as the key concept in its foreign and domestic policies. Second, the scenarios for both Sochi and Crimea were grounded in the idea of strengthening Russia as a political community through mechanisms of domestic consolidation (Sochi) and opposition to unfriendly external forces (the crisis in Ukraine). Third, Sochi and Crimea unveiled two different facets of the logic of normalisation aimed at proving – albeit by different means – Russia’s great power status. Fourth, one of the major drivers of Russian policy in both cases were security concerns in Russia’s southern flanks, though domestic security was also an important part of the agenda

From Sochi–2014 to FIFA–2018: a fading sovereignty?

© 2015 Taylor & Francis.In this article, we uncover the dynamics and the evolution of Russian discourses of sovereignty before and after the Sochi 2014 Olympic Games using some elements of Foucauldian methodology and constructivist reading of sovereignty as an institution. We argue that there is a discrepancy between the rhetoric of sovereign power and the institutional practices in which it is embedded. It leads us to theorize that sovereignty discourses are contextual, unstable and constitutively shaped by commitments taken as key elements of international socialization. In the case of Russia, these discourses can be divided into three groups: pre-Sochi, post-Sochi and pre-World 2018 Cup discursive formations. As we venture to demonstrate, Putin's model of sovereignty is in crisis, yet it has support, both domestic and international. In the near future, sport is likely to remain one of those spheres of high visibility where the ideology of surviving under sanctions and counter-attacking the West will be reified

From Sochi – 2014 to FIFA – 2018: a fading sovereignty?

© 2015 Taylor & Francis In this article, we uncover the dynamics and the evolution of Russian discourses of sovereignty before and after the Sochi 2014 Olympic Games using some elements of Foucauldian methodology and constructivist reading of sovereignty as an institution. We argue that there is a discrepancy between the rhetoric of sovereign power and the institutional practices in which it is embedded. It leads us to theorize that sovereignty discourses are contextual, unstable and constitutively shaped by commitments taken as key elements of international socialization. In the case of Russia, these discourses can be divided into three groups: pre-Sochi, post-Sochi and pre-World 2018 Cup discursive formations. As we venture to demonstrate, Putin's model of sovereignty is in crisis, yet it has support, both domestic and international. In the near future, sport is likely to remain one of those spheres of high visibility where the ideology of surviving under sanctions and counter-attacking the West will be reified

Brands, cities and (post-)politics: A comparative analysis of urban strategies for the Universiade 2013 and the World Football Cup 2018 in Russia

© The Author(s) 2014 This article analyses how two large-scale sports events in Russia shape regional identities and brands, and prompt different social and administrative effects in urban milieus. These two mega-events are the Universiade in Kazan’ in 2013 and the Football World Cup to take place in 11 Russian cities, among which we focus more specifically on Nizhny Novgorod. We argue that the logic of municipal and regional authorities is largely based on post-political thinking, with such main priorities as building consensus, securing public order, stimulating consumption, developing investment opportunities, renovating urban areas, and branding and globally promoting regions’ competitive advantages. This logic, however, is often contested by groups concerned about financial transparency and accountability, managerial efficiency, environmental protection, preservation of historical areas and other public issues

Candidate genes for productivity identified by genome-wide association study with indicators of class in the Russian meat merino sheep breed

Genome-wide association studies allow identification of loci and polymorphisms associated with the formation of relevant phenotypes. When conducting a full genome analysis of sheep, particularly promising is the study of individuals with outstanding productivity indicators – exhibition animals, representatives of the super-elite class. The aim of this study was to identify new candidate genes for economically valuable traits based on the search for single nucleotide polymorphisms (SNPs) associated with belonging to different evaluation classes in rams of the Russian meat merino breed. Animal genotyping was performed using Ovine Infinium HD BeadChip 600K DNA, association search was performed using PLINK v. 1.07 software. Highly reliable associations were found between animals belonging to different evaluation classes and the frequency of occurrence of individual SNPs on chromosomes 2, 6, 10, 13, and 20. Most of the substitutions with high association reliability are concentrated on chromosome 10 in the region 10: 30859297–31873769. To search for candidate genes, 15 polymorphisms with the highest association reliability were selected (–log10(р) > 9). Determining the location of the analyzed SNPs relative to the latest annotation Oar_rambouillet_v1.0 allowed to identify 11 candidate genes presumably associated with the formation of a complex of phenotypic traits of animals in the exhibition group: RXFP2, ALOX5AP, MEDAG, OPN5, PRDM5, PTPRT, TRNAS-GGA, EEF1A1, FRY, ZBTB21-like, and B3GLCT-like. The listed genes encode proteins involved in the control of the cell cycle and DNA replication, regulation of cell proliferation and apoptosis, lipid and carbohydrate metabolism, the development of the inflammatory process and the work of circadian rhythms. Thus, the candidate genes under consideration can influence the formation of exterior features and productive qualities of sheep. However, further research is needed to confirm the influence of genes and determine the exact mechanisms for implementing this influence on the phenotype

Оцінка екологічного стану поверхневих вод річки Гапа

An ecological assessment of the current state of water quality in the Gapa River was carried out on the basis of the classification of the quality of surface waters of the in three blocks of indicators: salt composition, tropho-saprobiological (ecology-sanitary) indicators and specific toxic substances. The value of the integral (ecological) index is determined. It is established that the surface waters of the Gapa River correspond to Class II of the 3rd category of water quality and are characterized as «good» by status and «sufficiently clean» in terms of purity.Виконано екологічне оцінювання сучасного стану якості води річки Гапа на основі класифікації якості поверхневих вод суші за трьома блоками показників: сольового складу, трофо-сапробіологічних (еколого-санітарних) показників та показників специфічних речовин токсичної дії. Визначено величину інтегрального (екологічного) індексу. Встановлено, що поверхневі води р. Гапа відповідають ІІ класу 3 категорії якості води та характеризуються, як «добрі» за станом і «досить чисті» за ступенем чистоти

МЕТОДОЛОГІЯ ВОДОГОСПОДАРСЬКО-ЕКОЛОГІЧНОГО РАЙОНУВАННЯ БАСЕЙНІВ МАЛИХ РІЧОК

Water management and ecological zoning and water resourcesmanagement are performed by induction coefficients of anthropogenicloading on river basins (in the absence of radiation pollution) and bythe values of radiation contamination of water catchments andinductive coefficients of anthropogenic loading. The zoning will helpyou quickly identify which individual subsystems or reservoirs are ina disturbed natural state and determine which changes to certainindicators have led to this state. Subordination of units of watermanagement and ecological zoning is based on preservation of theunity of the water object, on the territory of which the issues ofregulation, use, management, and protection of water resources andthe creation of environmentally safe conditions at the catchment aresolved. The basis of zoning is the classification of anthropogenicloading on river basins by the degree of environmental risk, which hassix gradations. Implementation of water management and ecologicalzoning makes it possible to spatially assess and rank the river basinsaccording to the degree of environmental risk in relation to the levelof anthropogenic load in order to determine the priority of investmentinvestments in environmental measuresВодохозяйственно-экологическое районирование и управлениеводными ресурсами выполняется по индукционным коэффициентам антропогенной нагрузки на бассейны рек (при отсутствии радиационного загрязнения) и по величинам радиационного загрязнения водосборов и индукционными коэффициентами антропогенной нагрузки. Районирование поможет быстро определить, какиеотдельные подсистемы или водоемы находятся в нарушенном естественном состоянии, а также определить, какие измененияопределенных показателей привели к этому состоянию. Субподчинение единиц водохозяйственно-экологического районированиябазируется на сохранении единства водного объекта, на территории которого решаются вопросы регулирования, использования,управления и охраны водных ресурсов и создание экологическибезопасных условий на водосборе. Основу районирования составляет классификация антропогенной нагрузки на бассейны рек постепени экологического риска, которая имеет шесть градаций.Выполнение водохозяйственно-экологического районирования позволяет пространственно оценить и ранжировать бассейны рек постепени экологического риска относительно уровня антропогеннойнагрузки с целью определения очередности инвестиционных вложений на природоохранные мероприятияВодогосподарсько-екологічне районування та управлінні воднимиресурсами виконується за індукційними коефіцієнтами антропогенного навантаження на басейни річок (при відсутності радіаційного забруднення) і за величинами радіаційного забруднення водозборів та індукційними коефіцієнтами антропогенного навантаження. Районування допоможе швидко визначити, які окремі підсистеми або водойми знаходяться в порушеному природному стані, а також визначити, які зміни певних показників призвели до цього стану. Субпідрядність одиниць водогосподарсько-екологічного районування базується на збереженні єдності водного об’єкту, на території якого розв’язуються питання щодо регулювання, використання, управління і охорони водних ресурсів та створення екологічно безпечних умов на водозборі. Основу районування становить класифікація антропогенного навантаження на басейни річок заступенем екологічного ризику, яка має шість градацій. Виконанняводогосподарсько-екологічного районування дає змогу просторовооцінити і ранжувати басейни річок за ступенем екологічного ризику відносно рівня антропогенного навантаження з метою визначення черговості інвестиційних вкладень на природоохоронні заходи

НАУКОВІ ОСНОВИ ВСТАНОВЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНО ДОПУСТИМИХ РІВНІВ ВІДБОРУ ВОДИ З МАЛИХ РІЧОК

The design models for determining the admissible levels of waterabstraction from rivers allow the determination of the minimum water flow rates that must be left in the river in each phase of thehydrological regime in order to maintain the safe and stable status of the aquatic ecosystem. The formulated basic requirements for the choice of research objects, the definition of computational sites and the formation of blocks of output data provide a unified approach to the organization of the program of research and preparation of the baseline information. According to the methodology, the amount of environmental runoff that must be left in the river to maintain the river ecosystem's sustainable functioning is 40% of the runoff rate.The methodology provides for the consideration of significant number of significant hydrological and hydrobiological factors in thecalculations, analysis of numerous variants of natural andanthropogenic impacts on river ecosystems and obtaining areasonable estimation of the ecologically acceptable minimum water costs, which must be reserved in the river for different phases of water conservation. The introduction of research results into the practice of nature conservation and water management will allow to scientifically substantiate the level of water use in which the ability of natural complexes to self-regulation, self-purification and selfhealing will not be undermined.Разработанные расчетные модели определения допустимых уровней отбора воды из рек позволяют определить минимальные расходы воды, которые необходимо оставить в реке в каждую фазу гидрологического режима с целью сохранения безопасного и устойчивого состояния водной экосистемы. Сформулированы основные требования к выбору объектов исследования, определение расчетных участков и формирование блоков исходных данных обеспечивают единый подход к организации программы исследований и подготовки базы исходной информации. Согласно методике объем экологического стока, который необходимо оставить в реке для сохранения устойчивого функционирования речной экосистемы, составляет 40% нормы стока. Методология обеспечиваетучет в расчетах значительного числа весомых гидрологических и гидробиологических факторов, анализ многочисленных вариантов природных и антропогенных воздействий на речные экосистемы и получения обоснованной оценки экологически допустимых минимальных расходов воды, которые необходимо резервировать в реке в разные фазы водного режима для сохранения устойчивого функционирования речной экосистемы. Внедрение результатов исследований в практику природоохранной и водохозяйственной деятельности позволит научно обосновать уровень водопользования при котором, не будет подрываться способность природных комплексов к саморегуляции, самоочищению и самовосстановлению.Розроблені розрахункові моделі визначення допустимих рівнів відбору води з річок дають змогу визначити мінімальні витрати води, які необхідно залишити в річці в кожну фазу  гідрологічного режиму з метою збереження безпечного і стійкого стану водної екосистеми. Сформульовані основні вимоги до вибору об'єктів дослідження, визначення розрахункових ділянок і формування блоків вихідних даних забезпечують єдиний підхід до організації програми досліджень і підготовки бази вихідної інформації. Відповідно до методики об'єм екологічного стоку, який необхідно залишити в річці для збереження сталого функціонування річкової екосистеми, становить 40% норми стоку. Методологія забезпечує врахування у розрахунках значного числа вагомих гідрологічних та гідробіологічних чинників, аналіз численних варіантів природних і антропогенних впливів на річкові екосистеми та отримання обґрунтованої оцінки екологічно допустимих мінімальних витрат води, які необхідно резервувати в річці в різні фази водного режиму для збереження сталого функціонування річкової екосистеми. Впровадження результатів досліджень у практику  природоохоронної і водогосподарської діяльності дозволить науково обґрунтувати рівень водокористування при якому, не підриватиметься здатність природних комплексів до саморегуляції, самоочищення і самовідновлен