The estimation of the indices of the inflammatory and immune response in children with juvenile rheumatoid arthritis

The increase of the frequency of inflammatory and degenerative injuries of joints, especially juvenile rheumatoid arthritis (JRA) as the most common rheumatic disease in children is observed all over the world. The main directions of the problem study are the detailing of the clinical peculiarities in the course of the disease and the improvement of the diagnostics and treatment. The aim of the study is to check inflammatory and immune responses in children with JRA. During the study we hawe examined 149 children with JRA aged 12 ± 2.4 using general clinical, biochemical and immune-enzyme methods. The control group has included 30 healthy children of the same age. The analysis of the data has been made according to the requirements for the medical and biological research. So, we have come to the conclusion that the most common is a joint form of the disease by the type of monoarthritis with such main clinical signs as intoxication syndrome and joint damage. We have also defined that during the course of JRA are shown the enlarged indices of inflammatory cytokines, C-reactive protein level and antibodies to modified citrullinated vimentin, the meaning of which being more than 20 U/ml is important for the diagnostics of the disease.Во всем мире наблюдается рост частоты воспалительных и дегенеративних поражений суставов, в том числе и ювенильного ревматоидного артрита (ЮРА), как наиболее распространенного ревматологического заболевания детского возраста. Приоритетными направлениями научных исследований проблемы являются детализация клинических особенностей течения заболевания и усовершенствование диагностики и лечения. Цель исследования – изучение особенностей воспалительного и иммунного ответов у детей с ЮРА. С применением общеклинических, биохимических, иммуноферментных методов комплексно обследовано 149 детей с ЮРА, средний возраст которых составил 12 ± 2,4 лет. В контрольную группу вошли 30 практически здоровых детей такого же возраста. Анализ результатов проводился согласно требованиям к обработке данных медико-биологических исследований. Исследование показало, что наиболее часто встречается суставная форма заболевания по типу моноартрита, а клиническими ведущими показателями являются поражение сустава и интоксикационный синдром. Установлено, что ЮРА сопровождается повышенным содержанием провоспалительных цитокинов, повышенным уровнем С-реактивного пептида, а также антител к модифицированному цитруллинированому виментину, значение которого свыше 20 Ед/мл является значимым для диагностики заболевания

OP0291 TOFACITINIB FOR THE TREATMENT OF POLYARTICULAR COURSE JUVENILE IDIOPATHIC ARTHRITIS: RESULTS OF A PHASE 3, RANDOMISED, DOUBLE-BLIND, PLACEBO-CONTROLLED WITHDRAWAL STUDY

Background:Tofacitinib is an oral JAK inhibitor that is being investigated for JIA.Objectives:To assess tofacitinib efficacy and safety in JIA patients (pts).Methods:This was a Phase 3, randomised, double-blind (DB), placebo (PBO)-controlled withdrawal study in pts aged 2−<18 years with polyarticular course JIA (pcJIA), PsA or ERA (NCT02592434). In the 18-week open-label Part 1, pts received weight-based tofacitinib doses (5 mg BID or lower). Pts with ≥JIA ACR30 response at Week (W)18 were randomised 1:1 in the DB Part 2 (W18−44) to continue tofacitinib or switch to PBO. Primary endpoint: disease flare rate by W44. Key secondary endpoints: JIA ACR50/30/70 response rates; change from Part 2 baseline (Δ) in CHAQ-DI at W44. Other efficacy endpoints: time to disease flare in Part 2; JADAS27-CRP in Parts 1 and 2. PsA/ERA pts were excluded from these efficacy analyses. Safety was evaluated in all pts up to W44.Results:225 enrolled pts with pcJIA (n=184), PsA (n=20) or ERA (n=21) received tofacitinib in Part 1. At W18, 173/225 (76.9%) pts entered Part 2 (pcJIA n=142, PsA n=15, ERA n=16). In pcJIA pts, disease flare rate in Part 2 was significantly lower with tofacitinib vs PBO by W44 (p=0.0031; Fig 1a). JIA ACR50/30/70 response rates (Fig 1b) and ΔCHAQ-DI (Fig 1c) at W44, and time to disease flare in Part 2 (Fig 2a), were improved with tofacitinib vs PBO. Tofacitinib reduced JADAS27-CRP in Part 1; this effect was sustained in Part 2 (Fig 2b). Overall, safety was similar with tofacitinib or PBO (Table): 77.3% and 74.1% had adverse events (AEs); 1.1% and 2.4% had serious AEs. In Part 1, 2 pts had herpes zoster (non-serious) and 3 pts had serious infections (SIs). In Part 2, SIs occurred in 1 tofacitinib pt and 1 PBO pt. No pts died.Conclusion:In pcJIA pts, tofacitinib vs PBO resulted in significantly fewer disease flares, and improved time to flare, disease activity and physical functioning. Tofacitinib safety was consistent with that in RA pts.Table.Safety in all ptsPart 1Part 2TofacitinibaN=225TofacitinibaN=88PBO N=85Pts with events, n (%)AEs153 (68.0)68 (77.3)63 (74.1)SAEs7 (3.1)1 (1.1)2 (2.4)Permanent discontinuations due to AEs26 (11.6)16 (18.2)29 (34.1)AEs of special interest Death000 Gastrointestinal perforationb000 Hepatic eventb3 (1.3)00 Herpes zoster (non-serious and serious)2 (0.9)c00 Interstitial lung diseaseb000 Major adverse cardiovascular eventsb000 Malignancy (including non-melanoma skin cancer)b000 Macrophage activation syndromeb000 Opportunistic infectionb000 SI3 (1.3)1 (1.1)d1 (1.2) Thrombotic event (deep vein thrombosis, pulmonary embolismbor arterial thromboembolism)000 Tuberculosisb000a5 mg BID or equivalent weight-based lower dose in pts <40 kgbAdjudicated eventscBoth non-seriousdOne SAE of pilonidal cyst repair was coded to surgical procedures instead of infections, and was inadvertently not identified as an SI. Following adjudication, the SAE did not meet opportunistic infection criteria; it is also included in the table as an SIAE, adverse event; BID, twice daily; PBO, placebo; pts, patients; SAE, serious AE; SI, serious infectionAcknowledgments:Study sponsored by Pfizer Inc. Medical writing support was provided by Sarah Piggott of CMC Connect and funded by Pfizer Inc.Disclosure of Interests:Nicolino Ruperto Grant/research support from: Bristol-Myers Squibb, Eli Lily, F Hoffmann-La Roche, GlaxoSmithKline, Janssen, Novartis, Pfizer, Sobi (paid to institution), Consultant of: Ablynx, AbbVie, AstraZeneca-Medimmune, Biogen, Boehringer Ingelheim, Bristol-Myers Squibb, Eli Lily, EMD Serono, GlaxoSmithKline, Hoffmann-La Roche, Janssen, Merck, Novartis, Pfizer, R-Pharma, Sanofi, Servier, Sinergie, Sobi, Takeda, Speakers bureau: Ablynx, AbbVie, AstraZeneca-Medimmune, Biogen, Boehringer Ingelheim, Bristol-Myers Squibb, Eli Lily, EMD Serono, GlaxoSmithKline, Hoffmann-La Roche, Janssen, Merck, Novartis, Pfizer, R-Pharma, Sanofi, Servier, Sinergie, Sobi, Takeda, Olga Synoverska Speakers bureau: Sanofi, Tracy Ting: None declared, Carlos Abud-Mendoza Speakers bureau: Eli Lilly, Pfizer Inc, Alberto Spindler Speakers bureau: Eli Lilly, Yulia Vyzhga Grant/research support from: Pfizer Inc, Katherine Marzan Grant/research support from: Novartis, Vladimir Keltsev: None declared, Irit Tirosh: None declared, Lisa Imundo: None declared, Rita Jerath: None declared, Daniel Kingsbury: None declared, Betül Sözeri: None declared, Sheetal Vora: None declared, Sampath Prahalad Grant/research support from: Novartis, Elena Zholobova Grant/research support from: Novartis and Pfizer Inc, Speakers bureau: AbbVie, Novartis, Pfizer Inc and Roche, Yonatan Butbul Aviel: None declared, Vyacheslav Chasnyk: None declared, Melissa Lerman Grant/research support from: Amgen, Kabita Nanda Grant/research support from: Abbott, AbbVie, Amgen and Roche, Heinrike Schmeling Grant/research support from: Janssen, Pfizer Inc, Roche and USB Bioscience, Heather Tory: None declared, Yosef Uziel Speakers bureau: Pfizer Inc, Diego O Viola Grant/research support from: Bristol-Myers Squibb, GSK, Janssen and Pfizer Inc, Speakers bureau: AbbVie and Bristol-Myers Squibb, Holly Posner Shareholder of: Pfizer Inc, Employee of: Pfizer Inc, Keith Kanik Shareholder of: Pfizer Inc, Employee of: Pfizer Inc, Ann Wouters Shareholder of: Pfizer Inc, Employee of: Pfizer Inc, Cheng Chang Shareholder of: Pfizer Inc, Employee of: Pfizer Inc, Richard Zhang Shareholder of: Pfizer Inc, Employee of: Pfizer Inc, Irina Lazariciu Consultant of: Pfizer Inc, Employee of: IQVIA, Ming-Ann Hsu Shareholder of: Pfizer Inc, Employee of: Pfizer Inc, Ricardo Suehiro Shareholder of: Pfizer Inc, Employee of: Pfizer Inc, Alberto Martini Consultant of: AbbVie, Eli Lily, EMD Serono, Janssen, Novartis, Pfizer, UCB, Daniel J Lovell Consultant of: Abbott (consulting and PI), AbbVie (PI), Amgen (consultant and DSMC Chairperson), AstraZeneca, Boehringer Ingelheim, Bristol-Myers Squibb (PI), Celgene, Forest Research (DSMB Chairman), GlaxoSmithKline, Hoffman-La Roche, Janssen (co-PI), Novartis (consultant and PI), Pfizer (consultant and PI), Roche (PI), Takeda, UBC (consultant and PI), Wyeth, Employee of: Cincinnati Children's Hospital Medical Center, Speakers bureau: Wyeth, Hermine Brunner Consultant of: Hoffman-La Roche, Novartis, Pfizer, Sanofi Aventis, Merck Serono, AbbVie, Amgen, Alter, AstraZeneca, Baxalta Biosimilars, Biogen Idec, Boehringer, Bristol-Myers Squibb, Celgene, EMD Serono, Janssen, MedImmune, Novartis, Pfizer, and UCB Biosciences, Speakers bureau: GSK, Roche, and Novarti

Unravelling the clinical heterogeneity of undefined recurrent fever over time in the European registries on Autoinflammation

Background: Systemic autoinflammatory disorders (SAIDs) represent a growing spectrum of diseases characterized by dysregulation of the innate immune system. The most common pediatric autoinflammatory fever syndrome, Periodic Fever, Aphthous Stomatitis, Pharyngitis, Adenitis (PFAPA), has well defined clinical diagnostic criteria, but there is a subset of patients who do not meet these criteria and are classified as undefined autoinflammatory diseases (uAID). This project, endorsed by PRES, supported by the EMERGE fellowship program, aimed to analyze the evolution of symptoms in recurrent fevers without molecular diagnosis in the context of undifferentiated AIDs, focusing on PFAPA and syndrome of undifferentiated recurrent fever (SURF), using data from European AID registries. Methods: Data of patients with PFAPA, SURF and uSAID were collected from 3 registries including detailed epidemiological, demographic and clinical data, results of the genetic testing and additional laboratory investigations with retrospective application of the modified Marshall and PRINTO/Eurofever classification criteria on the cohort of PFAPA patients and preliminary SURF criteria on uSAID/SURF patients. Results: Clinical presentation of PFAPA is variable and some patients did not fit the conventional PFAPA criteria and exhibit different symptoms. Some patients did not meet the criteria for either PFAPA or SURF, highlighting the heterogeneity within these groups. The study also explored potential overlaps between PFAPA and SURF/uAID, revealing that some patients exhibited symptoms characteristic of both conditions, emphasizing the need for more precise classification criteria. Conclusions: Patients with recurrent fevers without molecular diagnoses represent a clinically heterogeneous group. Improved classification criteria are needed for both PFAPA and SURF/uAID to accurately identify and manage these patients, ultimately improving clinical outcomes

Застосування левокарнітину для лікування вторинної кардіоміопатії у дітей раннього віку

Actuality of the problem of metabolic myocardial disorders in pediatrics appears due to the spread of the pathology, increased frequency of the metabolic diseases at the background of other somatic pathology in children. The separate place in practical work is given to the problem of secondary cardiomyopathy — non inflammatory myocardial injury with metabolic disorder pathogenesis, due to energy generation and convertation its by myocardium to mechanical work with the next development of the dystrophic changes with development of the heart failure.The goal of the study. To evaluate effect of the treatment with levocarnitin of the secondary cardiomyopathy in infants.Materials and methods. We checked up 42 infants that passed treatment in Vinnitsya regional children's hospital at the department for infants with an estimated diagnose of protein-energetic insufficiency of II and III stages. At the background of clinical data and results of the laboratory and instrumental study supervise diagnose of the secondary cardiomyopathy was estimated. All kids received treatment of the main disease and cardiomyopathy with prescription of levocarnitin (Agvantar) in solution for the following 4 weeks. In a months we checked results of the laboratory!instrumental signs of the cardial system and lipid metabolism.Results of the study. In a 4 weeks of the treatment content of the serum cholesterol in infants with protein-energetic insufficiency II and III stages was almost the same, but still less than results of the healthy children. During the period of one months of the levocarnitin intake we recived decreased amount of the changed T wave, depression of the ST that generally indicated disappearance of the repolarzation disorders of the myocardium in infants. According to the results of the Echo-CG we got normalization of the ejection fraction, decreased frequency of the mitral prolabing that explained by normalization of the constrictive ability of the left ventricle myocardium.Conclusion. At the background of the cardiometabolic treatment with levocarnitin (Agvantar) in infants with secondary cardiomyopathy we received stabilizing of the functional condition of the cardio-vascular system, improvement of the electrical function of the heart.Keywords: secondary cardiomyopathy, levocarnitin, infantsЦель — оценить эффективность терапии левокарнитином вторичной кардиомиопатии у детей раннего возраста.Пациенты и методы. Под наблюдением находились 42 ребенка первого года жизни, пребывавшие на стационарном лечении с установленным диагнозом белково-энергетической недостаточности (БЭН) ІІ и ІІІ степени (27 (64,3±3,14%) и 15 (35,7±3,12%) детей соответственно). Средний возраст детей составил 7,2±1,9 месяца. Лечение сопутствующей патологии — вторичной кардиомиопатии — проводили с назначением препарата левокарнитина в течение четырех недель. Основные показатели липидного обмена, функционального состояния сердечно-сосудистой системы оценивались в динамике лечения.Результаты. За четыре недели терапии содержание холестерина в сыворотке крови детей с БЭН достоверно не отличалось, хотя и было ниже значений практически здоровых детей. На фоне приема левокарнитина достоверно снизилась частота изменений зубца Т, депрессии сегмента ST, что указывает на исчезновение нарушения фазы реполяризации миокарда. По данным ЭхоКГ наблюдалась нормализация фракции выброса, снизилась частота пролапса митрального клапана (p&lt;0,05), что можно связать с нормализацией сократительной функции миокарда левого желудочка и папиллярных мышц.Выводы. Под влиянием кардиометаболической терапии левокарнитином (Агвантар) у детей раннего возраста с вторичной кардиомиопатией наблюдается стабилизация функционального состояния сердечно-сосудистой системы, улучшается электрическая функция сердца.Ключевые слова: вторичная кардиомиопатия, левокарнитин, дети раннего возраста.Мета — оцінити ефективність терапії левокарнітином вторинної кардіоміопатії у дітей раннього віку.Пацієнти і методи. Під спостереженням знаходилось 42 дитини першого року життя, що перебували на стаціонарному лікуванні з встановленим діагнозом білково-енергетичної недостатності (БЕН) ІІ та ІІІ ступеня (27 (64,3±3,14%) та 15 (35,7±3,12%) дітей відповідно). Середній вік дітей склав 7,2±1,9 місяця. Усім дітям проводили лікування супутньої патології — вторинної кардіоміопатії з призначенням препарату левокарнітину впродовж чотирьох тижнів. Основні показники ліпідного обміну, функціонального стану серцево-судинної системи оцінювалися у динаміці лікування.Результати. За чотири тижні терапії вміст холестерину в сироватці крові дітей з БЕН достовірно не відрізнявся, хоча і був нижчим за значення практично здорових дітей. На тлі прийому левокарнітину достовірно знизилась частота змін зубця Т, депресії сегмента ST, що вказує на зникнення порушення фази реполяризації міокарда. За даними ЕхоКГ спостерігалась нормалізація фракції викиду, знизилась частота пролапсу мітрального клапана (p&lt;0,05), що можна пов'язати з нормалізацією скоротливої функції міокарда лівого шлуночка та папілярних м'язів.Висновки. Під впливом кардіометаболічної терапії левокарнітином (Агвантар) у дітей раннього віку з вторинною кардіоміопатією спостерігається стабілізація функціонального стану серцево-судинної системи, покращується електрична функція серця.Ключові слова: вторинна кардіоміопатія, левокарнітин, діти раннього віку

ВПЛИВ ПОЛІМОРФНИХ ВАРІАНТІВ -509 СС ТА +869 ТТ ГЕНА TGF B1 НА ПЕРЕБІГ ПІЄЛОНЕФРИТУ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

Introduction. Among the factors that lead to the formation of cicatricial changes in the renal parenchyma are genetic ones. Data from the literature indicate a tendency toward increased production of the transforming growth factor (TGF-B1) [5, 10]. According to rare studies, polymorphism of the TGF-B1 gene occurs in 82% of patients with reflux-nephropathy [7].Objective to study: the effect of allelic polymorphisms of the gene TGF-B1 (-509 C / T, +869 T / C) on the course of pyelonephritis in young children.Materials and methods. In the work we used materials obtained during the survey of 100 young children with pyelonephritis. The first subgroup comprised 50 children with pyelonephritis on the background of vesicoureteral reflux and the second subgroup consisted of 50 children with pyelonephritis without evidence of vesicoureteral reflux. The control group consisted of 50 practically healthy children.Verification of the diagnosis was carried out on the basis of an in-depth examination according to the order of the Ministry of Health of Ukraine N. 627 of 03.11.2008. "On the treatment of children with urinary tract infections and tubulointerstitial nephritisResults of the study and their discussion:When comparing the distribution of genotypes and alleles of the polymorphism -509 of the TGF-B1 gene between the children of the main group and the comparison group, a significant increase in the frequency of carriers of the HS genotype in children of the main group (34 cases - 68 ± 4.86%) was observed compared to the frequency of the allele homo-carriers C in the comparison group (7 cases - 14 ± 1.41%), p &lt;0.01. It was found that the children of the comparison group (20 respondents - 40 ± 3.43%) are significantly more likely to be the homo-carriers of the T allele than those examined with pyelonephritis against vesicoureteral reflux (9 children - 18 ± 1.89%), p &lt;0 , 01. Therefore, it can be assumed that children homozygotes of СС often suffer from pyelonephritis against a background of vesicoureteral reflux than carriers of genotype C-509T and heterozygotes of СT.Characteristics of the genotypes of the polymorphic variant + 869 of the TGF-B1 gene in children with pyelonephritis of children showed that the homozygotes of the mutant T allele were the highest, which was significantly higher than the frequency of heterozygotes and homozygotes over the C allele (p &lt;0.05).Further, the distribution of the genotypes and alleles of polymorphism +869 of the TGF-B1 gene was compared between the children of the main group and the comparison group. It was noted that the frequency of the major T allele with significant advantage was observed in the main group as compared with the percentage of the similar allele in the comparison group (67.79 ± 6.24% vs. 38.07 ± 4.01%, p &lt;0.05). Therefore, it can be assumed that the children of the TT genotype often suffer from pyelonephritis against the background of vesicoureteral reflux than carriers of the genotype C + 869T and heterozygotes of the CT.Analysis of the degree of severity of pyelonephritis, depending on the polymorphism C&gt; T in position -509 of the TGF-B1 gene in the children of the main group, found that the frequency of secondary pyelonephritis of III degree of severity in the homozygotes of the mutant allele (80.1 ± 11.12%, 95% CI: 65 79 87.68) was significantly higher than in homozygotes of the main allele (10.01 ± 4.46%, 95% CI: 5.25-13.23) and heterozygotes (9.9 ± 2.51% 95% CI: 5.13 - 14.67), p &lt;0.01.According to the polymorphism C&gt; T in the +869 position of the TGF-B1 gene in the children of the main group, the third degree of activity of the inflammatory process was significantly more likely to have carriers of the TT genotype (65.02 ± 6.74%, 95% CI: 52.72 - 74, 81%) compared with heterozygotes (19.97 ± 4.28%, 95% CI: 13.62 - 24.95%) and the allele C homocarriers (15.03 ± 2.71%, 95% CI: 8 59 - 19.42%), p &lt;0.01.Conclusions:Thus, our studies have shown that children of early age, carriers of the genotype C-509C (34-68 ± 4.86%) and T + 869T (29-58 ± 4.46) are more likely to suffer from pyelonephritis against the background of vesicoureteral disease, ureter reflux than the heterozygotes C-509T (7-14 ± 1.13%) and T + 869T (13-26 ± 1.92%), as well as the homozygotes T-509T (9-18 ± 1.89%) and C 869C (8-16 ± 1.86%), p &lt;0.01.In a significant majority of homozygotes C-509C (80,1 ± 11,12%) and T + 869T (65,02 ± 6,74%) there was pyelonephritis from the ІІІ century. activity of the inflammatory process.Введение. Среди факторов, приводящих к образованию рубцовых изменений в почечной паренхиме выделяют генетические. Данные литературы указывают на склонность к повышенной продукции трансформирующего фактора роста (TGF-В1) [5, 10]. Согласно редких исследований полиморфизм гена TGF-В1 встречается у 82% пациентов с рефлюкс-нефропатией [7].Цель исследования: изучить влияние аллельных полиморфизмов гена TGF-В1 (-509 С / Т, +869 Т / С) на течение пиелонефрита у детей раннего возраста.Материалы и методы. В работе нами использованы материалы, полученные в ходе обследования 100 детей раннего возраста больных пиелонефритом. Первую подгруппу составили 50 детей больных пиелонефритом на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса и вторую подгруппу - 50 детей больных пиелонефритом без признаков пузырно-мочеточникового рефлюкса. Группа контроля насчитывала 50 практически здоровых детей.Верификация диагноза проводилась на основании углубленного обследования согласно приказа МЗ Украины № 627 от 03.11.2008р. «О лечении детей с инфекциями мочевой системы и тубулоинтерстициальнsv нефритомРезультаты исследования и их обсуждение:При сопоставлении распределения генотипов и аллелей полиморфизма -509 гена TGF - B1 между детьми основной группы и группы сравнения, было отмечено достоверное повышение частоты носителей генотипа СС у детей основной группы (34 случая - 68 ± 4,86%) по сравнению с частотой гомоносителей аллеля С в группе сравнения (7 случаев - 14 ± 1,41%), р &lt;0,01. Установлено, что дети группы сравнения (20 респондентов - 40 ± 3,43%), достоверно чаще является гомоносителями аллеля Т, чем обследованые с пиелонефритом на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса (9 детей - 18 ± 1,89%), р &lt;0 , 01. Следовательно, можно предположить, что дети-гомозиготы СС чаще болеют пиелонефритом на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса, чем носители генотипа С-509Т и гетерозиготы СТ.Характеристика генотипов полиморфного варианта + 869 гена TGF - B1, у больных пиелонефритом детей показала, что гомозиготы мутантного аллеля Т составили наибольшую удельную долю, которая была достоверно выше, чем частота гетерозигот и гомозигот по аллелю С (р &lt;0,05).В дальнейшем проведено сопоставление распределения генотипов и аллелей полиморфизма +869 гена TGF - B1 между детьми основной группы и группы сравнения. Отмечено, что частота мажорного аллеля Т со значительным преимуществом наблюдалась в основной группе по сравнению с процентом аналогичного аллеля в группе сравнения (67,79 ± 6,24% против 38,07 ± 4,01%, р &lt;0,05). Следовательно, можно предположить, что дети-носители генотипа ТТ чаще болеют пиелонефритом на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса, чем носители генотипа С + 869Т и гетерозиготы СТ.Анализ степени тяжести пиелонефрита в зависимости от полиморфизма С&gt; Т в позиции -509 гена TGF - B1 у детей основной группы обнаружил, что частота вторичного пиелонефрита III степени тяжести у гомозигот мутантного аллеля (80,1 ± 11,12%, 95% ДИ: 65 79 - 87,68) была достоверно выше, чем у гомозигот основного аллеля (10,01 ± 4,46%, 95% ДИ: 5,25 - 13,23) и гетерозигот (9,9 ± 2,51%, 95% ДИ: 5,13 - 14,67), р &lt;0,01.По полиморфизму С&gt; Т в позиции +869 гена TGF - B1 у детей основной группы, то III степень активности воспалительного процесса достоверно чаще имели носители генотипа ТТ (65,02 ± 6,74%, 95% CI: 52,72 - 74, 81%) по сравнению с гетерозиготами (19,97 ± 4,28%, 95% CI: 13,62 - 24,95%) и гомоносителями аллеля С (15,03 ± 2,71%, 95% CI: 8 59 - 19,42%), р &lt;0,01.Выводы:Таким образом, проведенные нами исследования показали, что дети раннего возраста, являются носителями генотипа С-509С (34-68 ± 4,86%) и Т + 869Т (29-58 ± 4,46) достоверно чаще болеют пиелонефритом на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса, чем гетерозиготы С-509Т (7-14 ± 1,13%) и Т + 869Т (13-26 ± 1,92%), а также гомозиготы Т-509Т (9-18 ± 1,89% ) и С 869С (8-16 ± 1,86%), р &lt;0,01.В достоверной большинства гомозигот С-509С (80,1 ± 11,12%) и Т + 869Т (65,02 ± 6,74%) отмечался пиелонефрит с ІІІ ст. активности воспалительного процесса.Вступ. Серед факторів, що призводять до утворення рубцевих змін в нирковій паренхімі виділяють генетичні. Дані літератури вказують на схильність до підвищеної продукції трансформуючого фактора росту (TGF-В1). Згідно поодиноких досліджень поліморфізм гена TGF-В1 зустрічається у 82% пацієнтів з рефлюкс-нефропатією.Мета дослідження: вивчити вплив алельних поліморфізмів гена TGF-В1 (-509 С/Т, +869 Т/С) на перебіг пієлонефриту у дітей раннього віку. Матеріали та методи. У роботі нами використані матеріали, отримані у ході обстеження 100 дітей раннього віку хворих на пієлонефрит. Першу підгрупу склали 50 дітей хворих на пієлонефрит на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу та другу підгрупу - 50 дітей хворих на пієлонефрит без ознак міхурово-сечовідного рефлюксу. Група контролю нараховувала 50 практично здорових дітей.Верифікація діагнозу проводилась на підставі поглибленого обстеження згідно наказу МОЗ України № 627 від 03.11.2008р. «Про лікування дітей з інфекціями сечової системи і тубулоінтерстиційним нефритом Результати дослідження та їх обговорення. При співставленні розподілу генотипів та алелей поліморфізму-509 гена TGF – B1 між дітьми основної групи та групи порівняння, було відмічено достовірне підвищення частоти носіїв генотипу СС у дітей основної групи (34 випадки - 68±4,86%) порівняно з частотою гомоносіїв алеля С у групі порівняння (7 випадків - 14±1,41%), р&lt;0,01. Встановлено, що діти групи порівняння (20 респондентів- 40±3,43%), достовірно частіше є гомоносіями алелю Т, аніж обстежені із пієлонефритом на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу (9 дітей - 18±1,89%), р&lt;0,01. Отже, можна припустити, що діти-гомозиготи СС частіше хворіють на пієлонефрит на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу, ніж носії генотипу С-509Т та гетерозиготи СТ.Характеристика генотипів поліморфного варіанта+869 гена TGF – B1, у хворих на пієлонефрит дітей засвідчила, що гомозиготи мутантного алеля Т склали найбільшу питому частку, яка була достовірно вищою,ніж частота гетерозигот та гомозигот по алелю С (р&lt;0,05).У подальшому проведено співставлення розподілу генотипів та алелей поліморфізму +869 гена TGF – B1 між дітьми основної групи та групи порівняння. Відмічено, що частота мажорного алеля Т із значною перевагою спостерігалась в основній групі порівняно з відсотком аналогічного алеля в групі порівняння (67,79±6,24%проти 38,07±4,01 %, р&lt;0,05). Отже, можна припустити, що діти-носії генотипу ТТ частіше хворіють на пієлонефрит на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу, ніж носії генотипу С+869Т та гетерозиготи СТ.Аналіз ступеня тяжкості пієлонефриту залежно від поліморфізму С &gt;Т в позиції -509 гена TGF – B1 у дітей основної групи виявив, що частота вторинного пієлонефриту ІІІ ступеня важкості у гомозигот мутантного алеля (80,1±11,12%,95% ДІ: 65,79 - 87,68) була достовірно вищою, ніж у гомозигот основного алеля (10,01±4,46%, 95% ДІ: 5,25 – 13,23) та гетерозигот (9,9±2,51%, 95% ДІ: 5,13 – 14,67), р&lt;0,01. Щодо поліморфізму С &gt;Т в позиції +869 гена TGF – B1 у дітей основної групи, то ІІІ ступінь активності запального процесу достовірно частіше мали носії генотипу ТТ (65,02±6,74%, 95% СІ: 52,72 – 74,81%) у порівнянні із гетерозиготами (19,97±4,28%, 95% СІ: 13,62 – 24,95%), та гомоносіями алелю С (15,03±2,71%, 95% СІ: 8,59 – 19,42%), р&lt;0,01.Висновки. Таким чином, проведені нами дослідження показали, що діти раннього віку, які є носіями генотипу С-509С (34-68±4,86%) та Т+869Т (29-58±4,46) достовірно частіше хворіють на пієлонефрит на тлі міхуровосечовідного рефлюксу, ніж гетерозиготи С-509Т (7-14±1,13%) та Т+869Т (13-26±1,92%), а також гомозиготи Т-509Т (9-18±1,89%) і С+869С (8-16±1,86%), р&lt;0,01. У достовірної більшості гомозигот С-509С (80,1±11,12%) та Т+869Т (65,02±6,74%) відмічався пієлонефрит із ІІІ ступенем активності запального процес

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАЗНИКІВ ГАЛЕКТИНУ 3 ПРИ ПІЄЛОНЕФРИТІ НА ТЛІ МІХУРОВО-СЕЧОВІДНОГО РЕФЛЮКСУ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

Introduction .Today there is a pressing need to find markers that are determined not only during the inflammatory process, but also directly involved in the pathogenesis of fibrosis in the kidneys. It is known that one of the prophylactic factors is galectin 3 [1,4]. Galectin-3 is involved in many biological processes, such as myocardial fibrosis, endogenous inflammation, cell growth and proliferation, apoptosis, and also acts as an inducer of macrophage migration, etc. [2, 3]. However, today in the sources of literature there are single and contradictory data on the indicators of this marker in inflammatory kidney diseases in young children.That is why the purpose of our study was to determine the levels of galectin-3 as a marker of fibrosis in young children suffering from pyelonephritis in the background of bladder-ureteral reflux.Materials and methods. In our work, we used materials obtained during the examination of 100 infants of young children with pyelonephritis. The verification of the diagnosis was carried out on the basis of in-depth examination in accordance with the order of the Ministry of Health of Ukraine No. 627 of November 3, 2008. "On treatment of children with infections of the urinary system and tubulointerstitial nephritis". The content of galectin-3 was determined by ELISA with Human Galectin-3 (Platinum ELISA; eBioscience, Benger MedSystems, Austria). Statistical processing of the results of the study was carried out using standard methods of biometrics on a personal computer in the framework of statistical packages Exel 2013, Statistics 2010 The difference between the indices of different groups was considered reliable at р &lt;0,05.Research results and their discussion. During the study, we showed high rates of galectin-3 in the presence of bladder-ureteral reflux in children (8.59 ± 1.03) [95% CI, 6.49-10.69] ng / ml. The concentration of this marker was significantly lower in the children of the comparison group (2.97 ± 0.94) [95% CI, 1.77-4.17] ng / ml and in the practically healthy subjects (1.5 ± 0.19) [ 95% CI, 0.82-2.21] ng / ml, p &lt;0.01. The highest rate of galectin 3 was recorded in children from the 2nd to 3rd year. (10.3 ± 1.34 ng / ml.) [95% CI, 8.54-11.64 ng / ml] significantly differed from that in children in the 1st to 2nd year. (7.72 ± 0.55 ng / ml) (p &lt;0.05) [95% CI, 6.22-11.34 ng / ml] and 1 ms -1. (5.0 ± 0.76ng / ml) (p &lt;0.05) [95% CI, 3.29-6.85 ng / ml], respectively. Among the children of the main group of male subjects, the galectin 3 was 9.84 ± 1.21, [95% CI, 7.86-11.82] ng / ml, whereas in girls this marker was 1.5 times less ( 6.3 ± 0.95 [95% CI, 4.78-7.28] ng / ml (p &lt;0.05). The same tendency was observed in primary pyelonephritis (in males - 4.01 ± 0.94 [ 95% CI, 2.98-5.05] ng / ml, in girls - (2.78 ± 0.83) [95% CI, 1.28-4.28] ng / ml) (p &lt;0, 05).It was found that the value of galectin 3 in the main group was significantly more significant, in which the renal cortical index was higher than 0.17 (9.67 ± 1.92) [95% CI, 8.17-11.23 ng / ml] than in the children of the comparison group in which the index of the renal-cortical index was within the normal range (4.36 ± 1.17) [95% CI, 3.42-5.3] ng / ml (p &lt;0.01). At the same time, in 7 of the patients with group comparison, we found that with an increase in the renal cortical index, the level of galectin 3 (4.56 ± 1.02 ng / ml) also increased, however, it was significantly lower than in children with secondary genesis of the disease (p &lt;0.01). It was established that with an increase in the duration of the inflammatory process in the kidneys, the level of the index of fibrosis was increased.ConclusionsPlasma concentrations of galectin-3 are significantly higher in children with pyelonephritis in the background of bladder-ureteral reflux than in children with primary pyelonephritis, which indicates a possible fibrosis in the kidneys. In the majority of children (76.02%), the increase in the index of galectin 3 with an increase in the renal cortical index was established. It was found that with increasing duration of pyelonephritis, levels of prophylactic index increased, indicating the need to determine galletin 3 in young children as a marker for early fibrosis.Введение. Сегодня возникает насущная необходимость в поиске маркеров, которые определяются не только при воспалительном процессе, но и непосредственно участвуют в патогенезе фиброзообразования в почках. Известно, что одним из профибротичних факторов является галектин 3 [1,4]. Галектин-3 задействован во многих биологических процессах, таких как фиброз миокарда, эндогенное воспаление, рост и пролиферация клеток, апоптоз а также выступает как индуктор миграции макрофагов и др. [2, 3]. Однако сегодня в источниках литературы имеющиеся единичные и противоречивые данные о показателях данного маркера при воспалительных заболеваниях почек у детей раннего возраста.Именно поэтому целью нашего исследования было определение уровней галектина-3, как маркера фиброзообразования у детей раннего возраста, больных пиелонефритом на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса.Материалы и методы. В работе нами использованы материалы, полученные в ходе обследования 100 детей раннего возраста больных пиелонефритом. Верификация диагноза проводилась на основании углубленного обследования согласно приказа МЗ Украины № 627 от 03.11.2008р. «О лечении детей с инфекциями мочевой системы и тубулоинтерстициальным нефритом». Содержание галектина-3 определяли иммуноферментным методом (ELISA) с набором «Human Galectin-3» (Platinum ELISA; eBioscience, Benger MedSystems, Австрия). Статистическую обработку результатов исследования проводили стандартными методами биометрии на персональном компьютере в рамках статистических пакетов Exel 2013, Statistika 2010 Разница между показателями различных групп считалась достоверной при р≤ 0,05.Результаты исследования и их обсуждение. В ходе исследования нами выявлено высокие показатели галектина-3 при наличии пузырно-мочеточникового рефлюкса у детей (8,59 ± 1,03) [95% ДИ, 6,49-10,69] нг / мл. Достоверно меньше была концентрация данного маркера у детей группы сравнения (2,97 ± 0,94) [95% ДИ, 1,77-4,17] нг / мл и у практически здоровых обследованных (1,5 ± 0,19) [ 95% ДИ, 0,82-2,21] нг / мл, р &lt;0,01. Самый высокий показатель галектина 3 регистрировался у детей 2р.-3р. (10,3 ± 1,34 нг / мл.) [95% ДИ, 8,54-11,64 нг / мл], достоверно отличалось от показателя у детей 1р.-2р. (7,72 ± 0,55 нг / мл) (р &lt;0,05) [95% ДИ, 6,22-11,34 нг / мл] и 1мис.-1г. (5,0 ± 0,76нг / мл) (р &lt;0,05) [95% ДИ, 3,29-6,85 нг / мл], соответственно. Среди детей основной группы у представителей мужского пола галектин 3 составил 9,84 ± 1,21, [95% ДИ, 7,86-11,82] нг / мл, тогда как у девочек данный маркер был в 1,5 раза меньше ( 6,3 ± 0,95 [95% ДИ, 4,78-7,28] нг / мл (р &lt;0,05). При ППН наблюдалась такая же тенденция (у мальчиков - 4,01 ± 0,94 [95% ДИ, 2,98-5,05] нг / мл, у девочек - (2,78 ± 0,83) [95% ДИ, 1,28-4,28] нг / мл) (р &lt;0 , 05).Установлено, что достоверно значимым был показатель галектина 3 у детей основной группы, в которых ренально-кортикальный индекс был выше 0,17 (9,67 ± 1,92) [95% ДИ, 8,17-11,23 нг / мл], чем у детей группы сравнения в которых показатель РКИ был в пределах нормы (4,36 ± 1,17) [95% ДИ, 3,42-5,3] нг / мл (р &lt;0,01). Вместе с тем, у 7 обследованных с ППН мы установили, что с повышением РКИ также повышался уровень галектина 3 (4,56 ± 1,02 нг / мл), однако он был достоверно ниже, чем у детей с вторичным генезом заболевания (р &lt; 0,01). Установлено, что с увеличением продолжительности воспалительного процесса в почках, увеличивался уровень показателя фиброзообразования.Выводы.Плазменная концентрация галектина-3 достоверно выше у детей с пиелонефритом на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса чем у детей с первичным пиелонефритом, что указывает на возможное фиброзообразования в почках. При ВПН у большинства детей (76,02%) установлено повышение показателя галектина 3 при увеличении ренально-кортикального индекса. Установлено, что с увеличением продолжительности пиелонефрита повышались уровни профибротичного показателя, что указывает на необходимость определения галектина 3 у детей раннего возраста, как маркера раннего фиброзообразованияВступ. Сьогодні виникає нагальна потреба в пошуку маркерів, які виявляються не тільки при запальному процесі, але і безпосередньо беруть участь у патогенезі фіброзоутворення в нирках. Відомо що одними із профібротичних факторів є галектин 3 [1,4]. Галектин-3 задіяний у багатьох біологічних процесах, таких як фіброз міокарда, ендогенне запалення, ріст і проліферація клітин, апоптоз а також виступає як індуктор міграції макрофагів та ін. [2, 3]. Однак сьогодні в джерелах літератури наявні поодинокі та суперечливі дані про показники даного маркера при запальних захворюваннях нирок у дітей раннього віку. Саме тому метою нашого дослідження було визначення рівнів галектину-3, як маркера фіброзоутворення у дітей раннього віку, хворих на пієлонефрит на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу.Матеріали та методи. У роботі нами використані матеріали, отримані у ході обстеження 100 дітей раннього віку хворих на пієлонефрит. Верифікація діагнозу проводилась на підставі поглибленого обстеження згідно наказу МОЗ України № 627 від 03.11.2008р. «Про лікування дітей з інфекціями сечової системи і тубулоінтерстиційним нефритом». Вміст галектину-3 визначали імуноферментним методом (ELISA) за набором «Human Galectin-3» (Platinum ELISA; eBioscience, Benger MedSystems, Австрія). Статистичну обробку результатів дослідження виконували стандартними методами біометрії на персональному комп’ютері у рамках статистичних пакетів Exel 2013, Statistika 2010. Різниця між показниками різних груп вважалась достовірною при р≤ 0,05.Результати дослідження та їх обговорення.У ході дослідження нами виявлено високі показники галектину-3 при наявності міхурово-сечовідного рефлюксу у малюків (8,59±1,03) [95% ДІ, 6,49-10,69] нг/мл. Достовірно меншою була концентрація даного маркера у дітей групи порівняння (2,97±0,94) [95% ДІ, 1,77-4,17] нг/мл та у практично здорових обстежених (1,5±0,19) [95% ДІ, 0,82-2,21] нг/мл, р&lt;0,01. Найвищий показник галектину 3 реєструвався у дітей віком 2р.-3р. (10,3±1,34 нг/мл.) [95% ДІ, 8,54-11,64 нг/мл], що достовірно відрізнялось від показника у дітей віком 1р.-2р. (7,72±0,55 нг/мл), (р&lt;0,05) [95% ДІ, 6,22-11,34 нг/мл] та 1міс.-1р. (5,0±0,76нг/мл), (р&lt;0,05) [95% ДІ, 3,29-6,85 нг/мл], відповідно. Серед дітей основної групи у представників чоловічої статі галектин 3 склав 9,84±1,21, [95% ДІ, 7,86-11,82] нг/мл, тоді як у дівчаток даний маркер був у 1,5 рази меншим (6,3±0,95, [95% ДІ, 4,78-7,28] нг/мл, (р&lt;0,05). При ППН спостерігалась така ж тенденція (у хлопчиків - 4,01±0,94 [95% ДІ, 2,98-5,05] нг/мл, у дівчаток - (2,78±0,83) [95% ДІ, 1,28-4,28] нг/мл) (р&lt;0,05).Встановлено, що достовірно значущим був показник галектину 3 у дітей основної групи, у яких РКІ був вище за 0,17 (9,67±1,92) [95% ДІ, 8,17-11,23 нг/мл], у порівнянні із дітьми групи порівняння у яких показник РКІ був в межах норми (4,36±1,17), [95% ДІ, 3,42-5,3] нг/мл (р&lt;0,01). Разом з тим, у 7 обстежених із ППН ми встановили, що із підвищенням РКІ також зростав рівень галектину 3 (4,56±1,02 нг/мл), однак він був достовірно нижчим ніж у дітей із вторинним генезом захворювання, (р&lt;0,01). Встановлено, що зі збільшенням тривалості запального процесу в нирках, зростав рівень показника фіброзоутворення. Висновки.Плазмова концентрація галектину-3 достовірно вища у дітей із пієлонефритом на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу ніж у малюків із первинним пієлонефритом, що вказує на можливе фіброзоутворення у нирках. При ВПН у більшості дітей (76,02%) встановлено підвищення показника галектину 3 при збільшенні ренально-кортикального індексу. Встановлено, що зі збільшенням тривалості пієлонефриту підвищувались рівні профібротичного показника, що вказує на необхідність визначення галектину 3 у дітей раннього віку, як маркера раннього фіброзоутворення

КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК СИНДРОМУ ПРОТЕЯ У ДИТИНИ РАННЬОГО ВІКУ

Congenital diseases - one of the most complicated problem in modern pediatric. According to the European Commission Expert Group on Rare Diseases (EUCERD) data, in a world there are more than 8 thousands of rare diseases and more than  5 thousands — congenital metabolic diseases. In 2002 by National Human Genome Research Institute  (NHGRI) and National organization for Rare Diseases (NORD) created Genetic and Rare Diseases Information Center (GARD), that regularly updates and provide public and evidence-based information concerning genetic and rare diseases of humans.Proteus syndrome – disease, reason of it is lethal dominant somatic mutation that occurs in afterzygote period of the embryonic development. Proteus syndrome characterized by complex variable and progressive excrescence of different tissues with predominance of asymmetric macrodactylia, connective tissue and epidermal nevus, congenital defects of blod and lymph vessels development, cranial bones hyperostosis. Pathology followed by severe body deformation that lead to the lethal complications in young age.The aim of the clinical study – is to pay attention of the medical professionals at the disease that rare met and present clinical features of the Proteus syndrome. In the article we presented clinical case of Proteus syndrome in a girl of 1 year 5 months of age. Objective examination: height 92 cm, weight – 12 kg. The head is enlarged due to ventriculomegaly. Burophthalm of the right eye. Rough facial features – hyperplasia of the nose tissues. Abnormality of the teeth and enamel. In a lumbar region and lower extremities diffused nevus in a light brown color with a hyperplasia of tissues. Deformation of the right and left hands: macrodactyliya of the II and III fingers with hyperplasia of the soft tissues. Left leg is larger than right and turned out. Clinical diagnose: multiple congenital growth defects  - Proteus syndrome (sporadic inheritance). Congenital corrected glaucoma of the right eye. Congenital cataract of the left eye.Agenesia of the corpus callosum.Ventriculomegaly.Polymicrogiriya. S – typethoraco-lumbar deformation of the spine III degree. Congenital defect of the hand.Dysplasia of the hip joints.Congenital subluxation of the right hip.Multicystic disease of the left kidney.Hypoplasia of the right kidney.Retardation of psychomotor and physical development.  Retardation of intellectual development, socially not adapted. Secondary pyelonephritis, active period, without kidney failure. Lobar acquired community pneumonia. Iron deficient anemia II.Conclusion. Proteus syndrome – is a rare syndrome with complicated genetic identification. In this clinical case diagnose of the Proteus syndrome was done according to presence of clinical signs with classical variant of the disease.Наследственные заболевания — одна и знаиболее сложных проблем современной педиатрии. Комиссия экспертов ЕС по рідким заболеваниям (EUCERD, 2010-2013 гг.) и Экспертная группа Европейской комиссии по рідким заболеваниям (CEG-RD, 2013-2016 гг.)насчитывает около 8 тыс. Орфанных болезней, из них более 5 тыс. – наследственные метаболические болезни. В 2002 г. Национальным научно-исследовательским институтом генома человека (NHGRI) и Управлением по исследованию орфанных болезней (ORDR) образован Информационный центр генетических и орфанных болезней (GARD), который постоянко  обновляется и дает доступ общественности к текущей, надежной информации по генетическим  болезням человека.Синдром Протея – заболевание, причина котрого лежит в летальной доминантной соматической мутации, которая возникает в послезиготной стадии развития эмбриона. Синдром Протея характеризуется комплексным, вариабельным и прогрессирующи мразрастанием разных тканей организма с превалированием ассимметричной макродактилии,  соединительнотканными, эпидермальными невусами, врожденными пороками развития кровеносных и лимфатических сосудов, гиперостозом костей черепа. Патология характеризуется не только деформаціями тела, но и опасна развитием тяжелых осложнений, которые приводят к летальному исходу в молодом возрасте.Цель клинического наблюдения – обратить внимание врачей на заболевание, которое редко встречается, представить клинические особенности синдрома Протея.В статье представлен клинический случай синдрома Протея у девочки А., возрастом 1 год 5 месяцев. Объективное обследование: длина тела 92 см, масса тела 12 кг. Голова увеличена в размерах за счет вентрикуломегалии. Буфтальм правого глаза. Грубые черты лица – гиперплазия тканей носа. Аномалия зубов и эмали. В поперечной области и нижних конечностях – диффузный невус светлокоричневого цвета с гиперплазией тканей. Деформация правой и левой кистей: макродактилия II и III пальцев с гиперплазией мягких тканей. Левая нижняя конечность більше правой и ротирована наружу. Клинический диагноз: Синдром Протея. Врожденная глаукома правого глаза, оперирована. Врожденная катаракта лівого глаза. Агенезия мозолистого тела. Вентрикуломегалия. Полимикрогирия. S-подобный грудо-поперечный сколіоз III ст. Врожденный порок развития кистей, макродактилия. Врожденный подвывих правого бедра. Дисплазия тазобедренных суставов. Мультикистоз левой почки. Гипоплазия правой почки. Задержка психомоторного и статокинетического развития. Задержка интеллектуального развития, соціально неадаптирована. Вторичный пиелонефрит, активная стадия, без нарушения функции почек. Двустороння, очаговая внебольничная пневмония, острое течение, ДН I. Дефицитная анемія II степени.Выводы. Синдром Протея – редкий синдром с отягощенной генетической идентификацией. В данном клиническом случае діагноз синдрома Протея выставлен синдромологически.Спадкові захворювання — одна з найбільш складних проблем сучасної педіатрії. Як свідчить Комісія експертів ЄС по органним захворюванням (EUCERD, 2010 – 2013 рр.) та Експертна група європейської комісії по орфанним захворюванням (CEG-RD, 2013-2016 рр.), сьогодні у світі ідентифіковано приблизно 8 тис. орфанних (рідкісних) захворювань, з них понад 5 тис., це — спадкові метаболічні хвороби. У 2002 р. Національним науково-дослідним інститутом геному людини (NHGRI) та Управлінням із досліджень рідкісних захворювань (ORDR) створено Інформаційний центр генетичних та рідкісних захворювань (GARD), що постійно оновлюється та надає доступ громадськості до поточної, надійної та легкої для сприйняття інформації про генетичні та рідкісні захворювання людини.Синдром Протея – захворювання, причина якого полягає у летальній домінантній соматичній мутації, яка виникає в післязиготній стадії розвитку ембріону. Синдром Протея характеризується комплексним, варіабельним та прогресуючим розростанням різних тканин організму з переважанням асиметричної макродактилії, сполучнотканинними та епідермальними невусами, вродженими вадами розвитку кровоносних та лімфатичних судин, гіперостозом кісток черепу. Патологія характеризується не тільки деформаціями тіла, але й небезпечна розвитком важких ускладнень, що призводять до летальних наслідків у молодому віці.Мета клінічного спостереження – привернути увагу фахівців до захворювання, яке рідко зустрічається, представити клінічні особливості синдрому Протея.У статті представлено клінічний випадок синдрому Протея у дівчинки А., віком 1 рік 5 місяців. Об’єктивне обстеження: зріст 92 см, вага 12 кг. Голова збільшена в розмірі за рахунок вентрикуломегалії. Буфтальм правого ока. Грубі риси обличчя – гіперплазія тканин носа. Аномалія зубів та емалі. У поперековій ділянці та на нижніх кінцівках - дифузний невус світлокоричневого кольору з гіперплазією тканин. Деформація правої та лівої кистей: макродактилія II та III пальців з гіперплазією м’яких тканин пальців. Ліва нижня кінцівка більша за праву та ротована назовні.Клінічний діагноз: Синдром Протея. Вроджена глаукома правого ока, оперована. Вроджена катаракта лівого ока. Агенезія мозолистого тіла. Вентрикуломегалія. Полімікрогірія. S-подібний грудо-поперековий сколіоз III ст. Вроджена вада розвитку кистей, макродактилія. Дисплазія кульшових суглобів. Вроджений підвивих правого стегна. Мультикістоз лівої нирки. Гіпоплазія правої нирки. Затримка психомоторного та статокінетичного розвитку. Затримка інтелектуального розвитку, соціально неадаптована. Вторинний пієлонефрит, активна стадія, без порушення функції нирок. Двобічна вогнищева позалікарняна пневмонія, гострий перебіг, ДН I. Дефіцитна анемія II ступеня.Висновки. Синдром Протея – рідкісний синдром з утрудненою генетичною ідентифікацією. У даном клінічному випадку діагноз синдрому Протея встановлений синдромологічно

The HyperPed-COVID international registry: Impact of age of onset, disease presentation and geographical distribution on the final outcome of MIS-C.

The aim of the study was to establish an international multicenter registry to collect data on patients with Multisystem Inflammatory Syndrome in Children (MIS-C), in order to highlight a relationship between clinical presentation, age of onset and geographical distribution on the clinical outcome. Multicenter retrospective study involving different international societies for rare immunological disorders.1009 patients diagnosed with MIS-C between March and September 2022, from 48 centers and 22 countries were collected. Five age groups (&lt;1, 1-4, 5-11, 12-16, &gt;16 years) and four geographic macro-areas, Western Europe, Central-Eastern Europe, Latin America, Asian-African resource-limited countries (LRC), were identified. Time to referral was significantly higher in LRC. Intensive anti-inflammatory treatment, including biologics, respiratory support and mechanic ventilation were more frequently used in older children and in European countries. The mortality rate was higher in very young children (&lt;1 year), in older patients (&gt;16 years of age) and in LRC. Multivariate analysis identified the residence in LRC, presence of severe cardiac involvement, renal hypertension, lymphopenia and non-use of heparin prophylaxis, as the factors most strongly associated with unfavorable outcomes. The stratification of patients by age and geographic macro-area provided insights into the clinical presentation, treatment and outcome of MIS-C. The mortality and sequelae rates exhibited a correlation with the age and geographical areas. Patients admitted and treated in LRC displayed more severe outcomes, possibly due to delays in hospital admission and limited access to biologic drugs and to intensive care facilities