4 research outputs found
Принципи обмеження прав і свобод крізь призму забезпечення безпеки людини
У статті досліджено основні принципи обмеження прав і свобод крізь призму забезпечення безпеки людини, охарактеризовано мету таких обмежень в сучасних умовах розвитку України як правової держави. Зазначено, що можливість обмеження свободи являє собою захід державного впливу, покликаний забезпечити безпеку громадян у критичних ситуаціях, що створюють небезпеку для їхнього життя, здоров’я і благополуччя. Особливо значущим такі обмеження є сьогодні, коли і Україна як окремо взята країна, і весь світ загалом, зважаючи на раніше згадану глобалізацію, стоять перед безліччю загроз, і військових (зважаючи на триваючу війну з боку РФ), і соціально-економічних (до яких можна зарахувати масштабні руйнівні наслідки війни, вимушену міграцію, демографічну кризу тощо), і епідеміологічних (наймасштабнішою з яких останніми роками стала пандемія, спричинена коронавірусом). Наголошено, що обмеження свободи можна розуміти як у вузькому сенсі – за допомогою застосування заходів, що виходять від держави, так і в широкому. Людина обмежена у своїх діях найрізноманітнішими чинниками, як-от: моральні норми, думки оточення і багато іншого, з чим у повсякденному житті люди найчастіше безпосередньо стикаються. за змістом цих положень свобода людини в суспільстві не абсолютна: людина обмежена тією мірою, якою це дає змогу не завдавати шкоди суспільству і не перешкоджати іншим людям у здійсненні належних їм прав. З одного боку, це зумовлює можливість обмеження державою прав і свобод людини, що само собою має негативну тенденцію, а з іншого – через обмеження забезпечується правопорядок, що зумовлює дотримання прав людини і дозволяє суспільству нормально функціонувати. Обов’язковою умовою обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є те, що воно може відбуватися лише на підставі та у випадках, визначених у законі, і, як правило, за рішенням суду. У національному законодавстві закріплено процесуальний порядок здійснення такого обмеження. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи залежно від фактичних обставин уповноважені самостійно або через звернення до суду обирати способи забезпечення національної безпеки. Деякі закріплені в Конституції України права в принципі не можуть бути обмежені. Серед них – право на життя, на охорону гідності, на свободу віросповідання та захист приватного життя. Проаналізувавши наведені вище права, зроблено висновок, що закон не передбачає обмеження тих прав, реалізуючи які, людина не може перешкоджати іншим у здійсненні належних їм прав, або ж просто становити небезпеку для інших людей (на відміну, наприклад, від обмеження права на вільне пересування заражених коронавірусом чи осіб, які ухиляються від мобілізації). На цій підставі сформульовано принципи, згідно з якими вжиті заходи щодо забезпечення безпеки не можуть обмежувати всі наявні в людини права і свободи, особливо коли йдеться про такі основоположні, як право на життя, це, зокрема, принципи: пропорційності, економічної ефективності та регламентації запроваджуваних обмежень
ВЛИЯНИЕ ПРОДЛЕННОЙ ТЕРАПИИ ЭНОКСАПАРИНОМ НА РИСК РЕЦИДИВА ВЕНОЗНЫХ ТРОМБОЭМБОЛИЧЕСКИХ ОСЛОЖНЕНИЙ И РЕКАНАЛИЗАЦИЮ ТРОМБИРОВАННЫХ ВЕН
The article presents the results of its own study of the effect of long-term (not less than 30 days) enoxa-parin therapy (1 mg/kg administered subcutaneously every 12h) on the risk of recurrent venous thromboembolic complications (VTC) and recanalization of thrombosed deep veins. The enoxaparin therapy was compared with a standard approach to treatment (unfractionated heparin for not less than 5 days followed by the administration of warfarin). The extended enoxaparin therapy was significantly more effective than standard treatment due to its impact on the risk of recurrent deep vein thrombosis (DVT) and recanalization of thrombosed deep veins. On top of that, the effect of enoxaparin in the first month of treatment of VTC episodes last for the next 11 months. As a result, the extension of enoxaparin therapy was associated with an 88% reduction in the risk of DVT recurrence during 12 months of anticoagulant therapy and a 2.5-fold increase in the probability of recanalization of venous occlusions by the end of the first year of treatment compared with the standard therapy with unfractionated heparin and warfarin.В статье представлены результаты собственного исследования, посвященного изучению влияния продленной (не менее 30 дней) терапии эноксапарином (1 мг/кг подкожно каждые 12 часов) на риск рецидива венозных тромбоэмбо-лических осложнений (ВТЭО) и реканализацию тромбированных глубоких вен. Для этого терапию эноксапарином сравнили со стандартным подходом к лечению (нефракционированный гепарин не менее 5 дней с переходом на прием варфарина). Продленная терапия эноксапарином оказалась значительно эффективнее стандартного лечения по влиянию на риск рецидива тромбоза глубоких вен (ТГВ) и реканализацию тромбированных глубоких вен. При этом эффект от применения эноксапарина в первый месяц лечения эпизода ВТЭО сохранялся на протяжении последующих 11 месяцев. Так, продление терапии эноксапарином ассоциировалось со снижением риска рецидива ТГВ в течение 12 месяцев анти-коагулянтной терапии на 88% и с увеличением вероятности реканализации венозных окклюзий к концу первого года лечения в 2,5 раза по сравнению со стандартной терапией нефракционированным гепарином и варфарином