Effect of supplemental Mn, Zn, Fe and Cu and their interactions on the performance of broiler chickens

Based on the results of the analysis of feed materials on the content of micronutrient elements and conducting scientific experiments on broilers chicken, the most effective source of Manganese, Zinc, Iron and Copper in mixed feeds, which contributes to solving the problem of increasing the quality of feeding and intensifying the growth of poultry has been substantiated. The optimum source of essential elements (Mn, Zn, Fe, Cu) for broilers chicken through feeds, the level of their incorporation into mixed fodders have been experimentally determined, and their influence on productivity and feed costs per 1 kg of body weight gain have been investigated. The tasks set in the work have been solved experimentally using analytical (analysis of literature sources), zoo-technical (growth indices, feed intake) and statistical (processing of the results obtained) methods of research. The use of mixed feeds in feeding broilers chicken which contained glycinate of Manganese, Zinc, Iron and Copper making 75 % of the needs, contributes to increasing their body weight by 2.5 % and increasing the growth rate by 2.4 %. Feed costs per 1 kg of broilers chicken growth were 1.5 % lower than the young bird index of the control group

Вплив гуанідиноцтової кислоти на ріст молодняку перепелів м’ясного напряму продуктивності

The effect of using different levels guanidinoacetic acid in compound feeds on the growth of young quails meat direction of productivity. It is proved that adding to the basic diet of different levels guanidinoacetic acid (0.06, 0.12, 0.18 %) increases live weight of quails on 3.9 – 13.5 g and improves the absolute, average daily and relative gains compared to a bird in the control group, which were fed the main diet. The data show that at the age of 42 days of live weight was the highest in the diet of quail which was administered 0.12% GAA and dominant control of 13.5 g However, in 21 days live weight of quail fed 0.06 and 0.12 % guanidinoacetic acid was greater than control respectively 9.2 and 7.6 grams (P < 0.01). In absolute increments quail, fed GAA prevailed bird control group. The largest absolute increase was in birds that consumed the main diet of GAA level of 0.12% and prevailed controls 6.5 g (P < 0.001). A similar situation was of average daily gain. Young animals that received feed containing 0.12% guanidinoacetic acid had the highest average growth, which exceeded 0.9 g (15.5%) bird control group. As for the relative performance increases here were different. The lowest relative growth observed in birds which were administered GAA 0.06%, it lagged behind the controls 0.1 g in the same period quail treated with 0.12 and 0, 18% guanidinoacetic acid superior control respectively 2 and 1.1 g.Вивчено вплив використання різних рівнів гуанідиноцтової кислоти (ГОК) в комбікормах на ріст молодняку перепелів м ’ясного напряму продуктивності. Доведено, що додавання до основного раціону різних рівнів гуанідиноцтової кислоти (0,06, 0,12, 0,18 %) збільшує живу масу перепелів на 3,9 – 13,5 г та покращує абсолютний, середньодобовий і відносний прирости. Отримані дані показують, що у віці 42 доби найвища жива маса була у перепелів до раціону яких вводили 0,12% ГОК і переважала контроль на 13,5 г. Проте, в 21 добу жива маса перепелів яким згодовували 0,06 та 0,12 % гуанідиноцтової кислоти була більшою від контролю відповідно на 9,2 і 1,6 г (Р < 0,01). За абсолютними приростами перепели, яким згодовували ГОК переважали птицю контрольної групи. Найбільший абсолютний приріст був у птиці, яка споживала основний раціон з рівнем ГОК 0,12 %, і переважала контроль на 6,5 г (Р < 0,001). Аналогічна ситуація була і з середньодобовим приростом. Молодняк, що одержував комбікорм з вмістом 0,12 % гуанідиноцтової кислоти, мав найвищий середньодобовий приріст, який перевищував на 0,9 г (15,5%) птицю контрольної групи. Що стосується відносних приростів то тут показники були різні. Найнижчий відносний приріст спостерігався у птиці якій вводили 0,06% ГОК, вона відставала від контролю на 0,1 г. В той же період перепели які отримували 0,12 та 0, 18%  гуанідиноцтової кислоти переважали контроль відповідно на 2 і 1,1 г

Вплив різних рівнів валіну у раціоні на показники забою перепелів

The article presents the expediency of using valine in the feeding of growing quails of meat direction of productivity. The studies were conducted in the conditions of research laboratory of feed additives of National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine. The experiment was conducted with growing Pharaoh quails. It was selected 500 daily quails. Birds were placed in 20 cages with 25 heads in each. In the formation of analog groups, the body weight of the birds was taken into account. Quails were fed full-fledged mixed fodder, which was balanced by energy and other nutrients. The feed for the quails of the control group contained the natural level of valine, and the experimental groups – additionally L-valine according to the experimental scheme. Observed a relationship between the level of valine in feed and feed conversion (R2 = 0.7359). The most effective level of valine in mixed fodder for quail, which is grown for meat, to obtain a sufficiently large body weight with a low level of feed intake per unit of growth is at 1– 21-day age – 1.68% and at 22– 35-day age – 1.23%.Обґрунтовано доцільність застосування валіну у годівлі молодняку перепелів м’ясного напряму продуктивності. Дослідження проводились в умовах проблемної науково-дослідної лабораторії кормових добавок Національного університету біоресурсів і природокористування України. Було проведено науково-господарський дослід на молодняку перепелів породи фараон. Для нього було відібрано 500 добових перепелів породи фараон. Птахів розміщували у 20-ти клітках по 25 голів у кожному. При формуванні груп-аналогів враховували масу тіла птиці. Піддослідним перепелам згодовували повнораціонний розсипний комбікорм, який був збалансований за вмістом енергії та іншими поживними речовинами. Комбікорм перепелів контрольної групи містив природній рівень валіну, а дослідних груп – додатково L-валін відповідно до схеми досліджень. Спостерігаються залежність між рівнем валіну у комбікормі та конверсією корму (R2 = 0,7359). Найефективнішим рівнем валіну у комбікормі для перепелів, яких вирощують на м’ясо, для отримання досить великої маси тіла з найнижчим рівнем використання комбікорму на одиницю приросту є у 1–21-добовому віці – 1,68% та у 22–35-добовому віці – 1,23%

Продуктивність молодняку кролів за різних рівнів метіоніну в комбікормах

The article presents the results of experimental studies on the influence of various levels of methionine in feed on the productivity of growing rabbits. The research was conducted in the conditions of the problematic research laboratory of feed additives of the National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine. Experiment was carried out on young rabbits HYLA hybrids of the French company EUROLAP, of which, on the principle of analogues, four groups were formed – control and 3 experimental, with 20 heads (10 females and 10 males) in each. The experiment lasted 42 days. Every week we conducted individual weighings of the experimental animals, calculation of weight gains and feed costs. For feeding of the experimental rabbits were used diets, which were balanced by energy and main nutritional elements, but differed in the content of methionine – the rabbits of the control group consumed feed containing methionine 0.29%, the second – 0.41%, the third – 0.54%, the fourth – 0.66%. Diet consisted of wheat bran, sunflower meal, sunflower hulls, alfalfa grass meal, premix and bone concentrate. At the 84th day of age, the largest body weight was in rabbits, which consumed feed containing methionine 0.41% – 3005.4 g, which is on 3.2% (P < 0.01) more than in the control. Over the entire period of the experiment largest absolute increase was observed in rabbits of second group (0.41% of methionine) and preponderated the indicator of animals of control group at 5.7% (P < 0.001). The average daily gain for the entire period of the experiment was the highest in rabbits of the second group, which was on 5.8% (P < 0.001) more than in control. Calculations of feed costs for the period of growth 42–84 days indicate that the rabbits that consumed a feed containing 0.66% methionine per 1 kg of body weight gain consumed it by 2.3% less than control, and those who consumed feed with contents 0.54% methionine – by 1.5% less, 0.41% methionine – by 1.2% less. According to experimental results, we can conclude that for maximum increases in body weight with moderate cost of feed per unit of weight must use diet containing methionine 0.41%.У статті подано результати експериментальних досліджень щодо встановлення впливу різних рівнів метіоніну в комбікормі на продуктивність молодняку кролів, яких вирощують на м’ясо. Дослідження проводились в умовах проблемної науково-дослідної лабораторії кормових добавок Національного університету біоресурсів і природокористування України. Було проведено науково-господарський дослід на молодняку кролів гібриду HYLА селекції французької компанії EUROLAP, з яких за принципом аналогів було сформовано 4 групи – контрольну і 3 дослідних, по 20 голів (10 самок і 10 самців) у кожній. Дослід тривав 42 доби. Щотижня проводили індивідуальні зважування піддослідного поголів’я, обчислення приростів та витрат корму. Для годівлі піддослідного поголів’я молодняку кролів використовували повнораціонні комбікорми, які були збалансовані за енергією та основними елементами живлення, але відрізнялися за вмістом метіоніну – кролі контрольної групи споживали комбікорм з вмістом метіоніну 0,29%, другої – 0,41%, третьої – 0,54%, четвертої – 0,66%. Комбікорм складався з висівок пшеничних, шроту соняшникового, лушпиння соняшнику, трав’яного борошна люцерни, преміксу та кісткового концентрату. У 84-добовому віці найбільшу масу тіла мали кролі, які споживали комбікорм з вмістом метіоніну 0,41% – 3005,4 г, що на 3,2% (P < 0,01) більше ніж у контролі. За увесь період досліду найбільший абсолютний приріст спостерігався у кролів другої групи (0,41% метіоніну), і переважав показник тварин контрольної групи на 5,7% (P < 0,001). Середньодобовий приріст за увесь період досліду був найбільшим у кроленят другої групи, що на 5,8% (P < 0,001) більше ніж у контролю. Розрахунки витрат корму за період вирощування 42–84 доби свідчать, що кроленята, які споживали комбікорм з вмістом 0,66% метіоніну на 1 кг приросту маси тіла витрачали його на 2,3% менше за контроль, а ті, які споживали комбікорм з вмістом 0,54% метіоніну – на 1,5% менше, 0,41% метіоніну – на 1,2% менше. Згідно результатів досліду можна зробити висновок, що для досягнення максимальних приростів маси тіла за помірної витрати корму на їх одиницю необхідно використовувати комбікорм із вмістом метіоніну 0,41%

Використання поліфенолкарбонового комплексу з антарктичних чорних дріжджів Nadsoniella nigra в раціон птиці та їх вплив на інкубаційні якос-ті яєць перепілок несучок

The results of research on the influence of the polyphenol carbon complex from the Antarctic black yeast Nadsoniella nigra, which is additionally introduced into compound feed, are presented on the hatching qualities of quail eggs. Experimental studies were conducted in the conditions of the problematic research laboratory of feed additives of the National University of Bioresources and Nature Management of Ukraine. The material for the scientific and economic experiment was adult quail of the Pharaoh breed. Experiments were conducted using the group method. Accordingly, 192 heads of quails were selected for the experiment at 42 days, from which four groups were formed according to the principle of analogs - a control group and three experimental ones, 48 heads in each with four replications). When selecting analogs, the sex, age, and body weight of the bird were taken into account. The main period lasting 210 days, was divided into seven sub-periods, each of which lasted 30 days. The composition of the compound feed for the quails of the control and experimental groups and the set and number of ingredients in it were identical. The chemical composition of the combined feed used for feeding quails was the same and differed only in the content of PFC. During the experiment, the preservation of livestock and productivity were recorded, and feed conversion was also calculated. It was experimentally established that adding 0.1, 0.5, and 1.0 mg/kg polyphenol-carbon complex from the Antarctic black yeast Nadsoniella nigra to compound feed positively affects the hatching properties of eggs and, at the same time, reduces the percentage of hatching waste. At the same time, in the birds of the 3rd experimental group, which were fed 0.5 mg/kg of PFC as part of the compound feed, respectively, the percentage of fertilization was 2.2%; hatchability of eggs by 3.8%; and the yield of young by 5%, compared to birds that were not given PFC compound feed.Наведено результати досліджень з установлення впливу поліфенолкарбонового комплексу з антарктичних чорних дріжджів Nadsoniella nigra, який додатково вводять у комбікорми, на інкубаційні якості яєць перепелів. Експериментальні дослідження проводилися в умовах проблемної науково-дослідної лабораторії кормових добавок Національного університету біоресурсів і природокористування України. Матеріалом для науково-господарського досліду були дорослі перепели породи фараон. Досліди проводили за методом груп. Відповідно до цього для досліду у 42-добовому віці було відібрано 192 голови перепелів, з яких за принципом аналогів сформовано 4 групи – контрольну і три дослідні, по 48 голів у кожній з чотирма реплікаціями). При підборі аналогів враховували стать, вік і масу тіла птиці. Основний період тривалістю 210 діб було поділено на 7 підперіодів, кожен із яких тривав 30 діб. Склад комбікорму для перепелів контрольної та дослідних груп, набір і кількість інгредієнтів у ньому були ідентичними. Хімічний склад комбікорму, який використовували для годівлі перепелів, був однаковим і різнився лише за вмістом ПФК. Упродовж досліду проводився облік збереженості поголів’я, продуктивності, а також розраховували конверсію корму. Експериментально встановлено, що додавання до комбікорму 0,1, 0,5 та 1,0 мг/кг поліфенолкарбонового комплексу з антарктичних чорних дріжджів Nadsoniella nigra позитивно впливає на інкубаційні властивості яєць і при цьому знижує відсоток відходів інкубації. Водночас у птиці 3-ї дослідної групи, якій у складі комбікорму згодовували 0,5 мг/кг ПФК, відповідно за відсотком запліднення на 2,2 %; виводимістю яєць на 3,8 %; та виходом молодняку на 5 %, порівняно з птицею, якій не вводили до складу комбікорму ПФК

Використання комах у годівлі риб (огляд)

Aquaculture is the fastest growing sector of the global food industry, signaling a paradigm shift in how we meet the growing demand for fish. The current aquaculture production system relies heavily on fishmeal, which is becoming increasingly unsustainable due to stagnant or declining fish catches, especially wild marine fish stocks. A significant percentage of fish stocks are already almost completely used. This situation, combined with the increasing demand for fish, suggests that fishmeal will become a more limiting ingredient, both from a production and price perspective. In response to these pressing issues, there has been a notable surge in research to explore potential alternatives, such as insect meal, which is one of the critical means to ensure the sustainability of aquaculture and overcome the limitations of fishmeal. Insects hold significant promise in the field of animal nutrition, and further research is needed to fully understand their nutritional value in the context of animal feed applications. Insect farming can be effectively done on human by-products or waste, allowing them to convert this rich, cheap organic waste into protein-rich animal biomass suitable for animal consumption. Analytical review found that insect meal has sufficient nutrient composition suitable for potential inclusion in fish feed as a versatile protein source to create individual nutrient profiles. It is worth noting that a wide range of insect species, their various habitats, developmental stages, feeding behavior and other characteristics can affect the nutritional value of insect meal. This diversity makes insect meal an attractive target for further research as an alternative to fish meal.Аквакультура є найбільш швидкозростаючим сектором світової харчової промисловості, що свідчить про зміну парадигми в тому, як ми задовольняємо зростаючий попит на рибу. Сучасна система виробництва продукції аквакультури значною мірою покладається на рибне борошно, яке стає все більш нестійким через стагнацію або скорочення вилову риби, особливо диких морських рибних запасів. Значний відсоток рибних запасів вже майже повністю використаний. Ця ситуація в поєднанні зі зростаючим попитом на рибу свідчить про те, що рибне борошно стане більш обмежувальним інгредієнтом як з точки зору виробництва, так і з точки зору ціни. У відповідь на ці нагальні проблеми спостерігається помітний сплеск досліджень, спрямованих на вивчення потенційних альтернатив, таких як комашине борошно, яке має одне з вирішальних значень для забезпечення сталості аквакультури та подолання обмежень рибного борошна. Комахи мають значні перспективи у сфері годівлі тварин, і для повного розуміння їхньої поживної цінності в контексті застосування в кормах для тварин необхідні подальші дослідження. Вирощування комах можна ефективно проводити на побічних продуктах або відходах життєдіяльності людини, що дозволяє їм перетворювати ці цінні, дешеві органічні відходи в багату на білок тваринну біомасу, придатну для харчування тварин. За результатами аналітичного огляду встановлено, що борошно з комах має достатній склад поживних речовин, придатний для потенційного включення в корм для риб як універсального джерелом білка для створення індивідуальних профілів поживних речовин. Варто зазначити, що широкий спектр видів комах, їх різноманітні середовища існування, стадії розвитку, харчова поведінка та інші характеристики можуть впливати на поживну цінність борошна з комах. Така різноманітність робить борошно з комах привабливим об’єктом для подальших досліджень  як альтернативи рибному борошну

Advanced technology of luminophor screens for solid radioluminescent light sources

В статье представлена разработка технологии нанесения люминофорных покрытий регулируемой толщины с целью создания твердотельных радиолюминесцентных источников света (ТРИС). Технология ТРИС является альтернативой существующей в настоящее время технологии газонаполненных радиолюминесцентных источников света. Ключевая идея состоит в связывании целевого радионуклида в твердотельной матрице и совмещении ее с люминофором. Вследствие малой длины пробега бета-частиц трития в твердой матрице, технология люминофорных покрытий должна обеспечивать как можно более тесный контакт между люминофором и тритиевым бета-источником. Основными требованиями к люминофорным покрытиям в контексте создания ТРИС являются: прочность закрепления на подложке, равномерность нанесения, радиационная и температурная стойкость. Проведено сравнение различных способов нанесения люминофорных покрытий по их влиянию на рабочие характеристики (яркость и интенсивность) ТРИС. Разработана модифицированная методика осаждения люминофорного покрытия из суспензии в растворе жидкого калиевого стекла на основе золь-гель процесса. Экспериментальным путем установлен оптимальный состав раствора и получены образцы люминофорных покрытий различной толщины на стеклянных подложках. Толщина покрытия регулировалась массой люминофора в суспензии. Представленная методика позволяет осаждать равномерные люминофорные покрытия из суспензии без использования диспергаторов. Была определена оптимальная толщина люминофорного покрытия для достижания максимальной яркости в ТРИС, после чего были изготовлены экспериментальные образцы ТРИС с осаждением люминофорного экрана непосредственно на тритиевый бета-источник. Показано, что предлагаемая технология позволяет получить прочные и равномерные люминофорные покрытия и усовершенствовать технологию ТРИС

УСОВЕРШЕНСТВОВАННАЯ ТЕХНОЛОГИЯ ЛЮМИНОФОРНЫХ ЭКРАНОВ ДЛЯ ТВЕРДОТЕЛЬНЫХ РАДИОЛЮМИНЕСЦЕНТНЫХ ИСТОЧНИКОВ СВЕТА

The article observes different methods of coating the phosphor screens on the tritiated titanium matrices for creating the solid-state radioluminescent light sources (SRLS). Technology of SRLS is alternative to the existing technology of the gas-filled radioluminescent light sources. The main idea of SRLS is in bonding the working isotope (tritium) in the solid matrix and combining it with the phosphor. The key problem of SRLS is to provide the closest contact between the tritiated carrier matrix and phosphor screen. The basic requirements for the phosphor screens for SRLS would be the strength of fixation on the plate, uniformity and radiological and thermal stability. There have been made a comparison of various techniques of coating and fixing the phosphor screens by their effect on spectral and brightness characteristics of SRLS. The improved sol-gel technique of suspended sedimentation of phosphor screen from the potassium water glass binder solution was developed. The composition of the solution was established experimentally and we get the strong and uniform experimental prototypes of the glass coated phosphor screens of various thickness. The developed technology allows to deposit the strong and uniform phosphor coatings without using any additional dispersing agents. Screen thickness regulates by the amount of phosphor in the suspension. Also the optimal thickness of the phosphor screen, giving the maximum luminescence intensity was determined. The two laboratory prototypes of solid-state radioluminescent light sources were manufactured by coating the phosphor directly on the tritium β-source.В статье представлена разработка технологии нанесения люминофорных покрытий регулируемой толщины с целью создания твердотельных радиолюминесцентных источников света (ТРИС). Технология ТРИС является альтернативой существующей в настоящее время технологии газонаполненных радиолюминесцентных источников света. Ключевая идея состоит в связывании целевого радионуклида в твердотельной матрице и совмещении ее с люминофором. Вследствие малой длины пробега бета-частиц трития в твердой матрице, технология люминофорных покрытий должна обеспечивать как можно более тесный контакт между люминофором и тритиевым бета-источником. Основными требованиями к люминофорным покрытиям в контексте создания ТРИС являются: прочность закрепления на подложке, равномерность нанесения, радиационная и температурная стойкость. Проведено сравнение различных способов нанесения люминофорных покрытий по их влиянию на рабочие характеристики (яркость и интенсивность) ТРИС. Разработана модифицированная методика осаждения люминофорного покрытия из суспензии в растворе жидкого калиевого стекла на основе золь-гель процесса. Экспериментальным путем установлен оптимальный состав раствора и получены образцы люминофорных покрытий различной толщины на стеклянных подложках. Толщина покрытия регулировалась массой люминофора в суспензии. Представленная методика позволяет осаждать равномерные люминофорные покрытия из суспензии без использования диспергаторов. Была определена оптимальная толщина люминофорного покрытия для достижания максимальной яркости в ТРИС, после чего были изготовлены экспериментальные образцы ТРИС с осаждением люминофорного экрана непосредственно на тритиевый бета-источник. Показано, что предлагаемая технология позволяет получить прочные и равномерные люминофорные покрытия и усовершенствовать технологию ТРИС

Effect of Systemic Hypertension With Versus Without Left Ventricular Hypertrophy on the Progression of Atrial Fibrillation (from the Euro Heart Survey).

Hypertension is a risk factor for both progression of atrial fibrillation (AF) and development of AF-related complications, that is major adverse cardiac and cerebrovascular events (MACCE). It is unknown whether left ventricular hypertrophy (LVH) as a consequence of hypertension is also a risk factor for both these end points. We aimed to assess this in low-risk AF patients, also assessing gender-related differences. We included 799 patients from the Euro Heart Survey with nonvalvular AF and a baseline echocardiogram. Patients with and without hypertension were included. End points after 1 year were occurrence of AF progression, that is paroxysmal AF becoming persistent and/or permanent AF, and MACCE. Echocardiographic LVH was present in 33% of 379 hypertensive patients. AF progression after 1 year occurred in 10.2% of 373 patients with rhythm follow-up. In hypertensive patients with LVH, AF progression occurred more frequently as compared with hypertensive patients without LVH (23.3% vs 8.8%, p = 0.011). In hypertensive AF patients, LVH was the most important multivariably adjusted determinant of AF progression on multivariable logistic regression (odds ratio 4.84, 95% confidence interval 1.70 to 13.78, p = 0.003). This effect was only seen in male patients (27.5% vs 5.8%, p = 0.002), while in female hypertensive patients, no differences were found in AF progression rates regarding the presence or absence of LVH (15.2% vs 15.0%, p = 0.999). No differences were seen in MACCE for hypertensive patients with and without LVH. In conclusion, in men with hypertension, LVH is associated with AF progression. This association seems to be absent in hypertensive women

Progression From Paroxysmal to Persistent Atrial Fibrillation. Clinical Correlates and Prognosis

Objectives: We investigated clinical correlates of atrial fibrillation (AF) progression and evaluated the prognosis of patients demonstrating AF progression in a large population. Background: Progression of paroxysmal AF to more sustained forms is frequently seen. However, not all patients will progress to persistent AF. Methods: We included 1,219 patients with paroxysmal AF who participated in the Euro Heart Survey on AF and had a known rhythm status at follow-up. Patients who experienced AF progression after 1 year of follow-up were identified. Results: Progression of AF occurred in 178 (15%) patients. Multivariate analysis showed that heart failure, age, previous transient ischemic attack or stroke, chronic obstructive pulmonary disease, and hypertension were the only independent predictors of AF progression. Using the regression coefficient as a benchmark, we calculated the HATCH score. Nearly 50% of the patients with a HATCH score >5 progressed to persistent AF compared with only 6% of the patients with a HATCH score of 0. During follow-up, patients with AF progression were more often admitted to the hospital and had more major adverse cardiovascular events. Conclusions: A substantial number of patients progress to sustained AF within 1 year. The clinical outcome of these patients regarding hospital admissions and major adverse cardiovascular events was worse compared with patients demonstrating no AF progression. Factors known to cause atrial structural remodeling (age and underlying heart disease) were independent predictors of AF progression. The HATCH score may help to identify patients who are likely to progress to sustained forms of AF in the near future. \ua9 2010 American College of Cardiology Foundation