Structural organization and morphometric parameters in system of excretory ducts of human labial glands

С целью выявления закономерностей и особенностей структурной и пространственной организации системы выводных протоков малых слюнных желез человека изучена гистология стенки губных экскреторных протоков, проведена морфометрия их основных параметров: наружного диаметра, просвета, толщины стенки. В системе выводных протоков губной железы человека выявлены перепады величины их наружного и внутреннего диаметра, визуализирующиеся на срезах и трехмерных моделях в виде локальных резких сужений, ампулообразных расширений. Наряду с сифонным строением некоторых выводных протоков отмечается явление их спирализации. При этом сохраняется общая тенденция, выражающаяся в существовании наибольшей пропускной способности для секрета в пределах междольковых, общих выводных протоков и участков ретенции в местах сужения. Выявлена определенная закономерность взаимного расположения протоков и некоторых звеньев гемомикроциркулятоного русла. В местах образования внутридольковых, дольковых, междольковых протоков локализуются соответствующие им собирательные и коллекторные венулы. Полученные морфологические данные послужат основой для выяснения механизма продвижения секрета по сложно-разветвленной системе выводных протоков малых слюнных желез человека;With the aim of conformity and structural features revealing and space organization of excretory ducts of small salivary glands system of human being, the histology of wall of labial excretory ducts is studied, morphometry of their major size is carried out (external diameter, space, width of wall). In the system of excretory ducts of labial gland of human being, the change of size of their external and internal diameter is revealed, which is seen on the cutting and 3-D models such local sharp narrowing and ampula-shaped widening of ducts. The phenomenon of some excretory ducts spiralization together with their siphon structure has been noted. The general tendency is preserved; it is marked by the existence of the greatest pass ability for secretion within interlobular and common excretory ducts and retention areas in the places of their narrowing. Certain regularity of mutual location of ducts and some chains of hemomicrocirculatory flow. Collector venules are located in place formation agreeably innerlobules, lobules, interlobules. Received morphological results will serve to explaining of the mechanism of the movement of secrete through complect – branching system excretory ducts of the smaller salivary glands of the human organism; З метою виявлення закономірностей та особливостей структурної та просторової організації системи вивідних проток малих слинних залоз людини вивчена гістологія губних залоз, проведена морфометрія їх основних параметрів: зовнішнього діаметра, просвіту, товщини стінки. В системі екскреторних проток губної залози людини виявлені різкі зміни їх зовнішнього та внутрішнього діаметра, які візуалізуються на зрізах і тривимірних моделях як локальні звуження й ампулоподібні розширення. Разом із сифоноподібною будовою вивідних проток виявляється їх спиралізація при збереженні загальної тенденції, щодо існування найбільшої пропускної здатності для секрета в межах між часточкових, загальних вивідних проток та локусів ретенції у місцях звуження. Виявлені закономірності синтопії проток і деяких ланок кровоносного МЦР. У місцях утворення часточкових, міжчасточкових проток локалізуються відповідні збірні та колекторні венули. Отримані морфологічні дані в подальшому будуть слугувати основою для усвідомлення механізму руху секрета по складно-розгалуженій системі вивідних проток малих слинних залоз

The present-day conceptions on the structural organization of submandibular glands of humans and some laboratory animals (rats, dogs, guinea pigs, rabbits)

Значний інтерес представляє робота з вивчення функцій слинних залоз. Встановлено, що слинні залози наділені чотирма основними функціями. Синтетична функція: основні біополімерні речовини (глікозаміноглікани і білки) змішаної слини є продуктом синтетичної діяльності секреторних клітин, які в слинних залозах представлені трьома типами – слизові гландулоціти (мукоцити), білкові (сероцити) і клітини зі змішаною секрецією. Слинні залози беруть участь у механізмі формування місцевого імунітету і виконують ендокринну функцію. Слинні залози є екскреторно-інкреторними залозами, які виконують важливу роль у підтримці гомеостазу порожнини рота, стану емалі, слизової оболонки, що забезпечують імунний захист, антибактеріальну дію, а також початкові етапи травлення, дуже важливо вчасно виявляти і лікувати патологічні процеси які в них відбуваються. Секрети слинних залоз містять цілий ряд ферментів, імунних факторів, гормонів і біологічно активних речовин, що впливають на весь організм тварини. Слинні залози тварин, будучи не тільки важливою ланкою травного апарату, пов’язані також з іншими системами організму. Вони тонко реагують на метаболічні і функціональні зміни в ньому. Секрети слинних залоз містять цілий ряд ферментів, імунних факторів, гормонів і біологічно активних речовин, що впливають на весь організм тварини. У результаті проведеного українськими науковцями гістологічного дослідження піднижньощелепних слинних залоз щурів, були отримані дані, що за дії мікроелементозів на організм відбуваються зміни у слинних залозах, а саме: зниження функціональної активності, зрив компенсаторно-пристосувальних механізмів та реакцій, структурної неупорядкованості та залежності між збільшенням терміну дослідження і виникненням глибшої структурної перебудови на тлі розладів мікроциркуляції. В науковій літературі є свідчення про вплив вживання питної води з різним елементним складом на морфофункціональні властивості піднижньощелепної слинної залози. Авторами у ході проведених дослідів було виявлено, що високі концентрації кремнію збільшують екскреторну активність серозного відділу, без істотного впливу на слизовий. Тоді, як, високі концентрації кальцію збільшують як екскреторну, так і секреторну діяльність слизового і серозного відділів. Порівняно частим ураженням слинних залоз є слиннокам’яна хвороба. Слиннокам’яна хвороба (сіалолітіаз, калькульозний сіалоденіт) – поліетіологічний патологічний процес, який характеризується ураженням великих слинних залоз з утворенням конкрементів в самих залозах або їх протоковій системі. На частку слиннокам’яної хвороби доводиться 41-78% від усіх захворювань слинних залоз. У більш ніж 90% випадків слинні камені утворюються в піднижньощелепній слинній залозі. Запально-дистрофічні або реактивно-дистрофічні процеси слинних залоз багато авторів об’єднують під поняттям «сіалози». Вони включають в себе синдром і хворобу Шегрена, синдром хворобу Мікуліча, синдром Хеерфорта. При цьому системний характер порушень у слинних залозах супроводжується дистрофічними змінами у всіх структурних компонентах залози – стромі, паренхімі, протоковій системі. До дистрофічного процесу в залозі на пізніх стадіях часто вторинно приєднується запальний процес; Значительный интерес представляет работа по изучению функций слюнных желез. Установлено, что слюнные железы наделены четырьмя основными функциями. Синтетическая функция: основные биополимерные вещества (гликозаминогликаны и белки) смешанной слюны является продуктом синтетической деятельности секреторных клеток, в слюнных железах представлены тремя типами – слизистые гландулоциты (мукоциты), белковые (сероциты) и клетки со смешанной секрецией. Слюнные железы участвуют в механизме формирования местного иммунитета и выполняют эндокринную функцию. Слюнные железы есть экскреторно-инкреторными железами, которые выполняют роль в поддержке гомеостаза полости рта, состоянии эмали, слизистой оболочки, что обеспечивает имунную защиту, антибактериальное действие, а также начальные этапы пищеварения, очень важно своевременно определить и лечить патологические процессы, которые в них происходят. Секреты слюнных желез имеют целый ряд ферментов, имунных факторов, гормонов и биологически активных веществ, которые влияют на весь организм. Слюнные железы, являются не только важным звеном пищеварительного тракта, они также связаны с другими системами организма. Они влияют на метаболические и функциональные изменения в нем. В результате проведенного украинскими учеными гистологического исследования поднижнечелюстных слюнных желез крыс, были найдены данные, что при воздействии микроэлементозов на организм, происходят изменения в слюнных железах, а именно: снижение функциональной активности, зависимости между увеличением срока исследования и образованием глубоких структурных изменений на фоне изменения микроциркуляции. В научной литературе есть сведения о влиянии использования воды с разным элементным составом на морфофункциональные особенности поднижнечелюстной слюнной железы. Авторами при проведении исследований было установлено, что при высокой концентрации кремния увеличивается экскреторная активность серозного отдела, без существенного влияния на слизистую. Тогда как, высокая концентрация кальция увеличивает как экскреторную, так и секреторную деятельность слизистого и серозного отделов. Сравнительно частым повреждением слюнных желез есть слюннокаменная болезнь. Слюннокаменная болезнь (сиалолитиаз, калькулезный сиалоденит) – полиэтиологический патологический процесс, который характеризуется поражением больших слюнных желез с образованием конкрементов в самих железах или их протоковой системе. На долю слюннокаменной болезни приходится 41-78% от всех заболеваний слюнных желез. В больше чем 90% случаев слюнные камни образуются в поднижнечелюстной слюнной железе. Воспалительно-дистрофические или реактивно-дистрофические процессы слюнных желез многие авторы объединяют под понятием «сиалозы». Они включают в себя синдром и болезнь Шегрена, синдром болезнь Микулича, синдром Хеерфорта. При этом системный характер нарушений в слюнных железах сопровождается дистрофическими изменениями во всех структурных компонентах железы – строме, паренхиме, протоковой системе. К дистрофическому процессу в железе на поздних стадиях часто вторично присоединяется воспалительный процесc ; The study of the salivary glands functions represents the considerable interest. It was determined that the salivary glands performe four main functions. Synthetic function: the basic biopolymer substances (glycosaminoglycans and protein) of mixed saliva is the product of synthetic functioning of the secretory cells and represented in the salivary glands by three types – mucous glandulocytes (mucocytes), protein (serocytes) and cells with mixed secretion. Salivary glands are involved in the mechanism of the local immunity formation and perform the endocrine function. The salivary glands are the excretory-endocrine glands, involved in oral cavity homeostasis, enamel and mucous membrane condition, which provide immune protection, antibacterial action, as well as the initial stages of digestion. To detect and treat timely the pathological processes which occur in this structures is very important. The salivary secretions have a number of enzymes, immune factors, hormones and biologically active substances, which influence on the entire organism. The salivary glands are not only important part of the digestive system, they are also associated with other body systems. They are involved in the metabolic and functional changes in it. According to data of histological study of submandibular salivary glands of rats obtained by Ukrainian scientists it was determined that the changes in the salivary glands occur due to the influence of the microelements on the organism, namely: the decrease of functional activity, dependence between the increase of the investigation period and formation of deep structural changes against the background of microcirculation changes. Scientific literature represents information about the effect of water usage with different elemental composition on the morphological and functional characteristics of submandibular salivary gland. When conducting research it was found that at high silicon concentrations the excretory activity of the serous part was increased without significant impact on the mucosa. Whereas, the high caicium concentration increases both excretory and secretory activity of serous and mucous parts. The relatively frequent damage of salivary glands is sialolithiasis. Salivary culculi disease (sialolithiasis, calculous sialoadenitis) – polietiologic disease process characterized by lesions of the major salivary glands with the culculi formation in the glands or their ductal system. The salivary culculi disease amounts to 41- 78% of all salivary gland diseases. In more than 90% of cases salivary culculi are formed in submandibular salivary gland. Inflammatory-degenerative or reactive-dystrophic processes of the salivary glands many authors accept as «silosis». They include syndrome and Sjogren’s syndrome disease, Mikulich syndrome, Heerfordt syndrome. In this case the systemic character of disorders in the salivary glands is accompanied by degenerative changes in all structural components of the gland – stroma, parenchyma, ductal system. The dystrophyc process in the gland on the later stages are often associated with the secondary inflammatory process

Microscopic structure of the lacrimal gland orbital share of human adulthood

Оцінка морфологічної норми слізної залози та її змін під впливом різноманітних чинників у лю- дини до цих пір залишається важливою задачею морфології та офтальмології. Матеріалом для дослідження стали шість препаратів орбітальної частки слізної залози людини зрілого періоду розвитку. На їх основі отримано 12 серій послідовних гістологічних зрізів, які за допомогою світлової мікроскопії вивчені по глибині. Проаналізовано більш ніж 1500 зрізів. Таким чином, обидва відділи (пальпебральний та орбітальний) слізної залози людини зрілого віку, за умов нормального функціонування, мають аналогічну структурну ієрархію: частка, часточка, субчасточкова одиниця – аденомер, кінцевій відділ; Оценка морфологической нормы слезной железы и ее изменений под влиянием различных факторов у человека до сих пор остается важной задачей морфологии и офтальмологии. Материалом для исследования стали шесть препаратов орбитальной части слезной железы человека зрелого возраста. На их основе получено 12 серий последовательных гистологических срезов, которые с помощью световой микроскопии изучены по глубине. Проанализированы более 1500 срезов. Таким образом, оба отдела (пальпебральный и рбитальный) слезной железы человека зрелого возраста, в условиях нормального функцио- нирования, имеют аналогичную структурную иерархию: доля, долька, субдольчастая единица – аденомеры, конечной отдел; Frequent involvement of the lacrimal glands in the pathological processes leads to disruption of important functions that require more detailed, current knowledge on their morphological characteristics. Evaluation of morphological rules of the lacrimal gland and its changes under the influence of various factors in humans is still an important task of morphology and ophthalmology. The material for the study were six drugs orbital part of lacrimal gland mature man. On this basis, it produced a series of 12 consecutive histological sections, which by means of light microscopy are studied in depth. Analyzed more than 1500 sections. Among them was a series of paraffin (thickness 5 mcm) and polutorka slices (thickness 2-3 mcm). Paraffin sections were stained hematoxylin and eosina and Napster 0.1% solution tauginas blue. Graphic featurecontrol performed on the basis of a series polutorka slices. Traditionally in the lacrimal gland secrete two lobes: palpebral and orbital, both of which are relatively bulky,complex conglomerates of separate and numerous, of different sizes «botryoidal pieces of gland». «Botryoidal pieces of glands» palpebrale shares of the lacrimal gland consists of a secretory epithelium that forms a blindly closed tube, in which the release of the end sections and pin grooves having different degree of branching. Our analysis of serial histological sections showed that the conglomerate of the orbital lobe of the lacrimal gland of a selection of individual particles, which are separated from each other layers of adipose tissue. Within the segments of its epithelial components (end divisions and excretory ducts) is very closely located to each other. Among them the analysis of series of sections in depth, as in the study palpebrale shares of the lacrimal gland (which is made by us earlier), we had the opportunity to highlight the most basic education – subcostal secretory units. The peculiarity of their structure is the fact that among the epithelial excretory tubules, we have not defined the groove with a considerable lumen (internal diameter), which could serve as «reservoirs» for accumulation of fluid. Therefore, in the study of serial histological sections, the impression that the ultimate divisions of the lacrimal glands do not have a separate connecting segment with a system of excretory ducts. Consequently, they should not be called acini, or rather to call their alveoli. Therefore, the orbital part of the lacrimal gland of a man of Mature age, as palpebrata is a polymer education in the allocation of botryoidal slices having a large number of educated and more elementary subcostatum units – adenomera. In the composition of adenomera there is one axial (axial) grooves, integrates a certain number of leaf divisions. In the composition adenomera is not detected, the plug-in sections (grooves), which are typical for salivary glands. Secretory end departments do not have significant spherical extension of its lumen. The wall of the missing muscle cells of the epithelium. Thus, two divisions (palpebral and orbital) lacrimal gland man of mature age, in normal operating conditions, have similar structural hierarchy: share, slice, adenomeres, the final sectio