Solvent Effect on the Preparation of Ionic Cocrystals of dl -Amino Acids with Lithium Chloride: Conglomerate versus Racemate Formation

The hydrophobic dl-amino acids alanine, valine, leucine, and isoleucine have been cocrystallized with LiCl via solid-state and solution methods, and the effect of preparation conditions and solvent choice on the racemic versus conglomerate formation has been investigated. For the sake of comparison, enantiopure l-amino acids have also been reacted with LiCl in the same experimental conditions. With dl-alanine only, a racemic ionic cocrystal of formula dl-alanine·LiCl·H2O is obtained, irrespective of the preparation conditions, while the amino acids dl-valine and dl-leucine undergo spontaneous chiral resolution when MeOH is used in ball milling conditions, yielding monohydrated conglomerates, which at ambient conditions convert over time into the racemic ionic cocrystals dl-Val·LiCl·H2O and dl-Leu·LiCl·1.5H2O; these racemic ionic cocrystals (ICCs) are otherwise obtained in a single step if water is employed instead of MeOH, both in ball milling and solution conditions. dl-Isoleucine behaves differently, and product characterization is complicated by the presence of dl-alloisoleucine (dl-aIle) in the commercial starting material; solution crystallization in the presence of excess LiCl, however, unexpectedly results in the formation of the alloisoleucine conglomerate d-aIle·LiCl·H2O and l-aIle·LiCl·H2O, together with unreacted dl-isoleucine. Solid-state syntheses of the ionic cocrystals proceed in most cases via formation of intermediate metastable polymorphs; phase identification and structural characterization for all ICCs have been conducted via single crystal and/or powder X-ray diffraction

Синтез та діуретичні властивості n-арил-6-гідрокси-2-метил-4-оксо-2,4-дигідро-1н-піроло[3,2,1-ij] хінолін-5-карбоксамідів з електроно-акцепторними замісниками в анілідному фрагменті

In numerous studies of 4-hydroxy-2-oxo-1,2-dihydroquinoline-3-carboxamides it has been convincingly shown that amidation of quinoline-3-carboxylic acids esters with alkyl-, aryl- and hetarylamines is the best way to obtain these compounds. As a rule, syntheses proceed smoothly and efficiently under rather mild conditions. However, in those cases when for formation of amides the temperature of 120-150°C and above is applied, partial destruction of the ester fragment may occur and, as a result, it pollutes the target products with specific impurities – the corresponding 4-hydroxy-1,2- dihydroquinolin-2-ones or their analogues. Application of 1H NMR spectroscopy allows to prove that the cause of ester fragments destruction, which sometimes can be observed when alkyl 4-hydroxy-2-oxo-1,2-dihydroquinoline-3-carboxylates react with amines under harsh conditions, is water presented in the reagents or in the solvents. It becomes clear from this study that at the temperature of 95°C and higher the sensitivity of 4-hydroxy-2-oxo-1,2-dihydroquinoline- 3-carboxylic acids esters in a solution or a melt to hydrolysis increases significantly. Simple methods to minimize this undesirable process have been proposed – if the synthesis of N-substituted amides based on them requires such severe conditions, water should be removed from the reagents and solvents in order to avoid contamination of the final products with 4-hydroxy-1,2-dihydroquinolin-2-ones. The results of the diuretic properties study of new substituted anilides of 6-hydroxy-2-methyl-4-oxo-2,4-dihydro-1H-pyrrolo[3,2,1-ij]quinoline-5-carboxylic acid are discussed.В процессе многочисленных исследований, посвященных 4-гидрокси-2-оксо-1,2-дигидрохинолин-3-карбоксамидам, было убедительно показано, что лучшим методом получения таких соединений является амидирование сложных эфиров хинолин-3-карбоновых кислот алкил-, арил- и гетариламинами. Как правило, синтезы проходят гладко и эффективно в довольно мягких условиях. Однако в тех случаях, когда для формирования амидов требуется температура 120-150°С и выше, возможно частичное разрушение сложноэфирного фрагмента и как результат загрязнение целевых продуктов специфическими примесями – соответствующими 4-гидрокси-1,2-дигидрохинолин-2-онами или их аналогами. С помощью спектроскопии ЯМР 1Н доказано, что причиной деструкции сложноэфирных фрагментов, иногда наблюдающейся при взаимодействии алкил 4-гидрокси-2-оксо-1,2-дигидрохинолин-3-карбоксилатов с аминами в жестких условиях, является присутствующая в реагентах или растворителе вода. Из проведенного исследования следует, что при температуре 95°С и выше чувствительность к гидролизу находящихся в растворе или расплаве сложных эфиров 4-гидрокси-2-оксо-1,2-дигидрохинолин-3-карбоновых кислот существенно возрастает. Предложены простые способы минимизации этого нежелательного процесса – если синтез на их основе N-замещённых амидов требует столь жестких условий, то во избежание загрязнения конечных продуктов 4-гидрокси-1,2-дигидрохинолин-2-онами необходимо удалять воду из реагентов и растворителей. Обсуждаются результаты изучения диуретических свойств новых замещённых анилидов 6-гидрокси-2-метил-4-оксо-2,4-дигидро-1Н-пирроло[3,2,1-ij]хинолин-5-карбоновой кислоты.У процесі численних досліджень, присвячених 4-гідрокси-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбоксамідам, було переконливо показано, що кращим методом одержання таких сполук є амідування естерів хінолін-3-карбонових кислот алкіл-, арил- чи гетариламінами. Як правило, синтези проходять гладко та ефективно в досить м’яких умовах. Однак у тих випадках, коли для формування амідів потрібна температура 120-150°С і вище, можливе часткове розкладання естерного фрагменту і як результат забруднення цільових продуктів специфічними домішками – відповідними 4-гідрокси-1,2-дигідрохінолін-2-онами або їх аналогами. За допомогою спектроскопії ЯМР 1Н доведено, що причиною деструкції естерних фрагментів, яка інколи спостерігається при взаємодії алкіл 4-гідрокси-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбоксилатів з амінами в жорстких умовах, є присутня в реагентах чи розчиннику вода. З проведеного дослідження видно, що при температурі 95°С і вище чутливість до гідролізу естерів 4-гідрокси-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбонових кислот, які перебувають у розчині чи розплаві, суттєво зростає. Запропоновані прості способи мінімізації цього небажаного процесу – якщо синтез на їх основі N-заміщених амідів потребує жорстких умов, то для запобігання забрудненню кінцевих продуктів 4-гідрокси-1,2-дигідрохінолін-2-онами необхідно видаляти воду з реагентів та розчинників. Обговорюються результати вивчення діуретичних властивостей нових заміщених анілідів 6-гідрокси-2-метил-4-оксо-2,4-дигідро-1Н-піроло[3,2,1-ij]хінолін-5-карбонової кислоти

Синтез похідних 1,2-бензоксатіїн 2,2-діоксиду з використанням аліфатичних альдегідів та дослідження їх антимікробної активності

Nowadays the problem of the antimicrobial resistance promotes the search of new chemical core-structures with the antimicrobial properties.Aim. To study the interaction of 1,2-benzoxathiin-4(3H)-one 2,2-dioxide with active methylene nitriles and aliphatic aldehydes and assess the antimicrobial activity of the compounds obtained.Results and discussion. 1,2-Benzoxathiin-4(3H)-one 2,2-dioxide as a structural analog of 1,3-dicarbonyl compounds was used in the three-component interaction with aliphatic aldehydes and active methylene nitriles. In the case of malononitrile the target compounds were formed. When using ethyl cyanoacetate the only isolated product was triethylammonium salt that could be also obtained by the two-component reaction of 1,2-benzoxathiin-4(3H)-one 2,2-dioxide with aliphatic aldehydes. The study of the antimicrobial properties showed the higher activity of the compounds studied than in the reference drugs, especially against gram-positive strains.Experimental part. The series of 2-amino-4-alkyl-4,6-dihydropyrano[3,2-c][2,1]benzoxathiin-3-carbonitrile 5,5-dioxides and triethylammonium 3-[1-(4-hydroxy-2,2-dioxido-1,2-benzoxathiin-3-yl)alkyl]-1,2-benzoxathiin-4-olate 2,2-dioxides was synthesized. The antimicrobial activity of the compounds obtained was determined by the agar “well” diffusion method.Conclusions. It has been shown that 1,2-benzoxathiin-4(3H)-one 2,2-dioxide as a structural analog of 1H-2,1-benzothiazin-4-one 2,2-dioxide can be used in similar three- and two-component reactions, but its reactivity is less due to the replacement of the 1-N-R-group with an O-atom. The novel compounds obtained exceeded the antimicrobial activity of the reference drugs, and were more active against gram-positive bacteria in contrast to isosteric derivatives of 1H-2,1-benzothiazin-4-one 2,2-dioxide that were active against gram-negative strains and fungi.На современном этапе проблема антимикробной резистентности способствует поиску новых молекулярных структур с антимикробными свойствами.     Целью данной работы было изучить взаимодействие 1,2-бензоксатиин-4(3H)-он 2,2-диоксида с метиленактивными нитрилами и алифатическими альдегидами и оценить антимикробную активность полученных соединений. Результаты и их обсуждение. 1,2-Бензоксатиин-4(3H)-он 2,2-диоксид как структурный аналог 1,3-дикарбонильных соединений был использован в трехкомпонентном взаимодействии с алифатическими альдегидами и метиленактивными нитрилами. В случае малонодинитрила образовывались целевые производные. При использовании этилцианацетата единственным изолированным продуктом была триэтиламмониевая соль, получение которой возможно также в случае двухкомпонентного взаимодействия. Изучение антимикробных свойств показало более высокую активность, чем у препаратов сравнения, особенно в отношении грамположительных штаммов. Экспериментальная часть. Был синтезирован ряд 2-амино-4-алкил-4,6-дигидропирано[3,2-с][2,1] бензоксатиин-3-карбонитрил 5,5-диоксидов и 3-[1-(4-гидрокси-2 2-диоксидо-1,2-бензоксатиин-3-ил)алкил]-1,2-бензоксатиин-4-олат 2,2-диоксидов. Для полученных соединений было проведено определение антимикробной активности методом диффузии в агар. Выводы. 1,2-Бензоксатиин-4(3H)-он 2,2-диоксид как структурный аналог 1H-2,1-бензотиазин-4-он 2,2-диоксида был использован в трех- и двухкомпонентных реакциях, но его реакционная способность оказалась меньше за счет замены 1-N-R-группы на атом кислорода. Полученные соединения по антимикробной активности превысили препараты сравнения и проявили активность в отношении грамположительных бактерий в отличие от изостерных производных 1H-2,1-бензотиазин-4-он 2,2-диоксида, антимикробные свойства которых были связаны с ингибирующим влиянием на грамотрицательные штаммы и грибы.На сучасному етапі проблема антимікробної резистентності сприяє пошуку нових молекулярних структур з антимікробними властивостями.Метою даної роботи було дослідити взаємодію 1,2-бензоксатіїн-4(3H)-он 2,2-діоксиду з метиленактивними нітрилами та аліфатичними альдегідами та антимікробні властивості синтезованих сполук.Результати та їх обговорення. 1,2-Бензоксатіїн-4(3H)-он 2,2-діоксид як структурний аналог 1,3-дикарбонільних сполук було використано в трикомпонентній взаємодії з аліфатичними альдегідами та метиленактивними нітрилами. У випадку малонодинітрилу утворювалися цільові похідні. При використанні етилціаноацетату єдиним ізольованим продуктом була триетиламонієва сіль, одержання якої можливе також у випадку двокомпонентної взаємодії. Вивчення антимікробних властивостей показало вищу активність, ніж у препаратів порівняння, особливо проти грампозитивних штамів мікроорганізмів.Експериментальна частина. Було синтезовано ряд 2-аміно-4-алкіл-4,6-дигідропірано[3,2-с][2,1]бензоксатіїн-3-карбонітрил 5,5-діоксидів та 3-[1-(4-гідрокси-2,2-діоксидо-1,2-бензоксатіїн-3-іл)алкіл]-1,2-бензоксатіїн-4- олат 2,2-діоксидів. Для одержаних сполук було проведено визначення антимікробної активності методом дифузії в агар.Висновки. 1,2-Бензоксатіїн-4(3H)-он 2,2-діоксид як структурний аналог 1H-2,1-бензотіазин-4-он 2,2-діоксиду був використаний у три- та двокомпонентних реакціях, але його реакційна здатність виявилась меншою за рахунок заміни 1-N-R-групи на атом кисню. Одержані сполуки за антимікробною активністю перевищили препарати порівняння та виявились більш активними щодо грампозитивних штамів мікроорганізмів на відміну від ізостерних похідних 1H-2,1-бензотіазин-4-он 2,2-діоксиду, антимікробні властивості яких були пов’язані з інгібуючим впливом на грамнегативні штами та гриби

Використання аліфатичних альдегідів у синтезі нових 1H-2,1-бензотіазин-4-он 2,2-діоксидів, конденсованих з пірановим ядром за допомогою доміно-взаємодій. Антимікробна активність синтезованих сполук

Domino-type Knoevenagel-Michael-hetero-Thorpe-Ziegler and Knoevenagel-hetero-Diels-Alder interactions using 1-ethyl-1H-2,1-benzothiazin-4(3H)-one 2,2-dioxide and aliphatic aldehydes as initial compounds have been studied. These reactions have led to 2-amino-3-cyano-4H-pyran and 2H-3,4-dihydropyran derivatives, respectively. It has been shown that the three-component one-pot interaction of 1-ethyl-1H-2,1-benzothiazin-4(3H)one 2,2-dioxide with saturated aliphatic aldehydes and malononitrile proceeds under rather mild conditions and results in formation of 2-amino-6-ethyl-4-alkyl-4,6-dihydropyrano[3,2-c][2,1]benzothiazin-3-carbonitrile 5,5-dioxides with moderate and high yields. At the same time, the yields of target products decrease with the increase of the length of the aliphatic aldehyde carbon chain. In this regard, the use of citronellal allowed us to obtain the product of the three-component interaction with a low yield. To date, there is no information in the literature about the possible application of aliphatic dialdehydes in such three-component interactions. It has been found that the use of glutaric aldehyde results in the synthesis of a new class of bis-derivatives of 2-amino-4H-pyran, in which two fragments are linked by the polymethylene bridge. The use of α,β-unsaturated aldehydes in the three-component interaction with 1-ethyl-1H-2,1-benzothiazin-4(3H)-one 2,2-dioxide and malononitrile was accompanied by decrease in the process efficiency compared to saturated aliphatic aldehydes. The target fused 2-amino-3-cyano-4H-pyran was obtained only when α-methylcinnamic aldehyde was used in the reaction. A two-component interaction of 1-ethyl-1H-2,1-benzothiazin-4(3H)-one 2,2-dioxide with citronellal has been also studied. It has been shown that this reaction is stereospecific. It proceeds through domino Knoevenagel-heteroDiels-Alder sequence resulting in a new heterocyclic system – 2,2a,3,4,5,6,6a,8-octahydroisochromeno[4,3-c] [2,1]benzothiazine 7,7-dioxide. The study of the antimicrobial activity of the compounds synthesized has allowed finding compounds with a moderate activity against P. aeruginosa і C. albicans.Изучены домино-взаимодействия Кневенагеля-Михаэля-гетеро-Торпа-Циглера и Кневенагеля-гетеро-Дильса-Альдера с участием 1-этил-2,1-бензотиазин-4(3Н)-он 2,2-диоксида и алифатических альдегидов, приводящих соответственно к образованию производных 2-амино-3-циано-4Н-пирана и 2Н-3,4-дигидропирана. Показано, что трехкомпонентное одностадийное взаимодействие 1-этил-2,1-бензотиазин-4(3Н)-он 2,2-диоксида с насыщенными алифатическими альдегидами и малонодинитрилом протекает в очень мягких условиях и приводит к образованию 2-амино-6-этил-4-алкил-4,6-дигидропирано[3,2-c][2,1]бензотиазин-3-карбонитрил 5,5-диоксидов с высокими и умеренными выходами. В то же время увеличение длины углеродной цепи алифатических альдегидов приводит к уменьшению выхода целевых продуктов. Так, при использовании цитронеллаля продукт трехкомпонентного взаимодействия удалось получить только с невысоким выходом. Алифатические диальдегиды не были ранее использованы в данных взаимодействиях; показано, что применение глутарового альдегида приводит к новому классу бис-производных 2-амино-4Н-пирана, в котором фрагменты соединены полиметиленовым мостиком. Использование α,β-ненасыщенных альдегидов в трехкомпонентном взаимодействии с 1-этил-2,1-бензотиазин-4(3Н)-он 2,2-диоксидом и малонодинитрилом сопровождалось уменьшением эффективности процесса по сравнению с насыщенными алифатическими альдегидами. Целевой продукт взаимодействия конденсированный 2-амино-3-циано-4Н-пиран был получен только в случае применения α-метилкоричного альдегида. Изучено взаимодействие между 1-этил-2,1-бензотиазин-4(3Н)-он 2,2-диоксидом и цитронеллалем; показано, что данная реакция протекает исключительно как стерео-специфичное домино-взаимодействие Кневенагеля-гетеро-Дильса-Альдера и приводит к образованию новой гетероциклической системы – 2,2a,3,4,5,6,6a,8-октагидроизохромено[4,3-c][2,1]бензотиазин 7,7-диоксида. Изучение антимикробной активности синтезированных соединений позволило обнаружить производные, проявляющие умеренную активность против P. aeruginosa и C. albicansВивчені доміно-взаємодії Кньовенагеля-Міхаеля-гетеро-Торпа-Ціглера та Кньовенагеля-гетеро-Дільса-Альдера за участю 1-етил-1Н-2,1-бензотіазин-4(3Н)-ону 2,2-діоксиду та аліфатичних альдегідів, що приводять до утворення відповідно похідних 2-аміно-3-ціано-4Н-пірану та 2Н-3,4-дигідропірану. Показано, що трикомпонентна одностадійна взаємодія 1-етил-1Н-2,1-бензотіазин-4(3Н)-ону 2,2-діоксиду з насиченими аліфатичними альдегідами і малонодинітрилом перебігає у дуже м’яких умовах і приводить до утворення 2-аміно-6-етил-4-алкіл-4,6-дигідропірано[3,2 c][2,1]бензотіазин-3-карбонітрил 5,5-діоксидів з високими та помірними виходами. У той же час збільшення довжини вуглецевого ланцюга аліфатичного альдегіду приводить до зменшення виходу цільових продуктів. Так, при використанні цитронелалю продукт трикомпонентної взаємодії вдалося одержати тільки з невисоким виходом. Аліфатичні діальдегіди не були раніше використані у даних взаємодіях; показано, що використання глутарового альдегіду дозволяє отримати новий клас біс-похідних 2-аміно-4Н-пірану, в якому фрагменти з’єднані поліметиленовим містком. Використання α,β-ненасичених альдегідів у трикомпонентній взаємодії з 1-етил-1Н-2,1-бензотіазин-4(3Н)-ону 2,2-діоксидом і малонодинітрилом супроводжувалося зменшенням ефективності процесу в порівнянні з насиченими аліфатичними альдегідами. Цільовий продукт взаємодії конденсований 2-аміно-3-ціано-4Н-піран був отриманий тільки у випадку застосування α-метилкоричного альдегіду. Вивчена взаємодія між 1-етил-1Н-2,1-бензотіазин-4(3Н)-ону 2,2-діоксидом і цитронелалем; показано, що така реакція перебігає винятково як стереоспецифічна доміно-взаємодія Кньовенагеля-гетеро-Дільса-Альдера і приводить до утворення нової гетероциклічної системи – 2,2a,3,4,5,6,6a,8-октагідроізохромено[4,3-c][2,1]бензотіазин 7,7-діоксиду. Вивчення антимікробної активності синтезованих сполук дозволило виявити похідні, що проявляють помірну активність проти P. aeruginosa і C. albicans

Фенольні сполуки рідкого екстракту з трави підмаренника чіпкого (galium aparine l.)

Aim. To study the qualitative composition and the quantitative content of phenolic compounds of the liquid extract obtained from cleavers (Galium aparine L.) herb.Materials and methods. The extract of cleavers herb was obtained by triple extraction of the raw material with 60% ethanol when heating, followed by the concentration of the combined extracts to the ratio of the raw material: finished product of 1:1. The content of extractives was determined by the gravimetric method. Phenolic compounds were studied by the methods of high-performance liquid chromatography (HPLC) and UV-spectrophotometry.Results. In the chromatographic study of the extract from cleavers herb 11 compounds of phenolic nature were reliably identified, including 5 hydroxycinnamic acids – caffeic, сhlorogenic, neoсhlorogenic, 3,5- and 4,5-dicaffeoylquinic acids; and 6 flavonoids – catechin, quercetin, quercitrin, isoquercitrin, rutin and hyperoside. Rutin (1.89 mg/ml) and сhlorogenic acid (0.78 mg/ml) were predominant compounds. In the spectrophotometric determination of total content of phenolic compounds it was found that the amount for hydroxycinnamic acids calculated with reference to сhlorogenic acid was 1.9 %, for flavonoids calculated with reference to rutin – 0.25 %, for polyphenolic compounds calculated with reference to gallic acid – 1.35 %. The dry residue was 24.63 %.Conclusions. The significant content of extractive substances, flavonoids and у hydroxycinnamic acids with predominance of rutin and сhlorogenic acid in alcohol-water extract from cleavers herb indicate the feasibility of its further pharmacological study.Цель работы – получение жидкого экстракта из травы подмаренника цепкого, изучение качественного состава и количественного содержания фенольных соединений жидкого экстракта травы подмаренника цепкого.Материалы и методы. Экстракт травы подмаренника цепкого получали путем трикратной экстракции сырья 60 % этанолом при нагревании с последующим концентрированием объединенных извлечений до соотношения сырье : готовый пролукт 1:1. Содержание экстрактивных веществ определяли гравиметрическим методом. Фенольные соединения исследовали методами высокоэффективной жидкостной хроматографии (ВЭЖХ) и УФ-спектрофотометрии.Результаты и их обсуждение. При хроматографическом изучении экстракта травы подмаренника цепкого достоверно идентифицированы 11 соединений фенольной природы, из них 5 гидроксикоричных кислот – хлорогеновая, кофейная, неохлорогеновая, 3,5- и 4,5-дикофеилхинные; и 6 флавоноидов – рутин, гиперозид, кверцетин, кверцитрин, изокверцитрин и катехин. Доминирующими соединениями являются рутин (1,89 мг/мл) и хлорогеновая кислота (0,78 мг/мл). При спектрофотометрическом изучении суммарного содержания фенольных соединений установлено, що сумма гидроксикоричных кислот в пересчете на хлорогеновую кислоту составляет 1,9 %, флавоноидов в пересчете на рутин – 0,25 %, полифенольных соединений в пересчете на галловую кислоту – 1,35 %. Выход экстрактивных веществ составляет 24,63 %.Выводы. Значительное содержание в жидком спирто-водном экстракте из травы подмаренника цепкого экстрактивных веществ, флавоноидов и гироксикоричных кислот, среди которых доминируют рутин и хлорогеновая кислота, свидетельствуют о целесообразности его дальнейшего фармакологического изучения. Мета роботи – дослідження якісного складу та кількісного вмісту фенольних сполук рідкого екстракту, одержаного із трави підмаренника чіпкого.Матеріали та методи. Екстракт трави підмаренника чіпкого отримували шляхом триразової екстракції сировини 60 % етанолом при нагріванні з подальшим концентруванням об’єднаних витяжок до співвідношення сировина : готовий продукт 1:1. Вміст екстрактивних речовин визначали гравіметричним методом. Фенольні сполуки досліджували методами високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ) та УФ-спектрофотометрії.Результати та їх обговорення. При хроматографічному дослідженні екстракту трави підмаренника чіпкого достовірно ідентифіковано 11 сполук фенольної природи, з них 5 гідроксикоричних кислот – кофейна, хлорогенова, неохлорогенова, 3,5- та 4,5-дикофеїлхінні; і 6 флавоноїдів – катехін, кверцетин, кверцитрин, ізокверцитрин, рутин та гіперозид. Домінуючими сполуками є рутин (1.89 мг/мл) та хлорогенова кислота (0.78 мг/мл). При спектрофотометричному визначенні сумарного вмісту фенольних сполук встановлено, що сума гідроксикоричних кислот у перерахунку на хлорогенову кислоту складає 1.9 %, флавоноїдів у перерахунку на рутин – 0.25 %, поліфенольних сполук у перерахунку на галову кислоту – 1.35 %. Сухий залишок становить 24.63 %.Висновки. Значний вміст у рідкому спирто-водному екстракті з трави підмаренника чіпкого екстрактивних речовин, флавоноїдів і гіроксикоричних кислот, з переважанням рутину і хлорогенової кислоти, вказують на доцільність його подальшого фармакологічного дослідження.

Construction of the pedagogical model of formation of readyness of future officers of institutions of the security and defense sector of ukraine for performance for purpose in the conditions of the aquatic environment

Шевчук, В. А. Конструювання педагогічної моделі формування готовності майбутніх офіцерів інституцій сектору безпеки і оборони україни до виконання завдань за призначенням в умовах водного середовища / Шемчук В. А., Бутенко К. В., Лещінський О.В., Храпач Г. С., Шемчук Ю.С. // Інноваційна педагогіка. - 2021. - Вип. 34, т. 2. - С. 141-146. - DOI:https://doi.org/10.32843/2663- 6085/2021/34-2.28.Розглянуто проблему структурності професійної діяльності військовослужбовця (правоохоронця) відповідної інституції сектору безпеки і оборони України (СБОУ) під час виконання завдань за призначенням в умовах водного середовища, яка зумовлює багаторівневий підхід до навчання військово-прикладного плавання, що сприяє якісному переходу від екстенсивного засвоєння способів вирішення рухових завдань до функціонального вдосконалення його індивідуального рухового досвіду та відповідного професійного фаху. Запропоновано структурно-функціональну модель формування готовності майбутніх офіцерів до виконання завдань за призначенням в екстремальних умовах водного середовища засобами спеціальної фізичної підготовки у вищіх військових навчальних закладах з акцентованим впливом сучасних технічних засобів навчання.The problem of the structure of the professional activity of a military serviceman (law enforcement officer) of the relevant institution of the security and defense sector of Ukraine (SBOU) during the performance of assigned tasks in the conditions of the water environment is considered, which leads to a multi-level approach to the training of military applied swimming, which contributes to a qualitative transition from extensive learning of methods of solving motor tasks to the functional improvement of his individual motor experience and the corresponding professional specialty. A structural-functional model of the formation of the readiness of future officers to perform assigned tasks in extreme conditions of the water environment by means of special physical training in higher military educational institutions with an accentuated influence of modern technical means of training is proposed.Рассмотрена проблема структурности профессиональной деятельности военнослужащего (правоохранителя) соответствующего института сектора безопасности и обороны Украины (СБОУ) при выполнении задач по назначению в условиях водной среды, которая предопределяет многоуровневый подход к обучению военно-прикладному плаванию, что способствует качественному переходу от экстенсивного усвоения способов решения двигательных задач к функциональному совершенствованию его индивидуального двигательного опыта и соответствующей профессиональной специализации. Предложена структурно-функциональная модель формирования готовности будущих офицеров к выполнению задач по назначению в экстремальных условиях водной среды средствами специальной физической подготовки в высших военных учебных заведениях с акцентированным влиянием современных технических средств обучения

Structure and nonlinear optical properties of novel transparent glass-ceramics based on Co2+:ZnO nanocrystals

Transparent glass-ceramics (GCs) based on Co2+:ZnO nanocrystals (mean diameter, 11 nm) are synthesized on the basis of cobalt-doped glasses of the K2O–ZnO–Al2O3–SiO2 system. For these GCs, the absorption band related to the 4A2(4F) → 4T1(4F) transition of Co2+ ions in tetrahedral sites spans until ~1.73 μm. Saturation of the absorption is demonstrated at 1.54 μm, with a saturation fluence Fs = 0.8 ± 0.1 Jcm−2 (σGSA = 1.7 ± 0.2 × 10−19 cm2) and a recovery time of 890 ± 10 ns. Passive Q-switching of an Er,Yb:glass laser is realized with the synthesized GCs. This laser generated 0.37 mJ/100 ns pulses at 1.54 μm. The developed GCs are promising as saturable absorbers for 1.6–1.7 μm crystalline erbium lasers

Co-crystallization of racemic amino acids with ZnCl2: An investigation of chiral selectivity upon coordination to the metal centre

The amino acids alanine, valine, proline, isoleucine, serine, asparagine, tyrosine, and threonine in their racemic forms have been reacted with ZnCl2 under different preparative conditions (grinding and LAG, both manual and ball milling, and co-crystallization from solvent). In most cases, relatively stable (from days to months) oils were obtained; only in those cases for which single crystals could grow from oils, structural characterisation was possible via X-ray diffraction. Aim of the work has been the investigation of the occurrence of chiral selectivity upon the formation of tetrahedral metal coordination complexes or polymers. It has been shown that co-crystallization reactions lead, in the majority of cases, to crystals of racemic-AA2ZnCl2, formed by 0D homochiral complexes of formula l-AA2ZnCl2 and d-AA2ZnCl2. With the dl-amino acid threonine, however, crystals of meso-AA2ZnCl2 have also been obtained, made of 0D heterochiral complexes of formula dl-AA2ZnCl2. With dl-proline, both the known racemic and the new meso-AA2ZnCl2 solids were obtained. Formation of 1D coordination polymers has been observed in the cases of dl-asparagine and dl-tyrosine with alternating d and l amino acids along the polymeric chain. This journal i

Ionic Cocrystals of Levodopa and Its Biological Precursors l-Tyrosine and l-Phenylalanine with LiCl

Ionic cocrystals (ICCs) of LiCl with levodopa and its biological precursors l-tyrosine and l-phenylalanine, namely, l-phe\ub7LiCl\ub7nH2O, l-tyr\ub7LiCl, and l-dopa\ub7LiCl\ub7H2O, were synthesized by mechanochemical mixing of the reactants in the presence of a small quantity of ethanol. In the case of l-dopa, a polymorph of l-dopa\ub7LiCl\ub7H2O was also obtained from solution crystallization. All compounds were investigated by solid state methods, and the structures were determined either from single crystal or from powder diffraction data