ВИБІР МЕТОДУ ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ РУБЦЕВИХ ДЕФЕКТІВ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЙ З ПРИВОДУ ДОБРОЯКІСНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Nowadays there is no unique algorithmic approach to the selection of pathway for the treatment and prevention of scar defects in the mammary gland, and literature data on the impact of different scar elimination methods on the quality of life remains controversial. The aim of the study – to compare the effectiveness of the combined use of therapeutic and anti-relapse measures in the elimination of cicatricial defects on the mammary glands with the results of their simple surgical excision. Materials and Methods. A comparison of the effectiveness of therapeutic and prevention tactics in three groups of patients (104 people in total) with scar defects (SD) of mammary glands not related to oncology was performed. The study groups consisted of group 1 (33 patients) who received a non-invasive treatment of the defect scar with a solution of corticosteroid and anesthetic as well as the use of a patch and compression (in case scar width did not exceed 2 mm above the skin level) and the group 2 with 36 patients who underwent a combined surgical scar excision with the injection of corticosteroid with anesthetic in the base of fresh cicatrix – under the scar area along with patch and compression application. The comparison group consisted of 35 patients who were treated only surgically. The control examinations were performed on the 3rd week after the intervention, after 4 and 5 weeks, after 3, 6, 9 and 12 months, respectively. Results and Discussion. After the application of surgical excision of scar defects, the number of hypertrophic scars decreased by 70m %, and keloid scars – by one third. However, after the use of the complex treatment method, a complete regression of hypertrophic and keloid defective scars was observed, and a cohort of patients with hypothrophic and normotrophic scars arose. Histological examination revealed that the occurrence of keloid and hypertrophic scars was significantly different in patients who had a tendency towards them, which was manifested by excessive deposition of type II and VII collagen. A combined approach improved the treatment outcomes and prevented the recurrence of defective scars. Conclusions. The pathological scar formation in the mammary glands is triggered by numerous factors including concomittant metabolic disorders, connective tissue diseases, infectious diseases, etc., a compensation of which may prevent defective scarring. A combined use of corticosteroids, silicone patch and compression in surgical or minimally invasive treatment of scar defects on the mammary gland significantly improves the treatment results, prevents relapse of such defects and reduces the timing of the scar maturation.На сегодняшний день не существует единого алгоритмического подхода к выбору тактики лечения и профилактики рубцовых дефектов на молочной железе, а литературные данные о влиянии способов их ликвидации на качество жизни противоречивы. Цель исследования – сравнить эффективность сочетанного применения лечебных и противорецидивных мероприятий при ликвидации рубцовых дефектов на молочных железах результатами простого их хирургического иссечения. Материалы и методы. Проводено сравнение эффективности лечебных и профилактических мероприятий межди тремя группах пациенток (всего 104 человека) с рубцовыми дефектами на молочных железах, не связанных с онкологической патологией. Исследуемых групп было две: первая (33 пациентки), в которой проводили малоинвазивное лечение дефекта раствором глюкокортикостероида с анестетиком и применением пластыря и компрессийной повязки (при ширине рубцов не более 2 мм над кожей); вторая (36 пациенток), которым выполняли комбинированное хирургическое иссечение рубца с введением глюкокортикостероида с анестетиком в его ложе – подрубцовую зону и применяли пластырь и компрессии. Группу сравнения составляли 35 пациенток, которым проводили только хирургическое иссечение рубца. Контрольный осмотр выполнялся на 3 неделю после вмешательства, через 4 и 5 недель, через 3; 6; 9 и 12 месяцев соответственно. Результаты исследований и их обсуждение. При хирургическом иссечении рубцовых дефектов количество гипертрофических рубцов уменьшилось на 70 %, а келоидных – на треть. После применения комплексного метода лечения констатирован полный регресс гипертрофических и келоидных рубцовых дефектов среди когорты пациенток. При результатах гистологического исследования обнаружено, что возникновение келоидных и гипертрофических рубцов существенно отличалось у женщин, имевших к ним склонность, что проявлялась избыточным депонированием коллагена ІІ и VІІ типов. Комбинированный подход обеспечил улучшение результатов лечения и предотвращение повторного рецидивирования дефектных рубцов. Выводы. Формированию патологических рубцов на молочных железах способствует ряд факторов, среди которых сопутствующие нарушения обмена веществ, системные заболевания соединительной ткани, инфекционные болезни и т.п., компенсация которых позволяет предупредить дефектное рубцеобразование. Сочетанное применение кортикостероидов, силиконового пластыря и компрессии при хирургическом или малоинвазивном лечении рубцовых дефектов на молочной железе существенно улучшает его результаты, обеспечивает отсутствие рецидива таких дефектов и сокращает сроки созревания рубцов.На сьогодні не існує єдиного алгоритмічного підходу до вибору тактики лікування та профілактики рубцевих дефектів на молочній залозі, а літературні дані щодо впливу способів їх ліквідації на якість життя є суперечливими. Мета дослідження – порівняти ефективність поєднаного застосування лікувальних та протирецидивних заходів при ліквідації рубцевих дефектів на молочних залозах із результатами простого їх хірургічного висічення. Матеріали і методи. Проведено порівняння ефективності лікувальних та профілактичних заходів між трьома групами пацієнток (усього 104 особи) з рубцевими дефектами на молочних залозах, не пов’язано з онкологічною патологією. Дослідних груп було дві: перша (33 пацієнтки), в якій малоінвазивно лікували дефект розчином кортикостероїду з анестетиком та застосовували пластир і компресійну пов’язку (при ширині рубців не більше 2 мм над шкірою); друга (36 жінок), де виконували комбіноване хірургічне висічення рубця з введенням кортикостероїду з анестетиком в його ложе – підрубцеву зону та використовували пластир і компресійну пов’язку. Групу порівняння складали 35 пацієнток, яким проводили лише хірургічне висічення рубця. Контрольний огляд виконували на 3 тиждень після хірургічного втручання, через 4 і 5 тижнів, через 3; 6; 9 та 12 місяців відповідно. Результати досліджень та їх обговорення. При хірургічному висіченні рубцевих дефектів кількість гіпертрофічних рубців зменшилось на 70 %, а келоїдних – на третину. Після застосування комплексного методу лікування констатовано повний регрес гіпертрофічних та келоїдних рубцевих дефектів серед когорти пацієнток. При результатах гістологічного дослідження виявлено, що виникнення келоїдних та гіпертрофічних рубців суттєво відрізнялось у жінок, які мали до них схильність, що проявлялась надмірним депонуванням колагену ІІ і VІІ типів. Комбінований підхід забезпечив поліпшення результатів лікування та профілактики повторного рецидивування рубцевих дефектів. Висновки. Утворенню патологічних рубців на молочних залозах сприяє ряд факторів, серед яких супутні порушення обміну речовин, системні захворювання сполучної тканини, інфекційні хвороби тощо, компенсація яких дозволяє попередити дефектне рубцеутворення. Поєднане застосування кортикостероїдів, силіконового пластиру та компресії при хірургічному або малоінвазивному лікуванні рубцевих дефектів на молочній залозі суттєво поліпшує його результати, забезпечує відсутність рецидиву таких дефектів та скорочує терміни дозрівання рубців

Оптимізація лікувально-профілактичної тактики при рубцевих дефектах внаслідок операцій на молочних залозах

The aim of the work: to improve a complex treatment of patients with scar defects on the breast after surgical interventions and to substantiate the differentiated approach to the choice of therapeutic and prophylactic algorithm depending on the pathogenesis of the defective scar formation of morphology. Materials and Methods. The results of therapeutic and prophylactic measures in three groups of patients were studied: in the group 1 (n=40), the infiltration of the scar was performed with a solution of corticosteroid and lidocaine along with Mepiform (Sweden) silicone patch and compression therapy application; in the group 2 (n=53), a surgical excision was performed followed by the introduction of diprospanone into the subcutaneous zone and the use of the silicone patch; in the group 3 (control, n=45), an excision was only performed without the prevention of the scar defect recurrence. With ultrasonic dermascanning in dynamics, the size, volume and acoustic scan density were measured. Acoustic density measurements of the dermis was carried out in the area of ​​the scar location; as a control, the acoustic density of the dermis on a healthy contralateral area of ​​the skin was measured. For scars less than 2 mm in width (ultrasonographic evaluation), a conservative therapy was used (patients of group І). Control ultrasound examinations were carried out in 1, 3, 9 and 12 months after the stitches were removed. Morphological and immunohistochemical study of the removed scars was carried out. Results and Discussion. Due to the combined use of glucocorticoids, compression bandages and silicone patches, in the first study group, a decrease in collagenogenesis, capillary degeneration and, consequently, prevention of the scar defect recurrence were achieved. In 9–12 months, the normotrophic scars were observed in 67.5 %, hypotrophic – in 32.5 %. However, in the group 2, keloid scars were detected in 28.9 % of cases, hypertrophic – in 20 %, hypotrophic – in 11.1 %, normotrophic – in 40 %. The obtained data confirm that surgical excision, as an additional mechanical trauma, does not provide an ideal solution for the elimination of defective scar, even in combination with preventive measures. The above statement can also be concluded from the results of the control group treatment (scar excision only): keloid scars in 46.7 %, hypertrophic – in 11.1 %, normotrophic – in 40 %.Цель работы: усовершенствовать комплексное лечение пациентов с рубцевыми дефектами молочных желез после хирургических вмешательств, обосновать дифференцированный подход к выбору лечебно-профилактических мероприятий в зависимости от патогенеза образования дефектных рубцов и их морфологии. Материалы и методы. Изучали результаты лечебно-профилактических мероприятий в трех группах пациенток: в первой группе (n=40) выполняли инфильтрацию рубца раствором дипроспана и лидокаина с использованием силиконового пластыря «Mepiform» (Швеция) и компрессионной терапии; во второй группе (n=53) осуществляли хирургическое иссечение с последующим введением дипроспана в подрубцевую зону и наложением силиконового пластыря; в третьей группе (контроль, n=45) проводили исключительно иссечение без профилактики повторного образования дефектного рубца. С помощью ультразвукового дермасканирования в динамике исследовался размер, объем и показатели акустической плотности рубца. Измерения акустической плотности дермы осуществляли в области расположения рубца, в качестве контроля измеряли акустическую плотность дермы на здоровом контралатеральном участке кожи. При рубцах до 2 мм по ширине (ультрасонографическая оценка) применялась консервативная терапия – пациентки первой группы. Контрольные УЗИ-исследования проводились через 1, 3, 9, 12 месяцев после снятия швов. Выполняли морфологическое и иммуногистохимическое исследование иссеченных рубцов. Результаты исследований и их обсуждение. Благодаря совместному применению глюкокортикоидов, компрессионной повязки и силиконового пластыря в первой исследуемой группе достигнуто снижение коллагеногенеза, капилярогенеза и, как следствие, устранение вероятности восстановления рубцевого дефекта. Через 9–12 мес. у 67,5 % пациенток образовались нормотрофические рубцы, а у 32,5 % – гипотрофические. Зато во второй исследуемой группе келоидные рубцы наблюдались в 28,9 % случаев, гипертрофические – в 20 %, гипотрофические – в 11,1 %, нормотрофические – в 40 %. Полученные данные подтверждают, что хирургическое иссечение как дополнительная механическая травма не обеспечивает идеального решения ликвидации дефектного рубца даже в сочетании с профилактическими мерами. Приведенный вывод следует также и из результатов лечения контрольной группы (только иссечение рубца): келоидные рубцы образовались в 46,7 % случаев, гипертрофические – в 11,1 %, нормотрофические – в 40 %.Мета роботи: удосконалити комплексне лікування пацієнтів з рубцевими дефектами молочних залоз після хірургічних втручань, обґрунтувати диференційований підхід до вибору лікувально-профілактичних заходів залежно від патогенезу утворення рубцевих дефектів та їх морфології. Матеріали і методи. Вивчали результати лікувально-профілактичних заходів у трьох групах пацієнток: у першій групі (n=40) виконували інфільтрацію рубця розчином кортикостероїду та лідокаїну з використанням силіконового пластиру «Mepiform» (Швеція) та компресійної терапії; у другій групі (n=53) здійснювали хірургічне висічення з наступним введенням дипроспану в підрубцеву зону та накладання силіконового пластиру; у третій групі (контроль, n=45) проводили виключно висічення без профілактики повторного утворення дефектного рубця. За допомогою ультразвукового дермасканування в динаміці досліджувався розмір, об’єм і показники акустичної щільності рубця. Вимірювання акустичної щільності дерми здійснювали в ділянці розміщення рубця, як контроль вимірювали акустичну щільність дерми на здоровій контрлатеральній ділянці шкіри. При рубцях до 2 мм по ширині (ультрасонографічна оцінка) призначали консервативну терапію – пацієнтки першої групи. Контрольні УЗД-дослідження проводились через 1, 3, 9, 12 місяців після зняття швів. Виконували морфологічне та імуногістохімічне дослідження висічених рубців. Результати досліджень та обговорення. Завдяки поєднаному застосуванню глюкокортикоїдів, компресійної пов’язки та силіконового пластиру у першій дослідній групі досягнуто зниження  колагеногенезу, капілярогенезу і, як наслідок, унеможливлення відновлення дефектного рубця. Через 9–12 міс. у 67,5 % утворились нормотрофічні рубці, а у 32,5 % – гіпотрофічні. Натомість у другій дослідній групі келоїдні рубці спостерігались у 28,9 % випадків, гіпертрофічні – у 20 %, гіпотрофічні у 11,1 %, нормотрофічні у 40 %. Отримані дані підтверджують, що хірургічне висічення як додаткова механічна травма не забезпечує ідеального вирішення ліквідації дефектного рубця навіть в поєднанні з профілактичними заходами. Наведений висновок випливає також і з результатів лікування контрольної групи (виключно висічення рубця): келоїдні рубці – у 46,7 %, гіпертрофічні – у 11,1 %, нормотрофічні – у 40 %

Поєднання лапароскопічних та електрозварювальних технологій у лікуванні хворих з гострим апендицитом як фактор профілактики інтраабдомінальних ускладнень

In the study there were analyzed cases of 96 patients with acute appendicitis. Among the patients there were predominantly women, 54 cases (56.3 %). All the patients underwent laparoscopic appendectomy by using general and local anesthesia. The mesentery treatment and vermiform appendix stump formation were carried out by using electric welding of biological tissues in the patients of the main group. In the patients of the control group mesentery treatment was performed with traditional coagulation and clipping while the vermiform appendix stump was formed with monopolar coagulation by using ligature technique. The microbiological studying of the vermiform appendix stump didn’t show microorganisms growth in the main group of patients (100 %). However, after monopolar coagulation there was detected median bacterial growth in the control group (p>0.05). There were no intraabdominal complications reported in the main group, whereas in 4 cases (12.1 %) of the control group there was diagnosed non clinically manifested infiltration in the right iliac region during postoperative period (p>0.05). The patient of the main group received drug treatment during 1–2 days (p<0.05), the patient of the control group – 3–4 days. The average patient day in hospital was (1.5±0.5) days. The combination of laparoscopic and electric welding techniques in treatment of patients with acute appendicitis is characterized by a decreased risk of postoperative intraabdominal complications or their complete absence, less postoperative pain,  short length of hospital stay and rapid in-hospital rehabilitation.В работе проанализированы результаты операционного лечения 96 больных с острым аппендицитом. Среди пациентов преобладали женщины - 54 (56,3%). Всем больным выполняли лапароскопическую аппендэктомию как под общей анестезией, так и регионарным обезболиванием. Больным основной группы обработку рябь и формирования культи червеобразного отростка выполняли методом сварки живых тканей. В контрольной группе обработку cальника осуществляли традиционной коагуляцией и клипированием, а формирование культи проводили лигатурным методом, с отделкой ее монополярного коагуляцией. При микробиологическом исследовании с культи червеобразного отростка в основной группе пациентов роста микроорганизмов не выявлено в 100%, в контрольной группе после обработки культи монополярного коагуляцией в 9 (27,3%) обнаружили умеренный бактериологический рост (p> 0,05). Интраабдоминальных осложнений в основной группе не выявлено, в контрольной диагностирована инфильтрат в правой подвздошной области без клинических проявлений в послеоперационном периоде у 4 (12,1%) пациентов (p> 0,05). Медикаментозное лечение пациенты основной группы получали 1-2 дня (p <0,05), контрольной 3-4 дня. Средний койко-день в основной группе составил (1,5 ± 0,5) суток (p <0,05), в контрольной - (3,0 ± 0,5) суток. Сочетание лапароскопических и электросварочных технологий в лечении больных с острым аппендицитом характеризуется уменьшением риска возникновения послеоперационных интраабдоминальных осложнений или полным их отсутствием, меньшим болевым синдромом в послеоперационном периоде, коротким периодом стационарного лечения и быстрой реабилитацией.У роботі проаналізовано результати операційного лікування 96 хворих із гострим апендицитом. Серед пацієнтів переважали жінки – 54 (56,3 %). Всім хворим виконували лапароскопічну апендектомію як під загальною анестезією, так і  регіонарним знеболюванням. Хворим основної групи обробку брижі та формування кукси червоподібного відростка виконували методом зварювання живих тканин. У контрольній групі обробку брижі здійснювали традиційною коагуляцією та кліпуванням, а формування кукси проводили лігатурним методом, з обробкою її монополярною коагуляцією. При мікробіологічному дослідженні із кукси червоподібного відростка  в основній групі пацієнтів росту мікроорганізмів не виявлено у 100 %, в контрольній групі після обробки кукси монополярною коагуляцією у 9 (27,3 %) виявили помірний бактеріологічний ріст (p>0,05).  Інтраабдомінальних ускладнень в основній групі не виявлено,  в контрольній діагностовано інфільтрат у правій здухвинній ділянці без клінічних проявів у післяопераційному періоді у 4 (12,1 %) пацієнтів (p>0,05). Медикаментозне лікування пацієнти основної групи отримували 1–2 дні (p<0,05), контрольної 3–4 дні. Середній ліжко-день в основній групі склав (1,5±0,5) доби (p<0,05), в контрольній – (3,0±0,5) доби. Поєднання лапароскопічних та електрозварювальних технологій у лікуванні хворих з гострим апендицитом характеризується зменшенням ризику виникнення післяопераційних інтраабдомінальних ускладнень або повною їх відсутністю, меншим больовим синдромом у післяопераційному періоді, коротким періодом стаціонарного лікування та швидкою реабілітацією

Діагностичний алгоритм у хворих із гострим калькульозним холециститом та підозрою на холедохолітіаз

An analysis of instrumental diagnostic of 316 patients with acute calculous cholecystitis and suspicion of choledoholitiasis was conducted. In that group of patients there were 105 (33.2 %) men and 211 (66.8 %) women aged from 42 to 84 years. All patients were exami­ned in accordance to protocols and standarts of providing medical help (include clinical, instrumental and laboratory parameters). At the day of hospitalization all patients underwent examination by ultrasonic diagnostic of abdominal organs with ultrasonic control next day after appropriate preparation. Due to ultrasonic diagnostic of abdominal organs we found 97 cases of choledoholitiasis which allowed us to prepare patients to surgical operation. All other patients were divided in two groups. In the first group (115 patients) to continue diagnostic retrograde pancreatoholangiography was practised. In the second one (104 patients) there was used MR pancreatoholangiography. As a result of diagnostic it was found that MR pancreatoholangiography has sensitivity to reveal choledoholitiasis in 99 % of cases instead of 97.1 % by retrograde pancreatoholangiography. Importantly that carrying out of retrograde pancreatoholangiography could accompanied with allergic reactions, acute cholangitis and acute cholecystitis(we had 5 such cases (4.3 %)). At carrying out MR pancreatoholangiography complications were not observed. Other benefit of MR pancreatoholangiography is 3D visualization of duct system, what simplify surgical operation, reducing the time of operation and complications after surgery (include iatrogenic).Проведен анализ инструментальной диагностики 316 больных острый калькулезный холецистит с подозрением на холедохолитиаз. В данной группе больных мужчин было 105 (33,2%), женщин - 211 (66,8%). Возраст больных - от 42 до 84 лет. Все пациенты были обследованы согласно протоколам и стандартам оказания медицинской помощи клинико-лабораторно, инструментально. В день госпитализации больным выполнено УЗИ ОБП с последующим УЗ-контролем на следующий день после соответствующей подготовки. Во время УЗИ ОБП диагностирована 97 случаев холедохолитиаза, что позволило сразу планировать операционное вмешательство. Всех остальных больных разделены на две группы. В первой группе (115 больных) для дальнейшей диагностики выполняли ЭРПХГ, во второй группе (104 больных) - МР ПХГ. По результатам исследований, установлено, что МР ПХГ имеет чувствительность в диагностике холедохолитиаза 99%, а ЭРПХГ - 97,1%. Важно отметить, что выполнение ЭРПХГ может сопровождаться такими осложнениями, как аллергические реакции, острый холангит и острый холецистит, которые мы наблюдали в 5 случаях (4,3%). При выполнении МР ПХГ осложнений не отметили. Другим преимуществом МР ПХГ является обеспечение 3D-визуализации проточной системы, облегчает оперирование, способствует уменьшению времени операции и количества операционных осложнений, в том числе ятрогенных.Проведено аналіз інструментальної діагностики 316 хворих на гострий калькульозний холецистит із підозрою на холедохолітіаз. У даній групі хворих чоловіків було 105 (33,2 %), жінок –  211 (66,8 %). Вік хворих – від 42 до 84 років. Всі пацієнти були обстежені відповідно до протоколів та стандартів надання медичної допомоги  клініко-лабораторно, інструментально. У день госпіталізації хворим виконано УЗД ОЧП з подальшим УЗ-контролем наступного дня після відповідної підготовки. Під час УЗД ОЧП діагностовано 97 випадків холедохолітіазу, що дозволило відразу планувати операційне втручання. Всіх інших хворих поділено на дві групи. У першій групі (115 хворих) для подальшої діагностики виконували  ЕРПХГ, в другій групі (104 хворих) – МР ПХГ. За результатами досліджень, встановлено, що МР ПХГ має чутливість у діагностиці холедохолітіазу 99 %, а ЕРПХГ – 97,1 %. Важливо відмітити, що виконання ЕРПХГ може супроводжуватись такими ускладненнями, як алергічні реакції, гострий холангіт та гострий холецистит, які ми спостерігали у 5 випадках (4,3 %). При виконанні МР ПХГ ускладнень не відзначили. Іншою перевагою МР ПХГ є забезпечення 3D-візуалізації протокової системи, що полегшує оперування, сприяє зменшенню часу операції та кількості операційних ускладнень, у тому числі ятрогенних

Програма заходів профілактики постлапароскопічного больового плечолопаткового синдрому

The study involved 186 patients who underwent laparoscopic cholecystectomy. Women 114 (61.3 %) overnumbered men.There was used СО2 (carboxyperitoneum) to create gas environment for conducting the operation in the abdominal cavity.During preoperative and intraoperative periods the patients of the main group were used prophylactic measures program forpost laparoscopic scapulohumeral pain syndrome which included a patient’s position on the operating table at the beginningand at the end of the surgical intervention, carboxyperitoneum method, insuffl ation rate and intra-abdominal pressure. Thepatients of the control group under went standard surgical interventions without prophylactic measures program. The maingroup included 96 (51.6 %) patients, the control group included 90 (48.4 %) patients. The average operating time was (55±10)minutes. 22 (22.9 %) patients of the main group and 37 (41.1 %) patients of the control group suffered from post laparoscopicscapulohumeral pain syndrome. The level of pain by the Visual Analogue Scale (VAS) was measured as (3.5±0.3) (p<0.05)points (on the 10-point scale) in the main group, satisfaction with treatment outcomes was (4.3±0.2) (p>0.05) points (on the5-point scale). The average bed day was (2.0±0.5) days. In the control group, the level of pain the patients assessed as (5.5±0.3)points by the VAS, satisfaction with treatment outcomes was (3.3±0.2) points (on the 5-point scale). The average patient dayin hospital was (3.0±0.5) days. The suggested program is safe, new and prospective prophylactic method for post laparoscopicscapulohumeral pain syndrome. The use of such prophylactic measures program may improve laparoscopic interventions,shorten the post-operative rehabilitation, and improve life quality.У дослідження включено 186 хворих, яким було виконано лапароскопічну холецистектомію. Серед пацієнтів перева-жали жінки – 114 (61,3 %). Як газове середовище для створення робочого простору в черевній порожнині використо-вували СО2 (карбоксиперитонеум). Хворим основної групи в до- та інтраопераційному періодах застосували програмузаходів профілактики постлапароскопічного больового плечолопаткового синдрому, що включало положення хворогона операційному столі на початку і в кінці операційного втручання, метод створення карбоксиперитонеуму, швидкістьінсуфляції та внутрішньочеревний тиск. У контрольній групі програму заходів профілактики не застосовували, операційневтручання проводили за стандартними методиками. До основної групи увійшли 96 (51,6 %) хворих, у контрольну групувключено 90 (48,4 %). Середня тривалість операції в обох групах (55±10) хв. В основній групі постлапароскопічний больовийплечолопатковий синдром виник у 22 (22,9 %) пацієнтів, у контрольній групі – у 37 (41,1 %). Рівень больових відчуттів завізуальною аналоговою шкалою (ВАШ) в основній групі склав (3,5±0,3) (p<0,05) бала (за 10-бальною шкалою), задоволеністьрезультатом лікування – (4,3±0,2) (p>0,05) бала за 5-бальною шкалою. Середній ліжко-день склав (2,0±0,5) доби. У хво-рих контрольної групи рівень больових відчуттів за ВАШ пацієнти оцінили в (5,5±0,3) бала, задоволеність результатомлікування – (3,3±0,2) бала за 5-бальною шкалою. Середній ліжко-день хворого в стаціонарі склав (3,0±0,5) доби. Запропо-нована програма є безпечним, новим та перспективним методом профілактики постлапароскопічного больового плечоло-паткового синдрому. При застосуванні даної програми заходів підвищується ефективність лапароскопічного втручання,скорочується післяопераційний та реабілітаційний період, покращується якість життя

Прогнозування ризику неспроможності біліодигестивних анастомозів на основі побудови комплексної спектрофотометричної моделі стінки холедоха

In scientific work the analysis of surgical treatment of 156 patients who underwent method of surgical correction by creation of bloghosting anastomosis in conditions of acute cholangitis. Acute cholangitis occurred as a complication of benign nosological forms of obstructive jaundice. Attention was given to the occurrence of an insolven cycreated by biliodigestive anastomosis in the postoperative period. It was found that chronic inflammation of the wall of the common bile duct leads to irreversible quantitative and qualitative changes of the hinge structure of the collagen fibers. The degree of morphofunctional changes of collagen fibers in the wall of the common bile duct is correlated with the risk of insolvency biliodigestive anastomosis. Intraoperative diagnosis gloating changes of collagen fibers occurred by using polarizing optical microscopy, which is recognised as an Express method for the assessment of the changes with subsequent model building of the wall of the common bile duct and performing further correction surgery depending on the results of the complex investigations.В работе проведен анализ лечения 156 пациентов, которым было применен метод хирургической коррекции в форме создания билиодигестивных анастомозов в условиях острого холангита. Исследовали вопросы возникновения несостоятельности созданных билиодигестивных анастомозов в послеоперационном периоде. Было установлено, что хронический воспалительный процесс стенки общего желчного протока приводит к необратимым количественных и качественных изменений шарнирной структуры коллагеновых волокон происходила с помощью поляризационной оптической микроскопии, которая признана как экспресс-методику оценки указанных изменений с последующим построением модели стенки холедоха и выполнением дальнейшей коррекции операционного вмешательства в зависимости от результатов указанных комплексных исследований.У роботі проведено аналіз лікування 156 пацієнтів, яким було застосовано метод хірургічної корекції у формі створення біліодигестивних анастомозів в умовах гострого холангіту. Досліджували питання виникнення неспроможності створених біліодигестивних анастомозів у післяопераційному періоді. Було встановлено, що хронічний запальний процес стінки загальної жовчної протоки призводить до необоротних  кількісних та якісних змін шарнірної структури колагенових волокон. Ступінь морфофункціональних змін колагенових волокон стінки загальної жовчної протоки корелює з ризиком виникнення неспроможності біліодигестивних анастомозів. Інтраопераційна діагностика гістооптичних змін колагенових волокон відбувалась за допомогою поляризаційної оптичної мікроскопії, яку визнано як експрес-методику оцінки зазначених змін із подальшою побудовою моделі стінки холедоха та виконанням подальшої корекції операційного втручання залежно від результатів зазначених комплексних досліджень

Оцінка якості життя хворих похилого та старечого віку після мініінвазивних оперативних втручань з приводу гострого калькульозного холециститу та холедохолітіазу

Мета. Дослідити якість життя (ЯЖ) хворих похилого та старечого віку після виконаних мініінвазивних оперативних втручань. Матеріали і методи. Проаналізовані показники фізичного та психологічного компонентів ЯЖ, оцінені за опитувальником Outcomes Study Short Fait (SF-36) у 255 хворих похилого та старечого віку із гострим холециститом (ГХ) у поєднанні з холедохолітіазом після мініінвазивного хірургічного лікування. Вибір способу корекції патології жовчовивідних шляхів залежав від клініко-морфологічної форми захворювання та вихідного соматичного статусу хворих. Результати. Показники фізичного компонента ЯЖ пацієнтів основної групи через 3 міс після операції були достовірно вищі порівняно з аналогічними показниками пацієнтів контрольної групи (р 0,05). Показники фізичного та психологічного компонентів ЯЖ у хворих основної та контрольної груп через 6 міс після оперативного втручання достовірно не відрізнялися. Висновки. Після застосування мініінвазивних лапароскопічних методик показники фізичного та психологічного компонентів ЯЖ, оцінені за опитувальником SF-36, кращі. ЯЖ хворих зі збереженою функцією великого сосочка дванадцятипалої кишки (ВСДПК) вища

Post-operative reflux esophagitis as a predictor of choice of restrictive operation in patients with metabolic syndrome.

The purpose of this study was to conduct a comparative analysis of the retrospective results of laparoscopic sleeve gastrectomy (LSG), laparoscopic gastroplication (LGP) and laparoscopic fundogastroplication (LFGP) (simultaneous performance of fundoplication by Nissen and gastroplication) obtained at the follow-up period of 1 year, to evaluate and compare the effectiveness of prevention of short-term postoperative complications, which are manifested in the form of GERD, by performing preventive antireflux procedure in combination with restrictive bariatric surgery. Evaluation of the effectiveness and long-term effects of the presented restrictive operations was carried out on the basis of retrospective data obtained during the supervision of 46 patients with obesity and metabolic syndrome (men / women - 16/30, average age – 41.19±6.07, body weight – 128.26±7.37 kg, abdominal circumference – 133.4±4.71 cm, body mass index (BMI) – 42.66±2.41 kg/m2, I-III ASA). In the preoperative and postoperative periods, during consultations, in all patients measurements of anthropometric indicators were performed, laboratory data and results of instrumental research were considered. All metabolic procedures presented were performed at the basis of the Department of Surgery and Vascular Surgery of NMAPE named after P.L. Shupik in the period from 2016 to 2019. 13 patients underwent LSG, 20 – LGP and 13 - LFGP. In order to control the results, repeated consultations were carried out at 1, 3, 6 and 12 months of the postoperative period. The average duration of the operation was: LSG – 88.5±6.49 min, LGP - 120±5.42 min, LFGP – 135.38±7.48 min. The average period of hospitalization was: LSG – 3.2±0.63 days, LGP – 3.53±0.62 days, and LFGP – 3.5±0.67 days. After a year, the body mass index (BMI) was: LSG – 31.17±0.31 kg/m2, LGP – 32.48±0.23 kg/m2, LFGP – 32.43±0.21 kg/m2. According to the results of a repeated questio­ning of patients one year after the operation, 3 (23.07%) of the LSG group and 5 (25.0%) of the LGP group had symptoms of GERD, which failed to be eliminated with the help of conservative therapy, life quality of patients became significantly worse. In the group of patients who underwent LFGP, this complication was absent. After the control gastroscopy, 1 year after, de novo signs of reflux esophagitis were detected (according to the Los Angeles clas­sification): in the LSG group – 3 (23.07%) patients (2 - grade A and 1 - grade B), in the LGP group – 5 (25.0%) patients (3 – grade A and 2 – grade B). Among patients who underwent LFGP, there were no signs of reflux esophagitis. Considering the possible development of GERD and reflux esophagitis in one year after the restrictive surgery, the use of preventive measures consisting in the simultaneous performance of antireflux and metabolic operations is relevant, this is demonstrated by the example of LFGP. We recommend to give preference to simultaneous operations for the achievement of not only high rates of weight loss, but also for improvement of the quality of patients` life in the future

Степлерна гемороїдектомія при комбінованому геморої III–IV стадії, в поєднанні з хронічною анальною тріщиною

The aim of the work: to compare early results of stapler circular hemorrhoidectomy and hemorrhoidectomy according to Milligan- Morgan in chronic combined hemorrhoids III-IV stage complicated by chronic anal fissure.Materials and Methods. All patients in the preoperative period underwent clinical and biochemical studies of blood and urine, ultra­sound examination of the abdominal cavity, consultation of an infectionist, oncologist. All patients have instrumental studies of the rectum and colon to exclude other pathology.Results and Discussion. In the work the comparative analysis of early results of surgical treatment of chronic hemorrhoids III-IV stage complicated by a chronic anal fissure was presented: 27 (55.1 %) patients in the first group underwent stapler hemorrhoidectomy ac­cording to the method we developed, excision of the anal fissure by a laser, 22 (44.9 %) of patients in the second group suffered hemor­rhoidectomy by Milligan-Morgan in the second modification of the Institute of Proctology of Moscow, excision of the anal fissure by a laser. In the early postoperative period (up to 10 days) evaluated: the duration of the operation; Pain intensity at the 10-point visual analog scale after 24, 120 and 240 hours after surgery; duration of pain syndrome; return time to normal activity; the frequency of early (up to 30 days) postoperative complications. It was found that return to normal activity in the second group lasted 1.6 times longer than in the first one; early results in the first group were better th an in the second.Цель работы: сравнить ранние результаты степлерной циркулярной геморроидэктомии и геморроидэктомии по Миллиган– Морганом при хроническом комбинированном геморрое III–IV стадии в сочетании с хронической анальной трещиной.Материалы и методы. Всем пациентам в предоперационном периоде проведены клинические и биохимические исследования крови и мочи, ультразвуковое исследование органов брюшной полости, консультации инфекциониста, онколога. Всем пациентам проведены инструментальные исследования прямой и ободочной кишки для исключения другой патологии.Результаты исследований и их обсуждение. В работе представлен сравнительный анализ ранних результатов хирургического лечения хронического геморроя III–IV стадии в сочетании с хронической анальной трещиной: 27 (55,1 %) больным первой группы было выполнено степлерные геморроидэктомия согласно разработанному нами способом, иссечение анальной трещины лазером, 22 (44, 9 %) больных второй группы перенесли геморроидэктомия по Миллиганом-Морганом во второй модификации НИИ проктологии м. Москвы, иссечение анальной трещины лазером. В ранний послеоперационный период (до 10 суток) оценивали: продолжительность операции; интенсивность боли по 10-бальной визуальной аналоговой шкале через 24, 120 и 240 ч после операции; продолжительность болевого синдрома; время возвращения к нормальной активности; частоту ранних (до 30 суток) послеоперационных осложнений. Установлено, что возвращение к нормальной активности во второй группе продолжалось в среднем в 1,6 раза дольше, чем в первой; ранние результаты в первой группе были лучше, чем во второй.Мета роботи: порівняти ранні результати степлерної циркулярної гемороїдектомії та гемороїдектомії за Мілліган–Морганом при хронічному комбінованому геморої III–IV стадії, в поєднанні з хронічною анальною тріщиною.Матеріали і методи. Всім пацієнтам у передопераційний період проведено клінічні та біохімічні дослідження крові та сечі, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, консультації інфекціоніста, онколога. Всім пацієнтам проведено інструментальні дослідження прямої та ободової кишки для виключення іншої патології.Результати досліджень та їх обговорення. У роботі представлено порівняльний аналіз ранніх результатів хірургічного лікування хронічного геморою III–IV стадії, в поєднанні з хронічною анальною тріщиною: 27 (55,1%) хворим першої групи було виконано степлерну гемороїдектоміюзгідно з розробленим нами способом, висікання анальної тріщини лазером, 22 (44,9 %) хворі другої групи перенесли гемороїдектомію за Мілліганом–Морганом в другій модифікації НДІ проктології м. Москви, висікання анальної тріщини лазером.У ранній післяопераційний період (до 10 діб) оцінювали: тривалість операції; інтенсивність болю за 10-бальною візуальною аналоговою шкалою через 24, 120 і 240 год після операції; тривалість больового синдрому; час повернення до нормальної активності; частоту ранніх (до 30 діб) післяопераційних ускладнень. Встановлено, що повернення до нормальної активності в другій групі тривало в середньому в 1,6 раза довше, ніж в першій; ранні результати в першій групі були кращими, ніж в другій

Застосування біогерметика “Сульфакрилат” при виконанні лапароскопічних операцій з приводу перфорації виразки дванадцятипалої кишки

The results of 32 patients’ treatment with perforated duodenal ulcer with the use of minimally invasive videoendoscopic technologies are presented in the article. Laparoscopic suturing of perforated duodenal ulcer was performed in 28 (87.5 %) patients, in 4 (12.5 %) – laparoscopic ulcerectomy and segmental duodenoplasty were performed. In 19 (59.4 %) patients adhesive composition “Sulfakrylat” was used with the purpose of additional sealing of suture line. The implemented methods offer the opportunity to decrease the number of complications in the postoperative period.В работе изложены результаты лечения 32 пациентов с перфоративной язвой двенадцатиперстной кишки с использованием малоинвазивных видеоэндоскопическим технологий. Лапароскопическое зашивания перфорации язвы ДПК проведено у 28 (87,5%) пациентов, у 4 (12,5%) было выполнено лапароскопическое иссечение язвы и сегментарное дуоденопластика. В 19 (59,4%) пациентов использовано клеевую композицию "Сульфакрилат" с целью дополнительной герметизации линии швов. Внедрены методики дают возможность уменьшить количество осложнений в послеоперационном периоде. У роботі викладено результати лікування 32 пацієнтів із перфоративною виразкою дванадцятипалої кишки із використанням малоінвазивних відеоендоскопічних технологій. Лапароскопічне зашивання перфорації виразки ДПК проведено у 28 (87,5 %) пацієнтів, у 4 (12,5 %) було виконано лапароскопічне висічення виразки та сегментарну дуоденопластику. У 19 (59,4 %) пацієнтів використано клейову композицію “Сульфакрилат” з метою додаткової герметизації лінії швів. Впроваджені методики дають можливість зменшити кількість ускладнень в післяопераційному періоді