Canagliflozin attenuates the progression of atherosclerosis and inflammation process in APOE knockout mice

Background: Sodium glucose co-transporter2 inhibitors reduce the incidence of cardiovascular events in patients with type 2 diabetes mellitus based on the results of recent cardiovascular outcome studies. Herein, we investigated the efects of long-term treatment with canaglifozin on biochemical and immunohistochemical markers related to atherosclerosis and atherosclerosis development in the aorta of apolipoprotein E knockout (Apo-E(−/−) ) mice. Methods: At the age of 5 weeks, mice were switched from normal to a high-fat diet. After 5 weeks, Apo-E(−/−) mice were divided into control-group (6 mice) treated with 0.5% hydroxypropyl methylcellulose and Cana-group (7 mice) treated with canaglifozin (10 mg/kg per day) per os. After 5 weeks of intervention, animals were sacrifced, and heart and aorta were removed. Sections stained with hematoxylin–eosin (H&E) were used for histomorphometry whereas Masson’s stained tissues were used to quantify the collagen content. Immunohistochemistry to assess MCP-1, CD68, a-smooth muscle actin, MMP-2, MMP-9, TIMP-1 and TIMP-2 expression was carried out and q-PCR experiments were performed to quantify mRNA expression. Results: Canaglifozin-group mice had lower total-cholesterol, triglycerides and glucose levels (P<0.01), while heart rate was signifcantly lower (P<0.05). Histomorphometry revealed that one in seven Cana-group mice versus four in six control mice developed atheromatosis, while aortic root plaque was signifcantly less, and collagen was 1.6 times more intense in canaglifozin-group suggesting increased plaque stability. Immunohistochemistry revealed that MCP-1 was signifcantly less expressed (P<0.05) in the aortic root of canaglifozin-group while reduced expression of a-actin and CD68 was not reaching signifcance (P=0.15). VCAM-1 and MCP-1 mRNA levels were lower (P=0.02 and P=0.07, respectively), while TIMP-1/MMP-2 ratio expression was higher in canaglifozin-group approaching statistical signifcance (P=0.07). Conclusions: Canaglifozin attenuates the progression of atherosclerosis, reducing (1) hyperlipidemia and hyper‑ glycemia, and (2) infammatory process, by lowering the expression of infammatory molecules such as MCP-1 and VCAM-1. Moreover, canaglifozin was found to increase the atherosclerotic plaque stability via increasing TIMP-1/ MMP-2 ratio expression

Systemic Biomarkers of Neutrophilic Inflammation, Tissue Injury and Repair in COPD Patients with Differing Levels of Disease Severity

The identification and validation of biomarkers to support the assessment of novel therapeutics for COPD continues to be an important area of research. The aim of the current study was to identify systemic protein biomarkers correlated with measures of COPD severity, as well as specific protein signatures associated with comorbidities such as metabolic syndrome. 142 protein analytes were measured in serum of 140 patients with stable COPD, 15 smokers without COPD and 30 non-smoking controls. Seven analytes (sRAGE, EN-RAGE, NGAL, Fibrinogen, MPO, TGF-α and HB-EGF) showed significant differences between severe/very severe COPD, mild/moderate COPD, smoking and non-smoking control groups. Within the COPD subjects, univariate and multivariate analyses identified analytes significantly associated with FEV1, FEV1/FVC and DLCO. Most notably, a set of 5 analytes (HB-EGF, Fibrinogen, MCP-4, sRAGE and Sortilin) predicted 21% of the variability in DLCO values. To determine common functions/pathways, analytes were clustered in a correlation network by similarity of expression profile. While analytes related to neutrophil function (EN-RAGE, NGAL, MPO) grouped together to form a cluster associated with FEV1 related parameters, analytes related to the EGFR pathway (HB-EGF, TGF-α) formed another cluster associated with both DLCO and FEV1 related parameters. Associations of Fibrinogen with DLCO and MPO with FEV1/FVC were stronger in patients without metabolic syndrome (r  =  −0.52, p  = 0.005 and r  =  −0.61, p  = 0.023, respectively) compared to patients with coexisting metabolic syndrome (r  =  −0.25, p  = 0.47 and r  =  −0.15, p  = 0.96, respectively), and may be driving overall associations in the general cohort. In summary, our study has identified known and novel serum protein biomarkers and has demonstrated specific associations with COPD disease severity, FEV1, FEV1/FVC and DLCO. These data highlight systemic inflammatory pathways, neutrophil activation and epithelial tissue injury/repair processes as key pathways associated with COPD

РОМАНТИЗМ ЯК ЛЮДИНОЗНАВСТВО: ОСОБЛИВОСТІ ФІЛОСОФІЇ ОСОБИСТОСТI (НА МАТЕРIАЛI ЕВРОПЕЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1820–1830-Х РР.)

Purpose. The purpose of the study is to show the connection of romanticism with the anthropological doctrine that goes back to Hegelianism and Kantianism, and at the same time – with the concepts of the future, structuralism and postmodernism. Theoretical basis. The man is a central figure of the Romantic literary, therefore it makes sense to single out romantic human anthropological doctrine and the image of man associated with a specific historical and cultural era called the "epoch of romanticism"; to show that many romantic philosophical positions remained relevant to the basic foundations of contemporary anthropological research and coincide with it in analytical and critical thinking about a man, a person, his historical and evolutionary fate. Originality. The romantic worldview determined the specifics of anthropological discourse, both logical and illogical, remaining symbols and attaching, as for example, a real historical anecdote, a popular history, a philosophical thought, a myth, a famous literary episode and the arts multiplied by creative inspiration and imagination. This tendency determined the fragmentation of thinking and the scientific image of man as a dual being, nevertheless, presented and described in all the variety of relations with the world and with himself, that allows us to call this area of thought "the romantic human science". Conclusions. Structural analysis of numerous romantic texts allows us to draw the following conclusion: with mythopoetic imagery and anthropological thought about a man, romantic writers introduced the reader to any wisdom, to philosophical understanding of their human essence, to past and modern teachings, in a way processed antique, medieval and enlightening views, in which an important place was given to reflections on the place of man in nature, society, and history. Correlating the well-known statements about a person as a descendant of the "old Adam", "person", "personality", "soul", with the modern idea of historical and social development, about the evolution of the consciousness of a person who revealed himself as an individual in modern times, with scientific and aesthetic views, the writers of the first half of the XIX century gave romantic thought anthropological meaning and, in fact, laid the foundations of historical, social, psychological, cultural and psychoanalytic anthropology.Цель исследования – показать связь романтизма с антропологическим учением, восходящим к гегельянству и кантианству, и одновременно – с концепциями будущего, структурализмом и постмодернизмом. Теоретический базис. Поскольку проблема человека – центральная в романтизме, постольку есть смысл отдельно выделить в антропологической науке "романтическое человекознание" как историческую веху в учении о человеке конкретного историко-культурного периода, известного в научной литературе под названием "эпоха романтизма". Художественная литература этого времени, тесно связанная с философией и научным знанием, доказывает глубину и актуальность аналитической мысли о человеке бинарных состояниях, выраженной с помощью многогранной метафорической образности и афористически точных высказываний, демонстрирующих разносторонность теоретического и практического человекознания. Научная новизна. Особенности романтического мировоззрения 1820-1830-х гг. определили специфику романтического художественного и человековедческого дискурса, его противоречий и парадоксов; а также романтической мысли, тяготеющей к символу и символизму, – одновременно логичной и алогичной, исполненной либерального человеколюбия и окрашенной пессимизмом. Широта приобщенного романтиками материала – по истории, философии, мифологии, литературе и искусствам, неограниченность исследовательских интересов, помноженных на творческое воодушевление и воображение, определили скачкообразность мышления и фрагментарность образа человека. Рефлектирующий человек представлен романтиками не только в его "двойственности" и в борьбе с самим собой, но также во многообразии отношений с миром, что позволяет нам назвать эту область мысли "романтическим человекознанием", требующим междисциплинарных подходов исследования. Основные идеи романтиков о человеке как противоречивой личности, романтические измерения индивидуализма и эгоцентризма, "смятенной души" и "мятежного разума" в эпоху "поколебленной веры", стали тем корнем, из которого развились психоанализ и аналитическая психология, философия "другого" и постмодернистское учение о мифе, концепции иллюзии и симулякра, бинаризме и др. Выводы. Структурный анализ многочисленных художественных и эстетических текстов эпохи романтизма показывает, что писатели первой половины XIX века придавали романтической мысли и образам антропологический смысл и, по сути, заложили основы современного "человековедения" и "обществоведения", создали базис для исторической, социальной, психологической, культурологической и психоаналитической антропологии.Мета дослідження – показати зв’язок романтизму з антропологічним вченням, що сходить до гегельянства та кантіанства, і водночас – з концепціями майбутнього, структуралізмом і постмодернізмом. Теоретичний базис. Оскільки проблема людини – центральна у романтизмі, остільки є сенс окремо виділити в антропологічній науці "романтичне людинознавство" як історичну віху в ученні про людину конкретного історико-культурного періоду, відомого у науковій літературі під назвою "епоха романтизму". Художня література цього часу, що тісно пов’язана з філософією і науковим знанням, доводить глибину і актуальність аналітичної думки про людину бінарних станів, вираженої за допомогою багатогранної метафоричної образності й афористично точних висловлювань, які демонструють різнобічність теоретичного і практичного людинознавства. Наукова новизна. Особливості романтичного світогляду 1820–1830-х рр. визначили специфіку романтичного художнього і людинознавчого дискурсу, його суперечностей і парадоксів; а також романтичної думки, що тяжіє до символу і символізму, – одночасно логічною і алогічною, повної ліберального людинолюбства і наділеної песимізмом. Широта матеріалу, який приєднали романтики з історії, філософії, міфології, літератури та мистецтв, необмеженість дослідницьких інтересів, помножених на творчу наснагу і уяву, визначили стрибкоподiбне мислення і фрагментарність образу людини. Рефлектуюча людина представлена романтиками не тільки у своїй "подвійності" і в боротьбі із самим собою, але також у різноманітті відносин зі світом, що дозволяє нам назвати цю область думки "романтичним людинознавством", яке вимагає міждисциплінарних підходів дослідження. Основні ідеї романтиків про людину як суперечливу особистість, романтичні вимірювання індивідуалізму та егоцентризму, "бурхливої душі" і "бунтівного розуму" в епоху "порушеної віри", стали тим коренем, з якого розвинулися психоаналіз та аналітична психологія, філософія "іншого" та постмодерністське вчення про міфи, концепції ілюзії та симулякра, бінаризму та ін. Висновки. Структурний аналіз численних художніх та естетичних текстів епохи романтизму показує, що письменники першої половини XIX століття надавали романтичній думці й образам антропологічного смислу та, по суті, заклали основи сучасного "людинознавства" і "суспільствознавства", створили базис для історичної, соціальної, психологічної, культурологічної та психоаналітичної антропології