Хірургічне лікування низхідного гнійного медіастиніту

Мета. Покращити результати лікування хворих з низхідним гнійним медіастинітом (НГМ) шляхом удосконалення хірургічних доступів до середостіння, методів місцевого хірургічного лікування та дренування середостіння. Матеріали і методи. Проведено обстеження та лікування 170 хворих із флегмоною шиї (ФШ) за період з 2004 по 2018 р. У 73 (42,9%) хворих ФШ ускладнилася розвитком НГМ. Чоловіків було 49 (67,1%), жінок − 24 (32,9%) віком від 21 до 72 років, середній вік хворих становив (47,3 ± 4,3) року. Результати. Хірургічне лікування НГМ передбачає усунення первинного джерела захворювання, вибір операційного доступу до середостіння, розкриття і санацію всіх гнійних ділянок середостіння, забезпечення постійного видалення гнійних мас із клітковини середостіння та плевральної порожнини. У разі застосування інтрамедіастинального введення антибактеріальних препаратів у 30 (90,9%) із 33 хворих гнійний процес було ліквідовано на стадії ФШ без його поширення в клітковину середостіння. НГМ розвинувся лише у 3 (9,1%) хворих. Із 137 хворих, яким даний метод не застосовували, у 70 (51,1%) ФШ ускладнилася НГМ. Висновки. Застосовуючи інтрамедіастинальне введення антибактеріальних препаратів у хворих з ФШ, ми знизили частоту поширення гнійного процесу в середостіння з розвитком НГМ з 51,1 до 9,1%. Перевагами використання відеоасистованої торакоскопії в порівнянні з торакотомією є менша травматичність, скорочення тривалості операції, хороша візуалізація уражених ділянок плеври та можливість мініінвазивного дренування середостіння та плевральної порожнини. Розроблена тактика хірургічного лікування НГМ забезпечує адекватну санацію гнійних вогнищ на шиї та в середостінні, швидке зниження рівня ендогенної інтоксикації та зменшення летальності із 27,0 до 8,3%

Хірургічне лікування хворих з перфорацією стравоходу, ускладненою гострим гнійним медіастинітом

Мета. Покращити результати лікування хворих з перфорацією стравоходу (ПС), ускладненою гострим гнійним медіастинітом (ГГМ). Матеріали і методи. Упродовж 2004 - 2018 рр. у відділенні торакальної хірургії Івано-Франківської обласної клінічної лікарні оперовано 30 хворих з ПС, ускладненою ГГМ. Вік хворих коливався від 21 до 76 років, у середньому становив (36,3 ± 3,9) року. Чоловіків було 21 (70%), жінок - 9 (30%). Результати. Інтрамедіастинальне введення антибактеріальних препаратів та зрошення швів стравоходу сприяли швидкій ліквідації гнійно-запального процесу в середостінні. Повністю герметичні шви перфорованої ділянки стравоходу констатували у 6 (37,5%), зменшення розмірів дефекту стінки стравоходу - у 9 (56,2%) із 16 хворих. Висновки. ПС слід зашивати для відмежування просвіту стравоходу від клітковини середостіння, локалізації гнійного процесу у середостінні і стабілізації загального стану хворого. Мініінвазивні оперативні втручання за допомогою відеоасистованої торакоскопії можуть слугувати операціями вибору у хворих з ПС та поширеним ГГМ для санації і дренування гнійно-запальних вогнищ у середостінні, стабілізації стану хворих та попередження розвитку септичних ускладнень. Інтрамедіастинальне введення антибактеріальних препаратів та зрошення швів стравоходу дають змогу покращити результати лікування, знизити ендогенну інтоксикацію (ІЕ), прискорити загоєння ПС та ліквідувати гнійний процес у середостінні

Modern aspects of diagnosis and surgical treatment of the duodenum trauma

Modern aspects of diagnosis and surgical treatment of the duodenum traum

Surgical treatment of patients with abdominal sepsis taking into account the prediction of the implementation of re-operations

Objective. The investigation objective was improvement of the surgical treatment results in patients, suffering аbdominal sepsis, using individualized tactics of treatment, taking into account a possibility for the postoperative complications occurrence and the treatment results prognostication. Маterials and methods. The results of treatment of the adult patients, suffering abdominal sepsis in 2009 – 2019 yrs, excluding an acute cholecystitis cases, were analyzed. The patients were divided retrospectively and prospectively in accordance to the Sepsis–3 classification. Of them 130 have suffered peritoneal sepsis, 33 – intestinal one, and 38 – pancreatogenic abdominal. The results estimation was compared with application of modern systems: APACHE–II, Mannheim іndex of peritonitis (MPI), MODS and SOFA. The indices were estimated on the 1st, 2nd, 3rd and 4th postoperative days before subsequent outcomes of a primary operation. Results. The prognosis systems with a square under the ROC–curve (AUC) > 0.8 have included MPI only for determination of indications for reoperations: the ROC–curves value for the first subgroup (the closed treatment) have constituted 0.73, for the second subgroup (reoperations in accordance to indications) – 0.91, and for the third – 0.84 (the programmed reoperations). But in the patients of first subgroup this index have constituted 0,73, indicating its application restricting the decision making process, concerning the reoperations efficacy in patients with absence of the septic shock signs. Conclusion. Calculations of the occurrence possibility for postoperative complications and mortality in patients, depending on their preoperative state severity permits to select a most rational tactics of treatment. Most optimal approach for the rate reduction of postoperative complications occurrence and mortality in patients with abdominal sepsis and septic shock is performance of reoperations in accordance to indications to control the infection source, if it is possible

Зміни оксидантно-антиоксидантного гомеостазу та окремих цитокінів у хворих з бластоматозною жовтяницею різної тяжкості

Мета. Дослідження стану вільнорадикальних процесів, перекисного окислення ліпідів, антирадикального захисту та вмісту цитокінів у сироватці крові хворих з бластоматозною жовтяницею. Матеріали і методи. Дослідження проведено щодо 80 хворих у віці від 38 до 83 років, які мали бластоматозну жовтяницю до оперативних втручань. Всі пацієнти були розподілені на три групи в залежності від тяжкості жовтяниці, визначеної за класифікацією Е. І. Гальперіна (2012), для оцінки та прогнозування післяопераційних результатів. До 1-ї групи включили 18 (22,5%) пацієнтів з жовтяницею класу А, до 2-ї групи - 32 (40%) пацієнти з жовтяницею класу В, до 3-ї групи - 30 (37,5%) пацієнтів з жовтяницею класу С. У 68 (85%) пацієнтів діагностовані III і IV стадії захворювання. Результати. В умовах клінічного перебігу бластоматозної жовтяниці всіх трьох класів тяжкості у сироватці крові хворих значно збільшувався вміст середньомолекулярних пептидів і аміаку; антиоксидантний гомеостаз характеризувався збільшенням вмісту в сироватці крові малонового діальдегіду, дієнових кон’югатів, підвищенням активності церулоплазміну і зниженням активності каталази (р < 0,05); вміст у сироватці крові цитокінів IL-1β, IL-6 і ІL-8 значно підвищувався (р < 0,05), водночас динаміка змін вмісту цитокінів ІL-4 і ІL-10 була зворотною (р < 0,05). Порівняння середніх міжгрупових відмінностей за критерієм Спірмана показало, що показники рівня васкулоендотеліального фактора росту були вірогідними у хворих з жовтяницею класів A і B (r = -0,90, p = 0,000), класів B і C (r = 0,726, p = 0,000) та класів A і C (r = 0,489, p = 0,041). Встановлено, що рівень васкулоендотеліального фактора росту, який у середньому становив 346 пг/мл, був єдиним показником, що мав більшу точність у разі порівняння хворих з раком і умовно здорових людей (площа під RОС-кривою становила 0,943, чутливість - 86,8%, специфічність - 82,4%, загальна точність - 82,3%). Висновки. Порушення функції ендотеліальних клітин і клітин гладких м’язів судин, індуковане вільнорадикальними процесами і антирадикальною захисною системою, призводить до розвитку ендотеліальної та судинної дисфункції, яка, ймовірно, ініціює та індукує гіпоактивність судин і вазодилатацію, а рівень васкулоендотеліального фактора росту має більшу точність у разі порівняння хворих з раком і умовно здорових людей

Combined Surgical Tactics with Step-up Approach in the Treatment of Infected Acute Pancreatitis

Objective. To evaluate the results of treatment using minimally invasive interventions and open necrectomy in patients with infected acute pancreatitis. Materials and methods. A retrospective cohort two-centered analysis was performed in 211 patients with infected acute pancreatitis who divided into two groups: the first included 101 patients, in the treatment of which used open surgery; the second included 110 patients, in the treatment of which used treatment tactic step-up approach. Results. In the first group used open necrosectomy with drainage for postoperative lavage (75 patients, 74.3%), including open packing with planned re-laparotomy (8 patients, 7.9%), and omentobursostomy for necrosectomy after surgery (18 patients, 17.8%). Postoperative complications occurred in 58 (57.4%), after the surgery 34 (33.7%) patients was died: 30 had a thirty-day mortality, and 4 had a ninety-day mortality. In the second group group, 72 (65.5%) patients were treated by percutaneous catheter drainage, 6 (5.5%) by video-assisted retroperitoneal debridement and drainage, 5 (4.5%) by through the wall of the stomach or duodenum in the infected pseudocyst and open necrosectomy was performed on 27 (24.5%) patients. Postoperative complications occurred in 37 (33.6%) patients, after the surgery 19 (17.3%) was died: 15 had a thirty -day mortality and 4 had a ninety-day mortality. In the regression analysis, only the presence of multiple organ dysfunction before (AUC = 0.867) and after surgery (AUC = 0.930) significantly affected postoperative mortality, but the effect of the prevalence of pancreatic necrosis (AUC = 0.693) on mortality was limited. Differences were likely between groups (χ2=7.282, p=0.026). Conclusion. The surgical treatment should be initiated with a minimally invasive procedures and combination these operations with open surgery was able to reduce complications and mortality in the patients with infected acute pancreatitis

Indirect revascularization in patients, suffering critical ischemia of the lower extremities on background of diabetes mellitus

Objective. Determination of clinical efficacy of the mesenchymal stem cells transplantation in patients, suffering critical ischemia of the lower extremities on background of diabetes mellitus. Materials and methods. There were examined 11 patients, suffering critical ischemia of the lower extremities on background of diabetes mellitus Type II with purulent-necrotic processes of the foot, in whom conditions for the direct revascularization of extremity were absent. Microbiological monitoring for the wound discharge, determination of the ankle brachial index and transcutaneous oximetry was performed. The technology elaborated have consisted of two stages. On the first of them a purulent focus sanation (in all the patients the distal amputations of the foot, preserving arterial arch) was done. On the second stage the therapy of the wounds was conducted, using negative pressure, injections of cellular suspension (mesenchymal stem cells) while applying long fine cannula under aponeurosis into the muscles along obliterated vessels in the (10 ± 5) ml quantity with subsequent closure of the wound surface, using fibroblastic matrix. Results. In a year after the treatment critical ischemia in 1 patient was noted, the ischemia Grade III - in 3, and in 7 a IIB Grade have persisted. Conclusion. Performance of indirect revascularization, using autologous mesenchymal stem cells, constitutes an effective and secure procedure