Комунікативні практики як чинник громадянської та національної самоідентифікації молоді: теоретичні основи дослідження

In the conditions of the information society the phenomenon of social communication becomes a key issue of the scientific research. Its function of a social system constructor, a semantic reproduction of the society, a means to achieve solidarity and stability in the society, hence a tool of the society self-reproduction is discussed and investigated. The approaches of the theory of social communication are applied to studying many social and psychological phenomena including those of self-identification. The article presents an attempt to outline the theoretical background for investigation of communication practices, and to analyze methodological approaches to interpretation of communication practices as a means of self-identification. Communication practice is viewed as a kind of social practice and is defined as a rational and socially regulated activity aimed at the exchange of the socially meaningful information; it is a means of interpretation of social norms, values and meanings, which enables individual identification in a social and cultural community. Communication practices in the information society have their specific features, which influence self-identification processes. Those features are individualization, splitting, socialization, institutionalization, standardization, and virtualization.В умовах інформаційного суспільства феномен соціальної комунікації стає однією з ключових наукових проблем. Предметом наукового дослідження та обговорення є функції комунікації як конструктора соціальної системи, семантичного відтворення суспільства, засобу досягнення соціальної солідарності та стабільності і, відповідно, інструменту самовідтворення суспільства. Підходи, запропоновані теорією соціальної комунікації, застосовуються до дослідження багатьох соціально-психологічних феноменів і самоідентифікації зокрема. У статті представлено спробу окреслити теоретичні основи дослідження комунікативних практик, а також проаналізувати методологічні підходи до інтерпретації комуніка¬тив¬них практик як засобу самоідентифікації. Комунікативна практика розгля¬дається як вид соціальної практики і визначається як раціональна, соціально регу¬льо¬вана дія, спрямована на обмін соціально значущою інформацією; комуніка¬тивна практика є засобом інтерпретації соціальних норм, цінностей та смислів, що уможливлює ідентифікацію особистості в соціально-культурному середовищі. Комунікативні практики інформаційного суспільства мають специфічні ознаки, які впливають на процес самоідентифікацї. Це – індивідуалізація, розщеплення, соціалізація, інституціоналізація, стандартизація та віртуалізація

Соціалізувальний дискурс як чинник конструювання смислів соціальної взаємодії

Socializing discourse is a dynamic construct reflecting specific configurations of representations about social and political world as well as general cultural and national systems of orientation – shared meanings and definitions that enable social cohesion and interaction. Modern socializing discourse bears such general features of postmodernity as fragmentation, relativism and nihilism as well as specific peculiarities of the political environment such as “hybridization” of the traditional ideologies, “mediatization” of the political space, which, in their turn, determine the coordinates within which youth constructs the semantics of social interaction. Amorphous character of civic identification, fragmentation of the representations of political and civic participation, contradictive attitudes to norms and rules of social interaction characteristic of student representations prove the need for transformation of socializing discourse practices towards a more systemic approach and consistency in presenting objectives and strategies of social and political development, role of citizens and civic organizations in their realization, construction of rational expectations of society, government, politics, and political decision making. Most effective agents of such transformations are educational institutions and civic associations.Соціалізувальний дискурс є динамічним конструктом, шо відображає як специфічні конфігурації уявлень про соціально-політичний світ, так і загально культурні та загально національні системи орієнтацій – мораль, цінності, систему вірувань, які поділяються суспільством та уможливлюють соціальну взаємодію і взаєморозуміння. Сучасний соціалізувальний дискурс характеризується такими загальними рисами постмодерну, як фрагментарність, релятивізм та нігілізм, а особливостями його політичної складової є зокрема «гібридизація» традиційних ідеологій, «медіатизація» політичного простору, що, в свою чергу, визначає координати смислоконструювання молоддю соціальної взаємодії. Аморфність громадянської ідентифікації, фрагментарність репрезентацій досвіду участі у політичній та громадській діяльності, суперечливе ставлення до норм та правил соціальної взаємодії, що детермінують уявлення студентства, свідчать про необхідність трансформації соціалізувальних дискурсивних практик у напрямку більшої системності та послідовності у представленні цілей та стратегій суспільно-політичного розвитку, ролі громадян та громадських об’єднань у їх реалізації, конструювання раціональних очікувань щодо функціонування суспільства, державної влади, політики та процесу прийняття владних рішень. Найефективнішими агентами таких трансформацій є освітні заклади та громадянські об’єднання

Політичний дискурс як чинник розвитку громадянської суб'єкності молоді

Development of information society and postmodern tendencies in the modern world cause qualitatively new understanding of goals and means of political socialization. Provision of conditions for self-determination of an individual as subject of political (civic) interaction has become the main task of the socializing influence. Therefore, the issue of psychological conceptualization of subjectity, its indicators, conditions and factors of its development comes onto the research agenda. The thesis about the determinative role of subjectity in structuring youth political discourse have been formulated in view of the outcomes of the theoretical and empirical research, whose findings are presented in the article.Розвиток інформаційного суспільства та постмодерні тенденції сучасного світу зумовлюють якісно нове розуміння цілей і засобів політичної соціалізації. Головним завдання соціалізувальних впливів постає забезпечення умов для самовизначення особистості як суб’єкта політичної (громадянської) взаємодії, а відтак виникає проблема виявлення психологічної сутності суб’єктності, її індикаторів, умов та чинників розвитку. Положення про визначальну роль суб’єктності у структуруванні політичного дискурсу молоді сформульоване нами на основі теоретико-емпіричного дослідження, результати якого представлені у даній статті

Mechanisms of civic and national self-identification: transformation of communication practices

У монографії представлено результати дослідження особливостей комунікативних практик національної та громадянської самоідентифікації молоді в різних регіонах країни. Ціннісні смисли, цілі та настановлення, які артикулюються молоддю, розглянуто в контексті регуляції процесів самоідентифікації. За результатами аналізу базових смислів найбільш поширених практик самоідентифікації молоді визначено напрями, стратегії та технології трансформування ідентифікаційного дискурсу. Адресована викладачам закладів вищої освіти, студентам, науковцям-психологам, фахівцям у галузі освіти – учителям, практичним психологам, представникам громадських організацій просвітницького спрямування.The results of the study of the peculiarities of communicative practices of national and civic self-identification of youth in different regions of the country are presented. Value meanings, goals and attitudes, which are articulated by young people, are considered in the context of regulation of self-identification processes. According to the results of the analysis of the basic meanings of the most common practices of self-identification of young people, the directions, strategies and technologies of transforming the identification discourse are determined.Addressed to teachers of higher education institutions, students, psychologists, specialists in the field of education - teachers, practical psychologists, representatives of public educational organizations

Разработка составов керамогранита с использованием отечественного сырья и отходов производства

The results of studies on the selection and evaluation of the use efficiency of natural mineral raw materials and industrial wastes in compositions for porcelain tiles are described. The optimal resource saving compositions for production of porcelain tiles under industrial manufacturing conditions with good physical and chemical properties (water absorption of 0.120.25%, the mechanical strength in bending of 59.5-60.1 MPa, frost resistance - more than 150 cycles) have been found.Приведены результаты исследований по подбору и оценке эффективности использования в сырьевых композициях керамогранита отечественного природного минерального сырья и отходов промышленности. Выявлены оптимальные ресурсосберегающие составы, обеспечивающие получение в производственных условиях изделий с высокими показателями физико-химических свойств (водопоглощение 0,12-0,25 %, механическая прочность при изгибе 59,5-60,1 МПа, морозостойкость - более 150 циклов)