Search for An Integrated Mechanism of Operation and Development of Pedagogical Interaction Systems

Quality measurement properties of each system in nature and society are part of the structural information of the system itself. Called by K. Shennon superfluous information, it can be revealed before operation of the system. Based on the above approach, the author treats the problem of search for an integrated mechanism of operation and development of pedagogical interaction systems, predetermining the intrinsic unity of all pedagogical phenomena. The knowledge of the mechanism can become a practical tool of optimization and correction of educational process, as well as a theoretical model in research, design and correction of pedagogical phenomenaКачественно определяющие свойства каждой системы в природе и обществе заложены в структурной информации самой системы. Эта информация была в свое время названа К. Шенноном избыточной: ее можно выявить до функциональных проявлений системы. Основываясь на заявленном подходе, автор решает проблему поиска единого механизма функционирования и развития систем педагогических взаимодействий, предопределяющего сущностное единство всех педагогических явлений. Знание механизма может стать практическим инструментом оптимизации и коррекции образовательного процесса, а также теоретическим конструктом в исследовании, проектировании и коррекции педагогических явлени

ОСОБЛИВОСТІ СТАНУ ІНТЕСТИНАЛЬНОЇ МІКРОБІОТИ У ЖІНОК ЗІ ЗВИЧНИМ НЕВИНОШУВАННЯМ ВАГІТНОСТІ

The aim of the study - to determine the state of the intestinal microbiota in women suffering from habitual miscarriage. Materials and Methods. A total of 53 women aged 21-46 years were divided into 3 groups. Group I (n=15) included women who had the second or third habitual miscarriage in gestation of up to 22 weeks, and group II (n=18) had patients who had one habitual miscarriage in gestation of up to 22 weeks, the control group (n=20) consisted of patients at the gestational age of up to 22 weeks, during which pregnancy progressed without complications. All women were subjected to a comprehensive objective and general clinical examination, in accordance with the requirements of modern clinical protocols and conventional methods. The condition of the intestinal microbiota was assessed by bacteriological examination of faeces immediately after spontaneous abortion. Cultures were performed on the appropriate nutrient media. Results and Discussion. The overwhelming majority of the women suffering from habitual miscarriage have a marked imbalance of the intestinal microbiota characterized by a significant decrease in the indigenous microflora (Bifidobacterium, Lactobacillus, Escherichia coli, Enterococcus faecium) and enhanced reproduction of optional microorganisms, such as Staphylococcus epidermidis, Proteus, Klebsiella, Clostridium difficile, Candida albicans. Conclusions. Further in-depth study and analysis of correlations between different taxonomic groups of the intestinal microbiota, which is a kind of indicator of the state of the macroorganism, is an important step in determining the trigger mechanisms of premature pregnancy termination. Therefore, assessment of the quantitative and qualitative composition of the intestinal microbial landscape may be obligatory in pregnancy screening algorithms for women. Therapeutic remodulation of the intestinal microbiota (dietary, medication) can also be one of the important factors in the success of a strategy to prevent and treat habitual miscarriage.Цель исследования – определить состояние интестинальной микробиоты у женщин, страдающих привычным невынашиванием беременности. Материалы и методы. Было проведено клинико-лабораторное обследование 53 женщин в возрасте 21–46 лет, которые были разделены на 3 группы. В I группу (n=15) вошли женщины, у которых произошел второй или третий подряд самопроизвольный выкидыш в сроке гестации до 22 недель, во II группу (n=18) – пациентки, у которых произошел один самопроизвольный выкидыш в сроке гестации до 22 недель, группу контроля (n=20) составили пациентки в сроке гестации до 22 недель, у которых беременность протекала без каких-либо осложнений. Всем женщинами было проведено комплексное объективное и общеклиническое обследование, согласно требованиям современных клинических протоколов и общепринятых методик. Состояние интестинальной микробиоты оценивали путем бактериологического исследования фекалий сразу после самопроизвольного прерывания беременности. Посевы осуществлялись на соответствующие питательные среды. Результаты исследования и их обсуждение. У подавляющего большинства женщин, страдающих привычным невынашиванием беременности, наблюдался выраженный дисбаланс интестинальной микробиоты, который характеризовался значительным уменьшением индигенной микрофлоры (Bifidobacterium, Lactobacillus, Escherichia coli, Enterococcus faecium) и усиленным размножением таких факультативных микроорганизмов, как Staphylococcus epidermidis, Proteus, Klebsiella, Clostridium difficile, Candida albicans. Выводы. Дальнейшее углубленное изучение и анализ корреляций между различными таксономическими группами микробиоты кишечника, которая является своеобразным индикатором состояния макроорганизма, является важным этапом на пути определения триггерных механизмов преждевременного прерывания беременности. Оценка количественного и качественного состава микробного пейзажа кишечника может стать обязательной в алгоритмах обследования женщин с невынашиванием беременности. Терапевтическая ремодуляция интестинальной микробиоты (диетическая, медикаментозная) также может стать одним из важных факторов успешности стратегии профилактики и лечения невынашивания беременности.Мета дослідження – визначити стан інтестинальної мікробіоти у жінок, які страждають від звичного невиношування вагітності. Матеріали та методи. Було проведено клініко-лабораторне обстеження 53 жінок у віці 21–46 років, яких поділили на 3 групи. До I групи (n=15) увійшли жінки, у яких відбувся другий або третій поспіль мимовільний викидень у терміні гестації до 22 тижнів, до II групи (n=18) – пацієнтки, у яких відбувся один мимовільний викидень у терміні гестації до 22 тижнів, групу контролю (n=20) становили пацієнтки у терміні гестації до 22 тижнів, у яких вагітність перебігала без ускладнень. Усім жінкам проводили комплексне обʼєктивне й загальноклінічне обстеження згідно з вимогами сучасних клінічних протоколів та загальноприйнятих методик. Стан інтестинальної мікробіоти оцінювали шляхом бактеріологічного дослідження фекалій одразу ж після мимовільного переривання вагітності. Посіви проводили на відповідні поживні середовища. Результати дослідження та їх обговорення. У більшості жінок, які страждають від звичного невиношування вагітності, спостерігається виразний дисбаланс інтестинальної мікробіоти, який характеризується значним зменшенням індигенної мікрофлори (Bifidobacterium, Lactobacillus, Escherichia coli, Enterococcus faecium) та посиленим розмноженням таких факультативних мікроорганізмів, як Staphylococcus epidermidis, Proteus, Klebsiella, Clostridium difficile, Candida albicans. Висновки. Подальше поглиблене вивчення та аналіз кореляцій між різними таксономічними групами мікробіоти кишечника, яка є своєрідним індикатором стану макроорганізму, є важливим етапом на шляху визначення тригерних механізмів передчасного переривання вагітності. Отже, оцінка кількісного та якісного складу мікробного пейзажу кишечника може стати обовʼязковою в алгоритмах обстеження жінок з невиношуванням вагітності. Терапевтична ремодуляція інтестинальної мікробіоти (дієтична, медикаментозна) також може стати одним із важливих факторів успішності стратегії профілактики та лікування невиношування вагітності

ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ РІЗНИХ СХЕМ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ КОРЕКЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО ГЕМОРОЮ У ПОРОДІЛЬ

The aim of the study – to learn the efficacy of different schemes of drug treatment in the formation of external hemorrhoids in puerperas. Materials and Methods. We examined 48 women aged 28–45 years with diagnosed external hemorrhoids in the postpartum period. The puerperas were divided into two groups depending on the scheme of drug correction. The patients of the group I received complex therapy, which included a prebiotic (Dufalac), an angioprotector/venotonic (Normoven), and rectal antihemorrhoidal suppositories (Natalsid). The patients in the group II received monotherapy in the form of rectal antihemorrhoidal suppositories (Natalcid). It was also strongly recommended to follow a certain diet during treatment. All puerperas underwent routine clinical and laboratory examination. Monitoring the effectiveness of treatment was performed in 7, 14 days. Dynamic follow–up was also carried out for 12 months to analyze the duration of the therapeutic effect and fix possible recurrences of external hemorrhoids in the examined patients. Results and Discussion. Improvement of the general condition, well–being and elimination of the main clinical manifestations of external hemorrhoids after 7 days of treatment was noted by the overwhelming majority of women in the group I – 83.3 % and 62.5 % of puerperas in the group II who received monotherapy. After a two–week course of therapy, this index was 95.8 % and 75.0 %, respectively. When conducting a prospective analysis, it was established that when prescribing only drugs of local action, recurrences of the disease were recorded in 16.7 % of cases during a year. In the group of patients who were recommended a treatment regimen that corrects the main pathogenetic mechanisms of the formation of this pathology of the rectum, this figure was only 4.2 %. Conclusions. In exacerbation or the occurrence of external hemorrhoids in women in the postpartum period, the administration of the complex drug therapy is the most reasonable and rational. It is important not only to eliminate the local manifestations of this pathology of the rectum, but also to correct the various pathogenetic mechanisms of its formation. Thus, physiological sanitation and stimulation of the intestinal peristaltic activity with the help of prebiotics, the appointment of systemic angioprotectors/venotonics, generally contribute to the achievement of long–term remission of the disease. The use of only local preparations with external hemorrhoids has a positive, however, sometimes short-term therapeutic effect.Цель исследования – изучить эффективность разных схем медикаментозного лечения при формировании наружного геморроя у родильниц. Материалы и методы. Было обследовано 48 женщин в возрасте 28–45 лет с диагностированным наружным геморроем в послеродовом периоде. Родильницы были разделены на две группы в зависимости от схемы медикаментозной коррекции. Пациентки I группы получали комплексную терапию, в состав которой были включены пребиотик («Дуфалак»), ангиопротектор/венотоник («Нормовен») и ректальные антигеморроидальные суппозитории («Натальсид»). Пациентки II группы получали монотерапию в виде ректальных антигеморроидальных свечей («Натальсид»). Также во время лечения настоятельно рекомендовалось соблюдение определенной диеты. Всем родильницам было проведено рутинное клинико-лабораторное обследование. Контроль эффективности лечения проводили через 7, 14 дней. Также осуществляли динамическое наблюдение в течение 12 месяцев для анализа продолжительности лечебного эффекта и фиксации возможных рецидивов наружного геморроя в обследованных пациенток. Результаты исследования и их обсуждение. Улучшение общего состояния, самочувствия и нивелирование основных клинических проявлений наружного геморроя после 7-дневного лечения отметило подавляющее большинство женщин I группы – 83,3 % и 62,5 % родильниц II группы, которые получали монотерапию. После двухнедельного курса терапии этот показатель был 95,8 % и 75,0 % соответственно. При проведении проспективного анализа установлено, что при назначении только препаратов локального действия рецидивы заболевания в течение года фиксировались в 16,7 % случаев. В группе пациенток, которым была рекомендована схема лечения, коррегирующая основные патогенетические механизмы формирования данной патологии прямой кишки, этот показатель составил лишь 4,2 %. Выводы. При обострении или возникновении наружного геморроя у женщин в послеродовом периоде прогностически наиболее оправданным и рациональным является назначение именно комплексной медикаментозной терапии. Важно не только устранить локальные проявления данной патологии прямой кишки, но и скорректировать различные патогенетические механизмы ее формирования. Так, физиологическая санация и стимуляция перистальтической активности кишечника с помощью пребиотиков, назначение ангиопротекторов/венотоников системного действия в целом способствуют достижению долговременной ремиссии заболевания. Применение же при наружном геморрое только препаратов локального действия имеет положительный, однако подчас кратковременный лечебный эффект.Мета дослідження – дослідити ефективність різних схем медикаментозного лікування при виникненні зовнішнього геморою у породіль. Матеріали та методи. Було обстежено 48 жінок віком 28–45 років з діагностованим зовнішнім гемороєм у післяпологому періоді. Породіль було розділено на дві групи залежно від призначеного медикаментозного лікування. Пацієнтки I групи отримували комплексну медикаментозну терапію, до складу якої було включено пребіотик («Дуфалак»), ангіопротектор/венотонік («Нормовен») та ректальні антигемороїдальні супозиторії («Натальсид»). Породіллі II групи отримували монотерапію у вигляді ректальних антигемороїдальних супозиторіїв («Натальсид»). Також під час лікування обов’язково рекомендували дотримання певних правил харчування. Усім пацієнткам проводили рутинне клініко-лабораторне обстеження. Контроль ефективності лікування здійснювали через 7 та 14 днів. Також проводили динамічне спостереження протягом 12 місяців для аналізу тривалості лікувального ефекту та фіксації рецидивів зовнішнього геморою в обстежених пацієнток. Результати дослідження та їх обговорення. Покращення загального стану, самопочуття та нівелювання основних клінічних ознак зовнішнього геморою після 7-денного лікування відмітила переважна більшість жінок I групи – 83,3 % та 62,5 % породіль II групи, які отримували монотерапію. Після двотижневого курсу терапії цей показник становив 95,8 % та 75,0 % відповідно. При проведенні проспективного аналізу встановлено, що при застосуванні лише препаратів локальної дії рецидиви захворювання протягом року фіксувалися в 16,7 % випадків. У групі жінок, яким була рекомендована медикаментозна корекція, яка впливала на різні патогенетичні ланки формування даного захворювання прямої кишки, цей показник склав лише 4,2 %. Висновки. При загостренні або виникненні зовнішнього геморою в жінок у післяпологовому періоді прогностично виправданим та раціональним є призначення саме комплексної медикаментозної терапії. Важливо не тільки нівелювати локальні прояви даної патології прямої кишки, але впливати на різні патогенетичні складові її формування. Так, фізіологічна санація та стимуляція перистальтичної активності кишечника за допомогою пребіотиків, призначення ангіопротекторів/венотоніків системної дії загалом сприяють досягненню довготривалої ремісії захворювання. Застосування при зовнішньому геморої лише препаратів з локальною дією має позитивний, проте іноді короткотривалий лікувальний ефект

«ТЕРАПЕВТИЧНЕ ВІКНО» ПРИ МЕДИКАМЕНТОЗНОМУ ЛІКУВАННІ ГЕНІТОУРИНАРНОГО МЕНОПАУЗАЛЬНОГО СИНДРОМУ В ЖІНОК

Мета дослідження – вивчити ефективність медикаментозного лікування генітоуринарного менопаузального синдрому в жінок залежно від тривалості його перебігу. Матеріали та методи. Було обстежено 78 жінок віком 48–74 роки з менопаузальними генітоуринарними порушеннями. Пацієнток було розділено на три групи залежно від тривалості менопаузального генітоуринарного синдрому: до 3 років – I група, 3–5 років – II група, більше 5 років – III група. Усім пацієнткам призначали однакову медикаментозну терапію протягом 6 місяців, яка включала естрогенвмісний препарат, фітоуросептик та анксіолітик. Також обов’язково рекомендували дотримуватись певних правил харчування та щоденне виконання прав Кегеля. Усім пацієнткам проводили рутинне клініко-лабораторне обстеження. Ступінь виразності генітоуринарної дисфункції визначали за допомогою індексу вагінального здоров’я за G. Bachmann та шкали D. Barlow. Для визначення стадії стресового нетримання сечі використовували добовий Pad-тест за стандартами ICS. Результати дослідження та їх обговорення. У пацієнток, які страждали від проявів генітоуринарної дисфункції не більше 5 років (I та II групи), виразні атрофічні зміни в піхві були відсутні, проте серед жінок III групи цей показник складав 20,8 %. Середній бал індексу вагінального здоров’я перед лікуванням у I групі був у межах 3,65±0,49, II групі – 3,39±0,49, III групі – 2,88±0,54. Середній бал суб’єктивної виразності симптомів менопаузальної генітоуринарної дисфункції перед початком лікування у пацієнток I групи становив (1,92±0,56) бала, II групи – (2,36±0,62) бала, III групи – (3,08±0,65) бала. Результати досліджень після завершення лікування продемонстрували значну позитивну клінічну динаміку в жінок I групи, у яких тривалість менопаузальних порушень тривала не більше 3 років. Висновки. Одним із вирішальних факторів ефективності лікування менопаузальних генітоуринарних порушень є фактор часу. Результативність заходів корекції зазначеної патології найкраща, якщо тривалість порушень не більше 3 років. При більших термінах перебігу ефективність лікування зменшується та стає доволі малоефективною

КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФІТОКОМПЛЕКСНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ПОРУШЕННЯХ РИТМУ СЕРЦЯ У ВАГІТНИХ ІЗ МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ

За даними наукових спостережень порушення ритму серця виявляють у 15–18 % вагітних, при цьому в 40–46 % випадків діагностують саме функціональні аритмії. Метою дослідження стало визначення клінічної ефективності застосування фітокомплексної терапії у вагітних із метаболічним синдромом та надшлуночковою екстрасистолією. Для діагностики захворювань використовували критерії, затверджені ВООЗдля вагітних жінок, та результати добового моніторування ЕКГ за Холтером. Виявлено, що надшлуночкова екстрасистолія у вагітних із метаболічним синдромом частіше виникає на тлі хронічної інфекції верхніх дихальних шляхів та тиреотоксикозу. Порушення серцевого ритму можуть посилювати клінічні прояви загрози переривання вагітності та дисфункцію плаценти ззатримкою внутрішньоутробного розвитку плода. Запропонована фітокомплексна терапія ефективно нормалізує серцевий ритм у вагітних та може стати альтернативою антиаритмічним кардіологічним засобам. Також враховуючи різновекторність метаболічних ефектів зазначеної фітотерапії, застосовування її у вагітних з метаболічним синдромом може сприяти й вирішенню проблеми поліпрагмазії

Using information-communication technologies in educational process organization

© 2017. revistaESPACIOS.com. The article addresses the influence of informationcommunication technologies on the development and improvement of informational-educational environment of a modern university. It defines the tendencies of further development and methods of information and Internet technologies' application in informationaleducational environment of a university. The article presents and analyzes the results of a survey among students with the aim of revealing the level of activity in using informational-educational environment in the educational process. The following phenomena were defined as the tendencies of the development of informational-educational environment of a university: processes of converting universities' documents, document flows and communication channels to the electronic format; active introduction and use of electronic educational and educational-methodic documents; decrease of expenses related to the support of communication process, increase of its efficiency and accessibility of its results not only for university students and teachers but for the society in general by using the "free ware" type software. Control of students' knowledge is an important stage in the educational process. If the tests are designed correctly, students' knowledge, abilities and skills are reflected in the performance of the control tests' tasks. Knowledge control in the StartExam program is one the possible ways of increasing the efficiency of students' knowledge control and teacher's work capacity

Chronic Methamphetamine Administration Causes Differential Regulation of Transcription Factors in the Rat Midbrain

Methamphetamine (METH) is an addictive and neurotoxic psychostimulant widely abused in the USA and throughout the world. When administered in large doses, METH can cause depletion of striatal dopamine terminals, with preservation of midbrain dopaminergic neurons. Because alterations in the expression of transcription factors that regulate the development of dopaminergic neurons might be involved in protecting these neurons after toxic insults, we tested the possibility that their expression might be affected by toxic doses of METH in the adult brain. Male Sprague-Dawley rats pretreated with saline or increasing doses of METH were challenged with toxic doses of the drug and euthanized two weeks later. Animals that received toxic METH challenges showed decreases in dopamine levels and reductions in tyrosine hydroxylase protein concentration in the striatum. METH pretreatment protected against loss of striatal dopamine and tyrosine hydroxylase. In contrast, METH challenges caused decreases in dopamine transporters in both saline- and METH-pretreated animals. Interestingly, METH challenges elicited increases in dopamine transporter mRNA levels in the midbrain in the presence but not in the absence of METH pretreatment. Moreover, toxic METH doses caused decreases in the expression of the dopamine developmental factors, Shh, Lmx1b, and Nurr1, but not in the levels of Otx2 and Pitx3, in saline-pretreated rats. METH pretreatment followed by METH challenges also decreased Nurr1 but increased Otx2 and Pitx3 expression in the midbrain. These findings suggest that, in adult animals, toxic doses of METH can differentially influence the expression of transcription factors involved in the developmental regulation of dopamine neurons. The combined increases in Otx2 and Pitx3 expression after METH preconditioning might represent, in part, some of the mechanisms that served to protect against METH-induced striatal dopamine depletion observed after METH preconditioning

Problems of Asset Valuation in the Process of Bank Liquidation

The aim of the article is to identify problematic issues of valuation of property (assets) of banks that are in the process of liquidation, and substantiate proposals for the desired solution, taking into account the need to protect the rights of bank creditors. Although the bankruptcy of banks causes significant economic and moral losses, the processes of removing insolvent banks from the market, their reorganization or liquidation are constantly taking place. Therefore, regulators and banks that have been declared insolvent face many questions, including the adequate valuation of banking assets and the determination of the liquidation estate. The article discusses approaches to asset valuation and features of their application in Ukrainian practice, as well as peculiarities of the sale of assets of banks in liquidation according to the Dutch auction model. It is noted that the imperfection of management of banks’ assets in the process of their functioning leads to discrepancies in the valuation of these low-quality assets in the liquidation procedure. It is determined that the ratio between the estimated value of assets and their book value for banks declared insolvent is on average 26.2 %, and the median value is 22.3 % This leads to a number of problems, including the inability of the Deposit Guarantee Fund (DGF) to ensure the repayment of part of the bank’s liabilities, which could be repaid in case of timely acceptance of tender offers at market value. It is noted that the most liquid assets, which are real estate and property, occupy an insignificant share in the structure of the liquidation mass – about 5 %, and the conversion rate in the sale of real estate quite often reaches 200 %. It is proposed, in accordance with European practice, to empower the Fund to monitor the assets of banks in the process of their functioning. The expediency of valuating assets not from the position of doing business «as usual» but from the point of view of the objective need to sell assets, focusing on the quick sale of assets at a market price, is emphasized. In order to improve the process of valuating the assets of an insolvent bank and focusing on the quick and transparent sale of the bank’s assets, it is proposed to implement the international experience of using loss-sharing agreements into domestic practice