PPAR-Gamma agonist pioglitazone reduced CD68+ but not CD163+ macrophage dermal infiltration in obese psoriatic patients

Macrophages are of great importance in the development of obesity and psoriasis. Signaling via PPAR-γ in certain macrophage populations is associated with M2-like features and anti-inflammatory profile. In this research, we evaluated the anti-inflammatory action of pioglitazone by the immunohistochemical study of M1 and M2 macrophages in psoriasis-affected skin in obese patients

PPAR-Gamma Agonist Pioglitazone Reduced CD68+ but Not CD163+ Macrophage Dermal Infiltration in Obese Psoriatic Patients

Background. Macrophages are of great importance in the development of obesity and psoriasis. Signaling via PPAR-γ in certain macrophage populations is associated with M2-like features and anti-inflammatory profile. In this research, we evaluated the anti-inflammatory action of pioglitazone by the immunohistochemical study of M1 and M2 macrophages in psoriasis-affected skin in obese patients. Methods. We used immunohistochemistry to characterize CD68+ and CD163+ macrophages and pathomorphological description of skin biopsy, obtained from 6 obese psoriatic patients before and after treatment with 15, 30, and 45 mg pioglitazone, once a day during 6 months. Two patients with conventional therapy and without pioglitazone served as control. Results. Generally, CD163+ cell quantities in psoriasis-affected skin significantly dominated over CD68+ before and after all treatment regiments. Among patients who received pioglitazone, some of them clearly responded to treatment from lowest to highest doses by decreasing CD68+ cells. In the group with 30 mg pioglitazone regiment, we detected a significant reduction of CD68+ cells in dermal infiltrates: CI 95% (16–32) before versus CI 95% (2–7) after treatment. Pioglitazone dose escalation led to certain normalization of skin morphology. Conclusion. The immunohistochemical study allows us to show the anti-inflammatory effect of pioglitazone in psoriatic obese patients, which can be mediated by reducing the number of СD68+ macrophages, but not СD163+ macrophages, in the affected dermis

Ожирение и нарушение циркадного ритма у больных псориазом

Псоріаз – один із найбільш поширених дерматозів, яким за даними світової статистики ВООЗ страждають від 2 % до 4 % населення планети. Проблема псоріазу є досить актуальною, що пов’язано зі зростанням захворюваності, хронічним рецидивуючим перебігом, збільшенням кількості тяжких та інвалідизуючих форм дерматозу. Незважаючи на велику кількість наукових досліджень, етіологія та патогенез цього хронічного дерматозу на сьогодні залишаються до кінця не з'ясованими. У розвитку псоріазу велике значення надають психосоматичним розладам, які часто є три- герами виникнення захворювання. Зрив захисно-пристосувальних механізмів призводить до структурних і функціональних порушень на всіх рівнях, зокрема нейроендокринної та імунної систем, що є патогенетичною основою псоріазу. У більшості таких осіб спостерігається формування гіперфагічного способу реагування на стресову ситуацію, яке проявляються депресіями, тривогою, хронічним стресом, порушенням сну та змінами поведінки харчування, що призводять до підвищення маси тіла та подальшого розвитку ожиріння з низкою метаболічних порушень та зміною циркадного ритму. Збільшення випадків коморбідності псоріазу та ожиріння, що спостерігаються останнім часом та призводять до тяжких, атипових, інвалідизуючих та резистентних до терапії форм дерматозу, значно погіршує якість життя пацієнтів, знижує працездатність та соціальну активність хворих на псоріаз, що визначає не тільки медичну, але й соціальну значимість проблеми. Тому подальше більш поглиблене вивчення взаємозв’язку та патогенезу коморбідності псоріатичної хвороби, ожиріння та змін циркадного ритму є перспективним і вкрай необхідним для розробки науково-обґрунтованих принципів ранньої профілактики та своєчасної корекції даних коморбідностей.Псориаз - один из самых распространенных дерматозов, которым по данным мировой статистики ВОЗ страдают от 2% до 4% населения планеты. Проблема псориаза является весьма актуальной, что связано с ростом заболеваемости, хроническим рецидивирующим течением, увеличением количества тяжелых и инвалидизирующих форм дерматоза. Несмотря на большое количество научных исследований, этиология и патогенез этого хронического дерматоза на сегодня остаются до конца не выясненными. В развитии псориаза большое значение придают психосоматическим расстройствам, которые часто являются триггерами возникновения заболевания. Срыв защитно-приспособительных механизмов приводит к структурным и функциональным нарушениям на всех уровнях, в том числе нейроэндокринной и иммунной систем, является патогенетической основой псориаза. В большинстве таких лиц наблюдается формирование гиперфагичного способа реагирования на стрессовую ситуацию, которое проявляются депрессиями, тревогой, хроническим стрессом, нарушением сна и изменениями поведения питания, приводящие к повышению массы тела и дальнейшего развития ожирения с рядом метаболических нарушений и изменением циркадного ритма. Увеличение случаев коморбидности псориаза и ожирение, наблюдаемое в последнее время, приводит к тяжелым, атипичным, инвалидизирующим и резистентным к терапии формам дерматоза, значительно ухудшает качество жизни пациентов, снижает работоспособность и социальную активность больных псориазом, что определяет не только медицинскую, но и социальную значимость проблемы. Поэтому дальнейшее более углубленное изучение взаимосвязи и патогенеза коморбидности псориатической болезни, ожирения и изменений циркадного ритма является перспективным и крайне необходимым для разработки научно обоснованных принципов ранней профилактики и своевременной коррекции данных коморбидности.Psoriasis is one of the most common dermatoses, which according to WHO world statistics affects from 2% to 4% of the world's population. The problem of psoriasis is quite relevant as it is associated with an increase in morbidity, chronic recurrence, an increase in the number of severe and disabling forms of dermatosis. Despite a large number of scientific studies, the aetiology and pathogenesis of this chronic dermatosis is still remaining unclear. Among the factors contributing to the development of psoriasis, psychosomatic disorders have been considered to play a significant role. Disruption of protective and adaptive mechanisms leads to structural and functional disorders at all levels, including the neuroendocrine and immune systems and this is regarded as the pathogenetic basis of psoriasis. Many individuals develop a hyperphagic way of responding to a stressful situation that is manifested by depression, anxiety, chronic stress, sleep disorders and changes in eating behaviour that in turn lead to weight gain and further development of obesity with a number of metabolic disorders and to changes in the circadian rhythm. The recent increase in comorbid psoriasis and obesity leading to severe, atypical, disabling, and treatment- resistant forms of dermatosis significantly impairs the quality of life of patients, reduces the efficiency and social activity of patients with psoriasis, therefore psoriasis is regarded as the social problem as well. Thus, further in-depth study of the relationship and pathogenesis of the comorbidity between psoriasis, obesity and circadian rhythm changes is promising and essential for the development of scientifically sound principles of early prevention and timely correction of comorbidities

Оптимізація патогенетичної терапії у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень

ABSTRACT The aim of the study is to increase the effectiveness of the treatment of exacerbation of COPD group B GOLD II with the use of combined therapy of the combined drug PulmoBRIZ containing two components – ambroxol and acetylcysteine and the course of halotherapy. Materials and methods: We observed 60 patients with COPD B, GOLD II. They were divided into two groups: the first – the main (n=30) – patients receiving basic therapy, mucolytic therapy – a combination of Ambroxol and acetylcysteine – 200/30 to 1 tabl. 2 times a day, number 7 days and, from the 3rd day – sessions of halotherapy 1 time per day № 10. The second group, the control group (n=30), followed only basic therapy, did not take mucolytics and halotherapy sessions. Results: Patients receiving therapy with the combination of ambroxol and acetylcysteine and halotherapy sessions experienced a significant increase in FEV1 by 8.3% (p <0.05); the Tiffon index was 7.2% (p<0.05), reactive anxiety levels (RA) and manifestations of autonomic dysfunction decreased, whereas in patients in the control group these indicators did not improve significantly. Conclusions: The proposed complex therapy of COPD patients with the inclusion of the combined drug ambroxol and acetylcysteine and halotherapy sessions contributes to the improvement of the quality of life of patients.РЕЗЮМЕ. Метою дослідження є підвищення ефективності лікування загострення ХОЗЛ групи B GOLD II із застосуванням в комплексній терапії комбінованого препарату пульмобриз, що містить два компоненти - амброксол та ацетилцистеїн та курсу галотерапії. Матеріали та методи: Ми спостерігали 60 хворих на ХОЗЛ В, GOLD II. Їх розділили на дві групи: перша - основна (n = 30) - пацієнти, які отримували додатково до базісної терапії муколітичну терапію - комбінація амброксолу та ацетилцистеїну - 200/30 по 1 табл. 2 рази на день протягом 7 днів, а з 3-го дня - сеанси галотерапії 1 раз на день № 10. Друга група, контрольна група (n = 30), дотримувалася лише основної терапії, не приймала муколітиків та сеансів галотерапії. Результати: У пацієнтів, які отримували комплексну терапію з додаванням до базисної терапії комбінації амброксола і ацетилцистеїну та сеансів галотерапії, відмічено суттєве збільшення ОФВ1 на 8,3% (р <0,05); модифікованого індексу Тіфно на 7,2% (р <0,05), зменшення рівня реактивної тривожності (РА) та проявів вегетативної дисфункції, тоді як у пацієнтів контрольної групи ці показники покращилися не суттєво. Висновки: Запропонована комплексна терапія хворих на ХОЗЛ із включенням комбінованого препарату амброксол та ацетилцистеїн та сеансів галотерапії сприяє покращенню якості життя пацієнтів.РЕЗЮМЕ Целью исследования является повышение эффективности лечения обострения ХОБЛ группы B GOLD II с применением на фоне базисной терапии комбинированного препарата PulmoBRIZ, содержащего два компонента - амброксол и ацетилцистеин и курса галотерапии. Материалы и методы: Мы наблюдали 60 больных ХОБЛ В, GOLD II. Их разделили на две группы: первая - основная (n = 30) - пациенты, которые получали на фоне базисной терапии, крмбинированную муколитическую терапию - амброксол и ацетилцистеин - 200/30 по 1 табл. 2 раза в день, число 7 дней, а с 3-го дня - сеансы галотерапии 1 раз в день № 10.Вторая группа, контрольная группа (n = 30), придерживалась только основной терапии, не принимала муколитиков и сеансов галотерапии. Результаты У пациентов, получавших комплексную терапию с добавлением к базисной терапии комбинации амброксола и ацетилцистеина и сеансов галотерапии, отмечено существенное увеличение ОФВ1 на 8,3% (р <0,05) модифицированного индекса Тиффно на 7,2% (р <0,05), снижение уровня реактивной тревожности (РА) и проявлений вегетативной дисфункции, тогда как у пациентов контрольной группы эти показатели улучшились не существенно.Выводы: Предложенная комплексная терапия больных ХОБЛ с включением комбинированного препарата амброксол и ацетилцистеин и сеансов галотерапии способствует улучшению качества жизни пациентов

Mechanism of Hiv penetration

Попередження статевого зараження вірусом імунодефіциту людини полягає в тому, що ряд високоефективних засобів біомедичної профілактики поєднуються з поведінковими і структурними підходами. Метою даного огляду є узагальнення власних й світових досліджень з сексуальної передачі вірусу імунодефіциту людини через слизові оболонки статевих органів. За період 2000 - 2018 роки аналізувались статті, глобальні звіти агентства об’єднаних нації з боротьби з синдромом набутого імунодефіциту, статистичні звіти окремих країн (зокрема України), матеріали Всесвітньої організації охорони здоров'я. Заходи щодо запобігання передачі вірусу імунодефіциту людини статевим шляхом є вкрай необхідними для стримування глобальної епідемії синдрому набутого імунодефіциту та її остаточного подолання. Дослідження, проведені на тваринних моделях і вивчення патогенезу гострої інфекції у людей дозволили виявити потенційні вразливості вірусу при втручанні через слизову оболонку статевих органів на самих ранніх стадіях інфекції. Отримані дані окреслюють потенційно ефективні напрямки застосування профілактичних вакцин й антиретро- вірусних препаратів, щоб запобігти розвитку системної інфекції, з ураженням CD4 Т-клітин, яка швидко призводить до руйнування імунітету. З цих досліджень зроблено висновок, що стратегії профілактики повинні бути націлені на самі ранні стадії інфекції з наступних причин: 1) вразливість вірусу, який на ранньому етапі знаходиться в невеликих популяціях інфікованих клітин-засновників біля вхідних воріт інфекції; 2) для встановлення системної інфекції спочатку необхідне локальне розповсюдження вірусу; 3) згубні наслідки, які швидко розвиваються, випливають лише з системної інфекції. Ефективність профілактики статевої передачі вірусу імунодефіциту людини найближчим часом буде пов’язана з вирішенням науково-практичних питань імунології