ЖОВТА ГАРЯЧКА: ЕПІДЕМІОЛОГІЯ, КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА ТА ПРОФІЛАКТИКА

The aim of the work is to summarize the data on etiology, epidemiological features, clinical manifestations and laboratory diagnostics of yellow fever (YF), to submit the main recommendations of the WHO and the CDC in relation to its prevention and treatment. The most recent data about YF, the peculiarities of its distribution are given. The YF virus (YFV) belongs to the Flavivirus family. The main reservoir of the pathogen in the nature is monkeys, additional – perhaps hedgehogs, marsupials, rodents, in which the infection duration can be latent. YFV gets into the person by biting an infected mosquito. The disease is registered in tropical areas of Africa and Central and South America. The natural epidemiology of YF on both continents – is the circulation of the virus between forest mosquitoes and wild primates. The transmission to a human occurs in forest (jungle, rural), intermediate and urban focuses. The urban transmission cycle is the most dangerous epidemiologically, which is implemented among non-immune people, as a result of the infected persons’ movement, or by accidently transporting of the infected mosquitoes. The severe clinical course and complications testify a special danger of this disease for humanity. The incubation period is usually 3–6 days, it can rarely reach 10 days. Typically, there are three periods of illness: an initial febrile, a period of remission with decrease of body temperature and a period of venous stasis. Mortality is 5–10 %, during the epidemic – up to 60 % and above. For YF light, abortive forms of the disease without jaundice and hemorrhagic syndrome are also possible. For the diagnosis verification within 5 days from the onset of symptoms, a polymerase chain reaction with reverse transcription and serological diagnosis (ELISA) are used. An effective etiotropic method of treatment has not yet been developed, only pathogenetic remedies are used. Currently, the only way to fight this infection, according to WHO and CDC recommendations, is immunization. Vaccinations should be done at least 10 days before travel in the endemic area. Employees of specialized laboratories in the risk group of infection and must be vaccinated. Since July 11, 2016, the WHO has decided to exclude re-vaccination, because a single dose provides lifelong immunity.Мета роботи – узагальнити дані про етіологію, епідеміологічні особливості, клінічні прояви та лабораторну діагностику жовтої гарячки (ЖГ), подати основні рекомендації ВООЗ і CDC стосовно її профілактики та лікування. Наведено найновіші дані про ЖГ, особливості її розповсюдження. Вірус ЖГ (ВЖГ) належить до родини флавівірусів. Основним резервуаром збудника у природних осередках є мавпи, додатковим – можливо їжаки, сумчасті, гризуни, у яких інфекція перебігає латентно. ВЖГ потрапляє до людини при укусі інфікованого комара. Хвороба реєструється в Африці, Центральній та Південній Америці. Природний осере­док ЖГ на обох континентах підтримується завдяки циркуляції вірусу серед лісових комарів і диких приматів. Передача збудника людині відбувається в лісовому (джунглевому, сільському), проміжному та міському осередках. Найнебезпечніший в епідеміологічному плані є останній, який реалізується серед неімунних людей, внаслідок переміщення заражених осіб або шляхом випадкового перевезення інфікованих комарів. Тяжкий клінічний перебіг та ускладнення свідчать про особливу небезпеку цієї хвороби для людства. Інкубаційний період зазвичай становить 3-6 діб, рідко може досягати 10 діб. У типових випадках спостерігається три періоди хвороби: початковий гарячковий, період ремісії зі зниженням температури тіла і період венозного стазу. Летальність складає 5-10 %, в період епідемії – до 60 % і вище. Для ЖГ можливі також легкі, стерті, абортивні форми без жовтяниці й геморагічного синдрому. Для верифікації діагнозу впродовж 5 днів з моменту появи симптомів використовують полімеразну ланцюгову реакцію зі зворотною транскрипцією та серологічну діагностику (ELISA). Ефективного етіотропного методу лікування ще не розроблено, використовуються лише патогенетичні засоби. Натепер єдиним методом боротьби з цією інфекцією, згідно з рекомендаціями ВООЗ і CDC, є вакцинація. Щеплення необхідно зробити принаймні за 10 днів до подорожі в ендемічну місцевість. Обов’язково вакцинують працівників профільних лабораторій з групи ризику зараження. З 11 липня 2016 року ВООЗ прийняла рішення про виключення повторної вакцинації, оскільки одноразова доза забезпечує пожиттєвий імунітет

ПРОБЛЕМА ПАНДЕМІЧНОГО ГРИПУ А/H1N1

The aim – to provide basic information of the literature on etiology, epidemiological features, clinical manifestations and laboratory diagnosis of influenza A/H1N1 (California), and to provide the main recommendations of WHO and CDC due to it’s prevention and treatment. The data on etiology, specific antigens, mechanisms of pandemic strains origin, reassortants, the possibility of new strains emergence that will have the ability to cause pandemics are generalized. It is shown that the genetic structure of new A/H1N1 virus is complex and includes genes of the swine flu virus that affects pigs in America, Europe and Asia; avian influenza virus genes and human influenza virus genes. The genes of the new virus come from four different sources. The history of this virus emergence is described, the data of WHO report on the pandemic 2009–2010 are presented. Epidemiological features of this virus spreading are observed in humans and among animals, including pigs. The current data of the viral antigens properties – hemagglutinin and neuraminidase and the processes of the cytokine storm at the influenza are analyzed. The clinical features of the pandemic influenza A/H1N1 are presented: the disease begins suddenly, with chills, the body temperature rises sharply to 38-40 °C, appear the headache, pain in the throat and muscles, nasal congestion, cough. Possible signs of gastrointestinal damage: abdominal pain, nausea, vomiting, diarrhea. Often the disease runs easily; in the absence of complications, the patients recover within 7-9 days. It has been shown that during a severe course of the disease pneumonia with the rapid development of respiratory failure and respiratory distress syndrome in adults is possible. In spite of artificial ventilation of the lungs, in the next 1-2 weeks, patients may die. The diagnostic criteria are given, a number of laboratory methods for confirming the diagnosis are listed and described. Particular attention is paid to treatment. Three groups of influenza drugs with proven clinical efficacy are described: M2 channel blockers (amantadine, remantadine), viral neuraminidase inhibitors (zanamivir, oseltamivir), and synthetic nucleosides (ribavirin). Oseltamivir (tamiflu) and zanamivir (relenza) are most commonly used. The newest medicine is mentioned – Xofluza (Xofluza, baloxavir marboxium), approved so far only in the USA and Japan. The preventive measures for the population and medical staff are provided. Separate attention is paid to the achievements and challenges of immunoprophylaxis.Мета роботи – навести основні дані літератури про етіологію, епідеміологічні особливості, клінічні прояви та лабораторну діагностику каліфорнійського грипу А/H1N1, подати основні рекомендації ВООЗ і CDC стосовно його профілактики та лікування. Узагальнено дані про етіологію, специфічні антигени, механізми походження пандемічних штамів, реасортантів, можливості появи нових штамів, котрі матимуть здатність спричиняти пандемії. Показано, що генна структура нового вірусу А/H1N1 є складною та має в собі гени вірусу свинячого грипу, що вражає свиней Америки, Європи й Азії; гени вірусу пташиного грипу і гени вірусу людського грипу. По суті, гени нового вірусу походять з чотирьох різних джерел. Описано історію появи даного вірусу, подано дані звіту ВООЗ про пандемію 2009-2010 рр. Висвітлено епідеміологічні особливості поширення цього вірусу як серед людей, так і серед тварин, зокрема свиней. Проаналізовано сучасні уявлення про властивості вірусних антигенів – гемаглютиніну і нейрамінідази та процеси цитокінової бурі при грипі. Наведено клінічні особливості пандемічного грипу А/H1N1: хвороба розпочинається раптово, з ознобу, температура тіла різко підвищується до 38-40 °С, з’являються біль у голові, горлі та м’язах, закладення носа, нежить, приєднується кашель. Можлива поява симптомів ураження шлунково-кишкового тракту: біль у животі, нудота, блювання, діарея. Частіше захворювання перебігає легко; за відсутності ускладнень хворі видужують протягом 7-9 днів. Показано, що при тяжкому перебігу захворювання можливе виникнення пневмонії зі стрімким розвитком дихальної недостатності та респіраторного дистрес-синдрому дорослих (РДСД). Незважаючи на проведення штучної вентиляції легень, у найближчі 1-2 тижні хворі можуть померти. Наведено критерії діагностики, перераховано й описано низку лабораторних методів підтвердження діагнозу. Особливу увагу приділено лікуванню. Описано три групи протигрипозних препаратів, що володіють доведеною клінічною ефективністю: блокатори М2-каналів (амантадин, ремантадин), інгібітори вірусної нейрамінідази (занамівір, озелтамівір) і синтетичні нуклеозиди (рибавірин). Найчастіше використовуються озельтамівір (таміфлю) і занамівір (реленза). Згадується новітній препарат – ксофлюза (xofluza, балоксавір марбоксил), схвалений поки що лише в США та Японії. Наведено профілактичні заходи стосовно населення і медичного персоналу. Окремо розглянуто досягнення і проблеми вакцинопрофілактики

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ТА КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ NIPAH-ВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ

The aim of the study – to describe the recent data on the disease caused by Nipah virus (NiV).Conclusions. The peculiarities of the disease distribution, mechanisms and probable ways of virus transmission are considered. Particular attention is paid to various types of mammals that may be the source of infection. A description of the disease outbreaks is presented, with frightening symptoms of encephalitis developing during the case of Nipah infection. The main recommendations of WHO and CDC concerning the prevention of this infection are presented. It has been pointed out that CDC has taken NiV to the highest (4) level of biological safety for infectious pathogens that can be spreaded by airborne mechanism and against which treatment and prevention have not yet been developed.Мета роботи – узагальнити дані про етіологію, епідеміологічні особливості, клінічні прояви та підходи до лабораторної діагностики Ніпаг-вірусної інфекції, подати основні рекомендації ВООЗ і CDC стосовно її профілактики та лікування.Висновок. Наведені найновіші дані про хворобу, спричинену вірусом Ніпаг (NiV), особливості її розповсюдження, характерні клінічні симптоми та ускладнення свідчать про особливу небезпеку цього захворювання для людства. NiV, згідно із СDC, належить до патогенів з найвищим (4) рівнем біологічної безпеки для збудників інфекційних хвороб, що поширюються повітряно-краплинним механізмом. На даний час методами боротьби з цією інфекцією, згідно з основними рекомендаціями ВООЗ і CDC, є лише профілактичні заходи. Ефективні методи лікування ще не розроблено

ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З COVID-19 НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Based on a review of the scientific sources, modern approaches to the treatment of patients with COVID-19 are highlighted. Indications for hospitalization of patients and data on the effectiveness of drugs with different mechanisms of action are shown, taking into account international experience. It is noted that extensive testing of remdezivir, hydroxychloroquine, lopinavir-ritonavir, interferons did not give convincing results. There is hope for the use of convalescents’ plasma and monoclonal antibodies to the virus, which, however, require careful multicenter testing. At the same time, some progress has been made in pathogenetic therapy. The indications, timing and optimal doses of corticosteroids, interleukin inhibitors (tocilizumab), anticoagulants, mainly low molecular weight heparin derivatives, under the control of D-dimer levels and other indicators of hemostasis are clearly substantiated. Antibiotics are recommended for the addition of infrequent bacterial co-infection. The article is addressed mainly to physicians who work with COVID-19 patients.На підставі огляду наукової літератури висвітлено сучасні підходи до лікування хворих на COVID-19. Наведено показання до госпіталізації хворих і дані про ефективність препаратів з різним механізмом дії, враховуючи міжнародний досвід. Відзначено, що широка апробація ремдезивіру, гідроксихлорохіну, лопінавіру-ритонавіру, інтерферонів не дала переконливих результатів. Надія з’явилася щодо використання плазми реконвалесцентів і моноклональних антитіл до вірусу, які, однак, потребують ретельної багатоцентрової апробації. Водночас, певних успіхів досягнуто в патогенетичній терапії. Чітко обґрунтовано показання, строки призначення і оптимальні дози кортикостероїдів, інгібіторів інтерлейкінів (тоцилізумаб), антикоагулянтів, переважно низькомолекулярних похідних гепарину, під контролем рівня D-димеру та інших показників гемостазу. Антибіотики рекомендовано призначати при приєднанні бактерійної ко-інфекції, що спостерігається нечасто. Стаття адресована головно для лікарів, які працюють з хворими на COVID-19

COVID-19: ЕПІДЕМІОЛОГІЯ, КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА

Based on a review of the scientific sources, basic data on the history of human coronavirus infections, including the epidemics of severe acute respiratory syndrome (SARS) and Middle Eastern respiratory syndrome (MERS) and the current COVID-19 pandemic, are presented. The etiology, epidemiology, pathogenesis, main clinical variants and their manifestations, classification by severity, possible complications and aggravating factors of COVID-19 are consistently described. The definition of different cases of this infection according to epidemiological and clinical criteria is given. Laboratory and instrumental diagnostic methods with clinical interpretation are listed. Methods of specific and differential diagnostics are distinguished. Indications for hospitalization of patients with COVID-19 and modern approaches to treatment in the absence of specific antiviral drugs are given. In treatment, the emphasis is made on the application of pathogenic therapy. The main measures of non-specific individual and collective prevention with the introduction of quarantine are briefly presented. The article is intended primarily for physicians working with COVID-19 patients and contact persons.На підставі огляду наукової літератури наведено основні дані про історію коронавірусних інфекцій людини, зокрема епідемії тяжкого гострого респіраторного синдрому (SARS) і близько-східного респіраторного синдрому (MERS) та теперішню пандемію COVID-19. Послідовно описано етіологію COVID-19, її епідеміологію, патогенез, основні клінічні варіанти та їх прояви, класифікацію за ступенем тяжкості, можливі ускладнення та обтяжливі чинники. Подано визначення різних випадків цієї інфекції за епідеміологічними та клінічними критеріями. Перечислено лабораторні та апаратні методи діагностики з клінічним тлумаченням. Виокремлено методи специфічної та диференційної діагностики. Наведено показання до госпіталізації хворих на COVID-19 і сучасні підходи до лікування за відсутності специфічних противірусних засобів. У лікуванні акцент зроблено на застосуванні патогенетичної терапії. Стисло наведено основні заходи неспецифічної індивідуальної та колективної профілактики із запровадженням карантину. Стаття призначена головно для лікарів, які працюють з хворими на COVID-19 і контактними особами

ПРАКТИЧНІ НАВИЧКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ НА КАФЕДРІ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ З ЕПІДЕМІОЛОГІЄЮ: НОВІ ПІДХОДИ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ

Мета роботи – поліпшити якість засвоєння нових практичних навичок студентами на кафедрі інфекційних хвороб завдяки вдосконаленню методів викладання. Основна частина. У статті наведено підходи викладачів кафедри інфекційних хвороб до навчання практичних навичок студентів з наданням переваги сучасним методам діагностики інфекційної патології та використанню новітніх досягнень медичної науки. Висвітлено проблемні питання підготовки студентів з інфекційних хвороб у вищих медичних навчальних закладах. Наводиться досвід впровадження в навчальний процес нових методик із використанням як теоретичних, так і практичних методів для формування практичних навичок у майбутніх лікарів з дисципліни “інфекційні хвороби”. Висновки. Удосконалення засвоєння практичних навичок у клініці інфекційних хвороб, як і на інших клінічних кафедрах, – це складний і тривалий процес. Необхідно більше уваги приділяти оволодінню студентами не тільки традиційними, а й новітніми методами діагностики інфекційних хвороб і лікування хворих, використовуючи й розробки колективу кафедри.Мета роботи – поліпшити якість засвоєння нових практичних навичок студентами на кафедрі інфекційних хвороб завдяки вдосконаленню методів викладання. Основна частина. У статті наведено підходи викладачів кафедри інфекційних хвороб до навчання практичних навичок студентів з наданням переваги сучасним методам діагностики інфекційної патології та використанню новітніх досягнень медичної науки. Висвітлено проблемні питання підготовки студентів з інфекційних хвороб у вищих медичних навчальних закладах. Наводиться досвід впровадження в навчальний процес нових методик із використанням як теоретичних, так і практичних методів для формування практичних навичок у майбутніх лікарів з дисципліни “інфекційні хвороби”. Висновки. Удосконалення засвоєння практичних навичок у клініці інфекційних хвороб, як і на інших клінічних кафедрах, – це складний і тривалий процес. Необхідно більше уваги приділяти оволодінню студентами не тільки традиційними, а й новітніми методами діагностики інфекційних хвороб і лікування хворих, використовуючи й розробки колективу кафедри