СУЧАСНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ КІСТКОВИХ ДЕФЕКТІВ ЩЕЛЕП, ЩО УТВОРИЛИСЬ ПІСЛЯ ВИДАЛЕННЯ РАДИКУЛЯРНИХ КІСТ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

У практиці хірургічної стоматології 40,6 % операцій в умовах амбулаторного прийому складають операційні втручання з приводу радикулярних кіст щелеп. В основному застосовують радикальний метод хірургічного лікування – цистектомію. Якщо після хірургічного втручання рана гоїться під кров’яним згустком, то репаративна регенерація кісткової тканини в ділянці дефекту щелепи перебігає повільно, що підтверджується даними рентгенологічного дослідження. Тому розробка нових методів оптимізувального впливу на репаративний остеогенез є актуальною для сучасної медицини і стоматології. За останнє десятиріччя в наукових дослідженнях та в клінічній практиці досягнуто значного успіху у вирішенні цієї проблеми. Мета дослідження – провести поглиблений аналіз сучасної фахової літератури, присвяченої сучасним методам лікування внутрішньокісткових дефектів щелеп, що утворилися після видалення радикулярних кіст. Матеріали і методи. У фондах наукової бібліотеки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та у відомих наукометричних базах інформації (PubMed, Google Scholar, SciVerse, Embase) проведено пошук, огляд, аналіз та систематизацію фахових публікацій, присвячених проблемі застосування сучасних методів лікування внутрішньокісткових дефектів щелеп, що утворилися після видалення радикулярних кіст. Результати досліджень та їх обговорення. Усі існуючі кістковопластичні матеріали поділяють, залежно від походження, на декілька груп, а саме: аутогенні, алогенні, ксеногенні, алопластичні (штучно синтезовані кісткові замінники) та композиційні. За вираженням індуктивного потенціалу, усі матеріали для заміщення кісткової тканини можна поділити на остеоіндуктивні, остеокондуктивні, остеонейтральні й матеріали для забезпечення скерованої тканинної регенерації. Результати наукових досліджень останніх років показали, що найвищим остеоіндуктивним потенціалом володіє аутогенна кістка, тому її вважають золотим стандартом. Однак відсутність легкості й можливості отримання в достатній кількості істотно обмежує її застосування. В останні роки почали застосовувати методи клітинної терапії, що базуються на застосуванні остеогенних клітин, отриманих із різних тканинних джерел: периферійної крові, кісткового мозку, жирової тканини, окістя щелеп тощо. У міру накопичення й аналізу даних, що стосуються клітинної інженерії, формується новий напрямок: розробка різних конструкцій, які за своїми біологічними властивостями наближаються до нативної кісткової тканини. Мезенхімальні стромальні стовбурові клітини (МСК), отримані з цих тканин, можуть бути диференційовані у фібробласти, а також у клітини кісткової тканини. Розроблено технології формування шару кісткових клітин на штучних носіях і в біоматеріалах шляхом спрямованого остеодиференціювання мезенхімальних стромальних стовбурових клітин. Ці технології використовують з метою корекції розмірів і форми щелеп, інших операцій в щелепно-лицевій ділянці, для заміщення кісткових дефектів після цистектомії. Висновки. Виповнення кісткових дефектів, що утворились після видалення радикулярних кіст різноманітними сучасними остеопластичними матеріалами, забезпечує профілактику вторинного інфікування рани, прискорення регенерації кісткової тканини і відновлення форми і функції щелеп, сприяє стоматологічній реабілітації пацієнтів

Застосування сучасних комп’ютерних технологій при гістоморфометричному дослідженні щелепних кісток, уражених радикулярними кістами

Summary. Histomorphometry of bone tissue is still an important method for an objective evaluation of mechanisms of remodeling at the level of cells and tissues, which allows us to reliably study morphological manifestations in jaw bones in various diseases. For evaluation of morphological changes in jaw bones in these pathological conditions modern computer technologies are often used. However, in the analysis of professional literature, we have not found data about the features of microarchitecture of jaw bones located in areas affected by radicular cysts. The aim of the study – to conduct a histomorphometric study of jawbone areas affected by radicular cysts by using modern computer technologies. Materials and Methods. 44 patients (29 males and 15 females) aged 20 to 70 years with radicular jaw cysts who were on an outpatient treatment were examined. In 23 patients, tumor-like neoplasms were located on the upper jaw, and in 21 – on the lower jaw. Histological materials for histomorphometric study were obtained during radicular bone removal (cystectomy). For the morphometric analysis, ImageJ v.1.48u software was used. Each shot was investigated three times, the average area value for each shot was calculated. After semi-automatic image transfer of histoparticles into black and white (binary masks), using the ImageJ software, the following parameters were measured: trabecular space, intertrabucular space, the area of ​​the cross-section between the trabecular space (μm2) and the histomorphometric coefficient of bone density. Statistical processing of the obtained research results was carried out with the help of the computer program of statistical calculations «Statistica 8». Results and Discussion. In histomorphometric studies of bone biopsies taken from intact jaw sections it was found that the density of bone tissue in the mandible statistically significantly differs from the upper jaws. In the patients during histomorphometry of bone biopsy samples taken from the jaw sections adjacent to the shells of small and medium sized radicular cysts, we found in them a significantly greater trabecular density in the spongy structure compared with intact bones. When comparing the morphometric indices obtained during the study of the maxillary bones affected by large cysts with those in the maxillary bones adjacent to the cysts of medium to small size, a tendency towards further consolidation of bone tissue in response to increasing compression on the side of these tumor-like neoplasms was found. The process of bone tissue sealing was more intense on the lower jaw. Compared to intact bones, there was a statistically significant increase in the number of bone trabeculae in jaw regions undergoing chronic pathological effects from radicular cysts. When comparing the architecture of the spongy bone in the biopsy of the mandibular bones taken from the areas adjacent to the cysts of big sizes, with the data obtained in the study of bone tissues adjacent to smaller cysts, a statistically significant difference was established between them. Conclusions. In response to the pathological effects of radicular cysts, irrespective of their size, an adaptive-compensatory reconstruction of the jaw bones occurs that morphologically manifests as a sealing of their trabecular structure, and the decrease of the intertrabecular space.Резюме. Гистоморфометрия костной ткани и далее остается важным объективным методом изучения механизмов костного ремоделирования на тканевом и клеточном уровнях, позволяющим достоверно изучить структурные изменения в челюстных костях при разных заболеваниях. Для обработки цифровых изображений гистологических препаратов в настоящее время  начали активно использоваться современные компьютерные технологии. При изучении специальной литературы не было обнаружено публикаций, посвященных современным методам гистоморфометрического исследования микроархитектуры челюстных костей в участках, пораженных радикулярными кистами. Цель исследования – провести гистоморфометрические исследования участков челюстных костей, пораженных радикулярными кистами, с применением современных компьютерных технологий. Материалы и методы. В научные исследования было задействовано 44 больных в возрасте от 20 до 75 лет с радикулярными кистами челюстей. У 23 пациентов одонтогенные  опухолеподобные образования находились на верхней челюсти, а в 21 – на нижней челюсти. Материалы для гистоморфометрического исследования получали во время оперативных вмешательств (цистэктомий), забор фрагментов костных тканей челюстей проводили с участков прилегающих к оболочкам радикулярных кист. Образцы интактной костной ткани верхней и нижней челюстей для исследования брали из участков, которые не подвергались патологическому влиянию со стороны опухолевидных образований, из маргинального участка вестибулярных поверхностей лунок удаленных «причинных» зубов. После полуавтоматического перевода изображений гистопрепаратов в черно-белый цвет (в бинарные маски), с помощью програмного обеспечения ImageJ изучали следующие морфометрические показатели структуры губчатой ​​кости: трабекулярное пространство (%), междутрабекулярное пространство (%), площадь сечения междутрабекулярного пространства (мкм2) и подсчитывали гистоморфометрический коэффициент плотности кости по предложенной нами формуле. Статистическую обработку полученных результатов исследований проводили с помощью компьютерной программы Statistica 8. Результаты исследований и их обсуждение. Во время гистоморфометрии костных биоптатов, взятых из участков челюстей, расположенных около оболочек радикулярных кист малых и средних размеров, обнаружили большую плотность трабекул в губчатой ​​структуре по сравнению с интактными костями. При сравнении морфометрических показателей, полученных при исследовании верхнечелюстных костей, пораженных кистами больших размеров, с верхнечелюстными костями, расположенными возле кист средних и малых размеров, наблюдается ​​тенденция к дальнейшему уплотнению костной ткани в ответ на возрастающую компрессию со стороны этих опухолевидных новообразований. Процесс уплотнения костной ткани был более интенсивным на нижних челюстях. Наблюдался статистически достоверный рост числа костных трабекул в участках, испытывающих хроническое патологическое воздействие со стороны радикулярных кист. При сравнении архитектуры губчатой ​​кости в биоптатах нижнечелюстных костей, взятых из участков расположенных возле кист больших размеров, с данными, полученными в костных тканях, находящимися возле кист меньших размеров, выявлено между ними статистически значимую разницу. Выводы. Применение современных компьютерных технологий при гистоморфометрических исследованиях челюстных костей упрощает работу при анализе гистопрепаратов. В ответ на патологическое влияние радикулярных кист, независимо от их размеров и локализации, происходит адаптационно-компенсаторная перестройка челюстных костей, которая морфологически проявляется уплотнением их трабекулярной структуры.Резюме. Гістоморфометрія кісткової тканини й надалі залишається важливим об’єктивним методом дослідження механізмів кісткового ремоделювання на тканинному та клітинному рівнях, що дозволяє достовірно вивчити  структурні зміни в щелепних кістках  при різних захворюваннях. Для обробки цифрових зображень гістологічних препаратів на даний час почали активно використовуватись сучасні комп’ютерні технології. При вивченні фахової літератури не виявлено публікацій, які були б присвячені гістоморфометричному дослідженню мікроархітектури щелепних кісток у ділянках, уражених радикулярними кістами. Мета дослідження – провести гістоморфометричні дослідження ділянок щелепних кісток, уражених радикулярними кістами, із застосуванням сучасних комп’ютерних технологій. Матеріали і методи. У наукові спостереження було задіяно 44 хворих віком від 20 до 75 років із радикулярними кістами щелеп. У 23 пацієнтів одонтогенні пухлиноподібні новоутворення містилися на верхній щелепі, а у 21 – на нижній щелепі. Матеріали для гістоморфометричного дослідження отримували під час операційних втручань (цистектомій), проводили забір фрагментів кісткових тканин щелеп із ділянок прилеглих до оболонок радикулярних кіст. Зразки інтактної кісткової тканини верхньої та нижньої щелеп для гістологічного дослідження брали з ділянок, які не зазнавали патологічного впливу з боку пухлиноподібних новоутворень, з маргінального краю вестибулярних поверхонь  лунок видалених «причинних» зубів. Після напівавтоматичного переведення зображень гістопрепаратів у чорно-білий колір (у бінарні маски), за допомогою програмного забезпечення ImageJ оцінювали наступні морфометричні показники структури губчастої кістки: трабекулярний простір (%), міжтрабекулярний простір (%), площу перетину міжтрабекулярного простору (мкм2) та вираховували  гістоморфометричний ко­ефіцієнт щільності кістки за запропонованою нами формулою. Статистичну обробку отриманих результатів досліджень проводили за допомогою комп’ютерної програми статистичних обчислень Statistica 8. Результати досліджень та їх обговорення. Під час гістоморфометрії кісткових біоптатів, взятих із ділянок щелеп, прилеглих до оболонок радикулярних кіст малих та середніх розмірів, виявили більшу щільність трабекул у губчастій структурі порівняно з інтактними кістками. При порівнянні морфометричних показників, які отримано при дослідженні верхньощелепних кісток, уражених кістами великих розмірів, з такими у верхньощелепних кістках, прилеглих до кіст середніх та малих розмірів,  виявлено тенденцію до ущільнення кісткової тканини у відповідь на зростальну компресію збоку цих пухлиноподібних новоутворень. Процес ущільнення кісткової тканини проходив інтенсивніше на нижніх щелепах. Порівняно з інтактними ділянками щелеп, спостерігали статистично достовірне зростання числа кісткових трабекул у ділянках, що зазнавали хронічного патологічного впливу збоку радикулярних кіст. При порівнянні архітектури губчастої кістки в біоптатах нижньощелепних кісток, взятих із ділянок, прилеглих до кіст, великих розмірів, із даними,  отриманими в кісткових тканинах, прилеглих до кіст менших розмірів, виявлено між ними статистично значиму різницю

Вивчення оптичної щільності щелепових кісток у хворих із радикулярними кістами на тлі остеопорозу та без порушень мінерального обміну

There is a signifi cant scientifi c and practical interest in the study of bone mineral density in the jaw destructive processes caused by tumors in patients without bone remodeling disorders on the background of osteoporosis.The aim of the study – to conduct a comparative evaluation of jaw bone optical density in areas adjacent to radicular cysts depending on the osteoregenerating status of patients.Materials and Methods. 45 patients (20 males and 25 females) aged 20 to 70 years with radicular jaw cysts who were on an outpatient treatment at the Surgical Department of the Medical Stomatological Center of Danylo Halytskyi Lviv National Medical University were examined. Determination of bone mineral density (BMD) in patients was conducted by ultrasound bone densitometer Achilles (LUNAR Corp. (USA)) by measuring the time of ultrasonic waves pass through the calcaneus. Bone mineral density in patients was analyzed for the Z criterion. All patients underwent standard orthopantomograms on an X-ray apparatus Orthophos XG (Sirona). For the qualitative characteristics of mandibular cortical layer we used MCI index (mandibular cortical index) by Klemetti E. et al. (1994). According to published data, the index serves as an indicator of MCI systematic reduction of mineral density of the facial skeleton. Digital orthopantomograms analyzed by using the ImageJ software, which allows measuring the optical density of bone tissue at any selected jawbone area in standard brightness units in grayscale from 0 to 256 (the minimum values correspond to the background of the radiographs). The optical density of bone tissue was determined in a region directly adjacent to the shell of the radicular cyst, and compared with the intact bone on the symmetrical side of the jaw. Statistical analysis of the research results was carried out by a computer program of statistical calculation Statistica 8.Results and Discussion. As a result of ultrasound densitometry of the calcaneus in 17 women aged 45 to 60 years, we found signs of osteopenia and osteoporosis. Indicators of BMD within the age norm were detectedin 6 surveyed women who were younger than 45 years. Among the surveyed men of all ages signs of age norms were found much more frequently – in 11 cases. The MCI mandible index is in 87 % of cases directly correlated with state of bone mineral density determined by ultrasound densitometry, which is being consisted with literature data. In the absence of systemic disorders of mineral metabolism, the parameters of optical density in areas adjacent to the shells of the radicular cysts were higher compared to intact bones (p <0.05), which, in our opinion, testifi es about the compensatory reaction of the bone tissue that is subjected to pathological infl uence (compression) from the side of the cyst shell. On the background of systemic osteoporosis, optic density of jaw bones in the area of injury compared to intact sides is decreased.Conclusions. Determination of the optical density of the jaw bones adjacent to the radicular cysts can be used as a screening test for the study of osteo-regenerative potential in patients and should be taken into account when choosing surgical treatment methods.Изучение оптической плотности костной ткани челюстей при деструктивных процессах, обусловленных развитием радикулярных кист у больных без нарушений процесса костного ремоделирования и на фоне остеопороза, вызывает значительный научный и практический интерес.Цель исследования – провести сравнительную оценку оптической плотности челюстных костей в участках, расположенных в непосредственной близости к радикулярным кистам с учетом остеорегенераторного статуса больных.Материалы и методы. Обследовано 45 пациентов (20 мужчин и 25 женщин) в возрасте от 20 до 70 лет с радикулярными кистами челюстей, которые находились на амбулаторном лечении в хирургическом отделении медицинского стоматологического центра Львовского национального медицинского университета имени Данила Галицкого. Изучение минеральной плотности костной ткани (МПКТ) скелета у больных проводилось с помощью ультразвукового костного денситометра «Achilles» фирмы LUNAR Corp. (США) путем измерения времени прохождения ультразвуковой волны через пяточную кость. Минеральную плотность костной ткани у больных анализировали по Z-критерию. Всем пациентам были выполнены стандартные ортопантомограммы на рентгенодиагностическом аппарате Orthophos XG (Sirona). Для качественной характеристики кортикального слоя нижней челюсти использовали индекс MCI (мандибулярный-кортикальный индекс) по Е. Klemetti и соавт. (1994). Цифровые ортопантомограммы анализировали с помощью програмного средства ImageJ. Определяли оптическую плотность костной ткани в области, непосредственно прилегающей к оболочке радикулярной кисты, и сравнивали с интактной костью на симетричной стороне челюсти. Статистическую обработку полученных результатов исследований проводили с помощью компьютерной программы статистических вычислений Statistica 8.Результаты исследований и их обсуждение. В результате проведенной ультразвуковой денситометрии, исследования МПКТ пяточной кости у 17 женщин в возрасте от 45 до 60 лет обнаружены признаки остеопении или остеопороза. Показатели МПКТ в пределах возрастной нормы были выявлены у 8 обследованных женщин в возрасте до 45 лет. Среди обследованных мужчин признаки возрастной нормы выявлено значительно чаще – в 14 случаях. Показатели индекса MCI нижней челюсти в 87 % случаев прямо коррелировали с состоянием минеральной плотности костей, определенную методом ультразвуковой денситометрии, что согласуется с литературными данными. При отсутствии системных нарушений минерального обмена показатели оптической плотности в участках, расположенных в непосредственной близости к оболочке радикулярной кисты, были выше, по сравнению с интактными костями (p<0,05), что свидетельствует, по нашему мнению, о компенсаторной реакции костной ткани, которая испытывает хроническое патологическое воздействие (компрессию) со стороны оболочки кисты. У больных на фоне системного остеопороза выявлено снижение оптической плотности челюстных костей, по сравнению с пациентами, укоторых отсутствовали фоновые нарушения минерального обмена. В участках челюстей, непосредственно контактирующих с оболочкой радикулярных кист, наблюдалось более выраженное снижение оптической плотности.Выводы. Состояние минерального обмена в организме больного влияет на его остеорегенераторный потенциал в челюстных костях, в частности на уровень компенсаторной реакции в ответ на длительное патологическое влияние (компрессию) со стороны радикулярной кисты. Сравнение оптической плотности костной ткани челюсти, расположенной в непосредственной близости к оболочке радикулярной кисты, и интактной стороны может быть использовано как скрининговый тест при изучении остеорегенераторного потенциала у больных и должно учитываться при выборе методов хирургического лечения.Вивчення оптичної щільності кісткової тканини щелеп при деструктивних процесах, зумовлених розвитком радикулярних кіст у хворих без порушень процесу кісткового ремоделювання та на тлі остеопорозу, викликає значний науковий та практичний інтерес.Мета дослідження – провести порівняльну оцінку оптичної щільності щелепових кісток у ділянках, прилеглих до радикулярних кіст з урахуванням остеорегенераторного статусу хворих.Матеріали і методи. Обстежено 45 пацієнтів (20 чоловіків і 25 жінок) віком від 20 до 70 років із радикулярними кістами щелеп, які перебували на амбулаторному лікуванні у хірургічному відділі медичного стоматологічного центру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Визначення мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) скелета у хворих проводили за допомогою ультразвукового кісткового денситометра «Achilles» фірми LUNAR Corp. (США) шляхом вимірювання часу проходження ультразвукової хвилі через п’яткову кістку. Мінеральну щільність кісткової тканини у хворих проаналізовано за Z-критерієм. Усім пацієнтам виконано стандартні ортопантомограми на рентгенодіагностичному апараті Orthophos XG (Sirona). Для якісної характеристики кортикального шару нижньої щелепи використовували індекс MCI (мандибулярно-кортикальний індекс) за Е. Klemetti та співавт. (1994). Цифрові ортопантомограми аналізували за допомогою програмного засобу ImageJ. Визначали оптичну щільність кісткової тканини в ділянці, що безпосередньо прилегла до оболонки радикулярної кісти, та порівнювали з інтактною кісткою на симетричному боці щелепи. Статистичну обробку отриманих результатів досліджень проводили за допомогою комп’ютерної програми статистичних обчислень Statistica 8.Результати досліджень та їх обговорення. У результаті проведеної ультразвукової денситометрії, дослідження МЩКТ п’яткової кістки у 17 жінок віком від 45 до 60 років виявлено ознаки остеопенії та остеопорозу. Показники МЩКТ у межах вікової норми були виявлені у 8 обстежених жінок віком до 45 років. Серед обстежених чоловіків усіх вікових груп ознаки вікової норми виявлено значно частіше – у 14 випадках. Показники індексу MCI нижньої щелепи у 87 % випадків прямо корелювали зі станом мінеральної щільності кісток, визначеним методом ультразвукової денситометрії, що узгоджується із літературними даними. При відсутності системних порушень мінерального обміну показники оптичної щільності в ділянках, які прилеглі безпосередньо до оболонок радикулярних кіст, були вищими, порівняно з інтактними кістками (p<0,05), що свідчить, на нашу думку, про задовільну компенсаторну реакцію кісткової тканини, яка зазнає хронічного патологічного впливу (компресію) з боку оболонки кісти. У хворих на тлі системного остеопорозу виявлено зниження оптичної щільності щелепових кісток, порівняно з пацієнтами, в яких були відсутні фонові порушення мінерального обміну. В ділянках, прилеглих до радикулярних кіст, спостерігалось більш виражене зниження оптичної щільності.Висновки. Стан мінерального обміну в організмі хворого впливає на його остеорегенераторний потенціал в щелепових кістках, зокрема на компенсаторну реакцію у відповідь на тривалий патологічний вплив (компресію) з боку радикулярної кісти. Порівняння оптичної щільності кісткової тканини щелепи, прилеглої до оболонки радикулярної кісти, з такими показниками на інтактній стороні може бути використано як скринінговий тест при вивченні остеорегенераторного потенціалу у хворих і має враховуватися при виборі методів хірургічного лікування

Клініко-рентгенологічна оцінка перебігу репаративного остеогенезу в післякістозних дефектах щелеп, виповнених різними остеопластичними матеріалами

Osteogenic mesenchymal cells can be easily found in jawbone periosteum. Because there is a violation of the process of remodeling in the jawbone in osteoporosis, considerable scientific and practical interest is to study the local influence of cultured periosteum cells on the dynamics of osteoregeneration in areas of jaw defects formed after the removal of large-sized radicular cysts. The aim of the study – to give a clinico-radiological evaluation of the features of the course of reparative osteogenesis in the post-cystic defects of the jaws after their plasticity by different osteoplastic materials. Materials and Methods. 85 patients aged 20 to 70 years with radicular jaw cysts were enrolled in clinical observations. Depending on the diagnosed state of mineral metabolism, all patients were divided into two clinical groups: group 1 included 44 patients without age-related mineral metabolism disorders, group 2 consisted of 41 patients (women) with age-related mineral metabolism disorders. After removal of the radicular cysts, jawbone defects in patients of clinical group 1 and subgroup 1 of the clinical group 2 (31 patients) were filled by "Kolapol KP - 2". In the subgroup 2 of clinical group 2 in 10 patients after removal of radicular jaw cysts of large sizes, plastic of the formed bone defects was carried out by cultured cells of periosteum which were placed on the substrate "Kolapol KP – 2". 3, 6, 9, 12 months after surgery, we performed the radiological monitoring to establish the reduction of the post-cystic defects of the jaws, restore of the trabecular structure and mineralization of the bone regenerate. Ultrasound echoostometry was used to study mineral density in the lower jaw bone. Results and Discussion. The healing process of bone wounds in patients who had small and medium-sized radicular cysts was similar in both clinical groups. Complete closure of post-cystic defects after 9 months was observed in 20 patients of group 1 and 16 of group 2. This process was slightly delayed in 3 patients of  group 1 and in 4 patients of group 2. After 12 months radiographically observed restoration of the integrity of the jawbone in all patients. The process of healing of bone wounds after removal of large-sized radicular cysts was slower in patients of both groups. This is clearly manifested in patients with impaired mineral metabolism. 12 months after cystectomy, a complete reduction in post-cystic defect of the jaws was radiographically visualized in only 45.5 % of patients of subgroup 1 of clinical group 2. In patients of subgroup 2 of clinical group 2 were completed reparative osteogenesis in the areas of jaw lesions in similar terms in 80 % of cases. Conclusions. The use for the osteoplasty of post-cystic defects of jaws of different sizes of "Kolapol KP – 2" in patients without violation of mineral metabolism ensures successful course of reparative osteogenesis in 80.95 % of cases. In patients with age-related disorders of mineral metabolism (postmenopausal osteoporosis), the use for the osteoplasty of "Kolapol KP-2" has proved effeciency in the treatment of post-cystic defects of the jaws of small and medium size. The results of clinico-radiological study revealed that the most optimal method of stimulation of reparative osteogenesis in post-cystic defects of the jaws of large sizes in women with postmenopausal osteoporosis is the use of combined osteoplastic material consisting of cultivated periosteal autocells, placed on “Kolapol KP – 2”.Доступным источником остеогенных мезенхимальных клеток может служить надкостница челюстных костей. Поскольку при остеопорозе происходит нарушение процесса ремоделирования в этих костях, значительный научный и практический интерес представляет изучение местного воздействия культивируемых клеток надкостницы на динамику остеорегенерации в участках дефектов челюстей, которые образовались после удаления радикулярных кист больших размеров. Цель исследования – дать клинико-рентгенологическую оценку особенностей протекания репаративного остеогенеза в послекистозных дефектах челюстей после их пластики различными остеопластическими материалами. Материалы и методы. В клинические наблюдения были задействованы 85 пациентов в возрасте от 20 до 70 лет с радикулярными кистами челюстей. В зависимости от состояния минерального обмена все пациенты были разделены на две клинические группы: в первую вошли 44 пациента без возрастных нарушений минерального обмена, во вторую – 41 больной (женщины) – с возрастными нарушениями минерального обмена. После удаления радикулярных кист, образовавшиеся костные дефекты челюстей у пациентов первой клинической группы и первой подгруппы второй клинической группы (31 пациент), заполняли колаполом КП-2. Во второй подгруппе второй клинической группы у 10 больных после удаления радикулярных кист челюстей больших размеров проводили пластику образованных костных дефектов культивируемыми клетками периоста, помещенными на субстрат колапол КП-2. Через 3; 6; 9; 12 месяцев после операционных вмешательств проводили рентгенологический мониторинг редукции послекистозних дефектов челюстей, восстановление трабекулярной структуры и минерализации костного регенерата. Для исследования минеральной плотности костной ткани нижних челюстей использовали метод ультразвуковой ехоостеометрии. Результаты исследований и их обсуждение. Процесс восстановления костной ткани у больных, у которых были удалены радикулярные кисты малых и средних размеров, протекал однотипно в обеих клинических группах. Полное закрытие послекистозных дефектов через 9 месяцев наблюдалось у 20 больных первой группы и 16 второй. Этот процесс был несколько замедленным у 3 пациентов первой группы и у 4 второй. Через 12 месяцев рентгенологически наблюдали полное восстановление челюстных костей у всех больных. Процесс восстановления костной ткани после удалений радикулярных кист больших размеров протекал медленнее у больных обеих клинических групп. Отчетливо это проявилось у больных с нарушением минерального обмена. Через12 месяцев после цистэктомий рентгенологически визуализировалась полная редукция послекистозных дефектов челюстей только в 45,5 % больных первой подгруппы второй клинической группы. У больных второй подгруппы второй клинической группы в аналогичные сроки происходило завершение репаративного остеогенеза в участках поражения челюстей в 80 % случаев. Выводы. Применение остеопластики послекистозных дефектов челюстей разных размеров колапола КП-2 у больных без нарушений минерального обмена обеспечивает успешное протекание репаративного остеогенеза в 80,95 % случаев. У пациенток с возрастными нарушениями минерального обмена (постменопаузальным остеопорозом) использование для остеопластики колапола КП-2 оказалось эффективным при лечении послекистозных дефектов челюстей малых и средних размеров. Результаты клинико-рентгенологического исследования установили, что оптимальным методом стимуляции репаративного остеогенеза в послекистозных дефектах челюстей больших размеров у женщин с постменопаузальным остеопорозом является применение комбинированного остеопластичного материала, состоящий из культивируемых периостальных аутоклеток, помещенных на колаполе КП-2.Легкодоступним джерелом  остеогенних мезенхімальних клітин може слугувати окістя щелепних кісток. Оскільки  при остеопорозі відбувається порушення процесу ремоделювання в цих кістках, значний науковий та практичний інтерес становить вивчення місцевого впливу культивованих клітин окістя на динаміку остеорегенерації у ділянках дефектів щелеп, що утворились після видалення радикулярних кіст великих розмірів. Мета дослідження – дати клініко-рентгенологічну оцінку особливостям перебігу репаративного остеогенезу в післякістозних дефектах щелеп після їх пластики різними остеопластичними матеріалами. Матеріали і методи. У клінічні спостереження було задіяно 85 пацієнтів  віком від 20 до 70 років із радикулярними кістами щелеп. Залежно від діагностованого стану мінерального обміну всіх пацієнтів поділили на дві клінічні групи: у першу увійшли 44 пацієнти без вікових порушень мінерального обміну, в другу – 41 хворий (жінки) із віковими порушеннями мінерального обміну. Після видалення радикулярних кіст утворені кісткові дефекти щелеп у пацієнтів першої клінічної групи та першої підгрупи другої клінічної групи (31 пацієнт) виповнювали колаполом КП-2. У  другій підгрупі другої клінічної групи у 10 хворих після видалення радикулярних кіст щелеп великих розмірів проводили пластику утворених кісткових дефектів культивованими клітинами періоста, поміщеними на субстрат колапол КП-2. Через 3; 6; 9; 12 місяців після операційних втручань проводили рентгенологічний моніторинг редукції післякістозних дефектів щелеп, відновлення трабекулярної структури та мінералізації кісткового регенерату. Для дослідження мінеральної щільності у кістковій тканині нижніх щелеп використовували метод ультразвукової ехоостеометрії. Результати досліджень та їх обговорення. Процес гоїння кісткових ран у хворих, в яких було видалено радикулярні кісти малих та середніх розмірів, перебігав однотипово в обох клінічних групах. Повне закриття післякістозних дефектів через 9 місяців спостерігалось у 20 хворих першої групи та 16 другої. Цей процес був дещо сповільненим  у 3 пацієнтів першої групи та 4 другої. Через 12 місяців рентгенологічно спостерігали  відновлення цілості щелепних кісток в усіх хворих. Процес гоїння кісткових ран після видалень радикулярних кіст великих розмірів був повільнішим у хворих обох груп. Виразно це проявилось у хворих із порушенням мінерального обміну. Через 12 місяців після цистектомій рентгенологічно візуалізувалась повна редукція післякістозних дефектів щелеп тільки у 45,5 % хворих першої підгрупи другої клінічної групи. У хворих другої підгрупи другої клінічної групи в аналогічні терміни відбувалось завершення репаративного остеогенезу  в ділянках ураження щелеп у 80 % випадків. Висновки. Застосування для остеопластики післякістозних дефектів щелеп різних розмірів  колаполу  КП-2 у хворих без порушень мінерального обміну забезпечує успішний перебіг репаративного остеогенезу в 80,95 % випадків. У пацієнток із віковими порушеннями мінерального обміну (постменопаузним остеопорозом)  використання для остеопластики колаполу  КП-2 виявилось ефективним при лікуванні післякістозних дефектах щелеп малих та середніх розмірів. Результати клініко-рентгенологічних досліджень встановили, що найоптимальнішим методом стимуляції репаративного остеогенезу в післякістозних дефектах щелеп великих розмірів у жінок із постменопаузним остеопорозом є  застосування комбінованого остеопластичного матеріалу, що складається із культивованих періостальних аутоклітин, поміщених на колаполі КП-2

ВИВЧЕННЯ АКТИВНОСТІ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ КІСТКОВОГО МЕТАБОЛІЗМУ В НИЖНІХ ЩЕЛЕПАХ, УРАЖЕНИХ РАДИКУЛЯРНИМИ КІСТАМИ, У ХВОРИХ ІЗ РІЗНИМ СТАНОМ МІНЕРАЛЬНОГО ОБМІНУ

In response to growing compression of the increasing volume of radicular cysts from adjacent bone tissue of the jaws, compensatory reorganization of the morphological structure of the spongy substance occurs – its consolidation, which is a morphological manifestation of the local adaptive reaction of the organism. However, in the case of violation of mineral metabolism (osteoporosis) in the bone tissue, morphological changes occur. In postmenopausal women, the expression of alkaline phosphatase decreases on the background of estrogen deficiency, the inhibitory activity of this hormone on osteoclasts is reduced, which is accompanied by an increase in the activity of acid phosphatase and, consequently, an increase in bone resorption. The aim of the study – to carry out a comparative assessment of the activity of biochemical parameters of bone metabolism in the regions of the mandible affected by radicular cysts in patients with a different state of mineral metabolism. Materials and Methods. All patients with radicular cysts of the mandible, depending on the state of mineral metabolism, were divided into two clinical groups: clinical group 1 included 21 patients (13 men and 8 women), in which no age-related violations of mineral metabolism were detected; clinical group 2 included 19 patients (14 women and 5 men), in whom age-related violations of mineral metabolism were detected – osteoporosis. Patients were determined the mineral density of bone tissue by using bone ultrasonic densitometry. On orthopantomograms of the facial skeleton localization and size of radicular cysts were revealed. The state of mineral metabolism in the lower jaw was evaluated on X-ray images by using the mandibular – cortical index (MCI) by Klemetti E. and co-authors. Materials for biochemical studies (determination of activity of alkaline and acid phosphatases, index of mineralization) were obtained by taking bone fragments from regions adjacent to the shells of the radicular cysts of the mandible during cystectomy operations. The statistical processing of the obtained research results was carried out using the statistical program of statistical calculations "Statistica 8". Results and Discussion. In patients with no mineral metabolism disturbances, in bone biopsy samples taken from sites affected by radicular cysts of the mandible, statistically significant (p <0.05) increase in alkaline phosphatase activity (ALP) was found, which directly correlated with the size of these tumorous formations. A statistically significant increase in the activity of acid phosphatase (AP) in these sites was also observed. For radicular cysts of large size, the activity of AP was the highest – (0.82±0.09) IU / g (p<0.005). However, the process of osteogenesis prevailed over bone resorption. The index of mineralization in the jaw regions undergoing chronic compression from tumor-shaped neoplasms increased in comparison with the intact bone. In patients with osteoporosis in the mandibles the processes of resorption over osteogenesis prevail. In the affected areas of the mandibles there was a statistically significant increase of the activity of the AP. In bone tissues exposed to large-sized radicular cysts, the activity of this enzyme increased by 2.4 times compared with intact bones – (1.27±0.13) IU / g (p <0.001). ALP activity also increased, but less intensive in comparison with similar clinical cases in patients without violations of mineral metabolism. The mineralization index of bone tissue increased only in the regions of the mandibles, adjacent to the radicular cysts of small sizes. In bone tissues adjacent to odontogenic cysts of medium to large size, this indicator progressively decreased from (14.60±1.33) units of account to (11.84±1.27) units of account, which, in our opinion, indicates an inadequate level of adaptive potential in jaw bones of patients with broken mineral metabolism. Conclusions. 1. In patients without violations of mineral metabolism in the bone tissues of the mandible, in response to the destructive effect of radicular cysts, there is a compensatory activation of the osteogenesis process (statistically significant increase in the activity of alkaline phosphatase), which is a local manifestation of the adaptive reaction of the organism in this disease. 2. In patients with osteoporosis in the jaw bones there is a decrease in the process of osteogenesis, under the influence of radicular cysts, resorption processes progress, and the activity of acid phosphatase increases statistically significantly, which correlates directly with the size of these tumor-like neoplasms.В ответ на повышение компрессии растущего объема со стороны радикулярных кист на прилегающую костную ткань челюстей, в ней происходит компенсаторная перестройка морфологической структуры губчатого вещества – ее уплотнение, что является морфологическим проявлением местной адаптационной реакции организма. Однако при нарушении минерального обмена (остеопорозе) в костной ткани происходят морфологические изменения. У женщин в постменопаузном периоде на фоне дефицита эстрогенов уменьшается экспрессия щелочной фосфатазы, снижается ингибирующая активность этого гормона на остеокласты, что сопровождается ростом активности кислой фосфатазы и, как следствие, увеличение резорбции кости. Цель исследования – провести сравнительную оценку активности биохимических показателей костного метаболизма в участках нижних челюстей, пораженных радикулярными кистами, у больных с различным состоянием минерального обмена. Материалы и методы. Все пациенты с радикулярными кистами нижней челюсти, в зависимости от состояния минерального обмена, были разделены на две клинические группы: во первую клиническую группу вошел 21 больной (13 мужчин и 8 женщин), у которых не было обнаружено возрастных нарушений минерального обмена; во вторую клиническую группу вошло 19 больных (14 женщин и 5 мужчин), у которых обнаружены возрастные нарушения минерального обмена – остеопороз. У больных измерялась минеральная плотность костной ткани с помощью костной ультразвуковой денситометрии. На ортопантомограммах лицевого скелета изучали локализацию и размеры радикулярных кист. Состояние минерального обмена в нижних челюстях оценивали на рентгенограммах за мандибулярно-кортикальным индексом (MCI) по Е. Klemetti et al. Материалы для биохимического исследования (определение активности щелочной и кислой фосфатаз, индекса минерализации) получали путем забора фрагментов костной ткани нижних челюстей из участков, прилегающих к оболочкам радикулярных кист во время операций цистэктомий. Статистическую обработку полученных результатов исследований проводили с помощью компьютерной программы статистических вычислений Statistica 8. Результаты исследований и их обсуждение. У больных, в которых не было нарушений минерального обмена, в костных биоптатах, взятых из участков нижних челюстей пораженных радикулярными кистами, установлено статистически значимое (р<0,05) повышение активности щелочной фосфатазы (ЛФ), что прямо коррелировало с размерами этих опухолевидных новообразований. Также обнаружено статистически значимое повышение активности кислой фосфатазы (КФ) в этих участках. При радикулярных кистах больших размеров активность КФ была наивысшей – (0,82±0,09) МЕ/г (р<0,005). Однако процесс остеогенеза преобладал над резорбцией кости. Индекс минерализации в участках челюстей, которые испытывали хроническую компрессию со стороны опухолевидных новообразований, возростал по сравнению с интактной костью. У больных с остеопорозом в нижних челюстях преобладали процессы резорбции над остеогенезом. В пораженных участках нижних челюстей наблюдалось статистически значимое повышение активности КФ. В костных тканях, подвергавшихся воздействию радикулярных кист больших размеров, активность этого фермента возрастала в 2,4 раза по сравнению с интактными костями – (1,27±0,13) МЕ/г (р<0,001). Активность ЩФ также увеличивалась, но менее интенсивно, по сравнению с аналогичными клиническими случаями у больных без нарушений минерального обмена. Индекс минерализации костной ткани рос только в участках нижних челюстей, прилегающих к оболонкам радикулярных кист малых размеров. В костных тканях, прилегающих к одонтогенных кистам средних и больших размеров, этот показатель прогрессивно снижался от (14,60±1,33) у.е. до (11,84±1,27) у.е., что, по нашему мнению, свидетельствует о недостаточном уровне адаптационного потенциала в челюстных костях больных с нарушением минерального обмена. Выводы. У больных без нарушений минерального обмена в костных тканях нижних челюстей в ответ на деструктивное влияние радикулярных кист превалирует активация процесса остеогенеза (наблюдается статистически значимое повышение активности щелочной фосфатазы), что является местным проявлением адаптационной реакции организма при этом заболевании. У больных на фоне остеопороза в челюстных костях происходит снижение процесса остеогенеза, под влиянием радикулярных кист прогрессируют резорбционные процессы, статистически значимо возрастает активность кислой фосфатазы, что прямо коррелирует с размерами этих опухолевидных новообразований.У відповідь на підвищення компресії обсягу, що зростає збоку радикулярних кіст на прилеглу кісткову тканину щелеп, у ній відбувається компенсаторна перебудова морфологічної структури губчастої речовини – її ущільнення, що є морфологічним проявом місцевої адаптаційної реакції організму. Однак при порушенні мінерального обміну (остеопорозі) в кістковій тканині відбуваються морфологічні зміни. В жінок у післяменопаузальному періоді на тлі дефіциту естрогену зменшується експресія лужної фосфатази, знижується інгібуюча активність цього гормону на остеокласти, що супроводжується зростанням активності кислої фосфатази і, як наслідок, збільшення резорбції кістки. Мета дослідження – провести порівняльну оцінку активності біохімічних показників кісткового метаболізму в ділянках нижніх щелеп, уражених радикулярними кістами, у хворих із різним станом мінерального обміну. Матеріали і методи. Усіх пацієнтів із радикулярними кістами нижньої щелепи залежно від стану мінерального обміну було поділено на дві клінічні групи: у першу клінічну групу увійшли 21 хворий (13 чоловіків та 8 жінок), в яких не було виявлено вікових порушень збоку мінерального обміну; в другу клінічну групу увійшло 19 хворих (14 жінок та 5 чоловіків), в яких виявлено вікові порушення мінерального обміну – остеопороз. У хворих визначали мінеральну щільність кісткової тканини за допомогою кісткової ультразвукової денситометрії. На ортопантомограмах лицевого скелета виявляли локалізацію та розміри радикулярних кіст. Стан мінерального обміну в нижніх щелепах оцінювали на рентгенограмах за мандибулярно-кортикальним індексом (MCI) за Е. Klemetti et al. Матеріали для біохімічного дослідження (визначення активності лужної і кислої фосфатаз, індексу мінералізації) отримували шляхом забору фрагментів кісткової тканини із ділянок, прилеглих до оболонок радикулярних кіст нижніх щелеп під час операцій цистектомій. Статистичну обробку отриманих результатів досліджень проводили за допомогою комп’ютерної програми статистичних обчислень Statistica 8. Результати досліджень та їх обговорення. У хворих, в яких не виявлено порушень мінерального обміну, в кісткових біоптатах, взятих із ділянок, уражених радикулярними кістами нижніх щелеп, встановлено статистично значуще (р<0,05) зростання активності лужної фосфатази (ЛФ), що прямо корелювало із розмірами цих пухлиноподібних новоутворень. Також виявлено статистично значуще зростання активності кислої фосфатази (КФ) в цих ділянках. При радикулярних кістах великих розмірів активність КФ була найбільшою – (0,82±0,09) МО/г (р<0,005). Однак процес остеогенезу переважав над резорбцією кістки. Індекс мінералізації у ділянках щелеп, які зазнавали хронічної компресії збоку пухлиноподібних новоутворень, зростав порівняно із інтактною кісткою. У хворих із остеопорозом в нижніх щелепах переважали процеси резорбції над остеогенезом. В уражених ділянках нижніх щелеп спостерігали статистично значуще зростання активності КФ. У кісткових тканинах, які зазнавали впливу радикулярних кіст великих розмірів, активність цього ферменту зростала в 2,4 раза порівняно з інтактними кістками – (1,27±0,13) МО/г (р<0,001). Активність ЛФ також збільшувалась, але менш інтенсивно порівняно з аналогічними клінічними випадками у хворих без порушень мінерального обміну. Індекс мінералізації кісткової тканини зростав лише в ділянках нижніх щелеп, прилеглих до радикулярних кіст малих розмірів. У кісткових тканинах, прилеглих до одонтогенних кіст середніх та великих розмірів, цей показник прогресивно зменшувався від (14,60±1,33) у.о. до (11,84±1,27) у.о., що, на нашу думку, свідчить про недостатній рівень адаптаційного потенціалу в щелепних кістках хворих із порушеним мінеральним обміном. Висновки. У хворих без порушень мінерального обміну в кісткових тканинах нижніх щелеп у відповідь на деструктивний вплив радикулярних кіст переважають процеси активації остеогенезу (статистично значуще зростання активності лужної фосфатази), що є місцевим проявом адаптаційної реакції організму при цьому захворюванні. У хворих на тлі остеопорозу в щелепних кістках відбувається зниження процесу остеогенезу, під впливом радикулярних кіст прогресують резорбційні процеси, статистично значуще зростає активність кислої фосфатази, що прямо корелює із розмірами цих пухлиноподібних новоутворень