Модель цирозу та печінкової енцефалопатії у щурів

Мета. Покращити моделювання цирозу печінки (ЦП), ускладненого печінковою енцефалопатією (ПЕ), у щурів та порівняти результати діагностики цих патологій на основі вироблення харчового умовного рефлексу, гістологічного аналізу тканини печінки та зсувнохвильової еластографії (ЗХЕ) цього органу. Матеріали і методи. Оцінка розвитку ПЕ проведена на моделі вироблення харчового умовного рефлексу в Т–подібному лабіринті. Для підтвердження розвитку ураження печінки оцінено гістологічний стан органу та виміряно його жорсткість в кПа методом ЗХЕ. Результати. За умов введення чотирихлористого вуглецю (CCl4) у щурів погіршуються когнітивні показники, порушується вироблення умовного рефлексу, щурі частіше помиляються, вибираючи шлях до харчового підкріплення. На основі даної методики можна судити про розвиток ПЕ у щурів. Ураження печінки підтверджене даними гістологічного аналізу та збільшенням жорсткості печінки, зафіксованим при ЗХЕ, більше ніж у 4 рази. У тварин констатовано розвиток фіброзу та цирозу печінки. Висновки. Покращено моделювання та діагностику ПЕ та ЦП у щурів. Підтверджена висока діагностична цінність ЗХЕ печінки. Метод є чутливим, що дає можливість замінити ним біопсію печінки

Immunohistochemical characteristic of myoma tissue in patients with uterine leiomyoma after treatment with ulipristal acetate.

Background. Uterine leiomyoma is one of the most common benign tumors of the female genital organs. The main conservative treatment of leiomyoma is progesterone receptor blockers that suppress myoma growth and may lead to its regression. Objective. To study the immunohistochemical features of myoma tissue in patients with uterine leiomyoma after treatment with selective progesterone modulator - ulipristal acetate. Methods. Leiomyoma tissue obtained from 9 patients after ulipristal acetate treatment were investigated. Group for comparison - leiomyoma from patients without hormonal therapy. Immunohistochemical study of progesterone and estrogen receptors, proliferative activity marker Ki-67 and inhibitor of apoptosis Bcl-2 was performed. Results. In the group of patients without preoperative hormonal treatment progesterone receptors were expressed in 76,4±6,8% of the nuclei, estrogen receptors - in 32,8±2,6%. In the group of patients after treatment with ulipristal acetate there was a significant decrease of progesterone receptor expression – 36,8±1,28% (p 0,05) . Bcl-2 in the control group was found in 65,4±7,2% cells, in leiomyoma after treatment there was a significant decrease of bcl-2 – 42,6±3,2% (p <0, 05). In leiomyomas without hormonal treatment Ki-67 was determined in 11,8% of the nuclei of smooth muscle cells, and in leiomyomas after ulipristal acetate – in 7,2% leiomyoma cells. Conclusions. In patients after three months of ulipristal acetate treatment there was a significant decrease of expression of progesterone receptor, bcl-2, and Ki-67. Taken together these data evidence reduced action of progesterone on leiomyoma cells, induction of apoptosis and decreased proliferation processes that may cause involution of fibroids