Influence of the autonomic nervous system on the clinical course of overactive bladder

Overactive bladder (OB) is a disease which is very easily diagnosed, but presents considerable difficulties in the choice of treatment mode. At present the specialists turn their attention to this syndrome due to a wide spread of the disease, its negative impact on quality of life, social and economic importance. Pathogenesis of OB is complex. Thus, under conditions of urothelium atrophy which takes place because of estrogen deficiency in postmenopausal women, in violation of its GAG protective layer, barrier function of urothelium are violated, which leads to its damage. The appearence of urination disorder symptoms are associated with the fact that atrophic mucosa of urethra and triangle of bladder are hypersensitive to even minimal portions of urine. Aging process also play a role in OB development including lowering ability of tissues to repair, their elasticity reduction, increased apoptosis and cell atrophy, degeneration of nerve endings, smooth muscle tone change, deterioration of urothelium and its GAG protective layer. It can be a result of manifestation of bladder outlet obstruction that causes OB symptoms in men suffering from benign hyperplasia, prostate cancer and chronic prostatitis

Crystallization of Fe82Si2B16 and Fe82Si4B14 metallic glasses upon isothermal and non-isothermal annealing

Crystallization of Fe82Si2B16 and Fe82Si4B14 metallic glasses upon heat treatment has been studied. The amorphous ribbons have been isothermally annealed at different temperatures (673, 693, 733 and 743 K) and for various times (from 15 min to 78 hours). Phase compositions and the sequence of their appearance in dependence on the annealing temperature and time have been established

Застосування методів біологічного зворотнього звязку в діагностиці та консервативному лікуванні нетримання сечі у жінок

Підраховано, що близько 50,7% жінок в менопаузальному віці страждають від цієї недуги. Метою дослідження було визначити особливості біоелектричної активності м'язової системи тазового дна, дати оцінку змінам показників ЕМГ у жінок зі стресовим нетриманням сечі та вивчити ефективність методу біологічного зворотного зв'язку в поєднанні з ETS м'язів тазового дна у хворих з різними формами нетриманні сечі. В основу дослідження покладено результати комплексного клінічного, лабораторного та інструментального (в тому числі уродинамічного) обстеження та лікування 57 жінок, що страждають стресовою (19) або змішаною формами нетримання сечі (28). В дослідження включалися жінки, якщо діагностувався тип I і II по Blaivasa та І або ІІ ступінь стресового компонента нетримання сечі. Перед початком лікування і через 8 тижнів терапії пацієнтки заповнювали опитувальник за якістю життя (I-QOL) і станом сечового міхура. Вивчення біоелектричної активності м'язової системи тазового дна проведене шляхом комп'ютерної електроміографіі (ЕМГ) сфінктерного апарату тазових органів було виконане на 2-канальному комп'ютерному електроміографі «NeuroTrac™ MyoPlus4»

Meditation and cognitive ageing: The role of mindfulness meditation in building cognitive reserve

Mindfulness-related meditation practices engage various cognitive skills including the ability to focus and sustain attention, which in itself requires several interacting attentional sub-functions. There is increasing behavioural and neuroscientific evidence that mindfulness meditation improves these functions and associated neural processes. More so than other cognitive training programmes, the effects of meditation appear to generalise to other cognitive tasks, thus demonstrating far transfer effects. As these attentional functions have been linked to age-related cognitive decline, there is growing interest in the question whether meditation can slow-down or even prevent such decline. The cognitive reserve hypothesis builds on evidence that various lifestyle factors can lead to better cognitive performance in older age than would be predicted by the existing degree of brain pathology. We argue that mindfulness meditation, as a combination of brain network and brain state training, may increase cognitive reserve capacity and may mitigate age-related declines in cognitive functions. We consider available direct and indirect evidence from the perspective of cognitive reserve theory. The limited available evidence suggests that MM may enhance cognitive reserve capacity directly through the repeated activation of attentional functions and of the multiple demand system and indirectly through the improvement of physiological mechanisms associated with stress and immune function. The article concludes with outlining research strategies for addressing underlying empirical questions in more substantial ways