ActiGraph GT3X determined variations in "free-living" standing, lying and sitting duration among sedentary adults

AbstractBackgroundOverweight and obesity has become a serious public health problem in many parts of the world. Studies suggest that making small changes in daily activity levels such as “breaking-up” sedentary time (i.e., standing) may help mitigate the health risks of sedentary behavior. The aim of the present study was to examine time spent in standing (determined by count threshold), lying, and sitting postures (determined by inclinometer function) via the ActiGraph GT3X among sedentary adults with differing weight status based on body mass index (BMI) categories.MethodsParticipants included 22 sedentary adults (14 men, 8 women; mean age 26.5 ± 4.1 years). All subjects completed the self-report International Physical Activity Questionnaire to determine time spent sitting over the previous 7 days. Participants were included if they spent seven or more hours sitting per day. Postures were determined with the ActiGraph GT3X inclinometer function. Participants were instructed to wear the accelerometer for 7 consecutive days (24 h a day). BMI was categorized as: 18.5 to <25 kg/m2 as normal, 25 to <30 kg/m2 as overweight, and ≥30 kg/m2 as obese.ResultsParticipants in the normal weight (n = 10) and overweight (n = 6) groups spent significantly more time standing (after adjustment for moderate-to-vigorous intensity physical activity and wear-time) (6.7 h and 7.3 h respectively) and less time sitting (7.1 h and 6.9 h respectively) than those in obese (n = 6) categories (5.5 h and 8.0 h respectively) after adjustment for wear-time (p < 0.001). There were no significant differences in standing and sitting time between normal weight and overweight groups (p = 0.051 and p = 0.670 respectively). Differences were not significant among groups for lying time (p = 0.55).ConclusionThis study described postural allocations standing, lying, and sitting among normal weight, overweight, and obese sedentary adults. The results provide additional evidence for the use of increasing standing time in obesity prevention strategies

Valid and reliable assessment of wellness among adolescents: Do you know what you’re measuring?

Measuring wellness among adolescents is an emerging trend among professionals and researchers endeavouring to influence youth as they establish lifestyle patterns in this critical period of life. This discussion highlights instruments used to measure adolescents’ wellness, and considers the empirical data supporting the validity and reliability of those instruments. In summary, adolescents’ wellness is an important indicator of future health and lifestyle habits. There are a number of tools available to measure wellness, each with its own focus, depending on the definition or model from which it was developed. This might cause debate regarding the appropriateness of some instruments for evaluating wellness. The majority of wellness evaluation approaches used with adolescent populations have less than ideal validation. A ‘gold standard’ definition could lead to the standardisation of a theoretical model against which wellness instruments could be validated. The absence of peer-reviewed studies reporting psychometric testing for wellness evaluation instruments used with adolescents is of concern given their growing popularity and highlights a priority area for future research in this field

Дистанційні проти очних контрольованих іспитів: порівняння результатів студентів у тестуванні їх фізичної підготовленості

Background and Study Aim. Since the outbreak of COVID-19, distance learning has become a widespread practice in educational institutions worldwide, leading to the adoption of remote electronic examinations (e-exams) as a primary method of assessment. This study aimed to compare the outcomes of admission tests for the sport sciences department, contrasting traditional face-to-face onsite testing with online-based remote testing. Material and Methods. A total of 500 students applied (n =177 distance learning students, n =323 onsite students). From the tests, differences in levels of physical fitness (long jump, sit-ups, burpees, and pull-ups/push-ups) were compared between the remote and the onsite participants. Results. According to univariate analysis of variance (ANOVA), there was a significant difference in the level of physical fitness (long jump, sit-up, burpees, and pull-up/push-up tests) between the remote participants (154.01 ± 83.1 cm; 13.85 ± 8.21 reps/60 sec; 6.76 ± 6.52 reps/30 sec; 11.36 ± 8.0 pull-ups/push-ups, respectively) and the onsite participants (172.34 ± 27.0; 15.28 ± 4.01 reps/60 sec; 27.29 ± 6.61 reps/30 sec; 14.76 ± 9.47 pull-ups/push-ups, respectively). Conclusions. The results of the present study indicate that the outcomes of physical fitness tests were significantly higher among onsite participants compared to remote participants. Despite the successful implementation of admission test procedures in the distance sport sciences department, the findings suggest a preference for physical fitness tests among onsite participants due to various factors, including 1) increased motivation, 2) model friction, and 3) competitive atmosphere.Передумови та мета дослідження З початком пандемії COVID-19 дистанційне навчання стало поширеною практикою в освітніх установах по всьому світу, що призвело до впровадження дистанційних електронних іспитів (е-іспитів) як основного методу оцінювання. Метою цього дослідження було порівняння результатів вступних іспитів до відділення спортивних наук, зіставляючи традиційні очні іспити з дистанційними іспитами, що проводяться онлайн.Матеріал та Методи. Загалом подали заявки 500 студентів (n = 177 студентів дистанційного навчання, n = 323 студентів очного навчання). На основі іспитів було порівняно різницю в рівнях фізичної підготовленості (стрибок у довжину, присідання, берпі, підтягування/віджимання) між дистанційними та очними учасниками.Результати. Згідно з однофакторним аналізом дисперсії (ANOVA), була виявлена значна різниця у рівні фізичної підготовленості (стрибок у довжину, присідання, берпі, підтягування/віджимання) між дистанційними учасниками (154.01 ± 83.1 см; 13.85 ± 8.21 раз/60 сек; 6.76 ± 6.52 раз/30 сек; 11.36 ± 8.0 підтягувань/віджимань, відповідно) та очними учасниками (172.34 ± 27.0; 15.28 ± 4.01 раз/60 сек; 27.29 ± 6.61 раз/30 сек; 14.76 ± 9.47 підтягувань/віджимань, відповідно).Висновки. Результати цього дослідження показують, що показники фізичної підготовленості були значно вищими у очних учасників порівняно з дистанційними. Незважаючи на успішне впровадження процедур вступних іспитів у відділенні спортивних наук дистанційного навчання, результати свідчать про перевагу фізичних іспитів серед очних учасників з різних причин, включаючи 1) підвищену мотивацію, 2) модельні тертя, 3) конкурентний атмосферу