Popularization of reading in different regions of the world at the beginning of the XXI century

The urgency of the study is due to the fact that throughout the year the students-publishers, headed by the Professor Osmolovska O. A., are working on the project “Kyiv – World Book Capital”. One of the areas of the project work is the study of foreign experience in popularization of reading. The article is devoted to the peculiarities of development of the book publishing industry and popularization of reading in different regions of the world at the beginning of the XXI century. The peculiarities of the modern publishing industry formation of the United Arab Emirates (by the decision of UNESCO the city of Sharjah has become the World Book Capital of 2019) has been explored, the modern mechanisms of popularization of reading in Brazil, New Zealand, Italy, Denmark, Norway, Iceland have been studied. During the study, the peculiarities of the state policy in relation to the publishing activity of each country, the issues of social and cultural development, the achievements of publishing sector, the state and creative committees, public associations involved in popularization of reading in the countries whose experience was studied were identified. The study made an excursion into history, ascertains the leading publishing organizations, describes the international cooperation of publishing organizations and their influence on formation of readers’ preferences, both in their own country and far beyond its borders. As a result of the study, the potential of these countries as the modern centers of publishing is outlined

Communicative Dimension of Formation and Promotion of the State`s Public Image

Within the framework of the author’s scientific research, three types of communicative models of the world’s states were identified, which reflect the basic principles of building state information policy and reflect the key characteristics of the political system. Among them are subsidiary, vertical, and transitional models. The institutional method was used to prove the specifics of the state as a political institution that is the bearer of national images, as well as the role and degree of influence of public policy on the formation of ideas about the state in the external information space, on the policy of promoting and transforming these images, with an emphasis on the actions of those states that shape the global political discourse of today. The authors propose an integral model of state’s public image formation, which provides for the synergy of actors of public diplomacy. The result of its implementation is the formation of the components of the state image (regional, multicultural, culinary, educational, expert) together with official products (national symbols, reputation characteristics, socio-economic development indicators, rating indicators and e-diplomacy products) «from below». Both the central government and local communities in the context of the implementation of «bottom-up» policy should be involved in the realization of a successful image formation policy. The authors emphasize that the policy of state’s image formation in the external information space should be considered as a multifaceted component of the foreign policy of the state. The tools, channels and subjects of formation and adjustment of the stateʼs image should be embedded in each of the vectors of foreign policy- in security, diplomatic, economic, social, legal, and directly information vectors.У рамках авторських наукових пошуків виділено три типи комунікативних моделей держав світу, що відображають базові принципи побудови державної інформаційної політики та віддзеркалюють найважливіші характеристики політичної системи. Серед них – субсидіарна, вертикальна та перехідна моделі. За допомогою інституційного методу проаналізовано специфіку держави як політичного інституту, що є носієм загальнонаціональних образів, а також роль і ступінь впливу саме державної політики на формування уявлень про державу в зовнішньому інформаційному просторі, на політику просування і трансформації цих іміджів з акцентом на дії тих держав, які формують глобальний політичний дискурс сучасності. Автори пропонують інтегральну модель формування публічного іміджу держави, що передбачає синергію суб’єктів публічної дипломатії. Результатом її має стати формування «знизу» частини складових іміджу держави (регіональних, полікультурних, кулінарних, освітніх, експертних) разом з офіційними продуктами (державними символами, репутаційними характеристиками, соціально-економічними показниками розвитку, рейтинговими індикаторами та продуктами цифрової дипломатії). Для реалізації успішної політики формування іміджу слід залучати і центральну владу, і локальні громади в контексті впровадження політики «знизу». Автори наголошують на тому, що політику формування іміджу держави в зовнішньому інформаційному просторі слід розглядати як багатоаспектний складник зовнішньополітичного курсу держави. Інструменти, канали та суб’єкти формування і коригування іміджу держави мають бути закладені в кожному з векторів зовнішньої політики, а саме в безпековому, дипломатичному, економічному, соціальному, правовому та безпосередньо інформаційному