Проблеми використання цифрових доказів у кримінальному судочинстві України та США

Current issues of using digital evidence in criminal justice of Ukraine and the USA have been considered and proposals have been provided for their resolution. For this purpose, methods of theoretical analysis and synthesis, formal legal analysis, comparative legal method, and special methods of cognition have been applied. The concepts of “electronic evidence” and “digital evidence” have been differentiated. Analysis of 64 decisions of Ukrainian courts of criminal jurisdiction and 31 decisions of the US Court of Appeal and the Supreme Court has revealed certain challenges in recognizing information in digital format as admissible and veracious evidence. The experience of the US judiciary can be useful for reforming Ukrainian legislation and the development of methodological guidelines for digital evidence use. It has been proposed to amend the Criminal Procedural Code of Ukraine with regulations that would contain the definition for the digital evidence concept and its procedural media; differentiation of the concepts of “electronic evidence” and “digital evidence”; introduction of a detailed procedure for seizing digital information, its review, recording and storage (with indication of the list of mandatory information on digital evidence which must be procedurally established); an algorithm for assessing veracity of digital evidence and an expert conclusion relying on certain criteria. It has been proved that a rapid change in technologies for detecting, seizing, recording and researching digital information has presented certain challenges for investigators, judges, prosecutors and employees of investigative agencies of Ukraine. It is recommended to improve the efficiency of using digital evidence in court proceedings by developing guidelines for working with such evidence and correspondingly improving qualifications of employees in law enforcement agencies.Розглянуто актуальні проблеми використання цифрових доказів у кримінальному судочинстві України та США й надано пропозиції щодо їх розв’язання, для чого застосовано методи теоретичного аналізу й синтезу, формально-юридичного аналізу, порівняльно-правовий метод, спеціальні методи пізнання. Розмежовано поняття «електронний доказ» і «цифровий доказ». Аналіз 64 рішень українських судів кримінальної юрисдикції та 31 рішення Апеляційного й Верховного Суду США показав, що визнання допустимими та достовірними доказами інформації у цифровій формі спричиняє певні труднощі. Досвід судочинства США може стати в пригоді реформуванню законодавства України й розробленню методичних рекомендацій із використання цифрових доказів. Запропоновано доповнити Кримінальний процесуальний кодекс України нормами, які б містили визначення поняття «цифрові докази» і їх процесуальних носіїв; розмежування понять «електронний доказ» і «цифровий доказ»; докладний порядок вилучення цифрової інформації, її огляду, фіксування і зберігання (із зазначенням переліку обов’язкової інформації щодо цифрових доказів, яку має бути процесуально закріплено); алгоритм оцінювання достовірності цифрового доказу й висновку експерта за певними критеріями. З’ясовано, що швидка зміна технологій із виявлення, вилучення, фіксування й дослідження цифрової інформації спричиняє певні труднощі для слідчих, суддів, прокурорів і співробітників оперативно-розшукових органів України. Поліпшити ефективність використання цифрових доказів у судочинстві рекомендовано шляхом розроблення настанов щодо роботи із ними та відповідного підвищення кваліфікації співробітників правозастосовних органів