Использование дегидрогеназной активности мицелиальных грибов для количественной оценки антифунгальных свойств биоцидов

Ведущая роль в процессах биоповреждения материалов различной химической природы, эксплуатируемых в условиях повышенной температуры и влажности, принадлежит мицелиальным грибам. Это обусловлено прежде всего быстрым ростом их мицелия, а также мощностью и лабильностью их ферментативного аппарата. Наиболее эффективным способом защиты материалов от повреждения грибами является химический (использование биоцидных препаратов – фунгицидов). При создании подобного рода препаратов необходимо располагать рядом надежных методов, позволяющих объективно оценить эффективность фунгицидов. Широко используемые в мировой практике методы оценки антифунгальных свойств биоцидных препаратов обладают рядом существенных недостатков, к которым можно отнести длительность испытаний, низкую степень воспроизводимости результатов и др. Цель исследования – разработка новых методов оценки эффективности фунгицидов

Изучение острой и подострой токсичности субстанции с противогрибковым действием

В данной работе авторами исследована острая и подострая токсичность субстанции 2-(6-гидроксиметил-9-метил-2-(4-фторфенил)-5Н- пиридо[4',3':5,6]пирано[2,3-d]пиримидин-4-илсульфанил)-1-N- пиперидинилэтанона (производные 4Н-пиридо[4',3':5,6]пирано[2,3-d]пиримидина). Целью изучения острой и подострой токсичности субстанции является определение переносимых, токсических и летальных доз лекарственного средства и причин наступления гибели животных. Острую токсичность исследуемой субстанции изучали на белых беспородных мышах. Суспензию вводили животным однократно в желудок с помощью зонда в диапазоне доз от 10 до 50 мг после суспендирования субстанции. Параллельно исследовали острую токсичность эталонного образца исследуемой субстанции с субстанцией с противогрибковым действием Флуцитозина (Flucytosine). Подострую токсичность исследуемой субстанции тоже изучали на белых беспородных мышах массой 18-22 г. Животные были разбиты на 3 группы — контрольную и 2 опытные, по 7 мышей в каждой. Животные опытных групп получали исследуемую субстанцию, а так же субстанцию для сравнения, с кормом в дозе 30 мг ежедневно в течение 14 сут. В результате проведения исследования было установлено, что животные, получавших исследуемую субстанцию, не отличались от контроля. Животные были активны, рефлексы живые, прием воды и пищи без особенностей, естественные отправления не нарушены. Таким образом, субстанция пиперидинилэтанона является малотоксичным веществам (IV класс опасности) и может быть рекомендован для клинических исследований.In this study, the authors investigated the acute and subacute toxicity of the subatination of 2-(6-hydroxymethyl-9-methyl-2-(4-fluorophenyl)-5H-pyrido [4',3':5,6]pyrano[2,3-d]pyrimidin-4-ylsulfanyl)-1-N-piperidinyl ethanone 4Hpyrido[4',3':5,6]pyrano[2,3-d]pyrimidine derivatives). The purpose of studying the acute and subacute toxicity of the subsystem is to determine the tolerable, toxic and lethal doses of the drug and the causes of the onset of animal death. Acute toxicity of the test substance was studied in white mongrel mice. The suspension was administered to the animals once in the stomach with a probe at a dosage range of 10 to 50 mg after suspension of the substance. In parallel, the acute toxicity of the reference sample of the test substance with the substance with an antifungal action of Flucytosine (Flucytosine) was studied. Subacute toxicity of the test substance was studied in white mongrel mice weighing 18-22 g. The animals were divided into 3 groups - control and 2 experienced, 7 mice each. The animals of the experimental groups received the test substance, as well as the reference substance, with a dose of 30 mg daily for 14 days. As a result of the study, it was established that the animals that received the test substance did not differ from the control. The animals were active, the reflexes were alive, the intake of water and food without special features, natural dispatches were not violated. Thus, the substance of piperidinyl ethanone is a low-toxic substance (Class IV hazard) and can be recommended for clinical studies.W tym artykule autorzy badali ostre i podostre toksyczność substancji 2- (6- hydroksymetylo-9-metylo-2- (4 fluorofenylo) -5H-pirydo [4”, 3' : 5,6] pirano [2,3-d i] pirymidyn-4-ylosulfanylo) -1-N- (piperidiniletanona pochodnych 4H-pirydo [4”, 3' : 5,6] pirano [2,3-d] pirymidyna). Celem zbadania ostrej i podostrej toksyczności substancji jest określenie tolerowanych, toksycznych i śmiertelnych dawek leku oraz przyczyny początków śmierci zwierząt. Ostra toksyczność badanej substancji badano u myszy białych koniowatych. Zawiesinę podawano zwierzętom raz w żołądku sondą w dawce od 10 do 50 mg po zawieszeniu substancji. Jednocześnie badano ostre toksyczność próbki referencyjnej badanej substancji z substancją o działaniu przeciwgrzybiczym Flucytozyna (Flucytozyna). Toksyczność podostra badanej substancji badano również u białych koniowatych myszy ważących 18-22 g. Zwierzęta podzielono na 3 grupy - grupę kontrolną i 2 eksperymentalne, po 7 myszy. Zwierzęta z grup doświadczalnych otrzymały badaną substancję, jak również substancję odniesienia z paszą w dawce 30 mg na dobę przez 14 dni. W wyniku badania ustalono, że zwierzęta, które otrzymały badaną substancję, nie różniły się od kontroli. Zwierzęta były aktywne, refleksy były żywe, spożycie wody i żywności bez szczególnych cech, naturalne przysyłki nie zostały naruszone. Zatem substancja piperidynyloetanonu jest substancją o niskiej toksyczności (zagrożenie klasy IV) i może być zalecana do badań klinicznych

Застосування антимікотичних препаратів при лікуванні грибкових уражень шкіри

Вивчалася ефективність застосування антимікотичних препаратів (оригінальних препаратів загальної та місцевої дії (Ламізил, Ламізил спрей, Орунгал) та альтернативних (Екзифін, Ламікон, Ламікон спрей, кетоконазол, гризеофульвін та ін.), які призначались індивідуально в залежності від діагнозу, площі ураження та давності захворювання. Усі препарати показали досить високу ефективність при правильному індивідуально підібраному застосуванні. Кращий ефект у лікуванні досягається при комбінованому поєднанні антимікотичних препаратів загальної та місцевої дії. We studied the efficacy of antifungal drugs (original preparations of general and local action (Lamisil, Lamisil spray Orungal) and alternative ones (Exifine, Lamicon, Lamicon spray, ketoconazole, griseofulvin etc.) selected individually depending on the diagnosis, lesion area and disease duration. All drugs showed quite high efficiency while having been correctly selected individually. The best effect is achieved by the combined using of antifungal drugs of general and local action

Quantitative structure-activity relationship of some 1-benzylbenzimidazole derivatives as antifungal agents

In the present study, the antifungal activity of some 1-benzylbenzimidazole derivatives against yeast Saccharomyces cerevisiae was investigated. The tested benzimidazoles displayed in vitro antifungal activity and minimum inhibitory concentration (MIC) was determined for all the compounds. Quantitative structure-activity relationship (QSAR) has been used to study the relationships between the antifungal activity and lipophilicity parameter, logP, calculated by using CS Chem-Office Software version 7.0. The results are discussed on the basis of statistical data. The best QSAR model for prediction of antifungal activity of the investigated series of benzimidazoles was developed. High agreement between experimental and predicted inhibitory values was obtained. The results of this study indicate that the lipophilicity parameter has a significant effect on antifungal activity of this class of compounds, which simplify design of new biologically active molecules

Структурные изменения ногтевых пластин в процессе комплексного лечения больных онихомикозами

Враховуючи велику поширеність, хронічний перебіг, різноманітність клінічних форм оніхомікозів та високу частоту розвитку ускладнень, актуальною є розробка комплексних методів лікування на основі вивчення структурних змін нігтьових пластин. Вивчені і виділені переваги поєднаної комплексної терапії хворих на оніхомікози з використанням системних антимікотиків і вітамінного препарату «Волвіт». Отримані результати клінічних, молекулярних, мікологічних і апаратних методів дослідження дозволяють відмітити, що розроблений комплекс є ефективним і безпечним у застосуванні, дозволяє досягти клінічного й етіологічного вилікування. Taking into account large prevalence, chronic course, variety of clinical forms of onychomycoses and high frefrequency of development of the complications, the urgent research issue is development of integrated methods of the treatment on basis of studying the structural changes of nail plates. The advantages of the integrated therapy of patients with onychomycosis with the use of systemic antimycotic agents and vitamin preparation “Volvit” have been studied and marked out. The obtained results of clinical, molecular, mycology and hardware investigation techniques allow marking that the worked out treatment package is effective and safe in application; allow attaining clinical and etiologic recovery

Educational stress and mechanisms of psychological protection of student youth: problematic issues, physiological and hygienic aspects

During the research the physiological and hygienic features of changes in the leading characteristics of the mechanisms of psychological protection of students who are in the conditions of educational stress in a higher medical educational institution are determined

In vitro antifungal and demelanizing activity of Nepeta rtanjensis essential oil against the human pathogen Bipolaris spicifera

The antifungal activity of Nepeta rtanjensis Diklić & Milojević essential oil was tested against the human pathogenic fungus Bipolaris spicifera (Bainier) Subramanian via mycelial growth assay and conidia germination assay. The minimally inhibitory concentration (MIC) of the oil was determined at 1.0 μg ml-1, while the MIC for the antifungal drug Bifonazole in a positive control was determined at 10.0 μg ml-1. The maximum of conidia germination inhibition was accomplished at 0.6 μg ml-1. In addition, at 0.6 μg ml-1 and 0.8 μg ml-1 the oil was able to cause morphophysiological changes in B. spicifera. The most significant result is the bleaching effect of the melanized conidial apparatus of the test fungi, since the melanin is the virulence factor in human pathogenic fungi. These results showed the strong antifungal properties of N. rtanjensis essential oil, supporting its possible rational use as an alternative source of new antifungal compounds

Antimicrobial activity of some Iranian medicinal plants

The major aim of this study was to determine the antimicrobial activity of the extracts of eight plant species which are endemic in Iran. The antimicrobial activities of the extracts of eight Iranian traditional plants, including Hypericum scabrum, Myrtus communis, Pistachia atlantica, Arnebia euchroma, Salvia hydrangea, Satureja bachtiarica, Thymus daenensis and Kelussia odoratissima, were investigated against Escherichia coli O157:H7, Bacillus cereus, Listeria monocytogenes and Candida albicans by agar disc diffusion and serial dilution assays. Most of the extracts showed a relatively high antimicrobial activity against all the tested bacteria and fungi. Of the plants studied, the most active extracts were those obtained from the essential oils of M. communis and T. daenensis. The MIC values for active extract and essential oil ranged between 0.039 and 10 mg/ml. It can be said that the extract and essential oil of some medicinal plants could be used as natural antimicrobial agents in food preservation.

The importance of genus Candida in human samples

Microbiology is a rapidly changing field. As new researches and experiences broaden our knowledge, changes in the approach to diagnosis and therapy have become necessary and appropriate. Recommended dosage of drugs, method and duration of administration, as well as contraindications to use, evolve over time all drugs. Over the last 2 decades, Candida species have emerged as causes of substantial morbidity and mortality in hospitalized individuals. Isolation of Candida from blood or other sterile sites, excluding the urinary tract, defines invasive candidiasis. Candida species are currently the fourth most common cause of bloodstream infections (that is, candidemia) in U.S. hospitals and occur primarily in the intensive care unit (ICU), where candidemia is recognized in up to 1% of patients and where deep-seated Candida infections are recognized in an additional 1 to 2% of patients. Despite the introduction of newer anti-Candida agents, invasive candidiasis continues to have an attributable mortality rate of 40 to 49%; excess ICU and hospital stays of 12.7 days and 15.5 days, respectively, and increased care costs. Postmortem studies suggest that death rates related to invasive candidiasis might, in fact, be higher than those described because of undiagnosed and therefore untreated infection. The diagnosis of invasive candidiasis remains challenging for both clinicians and microbiologists. Reasons for missed diagnoses include nonspecific risk factors and clinical manifestations, low sensitivity of microbiological culture techniques, and unavailability of deep tissue cultures because of risks associated with the invasive procedures used to obtain them. Thus, a substantial proportion of invasive candidiasis in patients in the ICU is assumed to be undiagnosed and untreated. Yet even when invasive candidiasis is diagnosed, culture diagnosis delays treatment for 2 to 3 days, which contributes to mortality. Interventions that do not rely on a specific diagnosis and are implemented early in the course of Candida infection (that is, empirical therapy) or before Candida infection occurs (that is, prophylaxis) might improve patient survival and may be warranted. Selective and nonselective administration of anti-Candida prophylaxis is practiced in some ICUs. Several trials have tested this, but results were limited by low statistical power and choice of outcomes. Thus, the role of anti-Candida prophylaxis for patients in the ICU remains controversial. Initiating anti-Candida therapy for patients in the ICU who have suspected infection but have not responded to antibacterial therapy (empirical therapy) is practiced in some hospitals. This practice, however, remains a subject of considerable debate. These patients are perceived to be at higher risk from invasive candidiasis and therefore are likely to benefit from empirical therapy. Nonetheless, empirical anti-Candida therapies have not been evaluated in a randomized trial and would share shortcomings that are similar to those described for prophylactic strategies. Current treatment guidelines by the Infectious Diseases Society of America (IDSA) do not specify whether empirical anti-Candida therapy should be provided to immunocompetent patients. If such therapy is given, IDSA recommends that its use should be limited to patients with Candida colonization in multiple sites, patients with several other risk factors, and patients with no uncorrected causes of fever. Without data from clinical trials, determining an optimal anti-Candida strategy for patients in the ICU is challenging. Identifying such a strategy can help guide clinicians in choosing adequate therapy and may improve patient outcomes. In our study, we developed a decision analytic model to evaluate the cost-effectiveness of empirical anti-Candida therapy given to high-risk patients in the ICU, defined as those with altered temperature (fever or hypothermia) or unexplained hypotension despite 3 days of antibacterial therapy in the ICU

Вивчення антимікробних властивостей лікарських антисептичних препаратів, що містять декаметоксин

In the research the effectiveness of antiseptic remedies, which contain decamethoxin® (DCM). Microbicidal (Pilot Manufacturing of Institute of Organic Chemistry of National Academy of Sciences of Ukraine) and its remedies’ forms (auridexan (AU), horosten® (HS), decasan® (DS), septefril (SF). The study was carried out on clinical strains of S. aureus (n 85), E. coli (n 22), P. aeruginosa (n 16), C. albicans (n 12) and was compared with museum strains, got from the museum of alive microbe cultures of Vinnytsya National Pirogov Memorial Medical University. Antimicrobial qualities of antiseptics were studied by means of serial dilutions method. The results of antimicrobial activity of remedies was analysed by minimal cidal concentration (МСС). We found, that DCM® (MCC – 3,67±2,71 mkg/ml), HS® (3,44±1,60 mkg/ml, DS® (3,06±1,95 mkg/ml), SF (4,32±2,47 mkg/ml) had their microbicidal activity against clinical strains of S. aureus. Such remedies of generic  DCM® asAU, HS®, DS were found to have no difference in antimicrobial activity (р<0,05). Antimicrobial activity of DCM® (MCC – 26,8±17,5 mkg/ml) and its remedies horosten®, septefril on clinical strains of E. coli was significantly alike antimicrobial activity of museum strain of E. coli ATCC 25922 (MCC – 7,8 – 31,25 mkg/ml). clinical strains of P. aeruginosa were resistant to remedies of generic DCM® (MCC – 125-250 mkg/ml). C. albicans were sensitive to remedies of DCM® in cidal concentrations 3,9 – 31,25 mkg/ml. Effective antimicrobial qualities of generic decamethoxin® and its remedies (auridexan, horosten®, decasan®, septefril) are advisable to be used in fighting infection, caused by antibiotocresistant strains of S. aureus, E. coli, C. albicans.В работе исследовали эффективность лекарственных антисептических препаратов, которые содержат декаметоксин®. Исследовали микробоцидную активность генерического декаметоксина® (Опытное производство Института органической химии Национальной академии наук Украины) и его лекарственных форм (ауридексан (АУ), горостен® (ГС), декасан® (ДС), септефрил (СФ). Исследования проводили на клинических полирезистентных к антибиотикам штаммах S. aureus (n 85), E. coli (n 22), P. aeruginosa (n 16), C. albicans (n 12) в сравнении с эталонными штаммами S. aureus ATCC 25923, E. coli ATCC 25922, P. aeruginosa ATCC 27853, C. albicans CCM 885, которые получали с музея живых культур микроорганизмов кафедры микробиологии Винницкого национального медицинского университета имени Н. И. Пирогова. Противомикробные свойства антисептиков изучали методом серийных двукратных разведений, результаты оценивали по минимальной бактерицидной, фунгицидной концентрациях (МБцК, МФцК).Установлено, что препараты ДКМ® (МБцК – 3,67±2,71 мкг/мл), АУ (2,63±1,69 мкг/мл), ГС® (3,44±1,60 мкг/мл), ДС® (3,06±1,95 мкг/мл), СФ (4,32±2,47 мкг/мл) владели микробоцидной активностью в отношении клинических штаммов S. aureus. Установили отсутствие отличий в противомикробной активности лекарственных форм (горостен®, декасан®, септефрил), которые содержат действующее лекарственное вещество генерического декаметоксина® (р<0,05). Противомикробная активность ДКМ® (МБцК 26,8±17,5 мкг/мл), его лекарственных форм (горостен, септефрил) на клинические штаммы кишечной палочки достоверно не отличаются от противомикробной активности в отношении музейного штамма E. coli ATCC 25922 (МБцК 7,8 – 31,25 мкг/мл). Клинические штаммы P. aeruginosa проявляли устойчивость к лекарственным препаратам генерического ДКМ® (МБцК 125-250 мкг/мл). С. albicans были чувствительными к лекарственным препаратам ДКМ в присутствии МФцК 3,9 – 31,25 мкг/мл. Эффективные противомикробные свойства генерического препарата декаметоксина® и его лекарственных форм (ауридексан, горостен®, декасан®, септефрил) обосновывают целесообразность их применения в борьбе с инфекцией, вызванной антибиотикорезистентными штаммами S. aureus, E. coli, С. albicans.В роботі досліджували ефективність лікарських антисептичних препаратів, що містять декаметоксин®. Досліджували мікробоцидну активність генеричного декаметоксину® (Дослідне виробництво Іституту органічної хімії Національної академії наук України) та його лікарських форм (аурідексан (АУ), горостен® (ГС), декасан® (ДС), септефрил (СФ). Дослідження проводили на клінічних полірезистентних до антибіотиків штамах S. aureus (n 85), E. coli (n 22), P. aeruginosa (n 16), C. albicans (n 12) в порівнянні із еталонними штамами S. aureus ATCC 25923, E. coli ATCC 25922, P. aeruginosa ATCC 27853, C. albicans CCM 885, які одержали з музею живих культур мікроорганізмів кафедри мікробіології Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова. Протимікробні властивості антисептиків вивчали методом серійних двократних розведень, результати оцінювали за мінімальною бактерицидною, фунгіцидною концентраціями (МБцК, МФцК). Встановлено, що препарати ДКМ® (МБцК – 3,67±2,71 мкг/мл), АУ (2,63±1,69 мкг/мл), ГС® (3,44±1,60 мкг/мл), ДС® (3,06±1,95 мкг/мл), СФ (4,32±2,47 мкг/мл) володіли мікробоцидною активністю щодо до клінічних штамів S. aureus. Встановили відсутність відмінностей у протимікробній активності лікарських форм (горостен®, декасан®, септефрил) що містять діючу лікарську речовину генеричного декаметоксину® (р<0,05). Протимікробна активність ДКМ® (МБцК 26,8±17,5 мкг/мл), його лікарських форм (горостен, септефрил) на клінічні штами кишкової палички достовірно не відрізнялась від протимікробної активності щодо музейного штаму E. coli ATCC 25922 (МБцК 7,8 – 31,25 мкг/мл). Клінічні штами P. aeruginosa проявляли стійкість до лікарських препаратів генеричного ДКМ® (МБцК 125-250 мкг/мл). С. albicans проявляли чутливість до лікарських препаратів ДКМ в присутності МФцК 3,9–31,25 мкг/мл. Ефективні протимікробні властивості генеричного препарату декаметоксину® та його лікарських форм (аурідексан, горостен®, декасан®, септефрил) обґрунтовують доцільність їх застосування в боротьбі з інфекцією, спричинененою антибіотикорезистентними штамами S. aureus, E. coli, С. albicans