СТАНОВЛЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПІАНІЗМУ КІНЦЯ XVIII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ.

Мета дослідження – систематизувати наявні в роботах із теорії та історії культури і мистецтва відомості стосовно феномену «піанізм» та дослідити динамічно-системні характеристики європейського піанізму кінця XVIII – першої половини ХІХ ст. Методологія дослідження побудована з опорою на концепції і теоретичні висновки у сфері мистецтвознавства та культурології.  З метою розкриття феномену європейського піанізму як ієрархічного та динамічного системного явища, методологію дослідження склали наступні методи: теоретичного узагальнення, аналізу, синтезу; історичний та системний підхід. Наукова новизна результатів дослідження визначається тим, що узагальнено наявну в науковій літературі інформацію щодо детермінантів явища «піанізм», сформовано концепцію піанізму як феномену музично-виконавської культури, що розкривається в якості ієрархічної, динамічної, розімкненої системи та охарактеризовано головні вектори розвитку європейського піанізму кінця XVIII – першої половини ХІХ ст. Висновки. Розвиваючись протягом приблизно 60-ти років, «чистий» піанізм утримував свої позиції, приймаючи, протягом свого формування та еволюції різні форми. У найзагальнішому плані виділяються інтра-піаністична (іманентна) форма піанізму, що несе смислові «випромінювання» фортепіанно-виконавського мистецтва, та екстра-піаністична (загальновидова і позамузична). У першій з них панує установки на досконалість і гармонійність, які індексують образ краси, а чіткість і рівність гри в моториці (переважно мануальній) сусідить з «ілюзорністю» звучання, що досягається за допомогою фактурно-педальних засобів. У перспективі з’являється захоплення октавною технікою при збереженні головної умови – чистоти і ясної артикульованості виконавської «мови». Друга форма прояву естетичного ідеалу піанізму в «епоху віртуозів», для зберігання своєї «чистоти», націлена на залучення піаністичних засобів у більш широке коло духовно-змістовних і стилістичних явищ. Фортепіанна моторика і кантилена («спів») осмислюються як знакове вираження двох основних образно-семантичних сфер романтичного світовідчуття: гри і лірики, які виступають різними гранями особистісного самовираження. Так «фортепіанність», що лежить в основі естетичного ідеалу «чистого» піанізму, виявляється, з одного боку, звуковою емблемою романтизму, з іншого – провідником загальномузичних (видових) ідей певного історичного часу. Співіснування в єдиній історичній площині різноспрямованих мистецьких уподобань дозволяє осмислювати «епоху віртуозів» під знаком «поліфонічності» при асинхронній актуалізації її різних тенденцій. Головною фігурою цієї епохи, якщо її розглядати зсередини, все ж таки залишався піаніст-віртуоз, який лише у другій половині ХІХ століття поступився місцем піаністу-інтерпретатору. Тобто, вже поряд з постатями піаністів-віртуозів поволі зростали інші митці, творчість яких була більш пов’язана з інтерпретаційними завданнями та ширше – з осмисленням фортепіанного виконавства в аспекті його пізнавальних можливостей, здатного до донесення якнайбільш масштабного, навіть всеосяжного змісту

Альберт Швейцер: гений совести

Жизнь и творчество выдающегося врача, музыканта и философа Альберта Швейцера (1875-1965) рассматриваются в контексте роли и места медицины в культуре человечества, применительно к со временному этическому кризису постгуманизма (рис. 1, библ.: 10 ист.).Життя і творчість видатного лікаря, музиканта і філософа Альберта Швейцера (1875-1965) розглядаються в контексті ролі й місця медицини в культурі людства, стосовно сучасного етичному кризі постгуманізм.Biography and creative works of outstanding physician, musician and philosopher, Albert Schweitzer (1875-1965) is reviewed in context of role and place of Medicine in human cu lture, as applied to current ethical crisis of post-humanism

ОРГАНИЗАЦИЯ АКАДЕМИЧЕСКОЙ МОБИЛЬНОСТИ СТУДЕНТОВ ЧЕРЕЗ ПРЕДСТАВИТЕЛЬСТВО РОССИЙСКОГО ВУЗА ВО ВЬЕТНАМЕ

В данной статье дается анализ исторических предпосылок организации академической мобильности вьетнамских студентов в российские вузы как основы развития современного образовательного сотрудничества между странами. Рассматриваются межкультурные особенности взаимодействия с азиатскими партнерами. Описывается опыт сотрудничестваКазанского национального исследовательского технологического университета (КНИТУ) и Индустриального университета Вьетчи на примере создания представительства КНИТУ во Вьетнаме. Дается характеристика деятельности представительства по привлечению вьетнамских студентов в Россию230-23

Художественно-творческое развитие как стратегическая задача обучения пианистов в Китае

В статье приводится анализ причин недостаточного музыкально-художественного развития пианистов при обучении в Китае и Росси