Штрихи к социокультурному портрету историков Университета Св. Владимира В.Ф. Цыха, А.И. Ставровского, В.Я. Шульгина

We honored bright representatives of School of Historians of St. Volodymyr University Professors of World History Department V.F. Tsykh, O.I. Stavrovsky, V.Ya. Shul’gin in the article. We investigated the socio-cultural portrait of these historians. We analyzed materials about their lives, teaching, scientific, and educational activities in the historiography from the second third of the XIX till the beginning of the XXI centuries. We proved that by their teaching and scientific work V.F. Thykh, O.I. Stavrovsky, V.Ya. Shulgin from the middle of the 30's till the middle of the 60's of the XIX century generated the first and second periods of the formation of the School of Historians of St. Volodymyr University. Respectively, V.F. Thykh and O.I. Stavrovsky from the middle of the 30's till the end of 40`s of the XIX century formed the first period, and O.I. Stavrovsky and V.Ya. Shul’gin from the end of the 40`s till the middle of the 60`s formed the second period of the creating the School of Historians of St. Volodymyr University of the XIX century. We looked deeper in initiating by them the traditions of the School of Historians of the St. Volodymyr University. We investigated V.F. Tsykh, O.I. Stavrovsky, V.Ya. Shul’gin fruitfully worked at the World History Department. We established that V.F. Tsykh, O.I. Stavrovsky, V.Ya. Shul’gin in their educational and scientific work demonstrated cult of knowledge, high erudition, general culture and the desire to create which facilitated the tradition of the School of History of St. Volodymyr University in general. We emphasize on the basis of analyzed studies about professors Tsykh, Stavrovsky, Shul’gin that they belonged to the founders of Ukrainian historical education and science. They were outstanding individuals who actively created their time. We substantiate that V.F. Tsykh, O.I. Stavrovsky, V.Ya. Shul’gin should rightfully take the place of honor among the Ukrainian teachers and scientists of the Russian Empire in the second third – the middle of the 60`s of the XIX century.Пошановано яскравих представників Школи істориків університету Св. Володимира, професорів кафедри всесвітньої історії В.Ф. Циха, О.І. Ставровського В.Я. Шульгіна у статті. Досліджено соціокультурний портрет цих істориків. Проаналізовано матеріали про їхнє життя, навчальну та наукову діяльність в історіографії з другої третини XIX – початку ХХІ ст. Доведено, що своєю викладацькою та науковою працею В.Ф. Цих, О.І. Ставровський, В.Я. Шульгін із середини 30-х рр. до середини 60-х рр. XIX ст. генерували перший і другий періоди творення Школи істориків Університету Св. Володимира. Відповідно, В.Ф. Цих і О.І. Ставровський із середини 30-х до кінця 40-х років XIX ст. формували перший період, а О.І. Ставровський та В.Я. Шульгін із кінця 40-х до середини 60-х рр. формували другий період творення Школи істориків Університету Св. Володимира XIX ст. Встановлено, що В.Ф. Цих, О.І. Ставровський В.Я. Шульгін у своїй навчально-науковій роботі продемонстрували культ знань, високу ерудицію, загальну культуру та бажання творити, що започатковувало традиції Школи істориків Університету Св. Володимира в цілому. Проаналізована історіографія про професорів Циха, Ставровського, Шульгіна дозволяє нам підкреслити, що вони належать до засновників української історичної освіти та науки. Вони були видатними особистостями, які активно створювали свій час. Обгрунтоввано, що В.Ф. Цих, О.І. Ставровський В.Я. Шульгін мають зайняти почесне місце серед українських викладачів і вчених Російської імперії другої третини – середини 60-х років XIX ст.В статье отдана дань уважения ярким представителям Школы историков Университета Св. Владимира, профессорам кафедры всемирной истории В.Ф. Цыху, А.И. Ставровскому В.Я. Шульгину. Исследован социокультурный портрет этих историков. Проанализированы материалы об их жизни, учебной и научной деятельности в историографии от второй трети XIX ст. до начала XXI ст. Доказано, что своей преподавательской и научной работой В.Ф. Цых, А.И. Ставровский, В.Я. Шульгин с середины 30-х гг. до середины 60-х гг. XIX в. генерировали первый и второй периоды созидания Школы историков Университета Св. Владимира. Соответственно, В.Ф. Цых и А.И. Ставровский с середины 30-х до конца 40-х годов XIX в. формировали первый период, а А.И. Ставровский и В.Я. Шульгин с конца 40-х до середины 60-х гг. формировали второй период создания Школы историков Университета Св. Владимира XIX в. Установлено, что В.Ф. Цых, А.И. Ставровский В.Я. Шульгин в своей учебно-научной работе продемонстрировали культ знаний, высокую эрудицию, общую культуру и желание творить, что положило начало традициям Школы историков Университета Св. Владимира в целом. Проанализированная историография о профессорах Цыхе, Ставровском, Шульгине позволяет нам подчеркнуть, что они принадлежат к основателям украинского исторического образования и науки. Они были выдающимися личностями, которые активно создавали свое время. Обосновано, что В.Ф. Цых, А.И. Ставровский В.Я. Шульгин должны занять почетное место среди украинских преподавателей и ученых Российской империи второй трети – середины 60-х годов XIX в

Жінки в польському національно-визвольному русі 30-60-х рр. ХІХ ст. (на прикладі Волинської губернії)

Статтю присвячено питанню участі польських жінок Волині в польському національно-визвольному русі в 30-60-х рр. ХІХ ст

Створення вільних економічних зон та удосконалення функціоування житлово-комунального господарства міста

Перші вільні економічні зони виникли у 30-ті роки у США в період виходу країни з великої економічної депресії. Саме тоді було покладено початок створенню вільних зовнішньоторговельних, а з часом – і бізнесових зон. У 70-80 х роках у США функціонувало близько 100 різноманітних ВЕЗ, а сьогодні їх число сягає 300]. В сучасних умовах ВЕЗ існують в країнах, різних за рівнем і характером економічного розвитку. Але, варто зазначити, що в країнах, що розвиваються процес їх утворення характеризується найбільшим динамізмом. Так, якщо у 60-х роках у цій групі країн було дві ВЕЗ, то під кінець 90-х кількість їх становила більше 900

Еволюція термінів і терміносполук із семою "Рух" у словниках XX - поч. XXI ст.

У роботі на прикладі одного термінологічного поля простежено закономірності термінотворення трьох періодів: у 20-х – поч. 30-х рр. ХХ ст., у 60-х рр. ХХ ст. та на поч. ХХІ ст.; визначено актуальні проблеми термінотворення, пов’язані з тривалою русифікацією, та запропоновано шляхи їх розв’язанння

Фауна, распространение, экология моллюсков родов Pseudanodontа и Anodontа (Mollusca: Bivalvia: Unionidae) в бассейне Днепра Украины

Первые сведения о пресноводной малакофауне Украины, в том числе и бассейна Днепра, датируются первой половиной ХІХ ст. Моллюсков Лесостепной и Степной зон Украины изучали достаточно много малакологов. В 30–40-х годах ХХ ст. значительно расширились исследования, которые характеризовали не только видовой состав, но и распространение, экологию мягкотелых Полесья, Лесостепи. Они активизировались в 60–80-х годах того же столетия. При этом обращалось внимание на качественное и количественное изменение малакоценозов в сравнении с довоенными годами, обусловленное все возрастающим антропогенным влиянием на них. На сегодня из-за общей деградации водных экосистем Украины изучение видового состава, распространения, экологии перловицевых приобрело особенную потребность и актуальность

УНИТАРНЫЕ И МОДУЛЬНЫЕ ЖИВЫЕ СУЩЕСТВА: К ИСТОРИИ РАЗВИТИЯ КОНЦЕПЦИИ

Свойства унитарных и модульных живых существ проанализированы с помощью концептуальных статей Дж. Харпера и А. Белла [29] и Б. Томлинсона [37] (см. табл. 1, 2). Кратко прослежено становление этих понятий до 30-х гг. XX в. на Западе и до 60-х гг. (включая работы И.Г. Серебрякова) в СССР. Сделанный анализ заставил признать физически непрерывное высшее растение – одной из категорий модульных (метамерных) живых существ – относительно целостным организмом. Автор считает слово «индивидуум» – в переводе с латинского «неделимое» – неприменимым к модульным живым существам (в отличие от русского слова «особь»); в английском языке вместо термина «индивидуум» возможна попытка использовать слова «isolated (separate, particular) alive being», а для растений – «plant person», «plant organism»

Преподаватели Школы историков Университета Св. Владимира в воспоминаниях современников (середины 30-х – начало 60-х годов ХІХ ст.)

Уведено поняття «Школа істориків Університету Св. Володимира», яке об'єднує викладачів за професійною ознакою як істориків, які працювали на кафедрах всесвітньої та російської історії від відкриття закладу у 1834 р. до його ліквідації у 1920 р. Досліджено історію становлення Школи істориків Університету Св. Володимира із середини 30-х і до початку 60-х років ХІХ ст. через вивчення соціокультурного портрету істориків В.Ф. Циха, В.Ф. Домбровського, О.І. Ставровського, М.І. Костомарова, П.В. Павлова, В.Я. Шульгіна. Встановлено, що В.Ф. Цих, В.Ф. Домбровський, О.І. Ставровський, М.І. Костомаров започатковували перший період становлення Школи, який тривав із 1834 р. – до кінця 40-х років ХІХ ст., П.В. Павлов, О.І. Ставровський, В.Я. Шульгін формували другий період становлення Школи, із кінця 40-х до початку 60-х років ХІХ ст. Проаналізовано викладацьку, наукову, просвітницьку діяльність В.Ф. Циха, В.Ф. Домбровського, О.І. Ставровського, М.І. Костомарова, П.В. Павлова, В.Я. Шульгіна та з’ясовано їх вклад у розвиток освіти, історичної науки свого часу, започаткуванні традицій Школи істориків, університетського освітнього і наукового простору. Проаналізовано спогади сучасників Д.П. Хрущева, студента H., Миколи Гербеля, М.I. Костомарова, О.В. Романовича-Славатинського, В.Г. Авсєєнка, В.Й. Португалова про істориків В.Ф. Циха, В.Ф. Домбровського, О.І. Ставровського, М.І. Костомарова, П.В. Павлова, В.Я. Шульгіна. Досліджено, що у спогадах була дана виразна характеристика діяльності зазначених істориків, яскраво оцінено їх як непересічні особистості, які активно творили свій час. Створено об'єднаний портрет професорів історії Університету Св. Володимира середини 30-х – початку 60-х років ХІХ ст., досліджено історію становлення самої Школи істориків Університету Св. Володимира у цей час, глибше осмислено життя, викладацька, наукова, просвітницька діяльність професорів – істориків у започаткуванні ними традицій Школи істориків закладу. Підкреслено, що історики Університету Св. Володимира В.Ф. Цих, В.Ф. Домбровський О.І. Ставровський, М.І. Костомаров, П.В. Павлов, В.Я. Шульгін були серед фундаторів української історичної освіти і науки. Підсумовано, що всі шестеро істориків прийшли в Університет Св. Володимира молодими, з великим бажанням працювали для користі просвіти і науки, своєю подвижницькою діяльністю надихали оточуючих на вивчення всесвітньої і російської історії та історії рідного краю. Обгрунтовано, що В.Ф. Цих, В.Ф. Домбровський О.І. Ставровський, М.І. Костомаров, П.В. Павлов, В.Я. Шульгін своєю різноплановою діяльністю продемонстрували культ знань, високу ерудицію, загальну культуру і прагнення творити, навчали майбутніх талановитих фахівців і дослідників, виховували широко й неупереджено мислячу молоду генерацію громадян, надихали оточуючих вивчати російську та всесвітню історію, історію і культуру рідного краю, що сприяло започаткуванню традицій Школи істориків Університету Св. Володимира у цілому.We introduced the concept “School of Historians of St. Volodymyr University”. This concept incorporated the academic teachers – scientists, who were united on a professional basis as historians and worked as Chairs of World and Russian History from the opening of the institution in 1834 until its liquidation in 1920. Within this convept, we investigated the history of the formation of the School of Historians of St. Volodymyr University from the middle of the 30-ies untill the beginning of the 60-ies of the XIX century through the researching the socio-cultural portrait of historians V.F. Tsykh, V.F. Dombrowsky, O.I. Stavrovsky, M.I. Kostomarov, P.V. Pavlov, V.Ya. Shul’gin. We established that V.F. Tsykh, V.F. Dombrowsky, O.I. Stavrovsky, M.I. Kostomarovformed the first period of the formation of the School, which lasted from 1834 until the end of the 40-ies of theXIX century, and P.V. Pavlov, O.I. Stavrovskii, V.Ya. Shul`gin formed the second period of the formation of the School, from the end of the 40-ies to the beginning of the 60-ies of the XIX century. We analyzed the teaching, scientific and educational activities of V.F. Tsykh, V.F. Dombrowsky, O.I. Stavrovsky, M.I. Kostomarov, P.V. Pavlov, V.Ya. Shul’gin, and determined their contribution to the development of educational and historical science of their time, the start of the traditions of the School of Historians, and the University educational and scientific space. We explored the memoirs of contemporaries D.P. Khrushchev, student H, Mykola Gerbel, M.I. Kostomarov, O.V. Romanovich-Slavatinsky, V.G. Avseyenko, V.Ya. Portugalом about historians V.F. Tsykh, V.F. Dombrowsky, O.I. Stavrovsky, M.I. Kostomarov, P.V. Pavlov, V.Ya. Shul’gin. We investigated that the memoirs contain an expressive characteristic of activity of those historians, and they were brightly evaluated as outstanding individuals, who actively created their time. We created the integrated portrait of the professors of the history of the University of St. Volodymyr University from the middle of the 30-s till the beginning of the 60-s. We researched the history of the formation of the School of Historians of St. Volodymyr University at their time. We looked feeper in their life, teaching, scientific, and educational activity in initiating by them the traditions of the School of Historians of the institution. We emphasize that professors V.F. Tsykh, V.F. Dombrowsky, O.I. Stavrovsky, M.I. Kostomarov, P.V. Pavlov, V.Ya. Shul’gin were among the founders of Ukrainian historical education and science. We conclude that all six historians came to the St. Vlolodymyr University very young and worked with a big desire for the benefit of education and science. They inspired by their selfless work others to the study of World and Russian History and Local History. We verify that V.F. Tsykh, V.F. Dombrowsky, O.I. Stavrovsky, M.I. Kostomarov, P.V. Pavlov, V.Ya. Shul’gin demonstrated cult of knowledge, high erudition, general culture and the desire to create. They taught future talented specialists and researchers, educated a broadly and impartially thinking young generation of citizens, inspired others to study Russian and World history, History and Culture of their Native Land. We show that they contributed to the beginning of the formation of the traditions of the School of Historians of St. Volodymyr University as a whole.Введено понятие «Школа историков Университета Св. Владимира», которое объединяет преподавателей по профессиональному признаку как историков, работавших на кафедрах всемирной и российской истории от открытия институции в 1834 г. и до его ликвидации в 1920 г. Исследована история становления Школы историков Университета Св. Владимира из середины 30-х и до начала 60-х годов XIX в. через изучение социокультурного портрета историков В.Ф. Цыха, В.Ф. Домбровского, А.И. Ставровского, Н.И. Костомарова, П.В. Павлова, В.Я. Шульгина. Установлено, что В.Ф. Цых, В.Ф. Домбровский, А.И. Ставровский, Н.И. Костомаров формировали первый период становления Школы, который длился от 1834 г. и до конца 40-х годов XIX в., а П.В. Павлов, А.И. Ставровский, В.Я. Шульгин формировали второй период становления Школы, от конца 40-х до начала 60-х годов XIX в. Проанализированы преподавательская, научная, просветительская деятельность В.Ф. Цыха, В.Ф. Домбровского, А.И. Ставровского, Н.И. Костомарова, П.В. Павлова, В.Я. Шульгина и установлен их вклад в развитие образования, исторической науки своего времени, основание традиций Школы историков, а также университетского образовательного и научного пространства. Проанализированы воспоминания современников Д.П. Хрущева, студента H., Николая Гербеля, Н.И. Костомарова, А.В. Романовича-Славатинского, В.Г. Авсеенка, В.И. Португалова об историках В.Ф. Цыхе, В.Ф. Домбровском, А.И. Ставровского, Н.И. Костомарове, П.В. Павлове, В.Я. Шульгине. Исследовано, что в мемуарах была дана выразительная характеристика указанных историков, ярко оценено их как выдающиеся личности, которые активно творили свое время. Создан объединенный портрет профессоров истории Университета Св. Владимира середины 30-х - начала 60-х годов XIX в. Прослежена история становления самой Школы историков Университета Св. Владимира в это время, глубже осмысленно жизни, преподавательская, научная, просветительская деятельность профессоров - историков в учреждении ими традиций Школы историков заведения. Подчеркнуто, что историки Университета Св. Владимира В.Ф. Цых, В.Ф. Домбровский, А.И. Ставровский, Н.И. Костомаров, П.В. Павлов, В.Я. Шульгин были среди основателей украинского исторического образования и науки. Подитожено, что все шестеро историков пришли в Университет Св. Владимира молодыми, с большим желанием работали для пользы просвещения и науки, своей подвижнической деятельностью вдохновляли окружающих на изучение всемирной и российской истории и истории родного края. Аргументировано, что В.Ф. Цых, В.Ф. Домбровский, А.И. Ставровский, Н.И. Костомаров, П.В. Павлов, В.Я. Шульгин своей разноплановой деятельностью продемонстрировали культ знаний, высокую эрудицию, общую культуру и стремление творить, учили будущих талантливых специалистов и исследователей, воспитывали широко и непредвзято мыслящее молодое поколение граждан, вдохновляли окружающих изучать русский и всемирную историю, историю и культуру родного края, способствовало формированию традиций Школы историков Университета Св. Владимира в целом

Особливості та напрями укладання нормативних вимог із фізичного виховання для студентів ВНЗ України

У статті проаналізовано зміст та структуру нормативного забезпечення фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів України впродовж ХХ ст. Аналіз документів нормативного забезпеченняфізичного виховання студентів дав підставу виділити чотири періоди їх розвитку, зумовлених соціально-історичними, військово-політичними, економічними, загальноосвітніми й культурними умовами відповідногочасового відтинку історії. Це, зокрема, такі періоди: 20–30-ті роки; 40–60-ті роки; 70–80-ті роки XX ст. та сучасний пострадянський період. Кожен із них мав свої характерні особливості, пов’язані зі стратегічнимидержавними завданнями, які ставилися загалом перед галуззю фізичної культури. Так, у 20–30-х роках XX ст. воно мало виражену військову спрямованість. У 40–60-х роках відбувається поглиблення військової спрямованості комплексу ГПО. У 70–80-х роках поряд із військовою нормативне забезпечення починає набувати спортивної спрямованості, уперше наголошується на проблемі покращення здоров’я населення та виділяються оздоровчі завдання. У 90-х роках нормативне забезпечення фізичного виховання має всі риси спортивної спрямованості. Сьогодні немає нормативних документів, які б регламентували роботу з фізичного виховання у вищих навчальних закладах

Вплив аерополютантів на сурфактантну систему легень

У дослідах на 72 білих щурах-самцях лінії Вістар електронно-мікроскопічним і фізичним методами вивчено в динаміці (30, 60, 90 діб) стан сурфактантної системи легень в 2-х зонах. Зона І – екологічно чиста зона, зона ІІ – окраїна міста з розвинутою промисловістю. Встановлено, що в умовах промислового забруднення атмосфери спостерігається зниження активності сурфактанту легень, яке обумовлене порушенням ультраструктурної організації альвеолоцитів ІІ типу. Найбільш виражені зміни сурфактантної системи легень відмічаються через 60 діб після дії аерополютантів.В опытах на 72 белых крысах-самцах линии Вистар электронно-микроскопическим и физическим методами изучено в динамике (30, 60, 90 суток) состояние сурфактантной системы легких легких в 2-х зонах. Зона І – экологически чистая зона, зона ІІ – окраина города с развитой промышленностью. Установлено, что в условиях промышленного загрязнения атмосферы отмечается снижение активности сурфактанта легких, которое обусловлено нарушением ультраструктурной организации альвеолоцитов ІІ типа. Наиболее выраженные изменения сурфактантной системы легких отмечаются через 60 суток после воздействия аэрополютантов.In our experiments on 72 white male rats of “Vistar” line, using electronic-microscope and physical methods, we studied in dynamics (30, 60, 90 days) the condition of the lung surfactant system in two zones. Zone I – ecologically clean zone, zone II – distant part of the city with developed industry. There was determined that in the conditions of industrial atmosphere pollution the surface activity of lung surfactant decreased as a result of dysfunction of ultrastructural organization of alveolocytes of II type. The most expressed changes of the lung surfactant system were observed after 60 days of influence of air pollutants

Аівтореферат - Соціальна робота з дітьми в місцевих громадах Сполучених Штатів Америки

У дисертації вивчено та проаналізовано сутність понять: «громада», «місцева громада», «соціальна робота в місцевій громаді», «соціальна робота з дітьми в місцевих громадах», «територіальна громада», «громада за інтересами», «технології соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах». Вперше здійснено історико-педагогічний аналіз становлення та розвитку системи соціальної роботи з дітьми у місцевих громадах Сполучених Штатів Америки. Розроблено та охарактеризовано етапи розвитку соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах Сполучених Штатів Америки: I етап (кінець XVIII ст. – перша полов. XIX ст.) – зародження приватної філантропії; II етап (друга полов. XIX – початок XX ст.) – становлення соціальної роботи з дітьми в громаді; III етап (початок XX ст. – 30-ті роки ХХ ст.)– професіоналізація соціальної роботи; IV етап (40-ті рр. XX ст. – кінець 60-х рр. XX ст.) – створення інститутів соціальної підтримки місцевих громад; V етап (початок 70-х рр. XX ст. – дотепер) – розвиток системи соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах. Визначені особливості організації та здійснення соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах Сполучених Штатів Америки. Охарактеризовано напрями, зміст, технології, моделі та методи соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах Сполучених Штатів Америки. Проведено порівняльний аналіз соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах Сполучених Штатів Америки та України.У дисертації вивчено та проаналізовано сутність понять: «громада», «місцева громада», «соціальна робота в місцевій громаді», «соціальна робота з дітьми в місцевих громадах», «територіальна громада», «громада за інтересами», «технології соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах». Вперше здійснено історико-педагогічний аналіз становлення та розвитку системи соціальної роботи з дітьми у місцевих громадах Сполучених Штатів Америки. Розроблено та охарактеризовано етапи розвитку соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах Сполучених Штатів Америки: I етап (кінець XVIII ст. – перша полов. XIX ст.) – зародження приватної філантропії; II етап (друга полов. XIX – початок XX ст.) – становлення соціальної роботи з дітьми в громаді; III етап (початок XX ст. – 30-ті роки ХХ ст.)– професіоналізація соціальної роботи; IV етап (40-ті рр. XX ст. – кінець 60-х рр. XX ст.) – створення інститутів соціальної підтримки місцевих громад; V етап (початок 70-х рр. XX ст. – дотепер) – розвиток системи соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах. Визначені особливості організації та здійснення соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах Сполучених Штатів Америки. Охарактеризовано напрями, зміст, технології, моделі та методи соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах Сполучених Штатів Америки. Проведено порівняльний аналіз соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах Сполучених Штатів Америки та України.У дисертації вивчено та проаналізовано сутність понять: «громада», «місцева громада», «соціальна робота в місцевій громаді», «соціальна робота з дітьми в місцевих громадах», «територіальна громада», «громада за інтересами», «технології соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах». Вперше здійснено історико-педагогічний аналіз становлення та розвитку системи соціальної роботи з дітьми у місцевих громадах Сполучених Штатів Америки. Розроблено та охарактеризовано етапи розвитку соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах Сполучених Штатів Америки: I етап (кінець XVIII ст. – перша полов. XIX ст.) – зародження приватної філантропії; II етап (друга полов. XIX – початок XX ст.) – становлення соціальної роботи з дітьми в громаді; III етап (початок XX ст. – 30-ті роки ХХ ст.)– професіоналізація соціальної роботи; IV етап (40-ті рр. XX ст. – кінець 60-х рр. XX ст.) – створення інститутів соціальної підтримки місцевих громад; V етап (початок 70-х рр. XX ст. – дотепер) – розвиток системи соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах. Визначені особливості організації та здійснення соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах Сполучених Штатів Америки. Охарактеризовано напрями, зміст, технології, моделі та методи соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах Сполучених Штатів Америки. Проведено порівняльний аналіз соціальної роботи з дітьми в місцевих громадах Сполучених Штатів Америки та України