Голодомор на Гадяччині: особливості перебігу

Мета роботи – розширити знання з історії Голодомору шляхом розкриття особливостей його перебігу на Гадяччині; поглибити розуміння регіональних аспектів геноциду українців 1932–1933 рр. Методологічною основою дослідження стали загальнонаукові (аналіз, синтез, систематизація, комплексність) та спеціально-історичні методи (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, ретроспективний тощо). Новизна розвідки полягає в комплексному розгляді історії геноциду 1932–1933 рр. на Гадяччині. Набуло подальшого розвитку дослідження регіональних особливостей Голодомору, зокрема акцентовано на його маловідомих епізодах. Поглиблено знання про місцеву специфіку перебігу хлібозаготівлі, застосування режиму «чорних дощок» та використання комплексу інших репресивних заходів комуністичним тоталітарним режимом як головних механізмів реалізації Голодомору. Розкрито напрямки спротиву та способи виживання населення Гадяччини у 1932–1933 рр. Висновки. Перебіг Голодомору на Гадяччині повністю вписується в загальну картину подій у тогочасній УСРР. Регіональна специфіка геноциду виявилася здебільшого в посиленому використанні тих чи інших репресивних механізмів, що загалом маскувалися комуністичним тоталітарним режимом під необхідність виконання районом хлібозаготівельного та інших планів. Натуральне та грошове штрафування, запровадження в селах району «чорнодощечного режиму», експропріації селянських господарств, виключення селян з колективних господарств, безспірні стягнення, подвірні обшуки – були найбільш масовими каральними заходами щодо селянства Гадяччини під час Голодомору.The purpose of the study is to expand knowledge of the history of the Holodomor by revealing specifics of its course in Hadiachchyna; to deepen the understanding of the regional aspects of the genocide of Ukrainians in 1932–1933. The methodological basis of the study are the general scientific (analysis, synthesis, systematization, complexity) and special-historical methods (problem-chronological, comparativehistorical, retrospective, etc). The scientific novelty lies in the comprehensive consideration of the history of the genocide of 1932–1933 in Hadyachchyna. The study of regional features of the Holodomor gained further development, in particular, the attention is focused on his little-known episodes. Knowledge of the local specifics of grain procurement, the use of the «black boards» regime, and the use of a complex of other repressive measures by the communist totalitarian regime as the main mechanisms of Holodomor implementation has been deepened. Directions of resistance and ways of survival of the population of Hadiachchyna in 1932–1933 are revealed. Conclusions. The course of the Holodomor in Hadyachchyna completely fits into the general picture of events in the Ukrainian socialist soviet republic. The regional specificity of the genocide was manifested mostly in the increased use of certain repressive mechanisms, which were generally disguised by the communist totalitarian regime under the need to fulfill the grain procurement and other plans in the region. Fines in kind and money, introduction of the «black boards» regime in villages of the district, expropriation of peasant farms, exclusion of peasants from collective farms, indisputable fines – were the most massive punitive measures against the peasantry of Hadiachchyna during the Holodomor

Сільськогосподарські виставки як інструмент науково-інформаційного забезпечення аграрної науки і виробництва УРСР впродовж перш. пол. 50-х рр. ХХ ст.

Мета статті – дослідити роботу виставок сільського господарства як інструмента науково-інформаційного забезпечення аграрної науки і виробництва впродовж першої половини 50-х рр. ХХ ст. Наукова новизна – доповнено відомості щодо діяльності галузевих виставок УРСР крізь призму їх науково-інформаційного забезпечення аграрного сектору (досягнення, недоліки, відвідуваність, асигнування та ін.). Методи дослідження. У процесі дослідження застосовували як загальнонаукові методи (історичний, логічний, системно-структурний), так і спеціальні (історико-порівняльний, предметно-хронологічний, ретроспективний). Висновки. Установлено, що виставки сільського господарства були одним із дієвих механізмів науково-інформаційного забезпечення аграрної науки і виробництва, обміну досвідом, майданчиком для діалогу з галузевих актуальних питань тощо. Керівництво держави приділяло значну увагу організації виставок, відкриттю нових, відновленню зруйнованих, оптимізації їх діяльності. Щороку вивчаючи досвід проведених заходів, організатори в подальшому докладали зусиль для виправлення недоліків. Уряд намагався проводити покази досягнень аграрної науки і виробництва в кожній області та районі УРСР. До участі в них запрошувалися переважно передові колгоспи, радгоспи, МТС, передовики виробництва. Відвідували виставки науковці, спеціалісти та всі охочі, а також іноземні делегації, де, окрім наочного огляду натуральних експонатів (високопродуктивні породи тварин, високоврожайні сорти сільськогосподарських культур, тваринницька продукція, виробниче обладнання, машинно-тракторний парк та ін.), вони мали можливість прослухати лекції з актуальних тем, переглянути галузеві кінофільми, отримати друковані інформаційні видання (буклети, листівки, брошури), на сторінках яких висвітлювалися питання з різних галузей сільського господарства, та обмінятися практичним досвідом і знаннями.The purpose of the research – to study the work of agricultural exhibitions as a tool for scientific and information support of agricultural science and production during the first half of the 50s of the 20th c. Scientific novelty – information on the activities of industry exhibitions of the Ukrainian SSR has been supplemented through the prism of their scientific and information support for the agricultural sector (achievements, shortcomings, attendance, appropriations). Research methods. During the research, both general scientific methods (historical, logical, system-structural) and special ones (historical-comparative, subjectchronological, retrospective) were used. Conclusions. It was established that agricultural exhibitions were one of the effective mechanisms for scientific and information support of agricultural science and production, exchange of experience, and a platform for dialogue on topical actual issues, etc. The state leadership paid considerable attention to organizing exhibitions, opening new ones, restoring destroyed ones, and optimizing their activities. Each year, studying the experience of the events held, organizers subsequently tried to correct the shortcomings. The government tried to hold demonstrations of achievements of agricultural science and production in every oblast and region of the Ukrainian SSR. Mostly leading collective farms, state farms, MTS and leading production workers were invited to participate in them. The exhibitions were visited by scientists, specialists and everyone, as well as foreign delegations, where, in addition to a visual inspection of natural exhibits (highly productive breeds of animals, highyielding varieties of agricultural crops, livestock products, production equipment, machine and tractor fleet etc.) they had the opportunity to listen to lectures on current topics, watch industry films, receive printed information publications (booklets, leaflets, brochures) on the pages of which issues of various branches of agriculture are covered and exchange practical experience and knowledge

"Чернігівський звір", "чернігівський птах" та Книга пророка Єзекіїля

Мета статті полягає в обґрунтуванні додаткової версії щодо сутності рельєфного зображення, знайденого в Чернігові в 1948 р. під час дослідження Борисоглібського собору. Послуговуючись методами герменевтичного кола та презумпції головних культуротворчих джерел, автор указує на цілком вірогідну доцільність вивчення різьблених малюнків, які, мабуть, являють собою не тільки художню, але й смислову цілісність, за допомогою апеляції до біблійних текстів, аналізу образності на сторінках Святого Письма. Такий підхід уможливлює висновок про істотну подібність, що існує між досліджуваним зображенням та старозавітною притчею про двох великих орлів, кедр та лозу, яку ми знаходимо в Книзі пророка Єзекіїля. Із цього погляду, як можна припустити, загадкове зображення химерної істоти, відомої під назвою «Чернігівський звір», слід трактувати як збірний образ згадуваного в першоджерелі фараона й водночас як образ диявола.The aim of the study is to ground additional version of what was depicted on relief found in the process of exploration of Chernihiv St. Borys and Hlib cathedral (12th c.) in 1948. Using methods of the hermeneutical circle and of the main culture-creating sources presumption, the author underlines that the artifact pictures are most likely a sense complex, not just an artistic one; it should be explored with the help of appealing to the Bible texts and analysis of image system of the Holy Writ. Such approach makes possible a conclusion about essential similarity between the relief picture and an Old Testament parable of two great eagles, cedar and vine, which we see in the Book of Ezekiel (Ezek. 17:1–10). From this point of view, as we can suppose, a mysterious symbol of the relief depicting some chimeric animal (known as «Chernihiv beast») presents a collective image of pharaoh (who is also mentioned in the analyzed text) and at the same time as an image of the devil

"Городок" князя Дмитра Вишневецького на Запорожжі

Стаття присвячена генезі Запорозької Січі, від з’ясування якої значною мірою залежить підхід до висвітлення історії запорозького козацтва. Вона привертала увагу не однієї генерації вчених, породжуючи якнайширший спектр думок. Хронологічні межі, в яких дослідники визначали початок Січі, досить значні: крайні погляди на цю подію розділені між собою більше ніж століттям. Мета публікації: спростування стереотипу вітчизняної історії про «городок» князя Дмитра Вишневецького як першої Запорозької Січі. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, наукової об’єктивності, діалектичного підходу до аналізу історичних явищ. Висновки. Виникнення козацького осередку на південному прикордонні було зумовлене зростанням його чисельності й необхідністю захисту українських земель від татарської експансії. У писемних джерелах не виявлено жодних прямих свідчень щодо функціонування Січі в 50-х рр. XVI ст., фіксується лише наявність на Запорожжі «городка» або ж «замку». Звідси сумнівною видається ідея ототожнення «городка» Дмитра Вишневецького з так званою «Хортицькою Січчю». Водночас представник аристократичної родини доклав багато зусиль задля оборони українських земель, чим сприяв консолідації козацької людності. Саме в цьому полягає визначна роль князя-лицаря Дмитра Вишневецького у вітчизняній історії. А збудований ним замок на Кічкаському мисі Дніпра, зафіксований у джерелах також о. Малою Хортицею, став своєрідним прототипом укріплення запорозької громади, яке, утвердившись на острові Томаківка у 80-х рр. ХVІ ст., дістало назву Запорозької Січі.The article is devoted to the genesis of the Zaporozhian Sich, on the clarification of which the approach to the coverage of the history of the Zaporozhian Cossacks largely depends. It has attracted the attention of more than one generation of scholars, generating a wide range of opinions. The chronological boundaries within which researchers defined the beginning of the Sich are quite significant: extreme views on this event are separated by more than a century. The purpose of the article is to refute the stereotype of national history about the «fortress» of Prince Dmytro Vyshnevetskyi as the first Zaporozhian Sich. The research methodology is based on the principles of historicism, scientific objectivity, and a dialectical approach to the analysis of historical phenomena. Conclusions. The emergence of the Cossack center on the southern border was due to the growth of its numbers and the need to protect Ukrainian lands from Tatar expansion. No direct evidence of the functioning of the Sich in the 50s of the 16th c. has been found in written sources, only the presence of a «fortress» or «castle» in Zaporizhzhia is recorded. Hence, the idea of identifying Dmytro Vyshnevetskyі «fortress» with the so-called Khortytska Sich seems doubtful. At the same time, the representative of an aristocratic family made great efforts to defend Ukrainian lands, thus contributing to the consolidation of the Cossack population. This is the outstanding role of prince-knight Dmytro Vyshnevetskyi in national history. And the castle he built on the Kichka cape of the Dnipro river, also recorded in the sources on the island of Mala Khortytsia, became a kind of prototype of the fortification of the Zaporozhian community, which, having established itself on the island of Tomakivka in the 80s of the 16th c., was called the Zaporozhian Sich

Борисоглібський собор м. Чернігова у 1618–1648 рр. (до 900-річчя Борисоглібського собору)

Метою статті є висвітлення історії Борисоглібського собору (поч. ХІІ ст.) м. Чернігова у 1618–1648 рр., коли Чернігово-Сіверщина перебувала у складі Речі Посполитої. Наукова новизна. На основі комплексного підходу з використанням писемних джерел і результатів архітектурно-археологічних досліджень Борисоглібського собору проаналізовано перебудови стародавнього храму в пер. пол. XVII cт. та його функціональне використання. Висновки. Ченці Домініканського ордену, якому був переданий собор, провели роботи стосовно укріплення його конструктивних елементів: були зведені нові кам’яні склепіння храму та велика гранчаста абсида, що могло забезпечити Борисоглібському собору більш надійну збереженість. Відбулися зміни і в декоративних елементах та конструктивних деталях в оздобленні фасадів собору у формах, характерних для барокових католицьких костелів. Собор міг бути місцем, де проводилися депутатські сеймики, він став усипальнею для меценатів – шляхти та духовних осіб.The purpose of the article is to cover the history of the Borisoglib cathedral of the early 12th c. of Chernihiv in 1618–1648, when Chernihiv-Sivershchyna was part of the Polish-Lithuanian Commonwealth. Scientific novelty. Applying a comprehensive approach with the use of written sources and results of architectural and archeological studies of the Borisoglib cathedral, the restructuring of the ancient temple in the first half of the 17th c. and its functional use are analyzed. Conclusions. Monks of the Dominican Order, to which the cathedral was transferred, carried out work on the strengthening of its structural elements: new stone vaults of the temple and a large granular apse were erected, which could provide the Borisoglib cathedral with more reliable preservation. There were also changes in the decorative elements and structural details in the decoration of the facades of the cathedral in the forms characteristic of Baroque Catholic churches. The cathedral could be the place where the deputies were held, it became an embarrassment for patrons – nobility and clergy

Археографічний огляд репрезентованих і публікація нових джерел з історії Буковецького монастиря 1738–1810 рр. (за фондовими зібраннями Державного архіву Закарпатської області)

Мета дослідження полягає в аналізі репрезентованих та нововиявлених джерел з історії Буковецького монастиря у 1738–1810 рр., внесенні коректив в наявні парадигми про історичний розвиток осередку та ревіталізації головних епізодів історії релігійного центру. Нашими завданнями при цьому є верифікація та коригування основних гіпотез щодо дати заснування монастиря; дослідження основних етапів інституційної розбудови осередку; доповнення сталих біограм настоятелів та насельників; введення в науковий обіг нових документів з історії обителі. Методологічну основу дослідження становить використання принципів історизму, аналізу, синтезу, порівняння, об’єктивного та неупередженого опрацювання документів, а також використання спеціальних методів (евристики) і залучення допоміжних дисциплін (археографії). Наукова новизна роботи полягає в оприлюдненні нових відомостей про заснування монастиря та доповненні сталих знань про розвиток осередку та діяльність його фундаторів. У доробку вперше вводяться в науковий обіг три нові документи Державного архіву Закарпатської області кінця XVIII – поч. XIX ст. Висновки: виявлені та опрацьовані документи констатують, що монастир був одним із давніх осередків Мукачівської єпархії. Роль діяльності монастиря в зрізі культурних, місіонерських, соціально-політичних, освітніх та еклізійно-державних, а особливо в розбудові чернечого життя єпархії у XVIII– XIX ст. була винятковою. Презентовані джерела свідчать, що сучасні тематичні доробки не є вичерпними, а точкові тематичні праці – відсутні. Представлені джерела ДАЗО доповнюють наявні та з’ясовують нові факти історії монастиря, розширюють коло відомостей про фундаторські наділи, роблять можливим відтворення списку чернецтва і настоятелів, сприяють дослідженню тем: монастирського документообігу, нерухомої та архітектурної спадщини, церковно-канонічної належності осередку, а також діяльності ігуменів.The aim of the research is to analyze represented and newly discovered sources from the history of the Bukovets monastery in 1738–1810, to make corrections to existing paradigms about its historical development and to revitalize main episodes of the history of the religious center. At the same time, our tasks are the verification and correction of the main hypotheses regarding the date of the foundation of the monastery; study of the main stages of its institutional development; addition of existing biographies of abbots and residents; introduction of new documents on the history of the monastery into scientific circulation. The methodological basis of the research is the use of the principles of historicism, analysis, synthesis, comparison, objective and impartial processing of documents, as well as the use of special methods (heuristics) and the involvement of auxiliary disciplines (archaeography). The scientific novelty of the work consists in the publication of new information about the foundation of the monastery and the addition of existing knowledge about its development and activities of its founders. For the first time, three new documents of the State archives of Zakarpattya region of the end of the 18th – the beginning of the 19th c. are introduced into scientific circulation. Conclusions: the discovered and processed documents state that the monastery was one of the ancient centers of the Mukachevo Eparchy. The role of the monasteryʼs activities at the intersection of cultural, missionary, socio-political, educational and ecclesiastical-state aspects, and especially in the development of the monastic life of the Eparchy in the 18th–19th c. was exceptional. Presented sources show that existing thematic works are not exhaustive, and specific thematic works are absent. Presented sources of the State archives in Zakarpattya region supplement the existing ones and clarify new facts about the history of the monastery, expand the circle of information about the foundation endowments, make it possible to reproduce the list of monks and abbots, contribute to the study of following topics: monastery document circulation, immovable and architectural heritage, ecclesiastical and canonical affiliation of the religious center, as well as activities of hegumen

Про вибори городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського

Метою студії є спроба на прикладі виборів городового отамана в Грунській сотні Гадяцького полку в період гетьманування Кирила Розумовського показати реальні взаємовідносини між козацькими старшинами та рядовим козацтвом, проаналізувати причини конфліктних ситуацій та показати чинники, які впливали на процес і процедуру виборів на посади. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, обʼєктивності та системності. Стаття підготовлена на основі антропологічного підходу. Застосовані методи: проблемно-хронологічний, історико-генетичний, аналітичний. Новизна. Зʼясовано, що стереотипні уявлення про владні відносини в козацькому Гетьманаті доби стабілізації суспільно-політичної ситуації як про таку ідилічну картину, в якій домінують сюжети вільного обрання на старшинські уряди на загальних військових радах, насправді всерйоз розходилися з дійсністю. Реальна владна буденність у Гетьманаті дисонувала з цією схемою, що віддзеркалювало складнощі налагодження порозуміння поміж козацькими старшинами та рядовим козацтвом. Висновки. У статті на основі застосування мікроісторичного підходу досліджено дотримання на території Гетьманщини в другій половині XVIII ст. основних козацьких прав і вольностей, показано взаємовідносини рядового козацтва, сотенної та полкової старшини, їх морально-етичні аспекти на прикладі Грунської сотні Гадяцького полку. Доведено, що реальна владна буденність у Гетьманаті суперечила схемі вільних і демократичних виборів на посади, що відображало складнощі порозуміння поміж козацькою верхівкою та рядовим козацтвом.The purpose of this study is to try, using the example of the election of a town otaman in the Hrun hundred of the Gadyach regiment during the period of the hetmanship of Kyrylo Rozumovsky, to show the real relationship between Cossack foremen and ordinary Cossacks, to analyze causes of conflict situations and to show factors that influenced the process and procedure of elections to positions. The methodological basis of the research is the principles of historicism, objectivity and systematicity. The article is prepared on the basis of an anthropological approach. Applied methods: problem-chronological, historical-genetic, analytical. The novelty of the study. It is found that stereotypical ideas about the power relations in the Cossack Hetmanate during the stabilization of the socio-political situation as such an idyllic picture, dominated by plots of free election of senior governments at general military councils, were in fact seriously at odds with reality. The real everyday life of the Hetmanate was inconsistent with this scheme, which reflected difficulties of establishing an understanding between Cossack foremen and ordinary Cossacks. Conclusions. In the article, based on the application of the microhistorical approach, the observance on the territory of the Hetmanate in the second half of the 18th c. was investigated the main Cossack rights and freedoms, the relationship between rank and file Cossacks, hundredth and regimental foreman, their moral and ethical aspects are shown on the example of the Hrun hundred of the Gadyach regiment. It has been proven that the real ruling routine in the Hetmanate contradicted the scheme of free and democratic elections for positions, which reflected difficulties of understanding between Cossack elite and ordinary Cossacks

Культурно-просвітня діяльність протестантів на українських теренах другої чверті XVI – середини XVII ст. у працях вітчизняних дослідників

Мета статті – систематизувати та схарактеризувати вітчизняну історіографію культурно-просвітницької діяльності протестантів на українських теренах у XVI–XVII ст. Наукова новизна роботи полягає в системному розкритті закономірностей і основних шляхів розвитку вітчизняної історичної думки щодо діяльності протестантів на українських землях Раннього нового часу. Методологічну основу дослідження становить історіографічний аналіз на основі принципів історизму, обʼєктивності та системності. Висновки. На основі досліджених історіографічних джерел виокремлено три етапи розвитку української історіографії культурно-просвітницької діяльності протестантів на українських теренах у XVI–XVII ст. Українська історіографія дорадянської доби (третя чверть XIX – поч. XX ст.) характеризується зародженням вітчизняних студій з історії української Реформації. Головною особливістю цього етапу є невелика кількість та фрагментарність досліджень, а також їх інтеграція до історії та культури інших держав. Учені української еміграційної історіографії (30-ті – кін. 70-х рр. XX ст.) переосмислюють важливість діяльності протестантів, уперше описуючи її як впливове явище саме українського культурно-історичного простору. Дослідники часів незалежності (з поч. 1990-х рр. і до нашого часу) окреслюють коло нових наукових проблем, вирішення яких потребує міждисциплінарного підходу. Українська Реформація починає сприйматися як повноправний, але специфічний учасник загальноєвропейського реформаційного руху. Однак в останнє десятиліття в українській історіографії культурно-просвітнього виміру Реформації та протестантизму можна спостерігати кризові явища методологічного та фактографічного характеру, спричинені розпорошеністю письмових джерел та їхньою нечіткою історичною належністю.The purpose of the article – is to systematise and characterise the domestic historiography of the cultural and educational activities of Protestants in the Ukrainian territories in the 16th–17th c. The scientific novelty of the work lies in the systematic disclosure of patterns and main ways of development of domestic historical thought on activities of Protestants in the Ukrainian lands of the Early modern period. The methodological basis of the study is historiographical analysis based on principles of historicism, objectivity and systematicity. Conclusions. On the basis of the studied historiographical sources, three stages of development of the Ukrainian historiography of cultural and educational activities of Protestants in Ukraine in the 16th–17th c. were identified. The Ukrainian historiography of the pre-Soviet era (the third quarter of the 19th – the early 20th c.) is characterised by the emergence of domestic studies on the history of the Ukrainian Reformation. The main feature of this stage is the small number and fragmentation of studies, as well as their integration into the history and culture of other states. Scholars of Ukrainian emigration historiography (30s – late 70s of the 20th c.) rethink the importance of Protestant activity, describing it for the first time as an influential phenomenon of the Ukrainian cultural and historical space. Researchers since independence (from the early 1990s to the present) have outlined a range of new research problems that require an interdisciplinary approach. The Ukrainian Reformation starts to be perceived as a full-fledged, but specific participant in the pan-European reformation movement. However, in the last decade, the Ukrainian historiography of the cultural and educational dimension of the Reformation and Protestantism has been experiencing methodological and factographical crises caused by the dispersion of written sources and their unclear historical affiliation

Оцінка доцільності основних векторів «Стратегії розвитку системи охорони здоров’я до 2030 року»

Метою статті є аналіз відповідності визначених у проєкті «Стратегії розвитку охорони здоров’я до 2030 року» цілей і завдань сучасним викликам галузі останніх років. Проаналізовано зміст проєктів «Стратегії розвитку системи охорони здоров’я до 2030 року» від 23 лютого 2022 року і від 13 лютого 2023 року. Проаналізовано зміст завдань кожної операційної цілі, що розкривають сутність трьох стратегічних цілей, на предмет їх доцільності та відповідності сучасному стану речей та змінам у пріоритетах, що відбулися останнім часом.Work on the preparation of the strategic development plan for the period up to 2030 has been going on for three years in a row, but the content of the strategic goals and objectives still remains uncoordinated. The object of the article is to analyze the compliance of the goals and objectives defined in the project “Strategy for the development of healthcare until 2030” with the modern challenges faced by the industry in recent years. The content of the projects “Strategies for the development of the health care system until 2030” dated February 23, 2022 and February 13, 2023 was analyzed. Among the main differences of the mentioned documents, the following are identified: in the first version of the Strategy, the thematic directions and strategic priorities are highlighted, in the second – strategic goals, operational goals and tasks; emphasis in the second version of the document on the development of areas related to new challenges, ensuring adequate financing of the system, taking into account European integration aspirations, monitoring the quality of service provision, digitalization of management and investment attraction. The content of the tasks of each operational goal, revealing the essence of the three strategic goals, was analyzed for their expediency and compliance with the current state of affairs and changes in priorities that have occurred recently. As a result of studying the content of the strategic and operational goals of the Strategy, as well as the tasks within each operational goal, it was determined that: the Strategy implementation indicators specified in the document have remained almost unchanged over the past few years and are indicated in many documents of strategic and operational planning for the development of the industry; there is a significant discrepancy between the vision of the key development priorities of the industry by the VRU Committee on the Health of the Nation, Medical Care and Medical Insurance and the main development goals defined in the Strategy; out of 141 operational tasks, only 58% (82 tasks) are appropriate, 9% (13) tasks are contradictory and 33% (46) tasks duplicate the content of others or have a populist character; tasks that involve increasing the level of digitization of the health care system are indicated within almost every operational goal, which prevents a holistic and systematic understanding of the main prospects for the use of information technologies in the provision of medical services and system data management; the degree of processing of issues related to financing the implementation of operational measures is insufficient; there is no analysis of the risks of implementing the Strategy and measures to minimize them