Механізми участі громадян у пубдічному управлінні: досвід зарубіжних країн

Considering Ukraine's aspiration to become a full member of the European Union and participate on equal terms with other European states in defining global policies and goals for the future, the effective functioning of public participation mechanisms in governance is not only a goal for Ukraine, but also a requirement of the EU. In this sense, it is appropriate to investigate the peculiarities of the functioning of the mechanisms of citizen participation in public administration in different states, evaluating their experience and taking into account the principles and ideas that can be useful in reforming the Ukrainian legal system in this direction. The purpose of the article. Analysis of foreign experience of regulatory and practical support for the functioning of mechanisms of citizen participation in public administration, determination of advantages and disadvantages of various models of setting up government-public communications, as well as an outline of prospects for the development of mechanisms of public participation in state administration in Ukraine. Methods of analysis. The research uses general scientific and special methods of scientific knowledge. The purpose and tasks of the research include analysis and synthesis of information, comparison of foreign approaches to understanding public participation and its mechanisms, as well as formulation of the author's conclusions on specific issues, recommendations for theoretical and practical use. The results. The theoretical and practical aspects of ensuring the effectiveness of citizens' participation in public administration are analyzed. The standards in this area, the best foreign approaches and practices, and promising directions for the development of participatory democracy in Ukraine are outlined. Prospects for further research. The findings contained in this study can be applied during the improvement of national legislation and the implementation of regulatory provisions on effective public influence on public administration. In the future, it would be appropriate to pay attention to the peculiarities of ensuring the functioning of the mechanisms of citizen participation in the management of state affairs in other countries, in particular in Asian countries, Canada, the USA, etc.З огляду на прагнення України стати повноправним членом Європейського Союзу та на рівних умовах із іншими європейськими державами брати участь у визначенні глобальної політики й цілей на майбутнє, ефективне функціонування механізмів громадської участі в управлінні є не лише метою для України, а й вимогою ЄС. У цьому сенсі доречно дослідити особливості функціонування механізмів участі громадян у публічному управлінні в різних державах, оцінюючи їхній досвід та беручи до уваги принципи та ідеї, які можуть стати в нагоді при реформуванні української правової системи в цьому напрямі. Аналіз зарубіжного досвіду нормативного та практичного забезпечення функціонування механізмів участі громадян у публічному управлінні, визначення переваг та недоліків різних моделей налаштування владно-громадських комунікацій, а також окреслення перспектив розвитку механізмів громадської участі в управлінні державою в Україні. У ході дослідження застосовано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Мета та завдання дослідження передбачають аналіз і синтез інформації, порівняння зарубіжних підходів до розуміння громадської участі та її механізмів, а також формулювання авторських висновків із визначеної проблематики, рекомендацій для теоретичного та практичного використання. Проаналізовано теоретичні та практичні аспекти забезпечення ефективності участі громадян у публічному управлінні. Окреслено стандарти у цій сфері, кращі зарубіжні підходи і практики  та перспективні напрями розвитку демократії участі в Україні. Напрацювання, які містяться в цьому дослідженні, можуть бути застосовані під час удосконалення національного законодавства та реалізації нормативно-правових положень щодо ефективного громадського впливу на публічне управління. У подальшому доречно було б звернути увагу на особливості забезпечення функціонування механізмів участі громадян в управлінні державними справами в інших державах, зокрема в країнах Азії, Канаді, США тощо.&nbsp

Нормативне визнання комерційних космічних польотів

The author of the research article raises current legal issues regarding the regulatory challenges associated with the commercialization of outer space, with a particular focus on space tourism. The study aims to solve the legal dilemma of the lack of a legal framework that would define commercial spaceflight because this problem creates ambiguity in the understanding of the phenomenon of space tourism and raises concerns about the regulatory way of space exploration by private companies. The methods of analysis consist of the benefit of theoretical aspects of international space law for the designation of a mutual understanding between commercial interests and the principles of space exploration. The obtained results of the study lead to the conclusion that the main factor that inhibits the implementation of proper legal regulation of commercial space activity is uncertainty in the application of one or another law to regulate flights with space tourists, which, in the opinion of the author, should be eliminated employing regulatory direction on the proper legal regime, a clear definition of the boundary between outer space and air space, the weight of the norms of international law as opposed to the applications of states regarding the expediency of the norms of national law. The author's solution is the initiative for the governance of the unsettling areas through contractual arrangements. This idea is due to the results of the study about the predictability of the potential loss of relevance of international space law for the regulation of commercial space flights, therefore the auxiliary role of contract law is delivered. For its implementation, the author emphasizes the prospect of maintaining a regulatory course on (i) management of property rights, (ii) management of space resources in the direction of prohibition of appropriation and commercial colonization of celestial bodies; (iii) provisions for liability in the event of flight anomalies, safe rescue accidents, and the return of space tourists.У статті розглянуто актуальні питання правового регулювання проблем, пов’язаних з комерціалізацією космічного простору та феноменом космічного туризму. Метою дослідження є вирішення правової дилеми відсутністі законодавчої бази, яка б визначала комерційні космічні польоти, що породжує неоднозначність у міжнародному праві щодо розуміння космічного туризму та викликає занепокоєння щодо дослідження космосу приватними компаніями. Методи аналізу полягають у використанні теоретичних аспектів міжнародного космічного права шляхом зіставлення комерційних інтересів і принципів освоєння космосу. Зроблено висновок, що основним фактором, який гальмує реалізацію належного правового регулювання комерційної космічної діяльності, є невизначеність у застосуванні того чи іншого права для регулювання польотів з космічними туристами, яка має бути усунена шляхом належного регулювання правового режиму, чіткого визначення межі між космічним і повітряним простором, використання саме норм міжнародного права на противагу заявок держав щодо доцільності слідування нормам національного права. Перспективою подальшого дослідження є ініціатива врегулювати проблематику через конткратні відносини між сторонами-учасниками комерційних космічних польотів, яка пов’язана з прогнозованістю за результатми дослідження потенційної втрати релевантності міжнародного космічного права для врегулювання комерційних космічних польотів, тому передбачена допоміжна роль контрактного права. Для її реалізації пропонується спрямувати регуляторний курс на: (i) управління правами власності, (іi) управління космічними ресурсами з метою заборони привласнення та комерційної колонізації небесних тіл; (iii) положення щодо відповідальності у разі аномалій польоту, аварій з визначенням безпечного порятунку та повернення космічних туристів.&nbsp

Проблемні питання конкуренції на ринку зовнішньої реклами

The article analyzes problematic issues related to competition and the legal regulation of the outdoor advertising market. This form of advertising remains effective in promoting goods and services, despite the rapid development of new technologies and the widespread popularity of the Internet. Outdoor advertising is one of the most heavily regulated types of advertising, with the current laws outlining several requirements and the necessity of obtaining a placement permit. However, the legislation governing the placement of outdoor advertising is not perfect. Some issues are controversial, and others are not addressed by the legislation at all. Since many matters concerning outdoor advertising placement are left to the discretion of local self-government bodies, there is a risk of creating additional barriers to market entry and negatively impacting competition in the market. Therefore, there is a need to analyze the problematic issues in the outdoor advertising market and find solutions. Based on the conducted research, the author proposes amendments to the current legislation to enhance competition in the placement of outdoor advertising.У статті аналізуються проблемні питання конкуренції та правового регулювання ринку розміщення зовнішньої реклами. Така реклама є ефективним засобом просування товарів та послуг. Незважаючи на швидкий розвиток новітніх технологій та широку популярність мережі Інтернет, зовнішня реклама не втрачає своєї популярності та ефективності. Зовнішня реклама є одним із найбільш юридично врегульованих видів реклами, до якого законодавством закріплено низку вимог, зокрема необхідність отримання дозволу на розміщення такої реклами. Проте законодавство в сфері розміщення зовнішньої реклами не є досконалим. Деякі питання є суперечливими, а деякі взагалі не врегульовані законодавством. Зважаючи на той факт, що багато питань щодо розміщення зовнішньої реклами залишені законодавцем у компетенції органів місцевого самоврядування, існує небезпека створення додаткових бар'єрів для входу на ринок і, як наслідок, негативного впливу на конкуренцію на ринку. Зазначене свідчить про необхідність аналізу наявних на ринку зовнішньої реклами проблемних питань та пошуку шляхів їх вирішення. На основі проведеного дослідження авторка пропонує внести зміни до чинного законодавства для посилення конкуренції на ринку розміщення зовнішньої реклами

Медіація в адміністративному процесі: порівняльно-правовий аналіз законодавства Федеративної Республіки Німеччина та України

The article highlights the content of mediation as an alternative method of administrative law dispute resolution through the prism of analysis of the relevant legislation. The relevance of this topic is primarily associated with the problems of resolution of administrative law disputes by the means of litigation. Therefore, mediation appears as a way to find a compromise for both parties, which can be achieved with the help of a mediator whose purpose is to resolve a conflict situation and assist in making a decision which would satisfy the interests of both parties. The purpose of this article is to study mediation as a method of alternative dispute resolution in the administrative process in its broadest sense, i.e., including administrative procedure and administrative proceedings, based on the comparative legal analysis of Ukrainian and German legislation. To achieve this goal and solve the tasks stipulated by it, the following scientific methods were used: systematic, formal legal, comparative legal, analysis and synthesis, and generalisation methods. The article examines the legislation on mediation: domestic and German. It is established that in the legislation and practice of European countries, mediation has been used for a rather long period of time in the resolution of administrative law disputes. Such a widespread use of mediation in administrative law issues is associated with Recommendation (2001) 9 of the Committee of Ministers of the Council of Europe to member States on alternatives to litigation between administrative authorities and private parties, dated 5 September 2001, which emphasises that the use of alternative means of settling administrative disputes makes it possible to resolve these problems and bring the administrative authority closer to the public. The author substantiates the relevance of legal regulation of mediation as a means of resolving administrative law disputes in Ukraine.У статті розкрито зміст медіації як альтернативного способу врегулювання адміністративно-правових спорів крізь призму аналізу відповідного законодавства. Актуальність даної теми обумовлена насамперед проблемами, пов’язаними з вирішенням адміністративно-правових спорів у судовому порядку. Відтак, медіація постає як спосіб знайдення компромісу для обох сторін, який можна досягти за допомогою фахівця-медіатора, метою діяльності якого є врегулювання конфліктної ситуації та допомога у прийнятті рішення, що задовольняло б інтереси обох сторін. Мета статті полягає у дослідженні медіації як способу альтернативного вирішення спорів в адміністративному процесі в його широкому розумінні, тобто включаючи адміністративну процедуру та адміністративне судочинство, на основі порівняльно-правового аналізу законодавства України та Німеччини. Задля досягнення поставленої мети та вирішення обумовлених нею завдань було використано такі наукові методи: системний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, аналізу та синтезу, а також узагальнення. Досліджено вітчизняне та німецьке законодавство про медіацію. Встановлено, що у правовому просторі європейських країн медіація саме при вирішенні адміністративно-правових спорів застосовується досить тривалий проміжок часу. Таке поширене застосування медіації в адміністративних правовідносинах пов’язують з Рекомендацією (2001) 9 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо альтернатив судовому розгляду спорів між адміністративними органами та сторонами-особами від 5 вересня 2001 р., в якій наголошується на тому, що використання альтернативних засобів урегулювання адміністративних спорів надає можливість розв’язати ці проблеми та наблизити адміністративний орган до громадськості. Обґрунтовано актуальність правового унормування медіації як способу вирішення адміністративно-правових спорів в Україні

Договір зберігання віртуальних активів (Сrypto Сustody) за законодавством України

The work examines the issues of legal regulation of the virtual asset storage contract in Ukraine, taking into account the provisions of the recently adopted Law of Ukraine "On Virtual Assets". The relevance of this topic is due to the rapid spread in the fields of economy, science, art, etc. of relations with virtual assets and the lack of their proper and sufficient legal regulation. The purpose of the work is to solve the problems related to finding out the ability of a virtual asset to be the subject of a custody agreement, determining its value characteristics that determine the need to ensure its safety, and conducting proper qualification of "custody" contracts that are used in relations with virtual assets. With the help of selected research methods (dialectical, comparative legal, formal legal, method of analysis and synthesis), the main features of an object new for private law were determined, which determine its value for turnover and the specificity of use, which is reflected in the possibility of application to it certain contractual structures, in particular, a storage agreement. On the basis of the analysis of the practice of using this contract and the study of the legal nature of the specified relationships, a conclusion was made about the doctrinal impossibility of applying the construction of the custody contract to the latter. At the same time, the need to protect and protect the rights of the owner of a virtual asset from illegal encroachments by third parties is an urgent problem, which is due to the popularity of virtual assets and their inflated cost. Taking into account the peculiarities of various types of virtual assets, it is possible to assert different volumes and content of the category of safekeeping as part of the subject of the storage contract. Therefore, there is a need for the correct qualification of those contractual structures that are currently used as contracts for the storage of virtual assets. And the need to define such a contract that would ensure the safety of the virtual asset/virtual asset key, taking into account the characteristics of the latter. It is emphasized the need to research and rethink the paradigm of applying the custody agreement only to material objects of civil legal relations.У роботі розглянуто питання правового регулювання договору зберігання віртуальних активів в Україні з урахуванням положень нещодавно прийнятого Закону України «Про віртуальні активи». Актуальність проблематики обумовлена стрімким поширенням у різних сферах людської діяльності відносин із віртуальними активами й водночас відсутністю їх належного і достатнього правового регулювання. Відтак метою нашого дослідження є з’ясування здатності віртуального активу бути предметом договору зберігання, визначення його ціннісних характеристик, які обумовлюють необхідність забезпечення його схоронності, та проведення належної кваліфікації договорів «зберігання», що застосовуються у відносинах із віртуальними активами. За допомогою обраних методів дослідження (діалектичного, порівняльно-правового, формально-юридичного, аналізу та синтезу) визначено особливості нового для приватного права об’єкта, які обумовлюють його цінність для обороту та специфіку використання, що відбивається на можливості застосування до нього тих чи інших договірних конструкцій, зокрема договору зберігання. На підставі проведеного аналізу практики використання цього договору та дослідження правової природи зазначених відносин зроблено висновок про доктринальну неможливість застосування конструкції договору зберігання до останніх. Водночас необхідність охорони та захисту прав власника віртуального активу від протиправних посягань третіх осіб є актуальною проблемою, яка обумовлена популярністю віртуальних активів та їх завищеною вартістю. Враховуючи особливості різних видів віртуальних активів, можна стверджувати про різні обсяги та наповнення категорії схоронності як частини предмета договору зберігання. Тому існує необхідність правильної кваліфікації тих договірних конструкцій, які на даний час використовуються у якості договорів зберігання віртуальних активів. Та необхідність визначення такого договору, який би забезпечував схоронність віртуального активу/ключа віртуального активу з урахуванням особливостей останнього. Наголошується на необхідності дослідження та переосмислення парадигми застосування договору зберігання лише до матеріальних об’єктів цивільних правовідносин

Методологічне значення інформації для розробки заходів запобігання злочинності в системі інформаційного суспільства

The formation of the information (digital) society of Ukraine is a manifestation of a global trend, the historical inevitability of which is due to the objective logic of civilization. A characteristic feature of these processes is the growing demand for scientific theories, the use of which in practice will ensure social progress and protection of universal values. The purpose of the article is to improve on the basis of a systematic approach to crime prevention measures, the task - to determine the methodological functionality of information for the development of crime prevention measures in the information society. Methodology is rightly considered the theoretical foundation of effective scientific research. At the same time, there is currently no consensus among experts on the content of this category. The definition of methodology as a system of methods of cognition and transformation of reality is offered. It is argued that due to the acceleration of scientific and technological progress and the increase in the amount of information processed, the number of alternative methodological theories will continue to increase significantly. It is pointed out that the fundamental principles of the methodology lie beyond our knowledge and cannot yet be definitively established. Therefore, experts are forced to use methodological concepts, largely based on faith in them. However, each new fact that becomes known to scientists will either confirm or refute substantiate the basic principles of the applied methodology. It is claimed that the information component provides the system functionality of objects and processes in two aspects: 1. Information as a coordinating component of the system (management and one-level coordination). Guidance means providing information to perform mandatory actions. Reconciliation can be defined as the sharing of information to achieve a coordinated outcome. 2. Information as a resource of systemic activity. A resource is an object intended for further processing with a certain result of the system state. In both cases, it is a question of the functionality of the connections between the elements of the system, which understand the interdependence of the existence of phenomena separated in space and time. It is pointed out that in the field of practical activity of the subjects of crime prevention, information is, firstly, a component of coordination processes, and secondly, a resource through which their competence is realized. This is seen in relation to all entities that, in accordance with Art. 2 of the Law of Ukraine "On State Protection of Court Employees and Law Enforcement Bodies" have the status of law enforcement agencies. It is concluded that the system approach as a promising methodology of theory and practice of law enforcement. It is argued that further improvement of crime prevention measures should take into account the information component of systemic activities in this area (information as a resource and coordination component).У статті на засадах системного підходу визначено методологічну функціональність інформації для розробки заходів запобіганні злочинності в системі інформаційного суспільства. Окреслено функціональне значення інформації щодо цивілізаційних процесів взагалі та згаданого методологічного підходу зокрема. Зроблено висновок про значення системного підходу як перспективної методології теорії та практики правоохоронної діяльності. Наголошено, що подальше вдосконалення заходів запобігання злочинності має відбуватися з урахуванням інформаційної складової системної діяльності у цій сфері (інформація як ресурс та координаційна складова)

Поняття юридичних колізій

The article considers the conflict of law as one of the drowbacks of the law. It has been established that legal conflicts are an objectively existing, natural defect of law that arises due to various objective and subjective circumstances. To realize the purpose of the article, the following main features of legal conflicts were singled out: 1) their essence is that they are an excess of legal regulation. At the same time, three conditions are necessary for the emergence of a legal conflict: two or more valid legal norms; regulate the same social relationship; such regulation is carried out in different ways. 2) They exist solely between legal norms, as the rules of behavior of the relevant persons; 3) arise at the stage of law-making, but it is revealed at the stage of law application and is resolved with the help of appropriate means. The article singles out the following reasons for the emergence and existence of the legal conflicts: 1) violation of rules and failure the requirements of the law-making technique; 2) insufficient professional qualification of authorized subjects of law creation; 3) unclear demarcation of the law-making competence of authorized subjects; 4) a large number of legal norms, due to which both difficulties in the work of norm design bodies and errors in legal qualification by the law enforcement and law realization bodies are possible; 5) the simultaneous action of the norms of different historical eras - Soviet and Ukrainian - in Ukrainian legislation. The article also considers the areas in which legal conflicts arise and proves that they have the most harmful effect on the realization of the legal certainty principle, because the ambiguity and contradiction of legal norms, which are the violation of this principle and are the basis for the emergence of legal conflicts, and therefore failure the requirements of this principle is one of the methods to reduce the conflict of law. Legal conflicts are defined as a type of legal defect that arises due to the implementation of excessive legal regulation of social life, which leads to a contradiction between the valid legal norms in the regulation of the same social relations.У статті розглянуто колізійність права як одного з недоліків права. Встановлено, що юридичні колізії є об’єктивно існуючим, природним дефектом права, який виникає через різноманітні об’єктивні і суб’єктивні обставини. Для реалізації мети статті було виокремлено такі основні риси юридичних колізій: 1) їх сутність полягає в тому, що вони є надлишком правового регулювання. При цьому для виникнення юридичні колізії необхідні три умови: дві чи більше чинні норми права; регулюють одне і те саме суспільне відношення; таке регулювання відбувається у різний спосіб. 2) Вони існують тільки між нормами права, як правилами поведінки відповідних суб’єктів; 3) виникають на етапі правотворчості, однак виявляється на етапі правореалізації та розв’язується за допомогою відповідних засобів. Виокремлені наступні причини виникнення й існування юридичних колізій: 1) порушення правил і недодержання вимог правотворчої техніки; 2) недостатня фахова кваліфікація уповноважених суб’єктів право творення; 3) нечіткість розмежування правотворчої компетенції уповноважених суб’єктів; 4) велика кількість правових норм, через що можливі як складності в роботі суб’єктів нормопроєктування, так і помилки при юридичній кваліфікації з боку суб’єктів правозастосування і правореалізації; 5) одночасна дія норм різних історичних епох – радянської та української – в українському законодавстві. Також розглянуто сфери, в яких виникають юридичні колізії та доведено, що вони найбільш шкідливо впливають на реалізацію принципу правової визначеності, оскільки неясність і суперечливість норм права, яка є порушенням цього принципу, є основою виникнення юридичних колізій, а тому дотримання вимог наведеного принципу є одним із способів зменшення колізійності права. Юридичні колізії визначені як різновид дефекту права, що виникає через здійснення надлишкової правової регламентації суспільного життя, яка призводить до суперечності між чинними нормами права при регулюванні одних і тих самих суспільних відносин

Удосконалення участі прокурора під час ведення оперативно-розшукових справ підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

In the course of normative-legal improvement of operative search activity (further OSA) role of the Prosecutor’s Office should be extended with processual supplement of operative search cases. It would be wise to attach in the law a provision that would oblige the heads of operational units in case of fixation operational and investigative measures information about the preparation or commission of a criminal offense, immediately notify the prosecutor (who oversees compliance with the law during operative and search activities) for the acceptance the decision about making changes to the Unite register of Pre-Trial investigations (URPI). For a prosecutor (who is informed with the operative search case since the moment of its creation) it would be much easier to find existence or absence the signs of criminal in given materials of OSA and to accept the right decision. For the investigator or processual head who do not have access to the case it would be much harder. The proposed changes will significantly reduce the time required for the prosecutor to make a decision on the registration of information in the URPI. Also they will have an influence on quality of information and acceptance of right processual decisions including right chose of body of Pre-Trial investigation.Except that due to the mentioned before causes the prosecutor who conduct the observation of legality during OSA should be appointed as processual head or included in the group of processual heads in case if according to the criminal proceedings some information is enrolled to the URPI. Due to the fact that the relevant law provides for the supervision of prosecutors over the observance of laws by the bodies, that make OSA and according the norms and rules mentioned in the law of Ukraine about operative search activity it is necessary that proposed changes were made directly in the law, that regulate OSA. It would be reasonable to anticipate in the Law of Ukraine about operative search activity that in order to prevent the simultaneous conducting of operational and search measures that partially restrict the human rights of one person by different subjects of operational and investigative activities, the Office of the Prosecutor General may maintain a secure register of operational proceedings.Розглянуто проблеми нормативно-правового вдосконалення процедури ведення оперативно-розшукових справ підрозділами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Зроблено висновок про необхідність посилення ролі прокурора за напрямами процесуального супроводження цієї процедури. Запропоновано закріпити у законодавстві норму, яка б зобов’язувала керівництво оперативних підрозділів у межах оперативно-розшукових справ у разі фіксації оперативно-розшуковими заходами інформації про підготовку чи вчинення кримінального правопорушеннянегайно повідомляти про це прокурора, який здійснює нагляд за дотриманням законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, для прийняття рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.Водночас для дотримання прав людини під час здійснення оперативно-розшукової діяльності в контексті виконання норми законодавства – одна особа – одна оперативно-розшукова справа, а також задля усунення інформаційного вакууму між усіма підрозділами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, Офіс Генерального прокурора може вести захищений реєстр оперативно-розшукових справ

Правова допомога суддям під час військових конфліктів

The article is devoted to the peculiarities of providing legal assistance to judges, including during military conflicts. It is noted that the workload of courts with a large number of cases to be resolved was largely due to military aggression and the existing shortage of judges. Given the provisions of the Code of Judicial Ethics, it is necessary to avoid any illegal influence on a judge's professional activity and the difficulty of complying with the requirements for tact, endurance and respect for judges and others. An attempt has been made to analyze the most common categories of cases in which judges are parties to the case. Taking into account the data on a significant number of cases in the Unified State Register of Judgments, it was deemed expedient to structure them as follows: 1) cases concerning appeals against decisions of the High Council of Justice and the High Qualification Commission of Judges of Ukraine; 2) cases on appeal against dismissal of a judge; 3) cases concerning the recovery of a judge's fee; 4) cases on recovery of payments of due sums of money in connection with the legal consequences of satisfaction of the judge's resignation application; 5) cases related to the probable commission of a corruption act by a judge. The classification of these cases is not exhaustive and can be structured in another way, taking into account the possibility of changing the range of legal relations, the participants of which are the holders of judicial power.Статтю присвячено особливостям надання правової допомоги суддям, у тому числі й під час військових конфліктів. Зазначено, що навантаження судів великоюкількістю справ, які підлягають вирішенню, більшою міроювідбулась внаслідок військової агресії та існуючого дефіциту суддівських кадрів. З огляду на положення Кодексу суддівської етики вказано на необхідність уникнення судді будь-якого незаконного впливу на його професійну діяльність і важкість у зв’язку з цим дотримання вимог щодо обов’язковості виявлення тактовності, витримки й поваги судді до учасників судового процесу та інших осіб. Зроблено спробупроаналізувати найбільш розповсюджені категорії справ, в яких судді виступають сторонами у справі. З урахуванням даних про значну кількість справ у Єдиному державному реєстрі судових рішень визнано доцільним структурувати їхтаким чином: 1) справи відносно оскарження рішень Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 2) справи щодо оскарження звільнення з посади судді; 3) справи відносно стягнення суддівської винагороди; 4) справи про стягнення виплат належних грошових сум у зв’язку з правовими наслідками задоволення заяви судді про відставку; 5) справи, пов’язані з імовірним вчиненням суддею корупційного діяння. Класифікація зазначених справ не є вичерпною й може бути структурована іншим чином, враховуючи можливість зміни кола правових відносин, учасниками яких є носії судової влади

«Гонорар успіху» адвоката: на шляху до єдності судової практики

The presented work is devoted to the study of the legal nature of the "success fee" as a form of attorney’s remuneration for the provision of legal assistance, as well as to the consideration of the possibilities of applying the structure of such remuneration in the national legal field. The review of the current legislation of Ukraine, as well as the legislation of other countries on the perception and legal regulation of the "success fee", based on the traditional division of law systems into Anglo-Saxon and Continental, was carried out. It is noted that the "success fee" by its nature is an additional remuneration to a lawyer, that is, a premium (bonus) that is paid to the latter in the event of a successful resolution of the client’s case, in addition to the fee that is payable for the provision of services provided by the lawyer under the contract for the provision of legal assistance. Based on the fundamental function of the Supreme Court to ensure the unity of judicial practice, the dynamics of law enforcement approaches is traced at the level of its legal opinions, affecting the nature of the "success fee" and its legality. It is argued that the current practice of the Supreme Court has weakened its categorical attitude to the "success fee" and proceeds from the acceptability of this form of additional attorney’s remuneration, the payment of which depends on the outcome of the case. Also, the conclusions of the Supreme Court on the application of certain norms of procedural laws consider the possibility of resolving the issue of compensation for the costs incurred by a person to pay the “success fee” when the court decides on the distribution of court costs. According to the results of the study, in order to avoid any differences in law enforcement approaches in the future, separate proposals were made for the proper settlement of the issue of "success fee" in national law.Статтю присвячено вивченню правової природи «гонорару успіху» як форми адвокатської винагороди за надання правової допомоги та розгляду можливостей застосування конструкції такої винагороди в національному правовому полі. Проаналізовано чинне законодавство України та законодавчі акти інших країн стосовно сприйняття і правового регулювання «гонорару успіху», виходячи з традиційного поділу систем права на англо-саксонську та континентальну. Наголошено, що «гонорар успіху» за своєю природою є додатковою винагородою адвокату, тобто премією (бонусом), яка виплачується останньому у випадку успішного вирішення справи клієнта понад той гонорар, що підлягає сплаті за надання адвокатом послуг, передбачених договором про надання правової допомоги. Виходячи з фундаментальної функції Верховного Суду щодо забезпечення єдності судової практики, простежено динаміку правозастосовчих підходів на рівні його правових висновків, які торкаються питань природи «гонорару успіху» та його легальності. Стверджується, що актуальна практика Верховного Суду послабила своє категоричне відношення до «гонорару успіху» та виходить із прийнятності такої форми додаткової винагороди адвоката, виплата якої залежить від результатів розгляду справи. Водночас у висновках Верховного Суду щодо застосування окремих норм процесуальних законів розглядаєтьсяможливість вирішення питання про компенсацію понесених особою витрат на сплату «гонорару успіху» при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. За результатами проведеного дослідження з метою уникнення у майбутньому будь-яких розходжень у правозастосовчих підходах висловлено окремі пропозиції стосовно належного врегулювання питання «гонорару успіху» в національному праві